Рішення № 7421436, 22.12.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.2009                                                                                           Справа № 16/135

За позовомвідкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, м. Київ, філії Закарпатського обласного управління, м. Ужгород

до відповідача 1приватного підприємства „Лакаса”, с. Соломоново, Ужгородський район

до відповідача 2товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоресурси”, м. Ужгород

простягнення суми 600636,81 грн. за рахунок заставленого майна

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

Від позивачаСкучка О.С. – головний юрисконсульт сектору по роботі з проблемними активами (дов. №422 від 19.03.09)

Від відповідача 1не з’явився (у судових засіданнях 14.12.09, 18.12.09 – Лесько С.О. – директор)

Від відповідача 2Вагера О.М. (дов. №757 від 01.10.09) СУТЬ СПОРУ: відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України”, м. Київ, філія Закарпатське обласне управління, м. Ужгород (далі – позивач) звернулося з позовом до приватного підприємства „Лакаса”, с. Соломоново, Ужгородський район (далі – відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоресурси”, м. Ужгород (далі – відповідач 2) з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог про стягнення з відповідача 2 суми 600636,81 грн., у т.ч. 500000,00 грн. основного боргу, 11419,04 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 83303,29 грн. пені за несвоєчасне погашення суми кредиту та 5914,48 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами згідно договору відновлюваної кредитної лінії №72712 від 27.12.07 за рахунок заставленого майна договору іпотеки №510 від 27.12.07.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач 1 у встановлений у договорі термін та у повному обсязі не повернув кредит та не сплатив відсотки за користування кредитом, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість, на яку нарахована пеня відповідно до умов договору. Позивач вважає, що оскільки відповідач 1 не виконав договірні зобов’язання за кредитним договором, то заборгованість слід стягнути з відповідача 2 як майнового поручителя.

Відповідач 1 позовні вимоги визнає частково у частині основного боргу. Щодо відсотків, то відповідач 1 вказує, що позивач зобов’язаний був нараховувати відсотки за користуванням кредитом лише до 26.12.08, а тому всі нараховані та частково сплачені відсотки після визначеного періоду (після 27.12.08) підлягають зарахуванню в рахунок повернення основної суми кредиту. Позовні вимоги у частині пені, нарахованої за несвоєчасне повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, відповідач 1 заперечує у повному обсязі та просить відмовити у позові у частині стягнення пені.

Відповідач 2 позовні вимоги визнає частково та не погоджується з вимогами позивача про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасне повернення відповідачем 1 кредиту та сплаті відсотків з користування кредитом.

У судових засіданнях 14.12.09, 18.12.09 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) оголошувалася перерва.

Рішення проголошено у відповідності до ч.2 ст.85 ГПК України. Повний текст рішення оформлено у відповідності до ст. 84 ГПК України та підписано 31.12.09.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем (банк по договору) та відповідачем 1 (позичальник по договору) 27.12.07 укладено договір відновлюваної кредитної лінії №72712 (далі – договір), згідно якого позивач зобов’язався надавати на умовах договору, а відповідач 1 зобов’язався отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені договором строки кредит у розмірі 700000,00 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором (п.1.1. договору). Позивач надав відповідачу 1 кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 26.12.08 (п. 1.2. договору).

У п. 1.6.1.1. договору визначено, що відсотки за користування кредитом розраховуюся банком на основі процентної ставки в розмірі 17%. Додатковою угодою № 1 до договору відновлюваної кредитної лінії №72712 від 27.12.07, укладеною між сторонами 15.10.08, встановлено процентну ставку у розмірі 18%. Відповідно до п. 1.6.1.3. нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) відсотки (з урахуванням положень п. 1.6.1.2. договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту – одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує відсотки не пізніше 31.12.07.

Для забезпечення виконання зобов’язань за договором між позивачем та відповідачем 2 укладено наступні договори: договір застави автомобіля від 27.12.07 (далі – договір застави), згідно якого відповідач 2 (заставодавець по договору) як майновий поручитель відповідача 1 з метою забезпечення виконання зобов’язання, що випливає з кредитного договору передав у заставу майно –автомобіль марки MERCEDES BENZ, модель - S 500 Matik, 2003 року випуску, номер шасі (кузова, рами, коляски) WDB220181А331089, колір –синій, реєстраційний номер АО 0007 АС (п. 1.1. договору застави); договір іпотеки від 27.12.07 (далі – договір іпотеки), згідно якого відповідач 2 (іпотекодавець по договору) як майновий поручитель відповідача 1 з метою забезпечення виконання зобов’язання, що випливає з кредитного договору передав іпотеку нерухоме майно –земельну ділянку площею 0,8460 га (п.п. 1.1., 1.2. договору іпотеки).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач 1 свої зобов’язання за договором щодо погашення кредиту у встановлений у договорі термін та сплаті відсотків за користування кредитом у повному обсязі та у встановлені у договорі строки не виконав, внаслідок у відповідач винила та рахується прострочена заборгованість.

Відповідач 1 частково погасив заборгованість по кредиту на суму 200000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5 від 11.11.09. Отже, заборгованість відповідача 1 становить 500000,00 грн.

За період з 27.12.07 по 13.12.09 сума відсотків за користування кредитом становила 238355,00 грн. Відповідач 1 сплатив відсотки частково на суму 226935,96 грн. Заборгованість відповідача 1 по відсоткам з користування кредитом становить 11419,04 грн.

Відповідач 1 не погоджується з періодом нарахування позивачем відсотків та вказує, що позивач зобов’язаний був нараховувати відсотки за користуванням кредитом лише до 26.12.08, а тому всі нараховані та частково сплачені відсотки після визначеного періоду (після 27.12.08) підлягають зарахуванню в рахунок повернення основної суми кредиту

У п. 1.6.1.2. договору визначено, що відсотки нараховуються методом факт/факт, на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до настання терміну, зазначеного в п. 1.2. договору.

У п. 6.1.1. договору визначено, що за порушення взятих на себе зобов’язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом позичальник зобов’язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За неповернення відповідачем суми кредиту позивач за період з 27.12.08 по 26.06.09 нарахував відповідачу пеню, яка згідно розрахунку становить 83303,29 грн.

За несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом позивач нарахував відповідачу пеню, яка згідно розрахунку становить 5914,48 грн.

Відповідач 1 та відповідач 2 пеню, нараховану позивачем за несвоєчасне повернення кредиту та сплаті відсотків з користування кредитом заперечують та просять відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Проте, такі заперечення відповідачів є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідачі не виконали договірні зобов’язання щодо повернення кредиту та відсотки за користування кредитом у встановлений термін та у повному обсязі.

У п. 6.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов’язань по договору сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених у договорі.

Як зазначено вище, сторони обумовили відповідальність у вигляді пені, що передбачено у п. 6.1.1. договору.

Позивач провів розрахунок пені керуючись п. 6.1.1. договору та у відповідності до чинного законодавства.

Позивач звертався до відповідач 1 з претензією від 09.01.09 №14 та до відповідача 2 з претензією від 09.01.09 №12 з вимогою на протязі 1 місяця погасити заборгованість за кредитом, відсотками та пені. Проте, відповідачі залишили вимогу позивача без відповіді.

Згідно з ч.1 ст.589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

У п. 3.1.3. договору застави визначено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його в порядку, передбаченому договором, у випадку невиконання або неналежне виконання зобов’язання за кредитним договором, в тому числі: при несплаті або частковій сплаті у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту, та або при несплаті або часткові сплаті суми процентів, та/або при несплаті або частковій сплаті штрафних санкцій. Відповідно до п. 3.1.3 договору іпотеки іпотекодержатель має право, звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язання за кредитним договором та/або цим договором, в тому числі невиконання або неналежне виконання зобов’язання за кредитним договором та в цілому або у будь-якій його частині, якщо прострочення строку будь-якого з платежів або його частина становить більше 2 місяців.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

                    З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 суми 600636,81 грн., у т.ч. 500000,00 грн. основного боргу, 11419,04 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 83303,29 грн. пені за несвоєчасне погашення суми кредиту та 5914,48 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами згідно договору відновлюваної кредитної лінії №72712 від 27.12.07 за рахунок предмету іпотеки згідно договору іпотеки зареєстрованого за №510 від 27.12.07, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позовні вимоги позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Позивач визначив відповідачем 1 приватне підприємство „Лакаса”, с. Соломоново, Ужгородський район, у зв’язку з не виконання договірних зобов’язань якого, позивач просить стягнути заборгованість з відповідача 2 за рахунок предмету іпотеки, переданого останнім у забезпечення виконання договірних зобов’язань відповідачем 1.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу.

Проте, у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог позивачем не пред’явлено вимогу до відповідач 1. Однак, рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки приватного підприємства „Лакаса” щодо однієї з сторін. Таким чином, суд прийшов до висновку змінити процесуальний статус відповідача 1 у даній справі на статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог н предмет спору на стороні відповідача.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача 2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 9103,93 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 32, 33, 34, 43, 49, 77, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоресурси” (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Грушевського, 2, код 30257374) на користь відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, м. Київ, в особі Філії-Закарпатське обласне управління відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України” (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Корзо, 15, код 09312190):

                    - суму 600636,81 грн., у т.ч. 500000,00 грн. основного боргу, 11419,04 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 83303,29 грн. пені за несвоєчасне погашення суми кредиту та 5914,48 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами згідно договору відновлюваної кредитної лінії №72712 від 27.12.07 за рахунок предмету іпотеки згідно договору іпотеки зареєстрованого за №510 від 27.12.07;

- суму 9103,93 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 312,50 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                   О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.12.09.