Постанова № 74217203, 24.05.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року м. Чернівці

справа № 727/10163/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі

головуючого Височанської Н. К.

суддів: Лисака І.Н., Владичана А.І.

секретар Андрушків С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 січня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Слободян Г.М.,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 11 квітня 2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ СР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №137, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 33000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості 08 квітня 2016 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань між Банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 11 березня 2006 року, згідно із умовами якого остання передала в іпотеку банку належну їй на праві приватної власності квартиру №АДРЕСА_1 «а» в м. Чернівці, яка складається з двох житлових кімнат загальною площею 42,20 кв.м., в т.ч. житловою площею 28,80 кв. м.

Також зазначав, що ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором від 11 квітня 2006 року не виконав, внаслідок чого станом на 19 вересня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 58 975,96 доларів США (еквівалент 1 544030 грн 68 коп.), з яких за кредитом - 24474,65 доларів США (еквівалент 640762 грн 96 коп.), несплачені проценти - 34501, 31 доларів США (еквівалент 903267 грн 72 коп.), у рахунок погашення якої просив звернути стягнення на вищевказаний предмет іпотеки, шляхом продажу останнього в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено у зв’язку із спливом строку позовної давності.

На дане рішення ПАТ «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що при ухваленні рішення судом порушені норми матеріального і процесуального права, неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по відсотках та пені в розмірі 24054,12 доларів США (еквівалент 629753 грн 19 коп.).

Вважає, що враховуючи правову позицію Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року (справа №6-1412цс16), суд мав би стягнути на користь банку відсотки за останні три роки в межах строку позовної давності в розмірі 13974,01 доларів США, а також пеню за останній рік в розмірі 10080,11 доларів США.

Крім того в апеляційній скарзі посилається на те, що суд не взяв до уваги подану банком заяву про уточнення позовних вимог, відкладення розгляду справи та призначення слухання справи в режимі відеоконференції.

Сторони в судове засідання, призначене на 22 травня 2018 року не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Від ПАТ «Укрсоцбанк» надійшло клопотання про проведення розгляду справи без участі представника банку.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що 11 квітня 2006 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №137, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 33 тис. доларів США на умовах сплати 12 % річних за користування кредитом (а. с. 21-23).

Положенням п.4.5 договору визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених п.п.3.3.8, 3.3.9 цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 11 березня 2006 року, згідно із умовами якого остання передала в іпотеку банку належну їй на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу від 20 лютого 2006 року, квартиру №АДРЕСА_1 «а» в м. Чернівці, яка складається з двох житлових кімнат загальною площею 42,20 кв.м., в т.ч. житловою площею 28,80 кв. м. (а. с. 12-14).

Пунктом 2.4.3 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У зв'язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором позивач визначив заборгованість станом на 19 вересня 2017 року в розмірі 58 975,96 доларів США (еквівалент 1 544030 грн 68 коп.), з яких за кредитом - 24474,65 доларів США (еквівалент 640762 грн 96 коп.), несплачені проценти - 34501,31 доларів США (еквівалент 903267 грн 72 коп.), у рахунок погашення якої просив звернути стягнення на вищевказаний предмет іпотеки, шляхом продажу останнього в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду із вказаним позовом про захист свого порушеного права 18 жовтня 2017 року.

При цьому уточнивши позовні вимоги, просило стягнути на його користь тільки відсотки за останні три роки в межах строку позовної давності в розмірі 13974,01 доларів США, а також пеню за останній рік в розмірі 10080,11 доларів США.

Представником ОСОБА_1, ОСОБА_2 – ОСОБА_3 заявлено в суді першої інстанції про застосування позовної давності (а. с. 47).

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтями 256,257,259 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і може бути збільшена за домовленістю сторін.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1,5 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За змістом ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Частинами 3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

За таких обставин, під час розгляду та вирішення справи у даних правовідносинах судом встановлено, що банком пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 здійснив 26 листопада 2008 року, а отже, відповідно до п.4.5 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив 26 січня 2009 року.

Звернутися до суду за захистом свого порушеного права з вимогами про примусове виконання зобов'язань позивач мав не пізніше 26 січня 2012 року, однак подав позов до суду лише у жовтні 2017 року, пропустивши строк позовної давності.

Таким чином, ПАТ «Укрсоцбанк» втратило право на примусове стягнення заборгованості за кредитним договором, у тому числі і шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку із пропуском строку позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, про застосування якого заявлено представником відповідача у листопаді 2017 року.

Дані обставини також встановлені рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 15 березня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2017 року, у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в задоволенні якого відмовлено. Дане рішення набрало законної сили.

Таким чином, суд першої інстанції, повно встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку відмовивши у позові у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Посилання ПАТ «Укрсоцбанк» у апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року (№ 6-1412цс16), як на підставу задоволення позовних вимог, є помилковими та безпідставними, оскільки судом першої інстанції відмовлено у позові з підстав спливу строку позовної давності, а правова позиція на яку посилається позивач стосується стягнення відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії договору, але в межах строку позовної давності.

Поняття строку дії договору та строку позовної давності, а також наслідки, які вони породжують, за своєю правовою природою не є тотожними.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги заяву про відкладення розгляду справи та участь представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції суд зазначає наступне.

Одночасно з пред’явленням позову представник позивача подав заяву про розгляд справи у всіх судових засіданнях без присутності представника банку на підставі наявних у справі доказів та матеріалів (а.с.5).

13 листопада 2017 року представником ПАТ «Укрсоцбанк» було подано клопотання про участь представника банку в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке судом було задоволено.

З журналу судового засідання вбачається, що 04 грудня 2017 року представник позивача ОСОБА_4 брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. З технічного запису судового засідання, з’ясовано, що представник ОСОБА_4 підтримав заявлені вимоги та надав відповідні пояснення.

Разом з тим, суд взявши до уваги неявку представника позивача в судове засідання призначене на 23 січня 2018 року без поважних причин, що має ознаки зловживання своїми процесуальними правами, дійшов правильного висновку про можливість продовження розгляду справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

Крім того, заяви на які посилається апелянт, та додав до апеляційної скарги, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 24 травня 2018 року

Головуючий /підпис/ ОСОБА_5

Судді: /підпис/ ОСОБА_6

/підпис/ ОСОБА_7