Постанова № 7421419, 18.12.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-5357/09/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2009 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацький Є.М.,

при секретарі - Чудовській Ю.Ф.

з участю представника позивача Ратушного С.М.

представника відповідача Каленського О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом малого приватного підприємства "Нафтасоюз"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податковими повідомлень - рішень,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому вказав, що з 19.12.2008 р. по 27.01.2009 р. працівниками Коростенської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка МПП "Нафтосоюз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2007 р. по 30.09.2008 р. Під час перевірки були встановлені порушення пп.5.3.9 п.5.3.,п.5.1. ст.5, п.8.4. ст.8 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", п.4.1 ст.4, пп.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість". За наслідками перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 18.02.2009 р., яким донараховано податок на прибуток в сумі 61277 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 30639 грн. та № 0000072301/0 від 18.02.2009 р., яким донараховано податок на додану вартість в сумі 82149 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 41075 грн. Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення незаконними і просив їх скасувати.

Свою правову позицію позивач обґрунтував тим, що при донарахуванні податку на прибуток відповідач не дослідив всю сукупність господарських операцій, пов'язаних з придбанням та продажем цукру, не обґрунтував в акті перевірки економічну недоцільність збиткового продажу та відсутність ділової мети у позивача в такій операції. Висновок відповідача про нікчемність укладеного між позивачем та СВК "Вівсяницький" договору є помилковим з огляду на те, що придбаний цукор був реалізований та позивач реально одержав дохід від його продажу. Розрахунки за цукор проведені покупцями в повному обсязі. Господарські операції з придбання та продажу цукру оформлені відповідними первинними документами /накладними, податковими накладними, довіреностями тощо/. Обґрунтування власних висновків лише на підставі відсутності товарно-транспортних накладних у позивача, без аналізу відповідних умов постачання цукру від постачальника до позивача та від останнього до покупців, не є достатнім доказом нікчемності договору. Щодо заниження ПДВ позивач зазначив, що у разі виключення легкового автомобіля зі складу основних фондів і продажу його як товару, на дату такого продажу до складу податкового кредиту може бути віднесена частину суми податку на додану вартість, нараховану/сплачену/ при придбанні такого автомобіля, яка відповідає неамортизованій частині вартості, але не вище від рівня звичайної ціни, що склалася на момент такого продажу. Відповідач, донараховуючі ПДВ по даній операції та встановлення завищення амортизаційних відрахувань, виходячи з рівня звичайної ціни на проданий автомобіль, порушив вимоги пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так як в даному випадку таке донарахування здійснюється за процедурою , встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами і воно приймається тільки в судовому порядку. Також на думку позивача є безпідставними твердження відповідача про завищення валових витрат на витрати, що не підтверджені первинними документами в сумі 36000 грн. Ці витрати були підтверджені попередньою перевіркою і тому платник не несе відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту нарахування суми контролюючим органом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові зауваження, просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і вони підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 19.12.2008 р. по 27.01.2009 р. працівниками Коростенської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка МПП "Нафтосоюз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2007 р. по 30.09.2008 р., про що був складений акт № 43/23-01/31650398 від 3.02.2009 року.

Під час перевірки були встановлені порушення:

-- пп.5.3.9 п.5.3.,п.5.1. ст.5, пп.8.4.8 п.8.4. ст.8, пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств"- позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2007 рік в сумі 86843 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 61277 грн., у тому числі: за період з 1.04.2007 р. по 31.12.2007 р. на 59949 грн., за 3 квартал 2008 р. занижено на 1328 грн.;

-- п.4.1 ст.4, пп.7.3.1. п.7.3., пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" - позивачем занижено ПДВ на загальну суму 82149 грн., у тому числі за травень 2007 р. в сумі 58128 грн., за квітень 2008 р. - 24021 грн.

За наслідками перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення:

1. № 0000062301/0 від 18.02.2009 р., яким донараховано податок на прибуток в сумі 61277 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 30639 грн.

2. № 0000072301/0 від 18.02.2009 р., яким донараховано податок на додану вартість в сумі 82149 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 41075 грн.

Судом встановлено, що 11.05.2007 року МПП "Нафтосоюз" та СВК "Вівсяницький" с.Вівсяники Козятинського р-ну Вінницької області уклали договір поставки, відповідно до умов якого продавець /СВК "Вівсяницький"/ здійснює поставку сільгосппродукції. Ціна і сума поставки були визначені в протоколах узгодження і додаткових угодах. Згідно протоколу узгодження № 1 від 16.05.2007 р. до договору від 11.05.2007 року визначено:

пп.1.1 найменування продукції - цукор.

пп.1.3. кількість - 121100 кг. -2422 мішків.

пп.2.1. ціна за 1 кг - 2,375 грн., ціна 1 мішка порожнього 1,25 грн. загальна сума поставки 348768 грн. і включає в себе вартість продукції,ПДВ, мішкотару і є незмінною на період взятих на себе зобов'язань.

пп.3.1. Товар надається в розпорядження покупця на умовах франко-склад с.Вівсяники до 23.05.2007 р.

Згідно видаткової накладної № 539/102 від 23.05.2007 року позивач отримав цукор в кількості 121100 кг на загальну суму 348768 грн.

Розрахунки з постачальником проведені в безготівкової формі через розрахунковий рахунок 26003055902590 в Житомирському РУ "Приватбанк" згідно платіжних доручень:

1. № 295 від 24.05.2007 р. в сумі 175000 грн.

2. № 302 від 29.05.2007 р. в сумі 173768 грн.

В платіжних дорученнях зазначено, що це є оплата за отриманий цукор згідно накладної № 539 від 23.05.2007 р.

Частину отриманого цукру в кількості 60100 кг. по ціні 1,675 грн. за 1 кг та мішкотару в кількості 1202 шт. по ціні 0,0834 грн. за 1 шт. на загальну суму 100767,75 грн. позивачем було реалізовано в той же день і ця реалізація була проведена через розрахунково-касовий апарат, що підтверджується даними контрольної стрічки № 0315:

-- чек № 192 від 23.05.2007 року на суму 120921,30 грн. в т.ч. ПДВ -20153,55 грн.

Частину отриманого цукру в кількості 60100 кг. по ціні 1,75 грн. за 1 кг та мішкотару в кількості 1220 шт. по ціні 0,0834 грн. за 1 шт. на загальну суму 106851,75 грн. було реалізовано згідно накладної № 417 від 23.05.2007 р. ПП "Промінь".

Контролюючий орган вважає, що МПП "Нафтосоюз" немає документального підтвердження фактичного отримання товару, а саме товарно-транспортних накладних. Також вважають, що реалізація позивачем цукру за ціною, значно нижчою за ціну придбання була здійснена з метою ухилення від сплати податків. На підставі цього контролюючий орган прийшов до висновку про нікчемність укладеної угоди між МПП "Нафтосоюз" та СВК "Вівсяницький", внаслідок чого позивачем було здійснення незаконне заволодіння майном, що належать державі шляхом ухилення від їх внесення до державного бюджету.

Суд вважає такі висновки відповідача безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, посилаючись на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення придбаного цукру вважає, що договір поставки від 11.05.2007 року укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Правочин, укладений між позивачем та СВК "Вівсяницький" спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними Коростеньскою ОДПІ нікчемною угодою, підтверджено тим, що за цією угодою контрагент СВК "Вівсяницький" виконав повністю взяті на себе зобовязання по поставці цукру, а позивач в свою чергу провів повний розрахунок за поставку. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

Вказаний факт засвідчується видатковою накладною, платіжними дорученнями, карткою рахунку 631 МПП "Нафтосоюз".

Таким чином, суд вважає, що позивачем спростовані доводи відповідача щодо нікчемності укладеного позивачем договору поставки.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про необхідність підтвердити факт отримання товару товарно-транспортними накладними, так як відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У частині другій ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд встановив, що наявні у справі матеріали, а саме - договір від 11.05.2007 р., укладений між МПП "Нафтосоюз" та СВК "Вівсяницький", видаткова накладна, складені за результатами проведеної операції за вказаним договором, - є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ). Зважаючи на викладене, суд зазначає, що висновок відповідача, якій міститься в акті перевірки від 3.02.2009 р. про те, що позивач включив до складу валових витрат витрати, понесені у зв'язку з придбанням цукру за договором від 11.05.2007 р. з порушенням вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" також є необґрунтованим, оскільки вказані витрати підтверджені документально, тобто з дотриманням вимог зазначеної норми Закону. Відповідно, відсутні підстави для висновку про заниження у зв'язку з цим позивачем валових витрат, у зв'язку з чим відсутні і підстави для донарахування податку на додану вартість у цій частині. Щодо висновку відповідача про ненарахування позивачем податкового зобов'язання з ПДВ при реалізації автомобіля "Фольксваген Таурег" за квітень 2008 року на 24021 грн. слід зазначити наступне. Обґрунтовуючи такий висновок, відповідач посилається на порушення позивачем п.4.1, пп.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так як дохід, отриманий платником податку від продажу товарів пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу та реалізація автомобіля, продажна вартість якого встановлена платником на рівні звичайної ціни в розміри 151500 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ.

Суд вважає такий висновок безпідставним, виходячи з наступного.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що автомобіль був реалізований пов'язаній особі ОСОБА_1

У відповідності до п. 3.1 ст. 3 Закону N 283/97-ВР об'єктом оподаткування (податком на прибуток) є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п. 4.1 ст. 4 наведеного вище Закону).

Відповідно до пп.1.20.1. Закону України № 283/97-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Підпунктом 1.20.2. Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.1.26. Закону визначено, що пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Відповідачем не надано жодного доказу щодо визначення покупця автомобіля ОСОБА_1 як пов'язану особу.

Згідно пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону N 283/97-ВР встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту, яким передбачено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами (пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону N 283/97-ВР), а саме: поняття, підстави, механізм застосування яких та доведення до платника податків визначених за їх допомогою сум податкових зобов'язань передбачено нормами Закону N 2181-III.

Зокрема, пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону N 2181-III передбачено, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з пп. "а" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону у зв'язку не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону N 2181-III. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами

Вказаних вимог відповідачем дотримано не було.

Крім цього слід зазначити, що відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до другого абзацу пп.7.4.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Таким чином, у разі виключення легкового автомобіля зі складу основних фондів і продажу його як товару, на дату такого продажу до складу податкового кредиту може бути віднесена частину суми податку на додану вартість, нараховану/сплачену/ при придбанні такого автомобіля, яка відповідає неамортизованій частині вартості, але не вище від рівня звичайної ціни, що склалася на момент такого продажу.

Судом встановлено, і не заперечується сторонами, що на момент продажу автомобіля незамортизована частина його вартості становила 67000 грн. Отже, позивач при продажу автомобіля мало право скористатися податковим кредитом в сумі 13400 грн. / 67000 грн. * 20%/ та на цю суму зменшити податкове зобов'язання в сумі 14629 грн. Тому ПДВ, що підлягав сплаті по зазначеній операції становить 1229 грн. / 14629 -13400/ і в цій сумі був задекларований позивачем у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Податковий кредит в сумі 13400 грн. підтверджений податковими накладними від 4.05.2005 р. № 25043, від 12.05.2005 р. № 25595, від 13.05.2005 р. № 25641,що були видані продавцем автомобіля ТОВ " Автоцентр-Атлант-М".

Також на думку суду є безпідставними твердження відповідача про завищення позивачем валових витрат на витрати, що не підтверджені первинними документами в сумі 36000 грн.

Відповідач свій висновок обґрунтовує уточнюючими розрахунками позивача та актом попередньої документальної перевірки від 27.07.2007 року № 56/23-01/31650398.

Судом встановлено, що уточнюючі розрахунки подавались позивачем 22.06.2007 року, тобто до попередньої документальної перевірки, яка закінчилась 27.07.2007 року. Методологічну помилку, допущену при складанні уточнюючих розрахунків, позивачем виправлено самостійно, про що відповідачем зазначено в акті перевірки. За результатами попередньої перевірки позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням показників уточнюючих розрахунків, тобто валові витрати в сумі 36000 грн. підтверджено попередньою перевіркою.

Крім того, згідно пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України № 2181 якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0000062301/0 та № 0000072301/0 від 18.02.2009 р. слід визнати нечинними і їх скасувати.

Позивач має право на відшкодування з Державного бюджету України 6,80 грн. понесених судових витрат.

Керуючись Законами України „Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", ст.ст. 86, 158-162 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.02.2009 р. № 0000062301/0 та № 0000072301/0.

Відшкодувати МПП "Нафтосоюз" з державного бюджету України 6,80 грн. понесених судових витрат.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:Є.М. Мацький

Повний текст постанови виготовлено: 22 грудня 2009 р.