Рішення № 74219125, 23.05.2018, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/673/18

Провадження № 2-а/743/75/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Павленко О.В., при секретарі Воєдило О.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1 (в режимі відео конференції), відповідача – громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області до громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 про продовження строку затримання,

УСТАНОВИВ:

ГУ ДМСУ в Донецькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 про продовження строку затримання. Позовні вимоги мотивовані тим, що останнього, згідно постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24.11.2017 року, примусово видворено за межі території України та затримано з поміщенням до ПТПІ. 25.11.2017 року відповідача поміщено до Чернігівського ПТПІ. Відповідач не має документів, на підставі яких можливе його повернення до ОСОБА_2 ОСОБА_3. Позивачем були вжиті заходи для виконання рішення про видворення відповідача, зокрема направлялися запити до відповідних установ з проханням у сприянні в документуванні відповідача свідоцтвом про повернення до ОСОБА_2 ОСОБА_3, проте відповіді на запити на адресу позивача не надійшли. Таким чином, оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, позивач просить продовжити строк затримання відповідача на 6 місяців.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та просив суд їх задовольнити. Додатково пояснив, що на даний час у відповідача відсутній документ, що посвідчує його особу, оскільки паспорт громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3, який він мав на час затримання був недійсний, скінчився термін його дії. УДМС в Донецькій області неодноразово зверталося до посольства ОСОБА_2 ОСОБА_3 та до МЗС України з приводу документування відповідача, однак відповідь не надійшла до цього часу. У зв’язку з цим, через відсутність документів, які дають право відповідачу залишити територію України, неможливо виконати рішення суду про примусове видворення відповідача.

Відповідач - громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Суду відповідач пояснив, що проживає на території України протягом 16 років, має родину. Кожні три місяці він виїжджав до ОСОБА_2 ОСОБА_3. Про те, що в нього закінчилася дія паспорту він знав, але у зв’язку з ускладненнями внаслідок проведення АТО, він не зміг приїхати в м. Київ в посольство ОСОБА_2 ОСОБА_3. При цьому відповідач наполягав на забезпеченні його адвокатом та відкладенні у зв’язку з цим розгляду справи.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Вислухавши клопотання відповідача щодо забезпечення його адвокатом та відкладення у зв’язку з цим розгляду справи, суд враховує наступне.

Зі змісту ст. 289 КАС України вбачається, що адміністративні справи про продовження строку затримання іноземця розглядаються за обов’язкової участі сторін у день подання відповідної позовної заяви. При цьому, положення КАС України не містять застережень щодо випадків обов’язкової участі представника сторони та можливості залучення представника сторони судом.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не забезпечив себе адвокатом самостійно і не звернувся за правовою допомогою в порядку, визначеному Законом України «Про безоплатну правову допомогу", а також враховуючи невідкладність розгляду справи, суд вважає, що вищевказане клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2017 року працівниками Вугледарського МС ГУ ДМС України в Донецькій області разом із співробітниками Вугледарського ВВВ ГУНП України в Чернігівській області було виявлено та затримано відповідача, який прибув на територію України 29.07.2016 року за паспортом громадянина ОСОБА_3 через КПП «Харків», проте після закінчення дозволеного строку перебування до органів ДМС не звертався та не покинув територію України, проживаючи без відповідних документів. 24.11.2017 року відповідача було затримано.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24.11.2017 року відповідача примусово видворено за межі території України та затримано, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на строк до 6 місяців.

Відповідно до акту приймання-передавання іноземця або особи без громадянства від 25.11.2017 року відповідача було поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.

Судом встановлено, що позивачем 21.12.2017 року та 12.04.2018 року направлялися запити до Посольства ОСОБА_2 ОСОБА_3 в Україні, а також 01.03.2018 року та 12.04.2018 року до Департаменту консульської служби МЗС України з проханням у сприянні в документуванні відповідача свідоцтвом про повернення без сплати консульського збору.

Крім, того з оглянутого паспорта відповідача вбачається, що строк його дії закінчився 17.07.2017 року.

Таким чином, позивач позбавлений можливості виконати рішення суду про примусове видворення відповідача через відсутність документів, на підставі яких можливе його повернення до ОСОБА_2 ОСОБА_3.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що строк затримання громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 необхідно продовжити.

Поряд з цим, відповідно до ч.7 ст.183-7 КАС України (у редакції, чинній на момент затримання іноземця) строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не може перевищувати шести місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні три місяці подає відповідний адміністративний позов.

Згідно із ч.ч. 11, 12 ст. 289 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017 року) строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 4 ст. 3 КАС України передбачено, що закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Із системного тлумачення наведених правових норм убачається, що положення діючого законодавства, які набули чинності з 15.12.2017, значно звужують права іноземця, створюють передумови для збільшення граничного терміну тримання в ПТПІ з 18 до 24 місяців тих іноземців, які затримані за час дії законодавства, що втратило силу. Збільшення з 3 до 6 місяців терміну звернення до суду з позовом про продовження строку тримання в ПТПІ, фактично позбавляє можливості іноземця до сплину граничного строку залишити ПТПІ в разі бездіяльності органу, який ініціював затримання особи.

Отже, оскільки відповідача було затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування до внесення змін в КАС України, згідно ч.7 ст.183-7 якої передбачалось, що продовження строків затримання відбувається кожні три місяці, з метою недопущення звуження прав відповідача, враховуючи, що на момент його затримання існував процесуальний закон, який передбачав можливість продовження строку затримання до трьох місяців, строк затримання відповідача може бути продовжено лише на три місяці.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 90, 241-246, 250, 289 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 37841728, місцезнаходження: вул. Митрополитська, 20, м. Маріуполь Донецької області) до громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 (місце перебування: вул. Лісна, 5, с. Розсудів Ріпкинського району Чернігівської області) про продовження строку затримання – задовольнити частково.

Продовжити строк затримання громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 (місце перебування: вул. Лісна, 5, с. Розсудів Ріпкинського району Чернігівської області) на три місяці до 15 години 10 хвилин 24 серпня 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ріпкинський районний суд Чернігівської області до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуюча О.В. Павленко