Вирок № 74216291, 24.05.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 695/3213/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року

м.Черкаси

справа №695/3213/16-к

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі колегії:

головуючого: судді Степаненка О.М., суддів Дунаєва С.О., Казидуб О.Г.,

за участю

секретаря Чмих І.С.,

прокурора Охрімчук В.В., Черниш Л.А.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9,

захисників ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси об’єднані кримінальні провадження №12016250150000738, 12016251010004788 за обвинуваченням

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, маючого середню освіту, непрацюючого, одруженого, маючого малолітню дитину ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, учасником бойових дій, інвалідом, депутатом, ліквідатором наслідків аварії ЧАЕС не являється, раніше судимого: 26.05.2016 Рівненським районним судом за ч.1 ст.185 КК України до штрафу 850 грн.,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч.2 ст. 289 КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_7, непрацюючого, проживаючого однією сімґєю із жінкою без шлюбу, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, учасником бойових дій, інвалідом, депутатом, ліквідатором наслідків аварії ЧАЕС не являється, раніше судимого:

1) 31.03.2007 Соснівським районним судом в м.Черкаси за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.104 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 20.02.2009 постановою Соснівського районного суду м.Черкаси скасовано звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, направлений в місця позбавлення волі на 4 роки, звільнений 14.09.2011 постановою Песчанського районного суду Вінницької області на підставі ст.2 ЗУ «Про амністію»;

2) 29.11.2012 Соснівським районним судом м.Черкаси за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 69, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 19.10.2015 по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України.

Формулювання обвинувачення ОСОБА_9, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_9 03.07.2016 близько 09.30 год., перебуваючи поблизу будинку №21, що по вул.Амосова в м.Черкаси за раптово виниклим умислом на відкрите викрадення чужого майна, повторно заволодів частиною золотого ланцюга, що належить ОСОБА_14, за наступних обставин. Так, ОСОБА_9 прийшов до реабілітаційного центу «Від серця до серця», що розташований за адресою: м.Черкаси, вул.Репіна, 12/1, увійшовши в довіру ОСОБА_14 попросив останню пройти за ним за кут будівлі реабілітаційного центру, в сторону вул.Амосова в м. Черкаси та підійшовши до будинку №21, що по вищевказаній вулиці, та знаходячись позаду ОСОБА_14, схопив правою рукою золотий ланцюжок, котрий знаходився у неї на шиї та шляхом ривка зірвав частину вказаного ланцюга, після чого із викраденим майном з місця вчинення злочину зник. Вищевказаним майном ОСОБА_9 розпорядився на свій розсуд, чим заподіяв ОСОБА_14 матеріальної шкоди на суму 2400 грн.

За такі діяння суд визнає ОСОБА_9 винуватим, які кваліфікує за ч.2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Також він, 05.08.2016 близько 13.00 год., за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_8. на вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабежу), перебуваючи разом із ОСОБА_8 біля будинку №10/2 по вул.Ярославська в м.Черкаси, а саме біля під’їзду №1, побачивши ОСОБА_2, яка разом із донькою прямувала до вказаного під’їзду та в якої на шиї перебував золотий ланцюжок із ладанкою «Божої матері», та маючи на меті умисел на незаконне заволодіння чужим майном, реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_9 після того як ОСОБА_2 з донькою зайшла до під’їзду, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, перебуваючи на сходах ліфтової площадки першого поверху, у момент коли притиснув ОСОБА_2 до стіни, вчинив умисні дії, які не охоплюються умислом грабежу і який був заплановано разом із ОСОБА_8 та самостійно вийшов за межі попередньої змови із останнім. Так, задля припинення опору потерпілої та досягнення мети заволодіння її майном, продемонстрував ніж, про існування якого не зав ОСОБА_8, чим вчинив дії, спрямовані на залякування негайного застосування фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров’я потерпілої ОСОБА_2 В цей момент ОСОБА_8., який з’явився на ліфтовому майданчику дещо пізніше, шляхом ривка зірвав з шиї ОСОБА_2 золотий ланцюжок з ладанкою «Божої матері», та відразу побіг на вулицю, а ОСОБА_9 штовхнув ОСОБА_2 до ліфта, також вибіг за ОСОБА_8 Після цього останні із викраденим майном із місця вчинення злочину зникли та розпорядилися ним на свій розсуд, чим заподіяли ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 4000 грн.

За такі діяння обвинувачений ОСОБА_9 визнається судом винним із кваліфікацією цього злочину за ч.1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоровґя особи, яка зазнала нападу (розбій).

Також, він 07.08.2016 близько 11.30 год., повторно, переслідуючи мету на незаконне заволодіння чужим майном, перебуваючи на пляжу річки Дніпро, що неподалік будинку №6 по вул.Жужоми в м.Черкаси, побачивши ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, яка там відпочивала, та у якої на шиї знаходився золотий ланцюжок із хрестиком, реалізуючи свій злочинний умисел корисливого мотиву, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, умисно, підійшовши до ОСОБА_4 та діставши ножа, тим самим погрожуючи застосувати насильство, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілої, наказав відати йому золотий ланцюжок із хрестиком, та коли остання відмовилася, ОСОБА_9 схопив правою рукою золотий ланцюжок з хрестиком та шляхом ривка зірвав їх з шиї ОСОБА_4, після чого із викраденим майном зник із місця вчинення злочину. Вищевказаним майном ОСОБА_9 розпорядився на свій розсуд, чим заподіяв ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 20922,69 грн.

За такі діяння обвинувачений ОСОБА_9 визнається судом винним, відповідальність за вказаний злочин передбачена за ч.2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоровґя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.

Крім того, ОСОБА_9 01.07.2016 близько 18.30 год. перебуваючи у лісовому масиві в межах сільської ради с.Благодатне, Золотоніського району, Черкаської області, маючи прямий умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, реалізовуючи його, умисно, протиправно, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, примусово відсторонив потерпілого ОСОБА_15 від керування шляхом виштовхування його із водійського сидіння автомобіля НОМЕР_1, після чого пересів за кермо зазначеного транспортного засобу, включив двигун та почав його рух, таким чином заволодів автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_16

За такі дії суд визнає ОСОБА_9 винуватим та кваліфікує його діяння за ч. 1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Він же, 06.08.2016 приблизно о 04.00 год., повторно, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, знаходячись в дворі будинку №34/3 по вул.Громова в м.Черкаси переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до салону автомобіля НОМЕР_2, жовтого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1, та розібравши замок запалення, шляхом з’єднання дротів, завів двигун вказаного автомобіля і з місця вчинення злочину зник, таким чином умисно, незаконно, заволодів транспортним засобом. Потім ОСОБА_9 поїхав на вищевказаному автомобілі через дамбу річки Дніпро в бік м. Золотоноша Черкаської області, де не доїжджаючи с.Чапаєвка Золотоніського району Черкаської області, залишив автомобіль НОМЕР_2 на узбіччі дороги.

За такі дії ОСОБА_9 визнається судом винуватим, а його діяння суд кваліфікує за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Формулювання обвинувачення ОСОБА_8, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_8 29.05.2016 близько 04.00 год. повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, за допомогою металевої труби, заздалегідь підшуканої для вчинення крадіжки, віджав вікно сховища, яке розташоване в підвальному приміщенні будинку № 453 по вул.Гоголя в м.Черкаси, яке належить ОСОБА_6, та проник до вказаного приміщення, звідки таємно, умисно, з корисливих мотивів, викрав чуже майно, а саме: «Бас гітару J&D5st», вартістю 7680 грн. та електрогітару «Line 6 wariax», вартістю 11 000 грн., а всього викрав майно на загальну суму 18 680 грн., після чого з викраденим з місця вчинення зник.

За такі діяння обвинувачений ОСОБА_8 визнається судом винним, відповідальність за вказаний злочин, передбачена за ч.3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище.

ОСОБА_8 05.08.2016 близько 13.00 год., повторно, за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_9 на вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабежу), перебуваючи разом із останнім біля будинку №10/2 по вул. Ярославська в м. Черкаси, а саме біля під’їзду №1, побачивши ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10, яка разом із донькою прямувала до вказаного під’їзду та в якої на шиї перебував золотий ланцюжок із ладанкою «Божої матері», та реалізуючи свій злочинний умисел, після того як ОСОБА_2 з донькою зайшла до під’їзду, керуючись корисливим мотивом, умисно, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, перебуваючи на сходах ліфтової площадки першого поверху, в той момент коли ОСОБА_9 притиснув ОСОБА_2 до стіни, не усвідомлюючи, що ОСОБА_9 вчиняє дії, які не були попередньо заплановані ними із-за швидкого розвитку подій, при цьому не сприяв застосуванню насильства та не скористався ним для заволодіння майном потерпілої, шляхом ривка зірвав з шиї ОСОБА_2 золотий ланцюжок з ладанкою «Божої матері», а після чого із викраденим майном разом із ОСОБА_9 зник з місця пригоди, та вподальшому розпорядилися ним на свій розсуд, чим заподіяли ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 4000 грн.

Суд за ці діяння визнає ОСОБА_8 винним, його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Він же, 10.08.2016 близько 11.10 год. перебуваючи поблизу будинку № 9, що по вул. Г.Майдану (ОСОБА_7) в м. Черкаси повторно, за раптово виниклим умислом на відкрите викрадення чужого майна, умисно заволодів золотим ланцюгом, що належить ОСОБА_17 за наступних обставин. Так, ОСОБА_8 знаходячись в арці між будинками № 9 та № 7 що по вул. Г.Майдану (ОСОБА_7) в м. Черкаси побачив раніше незнайому йому особу ОСОБА_17 В цей час ОСОБА_8 помітив, що у останньої на шиї знаходиться золотий ланцюг, яким він вирішив заволодіти. Вподальшому ОСОБА_8 прослідував за вищевказаною особою та знаходячись позаду ОСОБА_17, схопив правою рукою золотий ланцюжок котрий знаходився у неї на шиї та шляхом ривка зірвав вказаний ланцюг, та після чого із викраденим майном зник із місця вчинення злочину. Вищевказаним майном ОСОБА_8 розпорядився на свій розсуд, чим заподіяв ОСОБА_17 матеріальної шкоди на суму 7000 грн.

Також, він 22.08.2016 близько 14.25 год. перебуваючи поблизу будинку №34, що по вул.Ярославській в м.Черкаси повторно, з корисливих мотивів, за раптово виниклим умислом на відкрите викрадення чужого майна, заволодів частиною золотого ланцюга, що належить ОСОБА_3, за наступних обставин. Так, ОСОБА_8 знаходячись поблизу будинку № 34, що по вул.Ярославській в м.Черкаси поблизу під’їзду №4 побачив раніше незнайому потерпілу ОСОБА_3, яка заходила до вищевказаного під’їзду, в цей час ОСОБА_8 помітив, що у останньої на шиї знаходиться золотий ланцюг, яким він вирішив умисно заволодіти. Вподальшому ОСОБА_8 прослідував за вищевказаними особами до під’їзду, де поблизу ліфтової камери, знаходячись збоку ОСОБА_3, схопив правою рукою золотий ланцюжок, який знаходився у неї на шиї та шляхом ривка зірвав частину вказаного ланцюга, та після чого із викраденим майном зник із місця вчинення злочину. Вищевказаним майном ОСОБА_8 розпорядився на свій розсуд, чим заподіяв ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 8000 грн.

Також він, 29.08.2016 близько 12.50 год. перебуваючи поблизу будинку № 34, що по вул. Сумгаїтській в м. Черкаси повторно, за раптово виниклим умислом на відкрите викрадення чужого майна, заволодів частиною золотого ланцюга, що належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11, за наступних обставин. Так, ОСОБА_8 знаходячись поблизу будинку № 34, що по вул. Сумгаїтській в м.Черкаси поблизу під’їзду №4, побачив раніше незнайому йому потерпілу ОСОБА_5, яка заходила до вищевказаного під’їзду разом із дитиною, в цей час ОСОБА_8 помітив, що у останньої на шиї знаходиться золотий ланцюг, яким він вирішив заволодіти. Вподальшому ОСОБА_8 прослідував за вищевказаними особами до під’їзду, де поблизу ліфтової камери, знаходячись збоку ОСОБА_5, схопив правою рукою золотий ланцюжок, який знаходився у неї на шиї та шляхом ривка зірвав частину вказаного ланцюга, та після чого із викраденим майном зник із місця вчинення злочину. Вищевказаним майном ОСОБА_8 розпорядився на свій розсуд, чим заподіяв ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 7000 грн.

За вказаними епізодами суд визнає обвинуваченого ОСОБА_8 винним, його діяння кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Він же, 24.08.2016 близько 12.00 год., знаходячись поблизу будинку № 30, що по вул.Ярославській в м.Черкаси поблизу під’їзду № 2, повторно, з корисливих мотивів, за раптово виниклим умислом на відкрите викрадення чужого майна, побачивши раніше незнайому йому потерпілу ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_12, яка заходила до цього під’їзду, та помітивши, що у останньої на шиї знаходиться золотий ланцюг, вирішив ним заволодіти. Вподальшому ОСОБА_8 прослідував за потрепілою до під’їзду, де поблизу ліфтової камери, знаходячись з лівої сторони позаду ОСОБА_7, схопив правою рукою золотий ланцюжок, який знаходився у неї на шиї, та шляхом ривка зірвав частину вказаного ланцюга, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не закінчив з причин, що не залежали від його волі, оскільки в момент ривка упустив із рук цю частину ланцюжка, із-за цього майно не перейшло до володіння ОСОБА_8, що не дало можливість йому розпорядиться ним.

За такі дії суд визнає ОСОБА_8 винуватим, а його діяння кваліфікує за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою.

Суд вважає, що обвинувачення, яке пред’явлене ОСОБА_9, за ч.3 ст. 289 КК України за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом у ОСОБА_16, поєднаного із погрозою застосування насильства, що завдало великої шкоди, не знайшло свого підтвердження, а тому суд, керуючись ч.3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, скористався своїм правом та вийшов за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, так як це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Потерпілий ОСОБА_16 в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про за дату, час і місце судового засідання, за повідомленням прокурора, що підтверджується матеріалами справи, останній перебуває за кордоном, а тому суд визнав неможливим допит цієї особи, керуючись п. 4 ч.3 ст. 97 КПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що в силу статей 56, 58 КПК давати пояснення є правом потерпілої сторони. Останньому достовірно відомо, що судом здійснюється судовий розгляд кримінального провадження, де він є потерпілим, а тому неприбуття за викликом потерпілого, та наявною інформацією про перебування його за кордоном зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою самого потерпілого. Він не був позбавлений права на використання наявних засобів правового захисту, і він повинен був розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для реалізації права іншої сторони, зокрема сторони захисту, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.

Суд вважає, що стороною обвинувачення під час безпосереднього дослідження доказів, які включають в себе дослідження показань, речей і документів, не доведено кваліфікуюча ознака як заволодіння транспортним засобом, поєднаного із погрозою застосування насильства – ножа, що є небезпечним для життя чи здоров’я, виходячи з наступного.

Дійсно при огляді транспортного засобу «HYUNDAI ACCENT» д.н.з. НОМЕР_3 був виявлений предмет, подібний до ножа. Однак за відомостями протоколу огляду місця події від 02.07.2016, протоколу огляду предметів від 02.07.2016, серед яких був цей ніж, відомості про те, що на ньому були виявлені будь-які сліди, які доводили б причетність обвинуваченого ОСОБА_9 до його використання, відсутні.

Відсутні такі відомості у висновках експерта №1/1220 від 04.08.2016 за результатами проведеної дактилоскопічної експертизи по вилучених під час огляду місця події п’яти слідах пальців рук.

Крім того, на думку суду не доводиться така кваліфікуюча ознака як завдання великої матеріальної шкоди, з огляду на наступне.

За висновками експертизи №4/1131 від 29.07.2016 на експертизу надано копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ СХО019943 на автомобіль НОМЕР_4. При цьому об’єкт дослідження на експертизу не надано. Визначення ринкової вартості вказаного транспортного засобу проводилось по вартості ідентичного колісного транспортного засобу, за відсутності інформації про фактичний пробіг автомобіля на момент скоєння злочину, за відсутності інформації про фактори, що впливають на ринкову вартість КТЗ в залежності за умов догляду, зберігання, експлуатації тощо, відсутності інформації щодо наявності на автомобілі оновлених складників та додаткового встановленого обладнання, а також за умов, що на момент скоєння злочину автомобіль знаходився в технічно справному стані та не потребував відновленого ремонту. Таким чином ринкова вартість автомобіля НОМЕР_4 за висновками експерта могла складати 179770,00 грн.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 при вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, слід виходити з положень п.1 ч.2 ст. 22 ЦК, де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, яких вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Якщо транспортний засіб не зазнав ні пошкоджень унаслідок незаконного заволодіння, його технічний стан не погіршився і відновлення він не потребує або сума відповідних витрат менша від зазначених у п.3 примітки до ст. 289 КК, така кваліфікуюча ознака, як заподіяння значної шкоди або великої шкоди, відсутня.

У випадках, коли особа знищила транспортний засіб, яким незаконно заволоділа, чи призвела до такого стану, що він повністю втратив свою цінність і його вже не можна використовувати за прямим призначенням, розмір реальних збитків дорівнює вартості автомобіля на день вчинення злочину. Таким же чином треба вирішувати це питання, якщо транспортний засіб після незаконного заволодіння не знайдено.

Із матеріалів кримінального провадження встановлено, що автомобіль НОМЕР_4 не знищено, після його виявлення мав механічні ушкодження, які описані протоколі огляду місця події від 02.07.2016, крім того він повернутий потерпілому ОСОБА_16 на відповідальне зберігання.

Об’єктивних причин, чому саме цей транспортний засіб не піддавався експертному дослідженню, суду не доведено.

Диспозицією статті 85 КПК передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Таким чином суд визнає висновок експерта №4/1131 від 29.07.2016 неналежним доказом, як такий, що не доводить реальні збитки, про які наголошував Пленум Верховного Суду України у своїй постанові.

Що стосується твердження ОСОБА_9 про відсутність в його діях умислу на заволодіння транспортним засобом, то вони, на думку суду, є неспроможними, оскільки обвинувачений усвідомлював, що автомобіль належить іншій особі, проте протиправно поза волею власника незаконно його вилучив в супереч волі та здійснив його рух до вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 289 КК жодного значення не має мета вилучення транспортного засобу в його законного власника. Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування.

Таким чином, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_9 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 289 КК як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Що стосується зміни правової кваліфікації ОСОБА_9 та ОСОБА_8 їх злочинних діянь, вчинених відносно потерпілої ОСОБА_2, суд встановлює наступне.

Потерпіла ОСОБА_2 під час судового розгляду показала, що 05.08.2016 близько 13.00 год. біля свого під’їзду вона побачила, що на лавці сиділи обвинувачені та про щось балакали. Вона відкрила двері під’їзду зайшла в будинок, а потім в ліфт. Ліфт ще не закрився і в цей час вона побачила ОСОБА_9, який почав її витягувати та витяг із ліфту. Потім він притиснув її до поштових ящиків, дістав ножа, який був їй продемонстрований. Вона йому сказала, щоб не чіпав дитину та забирав все, що йому потрібно. Через якийсь проміжок часу з’явився ОСОБА_8, який зірвав ланцюжок з ладанкою і втік. ОСОБА_9 штовхнув її в ліфт і нажав кнопку «хід».

Показання потерпілої ОСОБА_2 отримано у порядку, визначеному законом, вони є конкретними, узгоджуються з іншими зібраними доказами. Тому суд не мав підстав недовіряти потерпілій, а її показання в силу ст. 84 КПК є джерелом доказу, який обґрунтовано покладено як в основу вироку так і використовувались під час кваліфікації діянь обвинувачених.

В свою чергу обвинувачений ОСОБА_9 взагалі заперечує свою причетність, а обвинувачений ОСОБА_8 заявив в суді, що вказаний злочин він вчинив самостійно. При цьому зазначив, що ніякого ножа у ОСОБА_9 не бачив ні на вулиці перед вчиненням ним злочину, ні в під’їзді, коли останній був поряд з ОСОБА_2

Як зазначено в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб’єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об’єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 за попередньою змовою мав намір вчинити грабіж потерпілої ОСОБА_2 після того як побав її та прикрасу на ній, та вподальшому вчинив заплановані злочинні дії, однак його дії не охоплювалися ні прямим, ні непрямим умислом дій ОСОБА_18, який поза його увагою демонстрував ніж перед потерпілою, який не міг спостерігати обвинувачений ОСОБА_8 з-за стрімкого розвитку подій. Таким чином стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_8 безпосередньо сприяв застосуванню насильства, а також скористалися ним для заволодіння майном потерпілого.

Крім того суд, проаналізувавши способи вчинення злочинів, які ставляться у вину обвинуваченим, встановив, що більшість епізодів інкримінуються ОСОБА_8 як грабежі, фактів знаходження при ньому або використання ним особисто знарядь, зокрема ножів, для насильства або погрози застосування такого насильства, відсутні. Водночас використання ОСОБА_9 таких засобів (ножів) для вчинення злочинів має тенденцію як під час вчинення вказаного злочину, так і під час вчинення розбою відносно потерпілої ОСОБА_4

Таким чином суд вважає, що дії ОСОБА_9, який погрожував застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілої, належить кваліфікувати за ч.1 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоровґя особи, яка зазнала нападу (розбій), а дії ОСОБА_8 — відповідно за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Такі висновки судом зроблені з дотриманням ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу, зокрема ґрунтовного аналізу як показань потерпілої ОСОБА_2, а також показань обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8

Щодо кваліфікації дій ОСОБА_8 по факту грабежу відносно потерпілої ОСОБА_7 із застосуванням ч.2 ст. 15 і ч.2 ст. 186 КК України суд констатує наступне.

Як показав ОСОБА_8 він визнає, що здійснив пограбування потерпілої ОСОБА_7 та дав докладні показання з докладним описом його дій, при цьому зазначив, що золотий ланцюг, який він зірвав з потерпілої відразу випав у нього з рук, а тому не залишився у нього.

Відповідно до п. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку".

Частина 2 ст. 17 КПК декларує, що ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України потерпілий є стороною обвинувачення. Потерпіла ОСОБА_7 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, будучи в судовому засіданні скористалась своїм правом та відмовилась безпосередньо давати показання в суді, надавши письму заяву. Таким чином вона не скористалась своїм правом на використання наявних засобів доведеності тих обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.

Більше того, в справі Справа «Барбера, Мессегуе і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain), рішення від 06.12.1988 суд зазначив, що:"п. 2 статті 6 вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов’язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. А тому, приймаючи до уваги, що стороною обвинувачення не доведено, що майно, яке відкрито викрав ОСОБА_8 у потерпілої ОСОБА_7, перейшло до володіння останнього і він міг розпорядиться ним, суд всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_8 тлумачить на його користь.

Таким чином його дії суд кваліфікує за ч.2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин та мотиви суду.

По факту розбійного нападу ОСОБА_9 та грабежу вчиненим ОСОБА_8 стосовно потерпілої ОСОБА_2:

Обвинувачений ОСОБА_9 вину не визнав, пояснив, що раніше ОСОБА_8 не знав, зустрілись вони випадково. ОСОБА_8 пішов до під’їзду, він пішов за ним. ОСОБА_8 зірвав золотий ланцюжок із ОСОБА_2, він її не чіпав, а лише штовхнув її до ліфту та нажав кнопку «хід». Гроші за ланцюжок поділили між собою. Ніякого ножа у нього не було, а потерпіла його оговорює.

Обвнувачений ОСОБА_8 по вказаному епізоду показав, що вчинив вказаний злочин він один. До цього за 5-10 хв. познайомився із ОСОБА_9 Побачив ОСОБА_2 із ланцюжком. Попросив почекати ОСОБА_9 біля під’їзду. Коли піднявся на площадку біля ліфту, почув шаги і побачив ОСОБА_9, який теж зайшов до під’їзду. Зірвав у ОСОБА_2 ланцюжок і почав тікати. ОСОБА_9 в цей час тільки підійшов до сходин. Що відбувалось між ОСОБА_9 і ОСОБА_2 він не бачив. Через деякий час ОСОБА_9 наздогнав його. Ланцюжок ОСОБА_9 продав, а гроші поділили. Не знав, що у ОСОБА_9 був ніж, і не бачив його. Не погодився із кваліфікацією. Вважає, що його дії необхідно кваліфікувати за ст.186 КК України.

В той же час їх вина доводиться наступними фактичними даними:

- Потерпіла ОСОБА_2 під час судового розгляду показала, що 05.08.2016 близько 13.00 год. біля свого під’їзду вона побачила, що на лавці сиділи обвинувачені про щось балакали. Вона відкрила двері під’їзду зайшла в будинок. Зайшла в ліфт. Ліфт ще не закрився і в цей час вона побачила ОСОБА_9, який почав її витягувати та витяг із ліфту. Потім він притиснув її до поштових ящиків, дістав ножа, який був їй продемонстрований. Вона йому сказала, щоб не чіпав дитину та забирав все, що йому потрібно. Потім з’явився ОСОБА_8, який зірвав ланцюжок з ладанкою і втік. ОСОБА_9 штовхнув її в ліфт і нажав кнопку «хід».

- Відомостями протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.08.2016, відповідно до яких потерпіла ОСОБА_2 впізнала ОСОБА_9, як особу, яка вчинила відносно неї розбійний напад.

- Відомостями протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.08.2016, відповідно до яких потерпіла ОСОБА_2 впізнала ОСОБА_8, як особу, яка вчинила відносно неї злочинні дії.

- Відомостями протоколу огляду місця події від 05.08.2016 та фототаблицями до нього, згідно яких встановлено місце, де був вчинений злочин відносно потерпілої ОСОБА_2

- Інформацією Товариства «Ломбард «Гарант-Черкаси» від 01.09.2016 про те, що ОСОБА_9 05.08.2016 здав під заклад ланцюжок та кулон із золота 585 проби вагою 3,69 грама та отримав кредит 2058 грн. (заставний квиток №430462 від 05.08.2016).

- Заставним квитком №430462 від 05.08.2016 на золотий ланцюжок та кулон загальною вагою 3,69 гр.

Крім цього вина ОСОБА_9 доказується:

По факту незаконного заволодіння транспортним засобом «HYUNDAI ACCENT» д.н.з. НОМЕР_3 у потерпілого ОСОБА_16:

Показаннями самого обвинуваченого, який по даному факту вину визнав частково, суду показав, що ОСОБА_16 його знайомий таксист та користувався його послугами. 01.07.2016 користувався його послугами, їздив з ним в ресторан, який знаходився на трасі біля села Чапаєвка. Заїхали на заправку, грошей не було. Запропонував ОСОБА_16 розрахуватись завтра-післязавтра. Коли ходив в ліс (в туалет), чув як ОСОБА_16 комусь дзвонив та викликав «на допомогу». Злякався розправи, він виштовхав ОСОБА_16 з автомобіля в той час, коли двері у нього були відкриті. Переліз на водійське місце. А після того як ОСОБА_16 відкрив двері та вдарив його палкою, завів автомобіль та здійснив рух вказаного транспортного засобу. Їхав по лісу. Заблукав, виїхав до невідомого села. Коли тікав допустив наїзд на дерево. При цьому зауважив, ножа у нього не було.

- Відомостями протоколу огляду місця події від 02.07.2017 та фототаблицею до нього, яким оглянутий автомобіль НОМЕР_4 з наявними у нього механічними ушкодженнями.

- Показаннями свідка ОСОБА_19 про те, що влітку 2016 в його двір заїхав автомобіль, з якого вийшов чоловік і спитав, як йому проїхати на Кременчуцьку трасу, при цьому повідомив, що за ним женеться поліція. Просив загнати машину у двір.

- Відомостями протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.07.2016, згідно яких свідок ОСОБА_19 впізнав ОСОБА_9, як особу, з яким він познайомився 01.07.2016 та який пересувався на автомобілі НОМЕР_4.

- Відомостями протоколу проведення слідчого експерименту від 21.10.2016 та фототаблицями до нього за участю підозрюваного ОСОБА_9, який вказав місце поблизу с. Чапаєвка, де він заволодів транспортним засобом «HYUNDAI ACCENT» д.н.з. НОМЕР_3.

По факту незаконного заволодіння транспортним засобом ЗАЗ968М із держаним знаком СА1253ВА у потерпілого ОСОБА_1:

За первісними показаннями, які він дав в судовому засіданні 10.11.2017, вину обвинувачений ОСОБА_9 визнав повністю, та показав, що 06.08.2016 побачив в дворі будинку по вул. Громова припаркований автомобіль ЗАЗ. Підійшов до нього, він був відчинений. Завів його. Хотів виїхати із м. Черкаси. За селом Панське (на дамбі через річку Дніпро) кінчився бензин. Кинув, автомобіль, зловив попутку та поїхав до м. Київ.

Після чого показання змінив, зазначивши, що визнавальні показання його давати примусили працівники правоохоронних органів, вказаний злочин він не вчиняв.

Незважаючи на таку позицію обвинуваченого його вина доводиться:

- Показаннями потерпілого ОСОБА_1, згідно яких судом встановлено, що викрадення належного йому автомобіля ЗАЗ відбулось в серпні 2016 року. Вказаний автомобіль він передав в тимчасове користування своєму знайомому, який зателефонував йому та повідомив, що автомобіль пропав. Викликав поліцію. Через деякий час дізнався, що автомобіль стоїть на дамбі через річку Дніпро.

- Відомостями протоколу огляду місця події від 06.08.2016 та фототаблицями до нього, якими оглянута ділянка прилеглої території до будинку №34/3 по вулиці Громова в м. Черкаси біля під’їзду №1, звідки був викрадений автомобіль ЗАЗ968М жовтого кольору із держаним знаком СА1253ВА.

- Відомостями протоколом огляду місця події від 06.08.2016 та фототаблицями до нього, якими встановлений факт виявлення автомобіля ЗАЗ968М жовтого кольору, із держаним знаком СА1253ВА, на обочині дамби через річку Дніпро, який належить потерпілому ОСОБА_1 Також, під час огляду вказаного автомобіля було виявлено та вилучено чотири сліди пальців рук.

- Висновком експерта №1/1564 від 20.09.2016 дактилоскопічної експертизи, відповідно до якого два сліди папілярних узорів розмірами 19х15мм та 38х15мм, які вилучені під час огляду місяця події від 06.08.2016, придатні для ідентифікації за ними особи (осіб), що їх залишила (залишили). Два сліди папілярних узорів розмірами 19х20мм та 17х13мм непридатні для ідентифікації за ними особи (осіб), що їх залишила (залишили). Сліди папілярних узорів розмірами 38х15мм та 19х15мм залишені відповідно середнім та мізинним пальцями правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім’я ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

По факту розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_4:

По епізоду розбою до потерпілої ОСОБА_4 обвинувачений ОСОБА_9 вину визнав частково, показав, що у визначений в обвинуваченні час та дату він перебував на пляжу річки Дніпро та побачив ОСОБА_4, на ній був ланцюжок з хрестиком. Підійшов до неї, попросив віддати ланцюжок, не дочекавшись зірвав ланцюжок та втік. Визнав, що при ньому був мисливський ніж, який він носив для самооборони. Не погоджується із кваліфікацією, зазначив, що ножем не погрожував.

В той же час вина ОСОБА_9 доводиться:

- Показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка суду показала, що в серпні 2016 (точної дати вона не пам’ятає) вона пішла з дитиною на пляж. ОСОБА_9 також був на пляжі. Через деякий час ОСОБА_9 підійшов та сказав, що у нього є ніж і показав його. Сказав, щоб вона віддала йому ланцюжок, на що вона не погодилась, попри це ОСОБА_9 зірвав ланцюжок і втік. Ланцюжок подальшому знайшли в ломбарді.

Показання потерпілої ОСОБА_4 отримано у порядку, визначеному законом, вони є конкретними, узгоджуються з іншими зібраними доказами. Тому суд не мав підстав недовіряти потерпілій, а її показання в силу ст. 84 КПК є джерелом доказу, який обґрунтовано покладено як в основу вироку так і використовувались під час кваліфікації діянь обвинуваченого.

- Відомостями протоколу огляду місця події від 07.08.2016 та фототаблицями до нього, відповідно до яких встановлено місце вчинення злочину відносно потерпілої ОСОБА_4, а також виявлено та вилучено металевий предмет схожий на ніж у чохлі чорного кольору на металевій застібці.

- Відомостями протоколу від 08.09.2016 огляду предмету – ззовні схожому на ніж, лезо якого виготовлено з металу срібно-чорного кольору, та ручки коричневого кольору та фототаблицями до нього.

- Постановою від 08.09.2016 про визнання, приєднання в якості речового доказу та передачу на зберігання предмета ззовні схожого на ніж.

- Відомостями протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.08.2016, відповідно до яких потерпіла ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_9, як особу, яка 07.08.2016 близько 11 год. 30 хв. зірвав з неї золотий ланцюжок та хрестик.

- Відомостями протоколу обшуку від 15.08.2016 за ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.08.2016 в Черкаському відділенні ПТ «Ломбард «Гроші тут» за адресою: м. Черкаси, бульв. Шевченка, 396/29, за якими добровільно видано золотий ланцюжок загальною вагою 33,63 гр.

- Відомостями протоколу огляду від 15.08.2016 золотого ланцюжка загальною вагою 33,63 гр.

- Постановою від 15.08.2016 про визнання золотого ланцюжка вагою 33,63 гр. речовим доказом та приєднання його до матеріалів кримінального провадження.

- Висновком експерта №4/1392 від 06.09.2016, згідно якого утилізаційна вартість золотого ланцюжка 585 проби, вагою 33,58 гр. за цінами Національного банку України на лом золота станом на 07.08.2016 становила 20922,69 грн.

По факту грабежу відносно потерпілої ОСОБА_14 документи не досліджувались в силу положень ч.3 ст. 349 КПК України, а саме з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_9, незаперечення ним фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильного розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.

Вина ОСОБА_8 доказується наступним:

По факту закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) відносно потерпілої ОСОБА_7:

Показаннями обвинуваченого ОСОБА_8, який суду показав, що він сховався в тамбурі, який знаходиться на першому поверсі. Побачив ОСОБА_7 та зірвав у неї ланцюжок, але він випав з рук. Він у нього не залишився.

- Відомостями протоколу огляду місця події від 24.08.2016 та фототаблицями до нього за якими встановлено місце вчиненого злочину відносно ОСОБА_7

- Відомостями протоколу слідчого експерименту від 17.11.2016 за участю підозрюваного ОСОБА_8, який знаходячись біля будинку №30 по вул. Ярославській в м. Черкаси показав, як вчинив злочин відносно ОСОБА_7

По факту грабежу відносно потерпілої ОСОБА_3

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 винним себе визнав повністю, обставини, зазначені в обвинуваченні, не оспорював, суду розповів як він в під’їзді зірвав у потерпілої ланцюжок.

Його показання підтверджені показаннями потерпілої ОСОБА_3 та доведено, що 22.08.16 близько 14 год. вона йшла з роботи додому. Зайшла в під’їзд. За нею в під’їзд зайшов ОСОБА_8 Вони стояли біля ліфту. В той час, коли під’їхав ліфт, ОСОБА_8 зірвав ланцюжок і побіг. Ладанка залишилась на одязі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 винним себе за фактом вчинення ним крадіжки у потерпілого ОСОБА_6, грабежів стосовно ОСОБА_17, ОСОБА_5 визнав повністю, обставини, зазначені в обвинуваченні, не оспорював, дав наступні показання, зокрема:

По епізоду крадіжки у ОСОБА_6 показав, що день коли вчинив злочин не пам’ятає, було тепло. В будинку, де вчинив крадіжку він працював – зварював каркас на кришу підвалу. Вони мали доступ до підвалу, де побачив гітари. В зв’язку з скрутним матеріальним становищем виник умисел на крадіжку. Близько 04 год. ранку він виламав евровікно трубою, проник до підвалу, звідки викрав гітари, які продав. За одну гітару отримав 4800 грн., за другу - 1300 грн. За ці гроші купив телефон, їжу, одяг.

По епізоду грабежу по відношенню до потерпілої ОСОБА_17 показав, що гуляв по вулиці Сумгаїтській та побачив потерпілу із золотим ланцюжком. В цей час не було роботи, а від так і грошей. Виник умисел заволодіти коштовністю. Ланцюжок зірвав із потерпілої, після чого втік. Ланцюжок продав через ломбард.

Щодо потерпілої ОСОБА_20 показав, що ОСОБА_5 була з дитиною. Пішов за ними, побачив ланцюжок. Зайшов з ними до під’їзду, де зірвав ланцюг, частина якого залишилась у нього. Після чого втік. Частину ланцюжка продав через ломбард.

По факту крадіжки у потерпілого ОСОБА_6, грабежу відносно потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_3, ОСОБА_5 документи не досліджувались в силу положень ч.3 ст. 349 КПК України, а саме з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_8, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильного розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.

При цьому суд звертає увагу, що потерпіла ОСОБА_14 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, суд встановив можливість з’ясувати всі обставини, що стосуються фактичних обставин злочину, вчиненого ОСОБА_9 відносно цього потерпілого та ухвалив рішення проводити судовий розгляд без потерпілого. Таке рішення судом приймалось з урахуванням положень ч.3 ст. 349 КПК України та обґрунтовано також тим, що обвинувачений ОСОБА_9 вину у вчинені вказаного злочину визнав.

Потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_5 були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. При цьому потерпілі ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_5 звернулись до суду із заявою про проведення судового розгляду без її участі. Суд встановив можливість з’ясувати всі обставини, що стосуються фактичних обставин злочинів, вчинених ОСОБА_8 відносно цих потерпілих та ухвалив рішення проводити судовий розгляд без потерпілих. Таке рішення судом приймалось з урахуванням положень ч.3 ст. 349 КПК України та обґрунтовано також тим, що обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчинені вказаних злочинів визнав.

Мотиви призначення покарання.

Висновки суду ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставини, передбачені ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання обом обвинуваченим судом не встановлені.

Обставини, передбачені ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_9 та ОСОБА_8, суд визначає як вчинення злочинів в присутності дитини, обставини, які окремо обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 - вчинення злочину щодо особи похилого віку.

За ступеню тяжкості злочини, вчинені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є тяжкими злочинами за кваліфікацією злочинів, визначеною ст. 12 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченим, суд враховує особу обвинувачених; їх вік; посередні характеристики по місцю проживання; наявність дитини у ОСОБА_9 – сина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3; те, що обвинувачений як ОСОБА_9 так і обвинувачений ОСОБА_8 не вперше притягуються до кримінальної відповідальності та мають не зняту та не погашену судимість за злочини проти власності, що викликає у суду сумніви щодо належного усвідомлення обвинуваченими вчиненого та зроблених в зв’язку з цим належних висновків; характер вчинених ними злочинів; ступінь їх тяжкості та наслідки; обтяжуючи обставини та відсутність пом’якшуючих обставин; те, що збитки не відшкодовані жодним потерпілим, а також стан здоров’я обвинуваченого ОСОБА_9, а тому суд вбачає необхідність засудження ОСОБА_9 та ОСОБА_8 до покарання у виді позбавлення волі.

Суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання як обвинуваченому ОСОБА_8, так і обвинуваченому ОСОБА_9 за невстановленості судом обставин, що пом’якшують покарання.

Крім того, каяття обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8, про які вони заявили в судовому засіданні на думку суду носить формальний характер, так як розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Крім того нестійка позиція обвинуваченого ОСОБА_9 щодо визнання вини, яку він висловив на початку судового розгляду і протилежну думку під час наступних судових засідань, зокрема по епізоду заволодіння транспортним засобом у потерпілого ОСОБА_1 А,О., обоюдна агресивна поведінка обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 стосовно потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та допущення обвинуваченими неетичних та зневажливих висловлювань щодо них, вказує на втрачену можливість соціальної реабілітації та доведення перед судом ще на стадії судового розгляду намагання виправитись у більш короткий строк їх ізоляції від суспільства. Така поведінка ОСОБА_9, ОСОБА_8 не підтверджує засудження останніми своєї протиправної поведінки, та не може свідчити про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.

Рішення суду щодо заліку досудового тримання під вартою обвинуваченим.

Відповідно до ст. 8 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права, тому суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції в усіх необхідних випадках застосовувати її як акт прямої дії.

Конституційний Суд України в своєму рішенні № 17-рп/2010 від 29.06.2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КПК законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

У силу ч. 2 ст. 4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Згідно з ч. 5 статті 72 КК в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув'язнення включається, зокрема, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до Закону України № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18.05.2017, який набув чинності 21.06.2017, ч. 5 ст.72 КК викладено у такий редакції: «попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Отже, виходячи з наведених положень закону, суд вважає, що при зарахуванні обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в строк відбування покарання строк їх попереднього ув'язнення, зокрема ОСОБА_9 з 26.08.2016, ОСОБА_8 з 01.11.2016 відповідно має бути зарахований по день ухвалення вироку, тобто по 24.05.2018, застосувавши редакцію закону, яка діяла на момент вчинення обвинуваченими інкримінованих їм злочинів на підставі вимог статей 4, 5 КК.

Підстави для задоволення цивільних позовів або відмови у них, залишення їх без розгляду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_16 до ОСОБА_9 про стягнення матеріальних збитків на 179770 грн., моральної шкоди на суму 50000 грн., потерпілої ОСОБА_14 до ОСОБА_9 про стягнення матеріальних збитків на суму 2400 грн., відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України необхідно залишити без розгляду з підстав повторного нез’явлення позивача в судове засідання.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_9 про стягнення матеріальної шкоди на суму 10000 грн., а також позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про стягнення матеріальної шкоди на суму 4000 грн. суд залишає без розгляду відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, з підстав того, що позивачі без поважних причин не подали витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Позивачам, позовні заяви яких судом залишені без розгляду, роз’яснюється право, передбачене ч.2 ст. 257 ЦПК України, про можливість повторного звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Водночас підлягає до задоволення вимоги, заявлені в позовній заяві потерпілої ОСОБА_3 до ОСОБА_8 про стягнення 8000 грн. матеріальної шкоди з підстав визнання вказаних вимог обвинуваченим ОСОБА_8, а тому за відсутності сумніву щодо добровільності їх визнання, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України такі обставини не підлягають доказуванню.

Таким чином із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню матеріальні збитки на суму 8000 грн.

Рішення щодо речових доказів та про відшкодування процесуальних витрат.

Вирішуючи питання про речові докази, суд керується положеннями ч. 9 ст. 100 КПК України, а відтак частина золотого ланцюга, яка віддана на відповідальне збереження потерпілій ОСОБА_5 залишити у власності потерпілої; автомобіль НОМЕР_4, який переданий на відповідальне збереження потерпілому ОСОБА_16 – залишити у власності останнього; частина золотого ланцюга, яка передана на відповідальне збереження потерпілій ОСОБА_14 – залишити у власності потерпілої; відеозапис з камер відеоспостереження, які розташовані поблизу будинку № 12/1 по вул.Репіна в м.Черкаси – залишити при матеріалах справи; автомобіль НОМЕР_5, який переданий на відповідальне збереження потерпілому ОСОБА_1 – залишити у власності потерпілого; золотий ланцюг, який переданий на відповідальне збереження потерпілій ОСОБА_4 – залишити у власності останньої; ніж, вилучений під час ОМП від 07.08.2016 поблизу річки Дніпро по вул.Жужоми в м. Черкаси – знищити.

Відповідно до положень ч.2 ст. 124 КПК України із обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави необхідно стягнути витрати на залучення експерта в сумі 1803,78 грн., зокрема витрати за проведення експертизи №1/1220 від 04.08.2016 на суму 615,72 грн.; витрати за проведення експертизи №4/1576 від 11.10.2016 на суму 351,84 грн.; витрати за проведення експертизи №1/1564 від 20.09.2016 на суму 660,30 грн.; витрати за проведення експертизи №4/1392 від 06.09.2016 на суму 175,92 грн.

Не підлягає стягненню процесуальні витрати за проведення експертизи №4/1131 від 29.07.2016 на суму 351,84 грн. в силу того, що вказана експертиза визнана судом неналежним доказом.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_9 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 187, ч.2 ст. 187, ч.1 ст. 289, ч.2 ст. 289 КК України, і призначити йому покарання:

за ч.2 ст. 186 КК України чотири роки позбавлення волі;

за ч.1 ст. 187 КК України п’ять років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 187 КК України сім років позбавлення волі із конфіскацією майна;

за ч.1 ст. 289 КК України чотири роки позбавлення волі;

за ч.2 ст. 289 КК України п’ять років позбавлення волі

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити – сім років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з 24.05.2018.

Зарахувати у строк покарання попереднє ув’язнення ОСОБА_9 за період з 26.08.2016 по 24.05.2018 відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 залишити тримання під вартою.

Визнати ОСОБА_8 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 15 і ч.2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання:

за ч.3 ст. 185 КК України три роки позбавлення волі;

за ч.2 ст. 186 КК України п’ять років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 15 і ч.2 ст. 186 КК чотири роки позбавлення волі

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити – п’ять років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з 24.05.2018.

Зарахувати у строк покарання попереднє ув’язнення ОСОБА_8 за період з 01.11.2016 по 24.05.2018 відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 залишити тримання під вартою.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволити повністю. Стягнути із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки на суму 8000 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_16 до ОСОБА_9 про стягнення матеріальних збитків на 179770 грн., моральної шкоди на суму 50000 грн. залишити без розгляду.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_14 до ОСОБА_9 про стягнення матеріальних збитків на суму 2400 грн. залишити без розгляду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_9 про стягнення матеріальної шкоди на суму 10000 грн. залишити без розгляду.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про стягнення матеріальної шкоди на суму 4000 грн. залишити без розгляду.

Роз’яснити ОСОБА_16, ОСОБА_14 ОСОБА_1, ОСОБА_2 право, передбачене ч.2 ст. 257 ЦПК України, про можливість повторного звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Речові докази: частина золотого ланцюга, яка віддана на відповідальне збереження потерпілій ОСОБА_5, залишити у власності потерпілої; автомобіль НОМЕР_4, який переданий на відповідальне збереження потерпілому ОСОБА_16, залишити у власності останнього; частина золотого ланцюга, яка передана на відповідальне збереження потерпілій ОСОБА_14, залишити у власності потерпілої; відеозапис з камер відеоспостереження, які розташовані поблизу будинку № 12/1 по вул.Репіна в м.Черкаси, залишити при матеріалах справи; автомобіль НОМЕР_5, який переданий на відповідальне збереження потерпілому ОСОБА_1, залишити у власності потерпілого; золотий ланцюг, який переданий на відповідальне збереження потерпілій ОСОБА_4, залишити у власності останньої; ніж, вилучений під час ОМП від 07.08.2016 поблизу річки Дніпро по вул. Жужоми в м. Черкаси, знищити.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1803,78 грн.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору, інші учасники судового провадження мають право на отримання в суді копії вироку.

Головуючий: ОСОБА_23

Судді С.О.Дунаєв

ОСОБА_24