Рішення № 74215057, 21.05.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/13109/17

Провадження № 2-а/643/90/18

21.05.2018 21 травня 2018 року м. Харків

Московський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участю секретаря Абсалямової А.Р.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративний позов ОСОБА_2 до Харківської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому зазначив, що 28.09.2017 Харківською митницею ДФС винесена постанова в справі про порушення митних правил № 0497/80700/17, відповідно до якої його визнано винним у вчинені порушень митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України з накладанням на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500грн. 09.04.2017 щодо позивач невідомою особою вчинено кримінальне правопорушення, а саме, крадіжку, зокрема, свідоцтва про реєстрацію на транспортний засіб. 14.04.2017 позивач звернувся до Житомирської та Харківської митниць ДФС з повідомленням про виникнення обставин непереборної сили, а саме, крадіжки свідоцтва про реєстрацію. На його адресу від Харківської митниці ДФС надійшов лист, яким митниця просила прибути 29.05.2017 о 11:30 до Харківської митниці ДФС з питання проведення митної перевірки. 30.05.2017 позивач направив додаткові пояснення до Харківській митниці ДФС з долученням копій талону-повідомлення, протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 25.03.2017, листа Гомельської митниці від 08.02.2017, листа штаб-квартири прикордонної охорони ОСОБА_3 від 27.02.2017, а також зазначив про те, що отримав повідомлення після дати, на яку викликають. В подальшому позивач отримав лист-запрошення прибути до Харківської митниці ДФС 23.06.2017 о 12:00. 16.06.2017 позивач відправив на адресу митниці листа про складання протоколу 31.05.2017 Харківською митницею ДФС про порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України із зазначенням про неможливість прибути 23.06.2017, а прибуття 06.07.2017, як вказано у протоколі. 01.07.2017 завчасно позивач на адресу митниці направив повідомлення про те, що бажає прийняти участь у розгляді справи та просив перенести її розгляд у зв’язку із перебуванням на лікуванні. Від відповідача надійшов лист про прибуття для розгляду справи 01.08.2017. 25.07.2017 позивач завчасно на адресу відповідач направив повідомлення про те, що він бажає прийняти участь у справі та просив перенести її розгляд у зв’язку з продовженням перебуванням на лікуванні. Наступне запрошення позивач отримав про прибуття до митниці 14.09.2017 о 15:00. 08.09.2017 завчасно позивача направив повідомлення до відповідача про бажання прийняти участь по справі з проханням перенесення розгляду справи у зв’язку із лікуванням. В подальшому відповідач направив листа про розгляд справи 28.09.2017 о 15:00. 18.09.2017 позивач надіслав на адресу відповідача лист, в якому клопотав про перенесення розгляду справи, у зв’язку із перебуванням на лікуванні, про що свідчить лист непрацездатності. Між тим, відповідач всупереч ч. 4 ст. 526 Митного кодексу України, ст.ст. 33, 268 КУпАП прийняв рішення та незаконно виніс постанову від 28.09.2017 про порушення митних правил. Оскільки позивач уклав договір з юридичною компанією ТОВ «Ло енд мо» про надання правової допомоги та сплатив за надані послуги 3500грн., просить стягнути такі витрати з відповідача на свою користь.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позову є безпідставними, а висновки, викладені у постанові такими, що відповідають фактичним обставинам, вину ОСОБА_2 доведено, перевірки проведено правильно, процедуру притягнення до відповідальності не порушено тощо. 15.04.2017 ОСОБА_2 ввезено на митну територію в зоні діяльності Житомирської митниці ДФС легковий автомобіль з метою транзиту, терміном до 15.04.2017. 18.04.2017 до Харківської митниці ДФС від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про виникнення обставин непереборної сили від 14.04.2017 щодо неможливості вивезення ТЗ у визначений термін за межі митної території України, у зв’язку із викраденням свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Харківська митниця ДФС направила листа до СУ ГУ Нацполіції в Харківській області та отримано відповідь, що має місця постанова про закриття кримінального провадження за відданістю складу кримінального правопорушення. Оскільки в діях ОСОБА_2 присутні ознаки порушення митних правил, 31.05.2017 складено протокол про порушення митних правил та примірник направлено рекомендованим листом ОСОБА_2 07.06.2017 на адресу позивача направлено повістку про необхідність прибуття до відділу Харківської митниці ДФС для опитування 23.06.2017 о 12:00. 19.06.2017 на адресу Харківської митниці ДФС надійшло повідомлення про неможливість ОСОБА_2 прибути до відділу, а останній прибуде 06.07.2017. 21.06.2017 направлено повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи 06.07.2017. 03.07.2017 надійшло клопотання ОСОБА_2 про перенесення розгляду справи у зв’язку із перебуванням останнього на лікуванні. Та розгляд справи перенесено на 01.08.2017, про що повідомлено ОСОБА_2 05.07.2017. 26.07.2017 н7а адресу митниці надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв’язку з перебуванням ОСОБА_2 на лікуванні, у зв’язку з чим розгляд справи перенесено на 14.09.2017, про що повідомлено останнього. 11.09.2017 надійшли додаткові пояснення, в яких ОСОБА_2 просив перенести розгляд справи через перебуванням на лікуванні та розгляд справи перенесено на 28.09.2017. 25.09.2017 знов надійшло клопотання ОСОБА_2 про перенесення розгляду справи з аналогічних причин. Оскільки у ОСОБА_2 не було поважних причин для неявки, здійснено розгляд справи та винесено оскаржувану постанову.

Позивач в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутністю.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив викладені обставини, що зазначені у відзиві та просив у задоволені вимоги позову відмовити у повному обсязі.

Суд вивчивши доводи позивача, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх сукупності, вважає адміністративний позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Так, встановлено, що 05.04.2017 ОСОБА_2 ввезено на митну територію України в зоні діяльності Житомирської митниці ДФС легковий автомобіль марки «VW PASSAT», VIN: WVWZZZ3BZ5E123397, реєстраційний номер JRE471 з метою транзиту, терміном ввезення транспортного засобу до 15.04.2017 включно (або до 14.04.2017 включно у разі переміщення у зоні діяльності одного органу доходів і зборів).

18.04.2017 до Харківської митниці ДФС від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про виникнення обставин непереборної сили від 14.04.2017 щодо неможливості вивезення ТЗ у визначений термін за межі митної території України, у зв’язку із викраденням свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

За листом Харківської митниці ДФС, СУ ГУ Нацполіції в Харківській обалсті надало інформацію про те, що проведено досудове розслідування в кримінальному провадженні, розпочатому 10.04.2017 за заявою ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 смт. 185 КК України та 27.04.2017 за результатами проведеного досудвог7о розслідування винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Митного кодексу України транзит – це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у митний режим призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 МКУ; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування (ч. 1 ст. 93 МКУ).

Статтею 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення 10 діб ( у разі переміщення в зоні діяльності одного органу доходів і зборів – 5 діб).

Відповідно до ч. 1 ст. 102 Митного кодексу України режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України.

ОСОБА_2 Харківською митницею ДФС рекомендованим листом повідомлено про необхідність прибуття до УПМН Харківської митниці ДФС 23.05.2017 з метою з’ясування причин не вивезення транспортного засобу у строки встановлені законодавством, однак ОСОБА_2 не з’явився.

30.05.2017 позивач направив додаткові пояснення на адресу Харківської митниці ДФС з долученням копій документів, на які посилається в обґрунтування своїх заперечень щодо порушення митних правил, а також зазначив, що отримав виклик до відділу після дати визначеного прибуття.

31.05.2017 уповноваженою посадовою особою Харківської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил № 0497/80700/17, примірник якого рекомендованим листом з повідомленням направлено на адресу позивача.

Далі, 07.06.2017 на адресу позивача направлено повістку про необхідність прибуття до відділу Харківської митниці ДФС для опитування 23.06.2017 о 12:00.

19.06.2017 на адресу Харківської митниці ДФС надійшло повідомлення про неможливість ОСОБА_2 прибути до відділу, а останній прибуде 06.07.2017, як визначено у протоколі.

21.06.2017 направлено повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи 06.07.2017.

03.07.2017 надійшло клопотання ОСОБА_2 про перенесення розгляду справи у зв’язку із перебуванням останнього на лікуванні.

Розгляд справи перенесено на 01.08.2017, про що повідомлено ОСОБА_2 05.07.2017.

26.07.2017 на адресу митниці надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв’язку з перебуванням ОСОБА_2 на лікуванні.

Розгляд справи перенесено на 14.09.2017, про що повідомлено ОСОБА_2

11.09.2017 надійшли додаткові пояснення, в яких ОСОБА_2 також просив перенести розгляд справи через перебуванням на лікуванні.

Розгляд справи перенесено на 28.09.2017.

25.09.2017 надійшло клопотання ОСОБА_2 від 18.09.2017, в якому останній зазначає, що листом від 08.09.2017 повідомляв митницю, що у зв’язку із хворобою не зможе бути особисто присутнім при розгляді справи 14.09.2017 і не може у встановлений митницею строк прибути через лікування з наданням медичного документу та просив перенести розгляд справи.

Із доданих листків непрацездатності вбачається, що ОСОБА_2 з 08.09.2017 по 16.09.2017, а також з 27.09.2017 по 30.09.2017 продовжував хворіти (а.с.82-84).

Між тим, 28.09.2017 уповноваженою особою Харківської митниці ДФС здійснено розгляд справи про порушення митних правил, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчинені порушень митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500грн.

Відповідно до ст. 488 Митного кодексу України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складання протоколу про порушення митних правил.

Статтею 486 Митного кодексу України визначені завдання та зміст провадження у справі про порушення митних правил.

Так, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, визначених у ст. 508 МКУ, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв’язку із оскарженням.

Відповідно до правил ст. 497 Митного кодексу України у провадженні у справах про порушення митних правил бере участь , зокрема і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, власники товарів, транспортних засобів, зазначених у п.3 ст. 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), представники осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники, представники, які діють на підставі довіреності, доручення), захисники.

Справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справ (ст.526 МКУ).

Далі, відповідно до ч. 1 ст. 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі, передбачені ст.ст. 469, 477-481,485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Як встановлено, ОСОБА_2 05.04.2017 ввіз на митну територію України в зоні діяльності Житомирської митниці ДФС легковий автомобіль з метою транзиту і до 15.04.2017 не доставив у митний режим свій транспортний засіб для подальшого вивезення за межі митної території або поміщення в інший митний режим.

Отже, відповідач, при наявності поважних причин неявки до відділу позивача, мав можливість щодо перенесення розгляду справи до закінчення строків притягнення до відповідальності, будь-яких доказів, які б підтверджували унеможливіть в подальшому розглянути справу в межах визначених строків, не надано.

Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Чинні міжнародні договором України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права (ст. 15 ЗУ «Про міжнародні договори).

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

отримано відповідь, що має місця постанова про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, аналізуючи вищевикладене, зазначені обставини дають підстави вважати, що Харківська митниця ДФС, розглянувши справу про порушення митних правил без присутності позивача, який заявив клопотанням про перенесення розгляду справи через неможливість його явки на слухання з причин хвороби, що підтверджено листком непрацездатності, і наявності строку щодо вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності, на думку суду, діяла всупереч

Конституції та законам України, необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, без врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, прийняла оскаржувану постанову, а тому, у суду є підстави для визнання постанови від 28.09.2017 незаконною та скасувати її.

Далі, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 3500грн.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката та представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрата учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним (ч.ч. 3-5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах – суб’єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засідання, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судових засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в сулі, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Так, як вбачається із наданої копії договору № 30 від 05.10.2017, ТОВ «Ло енд Мо» в особі директора ОСОБА_4 – юридична компанія, уклала договір про надання правової допомоги з ОСОБА_2

При цьому, з боку позивача, його представника до суду не надано детального опису наданих послуг, проведених робіт (акту виконаних робіт) за договором.

Не містять таки доказів і матеріали справи.

Надані позивачем копії договору про надання правової допомоги та копії квитанції про сплату 3500грн., не є належними доказами в обґрунтування такої вимоги, а тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу не може підлягати задоволенню.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача щодо закриття провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України за відсутністю в діях складу правопорушення, оскільки такі дії не входять до компетенції адміністративного суду, оскільки таким правом наділений орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, або орган, який розглядає скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України суд присуджує понесені позивачам судові витрати у вигляді судового збору з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 5, 9, 19-22, 72-77, 134-139, 241-247, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 90, 93, 95, 102, 461, 467, 469,477, 486,497, 522, 526 Митного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати постанову Харківській митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 0497/80700/17 від 28.09.2017, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500грн. незаконною та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок)грн.

В іншої частині вимог позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя