Постанова № 74216778, 23.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/737/18Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 Категорія: 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

секретар: Матюха В.І.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_5;

відповідач - публічне акціонерне товариство «Азот»;

особа, що подала апеляційну скаргу - публічне акціонерне товариство «Азот»;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Азот» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2018 року, ухваленого у складі судді Пироженко С.А., у справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення заборгованості по невиплаті заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, - :

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Азот» про стягнення заборгованості по невиплаті заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку .

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 29 липня 2008 року він був прийнятий на посаду аналітика консолідованої інформації управління на ПАТ «Азот» в м. Черкаси. 01 травня 2013 року був переведений на посаду заступника начальника відділу бюджетування та контролінгу на вказаному підприємстві.

Згідно наказу № 528-ВК від 17 травня 2017 року він був звільнений з посади заступника начальника відділу бюджетування та контролінгу з 26 травня 2017 року на підставі ст. 36 п. 1 КЗпП України за особистою заявою. Звільнення відбулося з виплатою компенсації за 17 календарних днів за невикористану відпустку за період з 29 липня 2016 року по 26 травня 2017 року.

Проте, з часу звільнення з роботи відповідач частково виконував свої зобов’язання щодо вивільнення працівників та перерахував йому на картковий рахунок кошти за попередні місяці роботи, іншу суму заборгованості по заробітній платі в сумі 20 979 грн. 88 коп. виплачено не було.

Управлінням держпраці в Черкаській області було проведено перевірку підприємства та встановлено, що в ході перевірки ПАТ «Азот» виплата заробітної плати працівникам підприємств в тому числі звільненим проводиться з порушенням строків встановлених вимогами КЗпП України та Закону України «Про оплату праці».

Просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні в розмірі 64 708,20 грн. та 20 979,88 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

В ході розгляду справи в зв»язку з тим, що розрахунок з ним не проведений, позивач просив стягнути з відповідача на його користь нараховану але не виплачену заробітну плату в сумі 29 835 грн. 82 коп. відповідно до наданої довідки та середній заробіток за час затримки розрахунку по день постановлення рішення в сумі 107 847 гривень.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2018 року стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 107 847 грн., який визначений без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов’язкових платежів та 29 835 грн. 82 коп. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а всього 137 682 грн. 82 коп. Стягнуто з ПАТ «АЗОТ» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір 1 762 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду ПАТ «Азот» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі з’ясовано обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги вказує, що заборгованість по заробітній платі та, як наслідок, виникнення зобов’язань щодо сплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні утворилися у зв’язку з тим, що у листопаді 2016 року в зв’язку із значними змінами в кон»юктурі ринку, відповідач був змушений зупинити виробництво. В березні 2017 року відбулася аварійна зупинка виробництва в результаті пониження тиску природного газу з подальшим повним його перекриттям на ГРС постачальника, яка тривала до 17 червня 2017 року. З червня 2017 року ПАТ «Азот» почало відновлювати свою роботу, проте наслідком майже піврічного простою була гостра нестача оборотних коштів в тому числі і на виплату заробітної плати.

Також, 29 травня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт майна ПАТ «Азот», якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно в межах суми 611872 475,30 грн. Крім того, постановами державного виконавця від 31 серпня 2017 року, від 21 вересня 2017 року, від 26 вересня 2017 року та від 19 жовтня 2017 року було накладено арешт на грошові кошти ПАТ «Азот», які містяться на рахунках в банківських установах. А тому вказує, що відповідач не зміг вчасно провести виплату заробітної плати на користь позивача не через умисну бездіяльність або відсутність грошових коштів, а через відсутність об’єктивних можливостей розпорядитися наявними грошовими коштами або майном для виконання грошових зобов’язань по сплаті суми заробітної плати.

Також невірно був проведений розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та не застосовано принцип співмірності, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню з урахуванням істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком.

Крім того апелянт зазначає, що навіть у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які ПАТ «АЗОТ» повинен буде сплатити до бюджету.

Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційний суд Черкаської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Черкаського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши осіб, які з’явились в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що з 29 липня 2008 року ОСОБА_5 був прийнятий на посаду аналітика консолідованої інформації управління на ПАТ «Азот» в м. Черкаси. згідно наказу № 215-цк від 28 липня 2008 року (а.с.8).

15 квітня 2012 року переведений аналітиком консолідованої інформації департаменту з розвитку інформаційних технологій, згідно наказу № 107-цк від 13 квітня 2012 року (а.с.8).

01 листопада 2012 року переведений аналітиком консолідованої інформації відділу аналізу консолідованої інформації та бізнес – процесів департаменту з розвитку інформаційних технологій , згідно наказу № 655-ЦК від 01 листопада 2012 року (а.с.8).

01 травня 2013 року переведений на посаду заступника начальника відділу бюджетування та контролінгу на вказаному підприємстві.

Згідно наказу № 528-ВК від 17 травня 2017 року ОСОБА_5 був звільнений з посади заступника начальника відділу бюджетування та контролінгу з 26 травня 2017 року на підставі ст. 36 п. 1 КЗпП України (а.с.9).

Звільнення відбулося з виплатою компенсації за 17 календарних днів за невикористану відпустку за період з 29 липня 2016 року по 26 травня 2017 року.

Згідно довідки ПАТ «Азот» № 644 від 01 грудня 2017 року станом на 01 грудня 2017 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_5 складає за лютий 2017 року – 3 906 грн. 88 коп., за березень – 9 420 грн. 78 коп., за квітень – 7 652 грн. 22 коп., за травень – 8 855 грн. 94 коп. Загальна сума заборгованості становить 29 835 грн. 82 коп. (а.с.68).

За нормами ч.1 ст.94 КЗпП України, заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, та за нормами ст.116 КЗпП України. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював – не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як встановлено судом, відповідач в порушення ст.116 КЗпП України не здійснив виплати належної позивачу заробітної плати в день його звільнення у зв’язку з чим має заборгованість перед позивачем.

Оскільки відповідно до довідки (а.с. 68) позивачеві за період з лютого 2017 року по травень 2017 року невиплачена заробітна плата в загальній сумі 29 835 гривень 82 копійки, в тому числі за лютий 2017 року – 3 906 гривень 88 копійок, за березень 2017 року – 9 420 гривень 78 копійок, за квітень 2017 року – 7 652 гривні 22 копійки та за травень 2017 року 8 855 гривень 94 копійки, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахована але не виплачена заробітна плата підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 1 ст.117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пунктів 5 та 8 Розділу ІУ Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Порядок обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи із розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що за час затримки розрахунку при звільненні з відповідача на користь позивача необхідно стягнути його середній заробіток по день ухвалення рішення, оскільки по день розгляду справи розрахунок з позивачем не проведений і виходячи із середньоденної заробітної плати відповідно проведеного судом розрахунку сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 107 847 гривень.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Тому, доводи ПАТ «АЗОТ» в свої апеляційній скарзі, що відсутня вина підприємства у невиплаті всіх необхідних нарахування у день звільнення позивача не можуть бути взяті до уваги, оскільки зупинка виробництва, а також відсутність коштів у зв’язку з арештом рухомого та нерухомого майна не звільняє ПАТ «АЗОТ» від відповідальності. Крім того, не вбачається, що підприємство вчиняло дії для дотримання норм трудового законодавства з обов’язкових виплат при звільненні працівника, а саме, що ПАТ «АЗОТ» зверталося до суду з позовом про скасування таких арештів, а сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не можуть позбавляти працівників права на виплати, що передбачені при звільненні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач був звільнений 26 травня 2017 року, а постанови державних виконавців про накладення арешту на грошові кошти ПАТ «Азот» були винесені - 31 серпня 2017 року, 21 вересня 2017 року, 26 вересня 2017 року та 19 жовтня 2017 року, тобто значно пізніше ніж позивач був звільнений.

Згідно із підпунктом 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.

Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

ПАТ «АЗОТ» в своїй апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції при визначені розміру середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні не врахував принцип співмірності. Однак така позиція є помилковою, оскільки з резолютивної частини рішення вбачається, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку визначена без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов»язкових платежів.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при зверненні в суд фізичної особи складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому рішення суду в частині стягнення з ПАТ «Азот» на користь держави судового збору необхідно змінити зменшивши суму, яка підлягає стягненню з бюджету з 1762 гривень до 1376 гривень 82 копійок.

ПАТ «Азот» в своїй апеляційній скарзі також вказує, що суд першої інстанції при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не врахував принцип співмірності та стягнув суму, яка є значно вищою ніж розмір невиплаченої заробітної плати.

З такими доводами апеляційної скарги колегія суддів також погодитись не може, оскільки право на працю та отримання винагороди захищається законом відповідно до ст. 43 Конституції України, а доводи апеляції в цій частині протирічать положенням ст.ст. 47, 115, 116, 117 КЗпП України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при зверненні в суд фізичної особи складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому рішення суду в частині стягнення з ПАТ «Азот» на користь держави судового збору необхідно змінити, зменшивши суму, яка підлягає стягненню з 1762 гривень до 1376 гривень 82 копійок.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «АЗОТ» підлягає до часткового задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2018 року необхідно змінити в частині визначення суми судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін, як таке що прийняте з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Азот» - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення заборгованості по невиплаті заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку змінити в частині визначення розміру судового збору, який підлягає стягненню з публічного акціонерного товариства «Азот» до спеціального рахунку Державного бюджету.

Зменшити суму судового збору, яка підлягає стягненню з публічного акціонерного товариства «Азот» до спеціального рахунку Державного бюджету з 1762 гривень до 1376 гривень 82 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Судді Н.І. Гончар

ОСОБА_3

ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлений 24 травня 2018 року.