Ухвала суду № 74211607, 23.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/559/17 Головуючий у І інстанції Кузюра М. М. Провадження № 11-кп/795/396/2018 Категорія - ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач Оседач М. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів – Короїда Ю.М., Баглая І.П.,

при секретарі – Сердюк Т.О.,

З участю учасників судового провадження:

прокурора – Шваб Л.В.,

захисника – адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 22 листопада 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270010010984, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2018 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, тимчасово проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

- 04 листопада 2005 року Краснолиманським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 30 листопада 2007 року Шахтарським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- 04 квітня 2012 року Хмельницьким районним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

- 22 травня 2013 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі; 27 січня 2016 року звільнений по відбуттю строку покарання,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2018 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_3 час його тримання під вартою з 25 листопада 2016 року по 29 листопада 2016 року та на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_3 цей строк попереднього ув’язнення з 25 листопада 2016 року по 29 листопада 2016 року включно з розрахунку - один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено частково та стягнути на його користь 3000 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків, 2000 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу та 1 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 6 000 грн. У решті позову – відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта під час здійснення досудового розслідування в сумі 264 грн. 30 коп.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3, не оспорюючи фактичні обставини, доведеність вини та кваліфікацію своїх дій просить змінити вирок суду у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання, яке, на його думку, є несправедливим внаслідок суворості та пом’якшити призначене покарання.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 прокурор Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, яку вважає необґрунтованою та залишити вирок місцевого суду без змін.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи повторно:

- 16 листопада 2016 року близько 12-ї години знаходячись за адресою: м. Чернігів, просп. Миру, 47 шляхом сканування кодів системи захисту автомобіля марки «Honda CR-V», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, проник до салону автомобіля, звідки таємно викрав чоловічу сумку, в якій знаходились документи на земельну ділянку, документи на нерухомість на ім'я ОСОБА_4, ключі від квартири, які не мають матеріальної цінності для потерпілого, мобільний телефон марки «Nоkіа 6300» вартістю 500 грн., мобільний телефон марки «Samsung CDMA» вартістю 500 грн., сім-картка мобільного оператора «CDMA» вартістю 10 грн., два стартових пакета мобільного оператора «Київстар» вартістю 25 грн. кожний, та картка поповнення рахунку на мобільний оператор «Київстар» вартістю 50 грн., що належать ОСОБА_4, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 1 110 грн;

- 21 листопада 2016 року близько 16-ї години знаходячись за адресою: м. Чернігів, просп. Миру, 42, шляхом сканування кодів системи захисту автомобіля марки «ВАЗ 21121», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_7, проник до салону автомобіля та таємно викрав чоловічу сумку з документами, а саме, паспортами громадян України на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_8, водійськими посвідченнями на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_8, техпаспортом на автомобіль марки «ВАЗ 21121», державний номерний знак НОМЕР_2, банківськими картками «Укрсиббанку», які не мають матеріальної цінності для потерпілого, та грошовими коштами в сумі 15 000 грн., що належать ОСОБА_7, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму;

- 23 листопада 2016 року близько 12-ї години знаходячись за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 40-а шляхом сканування кодів системи захисту автомобіля марки «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_3, що належить ОСОБА_5, проник до салону автомобіля та таємно викрав барсетку з документами, а саме, паспортами громадян України на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_9, водійським посвідченням на ім'я ОСОБА_5, техпаспортом на автомобіль марки «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_3, які не мають матеріальної цінності для потерпілого, банківською карткою «ПриватБанку», з якої в подальшому було знято грошові кошти в сумі 7 600 грн., що належать ОСОБА_5, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму;

- 24 листопада 2016 року близько 17-ї години знаходячись за адресою: м. Чернігів, вул. Гонча, 47, шляхом сканування кодів системи захисту автомобіля марки «Hyundai AX-35», державний номерний знак НОМЕР_4, що належить ОСОБА_10, проник до салону автомобіля, звідки таємно викрав портфель, в якому знаходились документи на земельні ділянки, документи на нерухомість на ім'я ОСОБА_10, які не мають матеріальної цінності для потерпілого, та гроші в сумі 500 грн., що належать ОСОБА_10, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму;

- 25 листопада 2016 року близько 11-ї години знаходячись за адресою: м. Чернігів, вул. Котляревського, 3, шляхом сканування кодів системи захисту автомобіля марки «Audi 80», державний номерний знак НОМЕР_5, що належить ОСОБА_11, проник до салону автомобіля, звідки таємно викрав три ноутбуки марки «Lenovo IdeaPad 100» вартістю 6 140 грн. кожний, комп'ютерну звукову плату марки «Dynamode USB-SOUNDCARD2 USB 2.0,5.1» вартістю 82 грн., гарнітуру марки «SVEN AP-860 MV» вартістю 128 грн., комп'ютерну мишку марки «Logitech M 90 Dark» вартістю 150 грн., два мобільних телефони марки «НТС 626G» вартістю 3 500 грн. кожний, охолоджувач до процесора марки «Deepcool CK-AM209» вартістю 89 грн., відеореєстратор марки «Globex HQS-215» вартістю 935 грн., комп'ютерну мишку марки «GEMBIRD MUSG-001-B» вартістю 115 грн., що належать ОСОБА_12, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 26 919 грн.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_2, які просили задовольнити подану апеляційну скаргу та пом’якшити призначене обвинуваченому покарання, думку прокурора щодо необхідності залишення вироку без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які досліджені і перевірені в судовому засіданні та об'єктивно оцінені у вироку, ніким із учасників судового провадження не оспорюється, тому в цій частині вирок не перевіряється.

За правильно встановлених у справі фактичних обставин, дії обвинуваченого ОСОБА_3 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України.

Що стосується покарання, призначеного обвинуваченому, то воно визначене судом з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Вказаний висновок узгоджується з нормами ст. 65 КК України в якій зазначено, що суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити із класифікації злочинів, критерії якої передбачені ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При обранні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, місцевий суд вірно врахував ступінь тяжкості скоєних ним кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, у період непогашеної судимості знову вчинив ряд корисливих злочинів за короткий проміжок часу, за місцем реєстрації характеризується вкрай негативно, як особа, зловживаюча спиртними напоями та наркотичними речовинами, схильна до скоєння адміністративних та кримінальних правопорушень, враховано, що він не має постійного місця проживання та мешкає у знайомих. Прийняв до уваги відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_3 покарання в межах, встановлених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Із цим висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при винесенні вироку ОСОБА_3 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, а призначене покарання у визначеному розмірі є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

У зв'язку з вищевикладеним, доводи апеляційної скарги про суворість призначеного судом покарання, колегія суддів розцінює як необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Суд врахував усі обставини та визначив покарання, яке не може вважатися надто суворим та є достатнім для виправлення обвинуваченого.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню не підлягає.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 – залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2018 року щодо ОСОБА_3 – без змін.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

М.М. ОСОБА_13 ОСОБА_14 Баглай