Ухвала суду № 74218801, 16.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Лашевича В.М., Росік Т.В.

з участю секретаря Сердюк Ю.С.

прокурора Анісімова В.О.

представника власника майна ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1, представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.11.2017 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Густякова Ю.В. про накладення арешту на майно та накладено арешт на речові докази носії інформації (комп'ютерну техніку), вилучені в ході проведення обшуків 22.08.2017 в кримінальному провадженні №12015000000000405, перелік та ідентифікуючі ознаки якого наведені в клопотанні прокурора та ухвалі слідчого судді.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представники власників майна подали апеляційні скарги.

Представник власника майна ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.11.2017 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що стороною обвинувачення при зверненні з клопотанням про арешт майна не дотримано строків, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України, не подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, не зважаючи на це слідчим суддею при прийнято вказаної обставини до уваги та постановлено незаконне та необґрунтоване рішення. Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015000000000405 триває вже понад три роки, однак власнику майна - ОСОБА_2 у вказаному кримінальному провадженні письмове повідомлення про підозру і досі не вручалось. Посилання слідчого судді на відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, також є безпідставними, накладаючи арешт суд першої інстанції не врахував спів розмірність та розумність обмеження права власності ОСОБА_2 завданням кримінального провадження, а відтак оскаржувана ухвала, на думку апелянта, підлягає задоволенню.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то як зазначає апелянт розгляд клопотання проводився без повідомлення власника майна, а апеляційна скарга подана в 5-й строк після отримання копії судового рішення.

За аналогічних доводів та підстав представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.11.2017 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив рішення слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо поважності причин пропуску стоку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження №12015000010000405 від 09.07.2015 за фактами фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності, а також учинення невстановленими особами ряду фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, в особливо великих розмірах, з використанням ряду суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності за ч. 2 ст. 205, ч. ч. 1, 3 ст. 209, ч. ч. 1, 5 ст. 191 КК України.

03.08.2017 року постановою старшого слідчого в ОВС третього слідчого відділу Управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Генеральної прокуратури України Тарасенка А.С. вказане у клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні №12015000010000405 від 09.07.2015 речовим доказом.

10.11.2017 року прокурор відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Густяков Ю.В. звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, перелік та ідентифікуючі ознаки якого наведено в клопотанні сторони обвинувачення, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України.

10.11.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання прокурора задоволено.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційних скарг такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя, прийшов до правильного висновку, що клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на відсутність підозрюваного у даному кримінальному провадженні, не є визначеною законом самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, оскільки у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, що у цьому випадку і мало місце.

Щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, то вони також, на думку апеляційного суду, є необґрунтованими та такими, які спростовуються наданими матеріалами провадження.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваного судового рішення, слід визнати непереконливими.

Інші доводи апеляційних скарг, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 10.11.2017 року, якою , задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Густякова Ю.В. про накладення арешту на майно та накладено арешт на речові докази носії інформації (комп'ютерну техніку), вилучені в ході проведення обшуків 22.08.2017 в кримінальному провадженні №12015000000000405, перелік та ідентифікуючі ознаки якого наведені в клопотанні прокурора та ухвалі слідчого судді, - залишити без змін, а апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1, представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Лашевич В.М. РосікТ.В.

Справа № 11-сс/796/1577 /2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Матійчук Г.О.

Доповідач: Рибак І.О.