Рішення № 74212282, 22.05.2018, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/1760/18

Провадження № 2/552/769/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.05.2018 року Київський районний суд м. Полтава в складі судді Миронець О.К., за участю секретаря судового засідання – Ваніної Ю.А., позивача – ОСОБА_1, відповідача – ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Київського районного суду м. Полтави в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя та просить визнати за нею право власності на 1/75 частину офісного приміщення та визнати ОСОБА_2 право власності на 1/150 частину офісного приміщення за адресою вулиця Пушкіна 68 у місті Полтава та припинити право приватної спільної часткової власності на 2/100 офісного приміщення за адресою вулиця Пушкіна 68, яке належить ОСОБА_2. Свій позов обґрунтовувала тим, що з відповідачем ОСОБА_2 вона проживала у зареєстрованому шлюбі з 06.06.2003 року. 15.07.2007 року відповідачем було придбано 2/100 частин офісного приміщення за адресою вулиця Пушкіна 68 у місті Полтава, що є їх приватною спільною частковою власністю. Їх шлюбні стосунки були фактично припинені, відповідач ухиляється від надання матеріальної допомоги для утримання їх спільної дитини, а тому позивач вважає, що вона має право на збільшення своєї частки до 2/3 від придбаного спільного майна подружжя і її частка повинна складати 1/75.

Позивач в судовому засіданні свій позов підтримала у повному обсязі та просила суд його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав у повному обсязі та не заперечував проти його задоволення.

Відповідно до ухвали Київського районного суду м.Полтави від 03.04.2018 року було відкрито провадження по справі та розгляд справи призначено на 24.04.2018 року в порядку спрощеного провадження.

До початку розгляду справи по суті позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, а саме накладення арешту на 2/100 частки офісного приміщення за адресою вулиця Пушкіна 68 у м. Полтава.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 03.04.2018 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Інших клопотань від сторін не надходило.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про одруження від 06.06.2003 року серії 1-КЕ №094378 виданого Полтавським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Полтавського обласного управління юстиції між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище Ледянкіна) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, було укладено шлюб, актовий запис №466.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції серії 1-КЕ №015933.

Відповідно до рішення Третейського суду при Асоціації підприємств альтернативної енергетики «Альтернатива» від 19.12.2007 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 2/100 ідеальних частин офісного приміщення за адресою: м.Полтава, вулиця Пушкіна 68.

Відповідно до ухвали Октябрського районного суду м.Полтави від 25.01.2008 року та виконавчого листа Октябрського районного суду м.Полтави виданого 25.01.2008 року зобов’язано колективне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» зареєструвати право приватної власності за адвокатом ОСОБА_2 на 2/100 ідеальних частин офісного приміщення за адресою вулиця Пушкіна 68 у місті Полтава.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 2/100 частин домоволодіння загальною площею 216,4 кв.м., що за адресою вулиця Пушкіна 68 у місті Полтава на підставі виконавчого листа від 25.01.2008 року виданого Октябрським районним судом м.Полтави.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на правах спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджається майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Стаття 69 СК України визначає право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, враховуючи визнання відповідачем позову, а також те, що малолітній син залишається проживати разом з позивачем, з урахуванням потреб кожної сторони, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.69-72 СК України, ст. 265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Поділити майно подружжя таким чином.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 виділити 1/75 частину офісного приміщення за адресою м.Полтава, вул. Пушкіна, 68 та визнати за нею право власності на виділену частину.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 виділити 1/150 частину офісного приміщення за адресою м.Полтава, вул. Пушкіна, 68 та визнати за ним право власності на виділену частину.

Припинити право спільної часткової власності на 2/100 офісного приміщення за адресою м.Полтава, вул. Пушкіна 68, яке належало ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704,80 гривень.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня проголошення до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтава.

Повний текст рішення виготовлено 24.05.2018 року.

Суддя Миронець О.К.