Рішення № 74207600, 24.05.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/522/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді – Масленикова О.А.

за участю секретаря судового засідання – Скрипкіної А.Ю.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

за наявними у справі матеріалами

цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

до

ОСОБА_1

про

стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» /надалі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»/ звернулось 29.03.2017 р. до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві представник позивача зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.06.2006 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов укладеного договору, він складається з заяви позичальника та Умов надання кредиту.

Отримавши кредитні кошти, відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, яка складається з: - 5980,06 гривень заборгованості за кредитом; - 47833,75 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом; - 3200 гривень заборгованості за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500 гривень – штраф /фіксована частина/; - 2850,69 гривень – штраф /процентна складова/, - всього 60364,50 гривень заборгованості, яку представник позивача просив суд стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 01.06.2017 р. було відкрито провадження по зазначеній справі та ухвалою від 1 березня 2018 року призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлені сторони.

Представником відповідача було надано відзив на позов, в якому він вказав, що 20 березня 2017 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав позив відносно відповідача ОСОБА_2, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. В ході розгляду справи, позивач надав документи, які не співпадають з документами, які раніше надав банк до позовної заяви, а саме: виписка по рахунку на ОСОБА_1 по картці № 4149 ...... 7334, не відповідає датам, сумам та операціям, які відбувалися за вказаною карткою, відповідно наданих до справи розрахункам. Наприклад, розрахунок наданий з позовною заявою містить операції які проводились 31.08.2006, не відповідає даним розрахунку, яку надав позивач в ході розгляду справи. Також вбачаються розбіжності по наступним датам: 23.09.2006 р. є відображення нарахувань (операцій) разом з позовною заявою, а у доданих документах в ході розгляду справи взагалі немає жодної операції; 31.10.2006 р. суттєво відрізняються цифри заборгованості та проведених донарахувань; 14.02.2007 р. та 19.02.2007 р. мається запис у первинних розрахунках, то у додатково наданому розрахунку взагалі розрахунки за вказаними датами відсутні; 20.06.20142. два розрахунки зовсім відрізняються від суми боргу (5567,75, а потім з'явилася сума 6338.90) такі самі розбіжності вбачаються у кожному році та по кожному місяцю. У позивній заяві позивач зазначає, що відповідач отримала кредит у сумі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Свої ствердження позивач підтверджує копією анкети – заяви відповідача, яку долучив до позовної заяви. У заяві клієнта зазначається: «тип картки: 414960535. Валюта. Гривня. Строк дії: 05/08. Тип кредитного ліміту : фінансовий. Сума кредитного ліміту 1900.00 гривен. Базова відсоткова ставка 36 із розрахунку 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту: дорівнюється строку дії картки ...». Звертаю особливу увагу суду на наступні позиції: «Строк дії 05/08», «Сума кредитного ліміту: 1900.00 гривень. Таким чином спростовується ствердження позивача про те, що відповідачу був оформлений кредит у сумі 8000 грн. У 2006 році, відповідач, як працюючий вчитель, разом з колегами - працівниками освіти у Кілійському районі були переведені на отримання заробітної плати на пластикові картки, а не у касі районного відділу освіти або через касу відповідної школи. Цей перевід був централізований та нікому окремо працівник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не роз'ясняв умови кредитування чи надання інших видів послуг банку. Всіх вчителів зібрали у актовому залі, роздали бланки заяв на отримання заробітних пластикових карток, де вони всі їх підписали та здали представнику банка у школі, тому відповідач підписувала заяву на отримання зарплати, а не кредиту, як на цьому настоює позивач. У позивній заяві зазначалась лише одна кредитна картка, на яку відповідач отримувала заробітну плату та на яку була відкрита кредитна лінія у сумі 1900 грн., що дорівнювала до її зарплати. У долучених документах у ході розгляду справи, позивач вже вказує, що відповідач отримала не одну картку № 4149 6053 5032 7334, а нібито ще одну картку № 4199 4378 0104 2068 термін дії якої нібито 10. 2015 року. Отримання даної картки не знайшло свого відображення, ні у заяві, ні у фотоматеріалі, ні в інших документах. Що стосовно, наданої фотографії, як факту отримання картки, так дійсно, відповідач не заперечує, що вона отримала лише одну банківську картку № 4149 6053 5032 7334, а ні як стверджує позивач, що відповідач отримала 2 картки, цьому є підтвердження фото, де вбачається, що відповідач тримає одну картку, a не дві, яка одна із них повинна бути кредитною, як на це вказує позивач. Таким чином вище наведені факти, надання суду доказів прямо вказують на суттєві розбіжності та невідповідності. Роблячи висновок можна сказати, що документи штучно створені, надумані, а не взяті з бухгалтерського обліку, чи зі справи клієнта. Що стосовно перебігу строку давності при зверненні до суду, позивач не вказав суду з якого часу відповідач порушила умови кредитування, однак це є важливою інформацією, так як від часу порушення зобов’язань починають перебігати строки давності для подачі позову. Як вбачається з заяви, яку надав суду позивач, відповідач підписала заву 26.06.2006 року, та у самій заяві вказаний термін дії картки: «Строк дії: 05/08.», та до цього терміну був «прив'язаний» і строк дії кредитування : «Строк дії кредитного ліміту дорівнюється строку дії картки», таким чином вбачається, що строк дії картки та кредитування закінчився у 2008 р. у травні місяці, а позовну заяву позивач подав у 2017 році 20 березня, що явно перевищує строки позовної давності у 3 роки (2017 - 2008 = 9 років), крім того позовна давність починається з того дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. У зобов'язаннях з конкретним терміном виконання перебіг позовної давності починається після закінчення терміну виконання зобов'язання. Відповідачу нібито була видана картка № 4199 4378 0104 2068 термін дії якої нібито 10.2015 року, не має жодного документального підтвердження, оскільки дійсно картку відповідач отримала саме у 2006 році. Відповідачу не відомі банківські картки з терміном дії 9 років. Враховуючі наведені факти представник відповідача, що позовна заява подана с пропуском строку давності про звернення до суду з позовною заявою, а також, надані розрахунки не відповідають дійсності, так як вони не відповідають один одному, а наведені цифри заборгованості та операцій не співпадають, а деякі взагалі відсутні, це підтверджує той факт, що докази штучно створені та не обґрунтовані. На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 60364,50 грн. та судових витрат у сумі 1600 грн.

Представником позивача було надано відповідь на відзив, в якому вказано, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.06.2006 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином, чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. l ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. Стосовно укладання сторонами договору кредитування, Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов'язань: копія кредитного договору, розрахунок заборгованості, копія паспорта Відповідача, за яким був оформлений кредитний договір, виписка по рахунку, фото Клієнта з карткою. Стосовно ознайомлення Відповідача з Умовами кредитування представником позивача зазначено, що позивачем надана до суду копія анкет - заяви на двох сторінках від 26.06.2006 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе, заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що Відповідач висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила (в), що « Я згодна (ен) з тим, що ця заява, разом із пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...». Також до матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» з якої чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3 % (36.00% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, a також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку. Відповідач підписавши Анкети - заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. З наданої до суду виписки з карткового рахунку, чітко просліджується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківською рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово - економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оскаржений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Враховуючи норми закону та докази що міститься в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті. Щодо наданого банком розрахунку заборгованості представник позивача зазначив, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційною руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Тому надано виписку по рахунку. Із виписки вбачається, що Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Щодо отримання Відповідачем кредитної картки та її пере випуску представник позивача вказав, що згідно умов та правил надання банківських послуг у разі закінчення строку дії карта продовжується Банком на новий строк (шляхом надання Клієнту карти з новим строком дії). Відповідач звернувся в Банк з заявою про перевипуск карти, тобто надання карти з новим строком дії. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритою Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на пере випущеній картці. Перевипуск карти Відповідачем підтверджується Наявністю банківською випискою по картковому рахунку, що додається. Оскільки перевипуск карти не являється укладенням нового кредитною договору в заповненні додаткових документів для перевипуску картки не мало необхідності, що не суперечить чинному законодавству України. Ідентифікація клієнта не є обов'язковою, якщо клієнт вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України. Активація перевипущеної картки здійснюється за допомогою контактного телефону клієнта шляхом відправки коду авторизації на телефон Клієнта, а відповідно карта не може бути активована без згоди / відома Клієнта. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Обов'язок банку по повідомленню про вчинені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем (в нашому випадку інформування здійснювалося по номеру контактною телефону, який Відповідачем зазначено у заяві). Стосовно строку дії договору та кредитної картки представника зазначив, що необхідно звернути увагу, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо. Але відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, в сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Згідно Умов та Правил картковий рахунок — це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці. Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для і ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта…тощо. Згідно Умов обслуговування банк відкриває Клієнту Картрахунок, видає Клієнту картки, їх вид та строк дії визначено а Заяві та в Пам'ятці клієнта. Тобто необхідно розрізняти поняття даних кредитно - правових відносин, які поєднані в одне ціле - Кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Так, кредитний договір чинний, а заперечення Відповідача нічим не обґрунтовані. Стосовно встановлення та зміни розміру кредитною ліміту представником позивача повідомлено, що в заяві - анкеті клієнта, зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено (п.3.2), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 3.3 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що дії в частині зміни розміру кредитною ліміту здійснюються Банком самостійно, без попереднього повідомлення клієнта. Встановлення певної суми кредитною ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Так, Банком неодноразово було змінено розмір кредитного ліміту, про що надано Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти. Також із даної довідки вбачається, щ строк перевипущеної картки до останнього місяця 10.2015 року. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту – як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шлюхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РОS - термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. При проведенні претензійно - позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. Щодо строку позовної давності представником позивача зазначено, що відповідачем дійсно були вчинені дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед Банком. Так, згідно виписки, Клієнт неодноразово здійснював погашення заборгованості, останнє з яких було внесено 20.06.2014 року, підтвердженням є виписка з рахунку. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 23.03.2017 року — до спливу строку позовної давності. У зв’язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Щодо строку спеціальної позовної давності представником позивача пояснено, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, відсутня можливість встановити початок перебігу позовної давності, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. Також зауважено, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов’язання за договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. На даний час, Відповідач належним чином свої зобов’язання за Кредитним Договором не виконав. Враховуючи викладене, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З досліджених доказів суд встановив наступні фактичні обставини:

26.06.2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено кредитний договір № б/н, який складається з заяви Позичальника та Умов надання кредиту фізичним особам, згідно умов якого банк зобов’язався надати кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно п. 8.6. Умов – при порушенні Клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 120 днів, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

З листа ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 28.03.2018 р. № 30.1.0.0/2-20170323/1228 вбачається, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 26.06.2006 р. отримала картки № 4149605350327334, № 4149437801042068 остання з яких має термін дії 10.2015 р.

Згідно наданого розрахунку, в зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором, станом на 28.02.2017 року утворилась заборгованість за кредитом, яка складається з: - 5980,06 гривень заборгованості за кредитом; - 47833,75 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом; - 3200 гривень заборгованості за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500 гривень – штраф /фіксована частина/; - 2850,69 гривень – штраф /процентна складова/, - всього 60364,50 гривень заборгованості.

При ухваленні рішення судом застосовано наступні норми права:

Як зазначено в п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, серед іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою ним до винесення рішення.

Згідно висновку Верховного Суду України в постанові від 24.06.2015 року по справі № 6-738цс15 без заяви сторони у спорі ні загальна ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З постанови Верховного Суду України від 19.11.2014 року по справі № 6-160цс14 вбачається, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону. Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розмір пені та штрафів, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, обмежується останніми 12 місяцями та становить 1200 гривень, оскільки згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 26.06.2006 р., за вказаний період відповідачу нараховувались щомісяця по 100 гривень комісії та пені.

Отже, загальна сума кредитної заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача складає: 5980,06 гривень заборгованості за кредитом + 47833,75 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом + 1200 гривень заборгованості за пенею та комісією = 55013, 81 гривень заборгованості за кредитним договором. На думку суду, вказаний розмір заборгованості, є розумним та справедливим, виходячи з розміру основного боргу, тому позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК, ст. ст. 258, 267, 526, 530, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії КМ 788590, виданий Кілійським РВ ГУМВС України в Одеській області від 19.07.2012 р., що зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50/, код ЄДРПОУ э14360570, МФО № 305299, на рахунок э29092829003111, – 55013, 81 гривень заборгованості за кредитним договором та 1 600 гривень судових витрат, всього 56613, 81 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_3