Рішення № 7421125, 22.12.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" грудня 2009 р. Справа № 15/1606

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Нестерчука А.П. - представника за довіреністю №196/10 від 26.12.08р.,

від відповідача: Капелюх В.О. - представника за довіреністю № 4483 від 17.12.09р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Житомира (м. Житомир)

про стягнення 489959,70 грн.

В судовому засіданні 17.12.2009р., в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 22.12.2009р. 11:30 год.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 489959,70грн., із яких: 352253,67грн. основного боргу за поставлений природній газ, 38959,26грн. пені, 81435,80грн. інфляційних нарахувань, 17310,97грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково на суму основної заборгованості, інфляційних та 3% річних. Щодо вимог про стягнення пені просив суд зменшити її розмір, посилаючись на відсутність фінансування та скрутне матеріальне становище.

Представник позивача надав заперечення на клопотання відповідача про зменшення пені, відповідно до якого вважає, що відповідач немотивовано посилається на приписи статті 233 ЦК України і не наводить обставин з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення розміру пені. Вказує на те, що відповідачем не надано жодних доказів щодо важкого фінансового стану та неможливості виконання судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач у справі) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Житомира (відповідач у справі) договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 01.10.2007р. за №06/07-11556 ТЕ-10 (а.с. 9-11) та додаткових угод: №1 від 29.10.2007р., №2 від 27.11.2007р., №3 від 24.03.2008р., №4 від 27.03.2008р. до договору на постачання природного газу № 06/07-11556 ТЕ-10 (а.с.12-15), позивачем у період з листопада 2007року по квітень 2008 року було поставлено відповідачу природній газ в об'ємі 513,49 тис.м.куб. на суму 352253,67грн.

Пунктом 3.3 договору №06/07-11556 ТЕ-10 від 01.10.2007р. на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання передбачено, що приймання-передача газу, поставленого постачальником (ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") покупцеві (Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомира) у відповідному місяці оформлюється актом приймання-передачі газу в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протранспортованого газу.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачу в об'ємі 513,49 тис.м.куб. підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами передачі-приймання природного газу:

від 30.11.2007р. в об'ємі 70,835 тис. м.куб. на суму 48592,75грн. (а.с.16),

від 31.12.2007р. в об'ємі 144,497 тис. м.куб. на суму 99124,80грн. (а.с.17),

від 24.03.2008р. в об'ємі 186,417 тис. м.куб. на суму 127881,89грн. (а.с.18),

від 24.03.2008р. в об'ємі 94,709 тис. м.куб. на суму 64970,30грн. (а.с.19),

від 31.03.2008р. в об'ємі 14,867 тис.м.куб. на суму 10198,74грн. (а.с.20),

від 30.04.2008р. в об'ємі 2,165 тис. м.куб. на суму 1485,19грн. (а.с.21).

Відповідно до п. 6.1. договору №06/07-11556 ТЕ-10 від 01.10.2007р. на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання сторони погодили, що оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання належаним чином не виконав, розрахунки за отриманий природній газ в об'ємі 513,49 тис. м. куб не провів, внаслідок чого, утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 352253,67грн., яку позивач і просить стягнути.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На час розгляду справи, відповідач не подав суду доказів проведення розрахунків з позивачем. Суму заборгованості в розмірі 352253,67грн. відповідач визнав, про що свідчить підписаний сторонами акт звірки розрахунків від 14.12.2009р.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в розмірі 352253,67грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 38959,26грн. пені, 81435,80грн. інфляційних нарахувань та 17310,97грн. - 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.4-5), розмір 3% річних нарахований за період з 11.12.2007р. по 20.10.2009р. (фактично по 19.10.2009р.) становить 17310,97грн.

Господарський суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних встановив, що за період з 11.12.2007р. по 19.09.2009р. правомірним є нарахування 3% річних в сумі 17327,38грн., зокрема:

по акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2007р. за період з 11.12.2007р. по 19.10.2009р. (679 днів) на суму 48592,75грн. становить 2707,88грн.;

по акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2007р. за період з 11.01.2008р. по 19.10.2009р. (648 днів) на суму 99124,80грн. становить 5271,49грн.;

по акту приймання-передачі природного газу від 24.03.2008р. за період з 11.04.2008р. по 19.10.2009р. (557 днів) на суму 127881,89грн. становить 5846,93грн.;

по акту приймання-передачі природного газу від 24.03.2008р. за період з 11.04.2008р. по 19.10.2009р. (557 днів) на суму 64970,30грн. становить 2970,53грн.;

по акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2008р. за період з 11.04.2008р. по 19.10.2009р. (557 днів) на суму 10198,74грн. становить 466,30грн.;

по акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2008р. за період з 11.05.2008р. по 19.10.2009р. (527 днів) на суму 1485,19грн. становить 64,25грн.

Проте, позивач просив стягнути з відповідача 17310,97грн., тобто меншу суму 3% річних, ніж обґрунтовано нарахована, що є його правом.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 17310,97грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, підлягають задоволенню в розмірі 81435,80грн., визначеному позивачем у позовній заяві (а.с.4), оскільки зазначена сума є меншою ніж обґрунтовано нарахована. Відповідно до обґрунтованого розрахунку суду, розмір інфляційних нарахувань становить 95045,31грн., зокрема:

по акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2007р. за період з грудня 2007 року по вересень 2009 року на суму 48592,75грн. становить 17620,64грн.;

по акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2007р. за період з січня 2008 року по вересень 2009 року на суму 99124,80грн. становить 33166,39грн.;

по акту приймання-передачі природного газу від 24.03.2008р. за період з квітня 2008 року по вересень 2009 року на суму 127881,89грн. становить 27705,53грн.;

по акту приймання-передачі природного газу від 24.03.2008р. за період з квітня 2008 року по вересень 2009 року на суму 64970,30грн. становить 14075,77грн.;

по акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2008р. за період з квітня 2008 року по вересень 2009 року на суму 10198,74грн. становить 2209,55грн.;

по акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2008р. за період з травня 2008 року по вересень 2009 року на суму 1485,19грн. становить 267,43грн.

Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача пені, слід зазначити наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.7.2 даного договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.5 договору №06/07-1556ТЕ-10 сторони погодили, що неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом до суду.

Керуючись умовами п. 7.5 договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 38959,26грн. за період з 20.04.2009р. по 20.10.2009р. (183 дні), виходячи з суми боргу 352253,67грн., яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

Як вбачається з штампу відділення зв'язку на поштовому конверті, у якому надійшла позовна заява до господарського суду Житомирської області, позивачем було направлено позовну заяву до суду 21.10.2009р.

Таким чином, зважаючи на умови погодження сторонами строків нарахування неустойки (пені) – шість місяців, що передують моменту звернення з позовом до суду, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 38902,32грн. Позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 56,94грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.12.2009р. просила зменшити розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, у зв'язку із відсутністю фінансування та скрутним матеріальним становищем, в якому перебуває відповідач.

В судовому засіданні 17.12.2009р. для забезпечення можливості обґрунтування відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, в тому числі, надання відповідних доказів, оголошувалась перерва до 22.12.2009р., 11:30 год.

Після продовження розгляду справи 22.12.2009р. представник Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира подав довідку №4547 від 22.12.2009р., в якій повідомив, що згідно договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №05/07-1556 ТЕ-10 від 01.10.2007р. фінансування не виділялось.

Водночас, представник позивача заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, обґрунтувавши свої заперечення письмово (а.с.53-55).

Розглядаючи питання щодо можливості зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з боржника у даному випадку, господарським судом враховується наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, у тому числі, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - також визнається право судів при винесенні рішення про стягнення пені зменшувати її розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується пеня, повинні бути в рішенні мотивовані та обґрунтовані.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Так, із змісту наведених положень вбачається, що господарський суд має саме право, а не обов'язок, зменшувати розмір пені, яка підлягає стягненню із сторони, яка порушила зобов'язання, причому, з урахуванням винятковості випадку та всіх конкретних обставин справи, мотивуючи та обґрунтовуючи підстави такого зменшення.

Отже, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; з’ясувати та взяти до уваги, зокрема, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків, невідповідність розміру пені наслідкам порушення.

Як встановлено судом, за отриманий на умовах договору про постачання природного газу від 01.10.2007р. за №06/07-11556ТЕ-10 у період з листопада 2007 року по квітень 2008 року природний газ, відповідач не здійснив жодної проплати, тобто, порушення зобов’язання щодо оплати отриманого газу не є винятком у здійсненні відповідачем господарської діяльності.

Так, стороною, яка порушила зобов’язання - відповідачем по справі, протягом тривалого часу (з грудня 2007 року) не вчинялись дії, спрямовані на погашення заборгованості та які б свідчили про намагання відповідача зменшити розмір заборгованості перед позивачем.

При цьому, посилання відповідача на скрутне фінансове становище Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира та відсутність фінансування, не є безумовною підставою для зменшення розміру пені.

Так, згідно з ст.599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ч.1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Тим більше, що на підставі договору про постачання природного газу від 01.10.2007р. за №06/07-11556ТЕ-10 відповідачу постачався газ виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, які оплачуються населенням. При цьому, відповідачем не надано доказів наявності заборгованості населення за надані послуги, що могло б унеможливити виконання його зобов’язання перед позивачем. Однак, слід зазначити, що навіть за наявності такої заборгованості, у договорі №06/07-11556ТЕ-10 сторонами не було обумовлено залежність оплати товару від перерахування відповідачу коштів населенням (чи будь-якою іншою третьою особою).

Крім того, суд враховує, що економічні процеси у державі негативно вплинули також на фінансово-господарську діяльність позивача, тобто сторони перебувають у рівних умовах.

Таким чином, зважаючи на те, що даний випадок не є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу: зобов’язання за договором відповідачем взагалі не виконувалось; поважності причин невиконання зобов'язання відповідачем не доведено; тривалий період прострочення у виконанні зобов'язання, суд вважає, що обґрунтований розмір пені (38902,32 грн.) не є непомірно великим щодо суми основного боргу (352253,67 грн.) та повністю відповідає наслідкам порушення.

За таких обставин, господарський суд не вбачає підстав для застосування передбаченого ч.3 ст.83 ГПК України права зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню із відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підлягають задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 352253,67грн. основної заборгованості, 81435,80грн. інфляційних нарахувань, 17310,97грн. - 3% річних та 38902,32грн. пені. У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно сумі обґрунтовано заявлених.

На підставі ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 546, ч.ч.1, 3 ст. 549, ст. 559, ст.ст. 610,611, ч. 1 ст. 624, 625 Цивільного кодексу України, ч. 1ст.173, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст.230, ч.6 ст. 232, ч. 1 ст.233 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 49 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира (10014, м.Житомр, вул. Адмірала Щасного, 20, ідентифікаційний код 08492505)

на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827):

- 352253,67грн. основної заборгованості;

- 81435,80грн. інфляційних нарахувань;

- 17310,97грн. - 3% річних;

- 38902,32грн. пені;

- 4899,03грн. витрат по сплаті державного мита;

- 235,97грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кравець С.Г.

Дата підписання рішення: "28" грудня 2009 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам