Постанова № 7420514, 14.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2009 р. справа № 2а-8819/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Ісаєнко Ю.А.

при секретаріГорюновій Л.С.

за участю

представників позивача Мінзюка В.А., Голуб Є.М.,

представників відповідача Вовненка Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міком» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень №0000112334/0, №0000122334/0, №0000372341/0 від 19.05.2009 року, визнання частково недійсним податкового повідомлення рішення від 19.05.2009 року №0000451741/0,

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міком», звернувся до суду із адміністративним позовом до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень №0000112334/0, №0000122334/0, №0000451741/0, №0000372341/0 від 19.05.2009 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що податковим органом проведено перевірку, за результатами якої складено відповідний акт. На підставі акту перевірки відповідачем 19.05.2009 року винесені податкові повідомлення рішення №0000112334/0, №0000451741/0, №0000122334/0, №0000372341/0. Вважає спірні податкові повідомлення-рішення незаконними з огляду на наступне. Підставою прийняття податкових повідомлень рішень послугували висновки акту перевірки, з якими товариство не згодне з наступних підстав.

Щодо укладених угод між товариством та ПП «Івіон Стар» на предмет надання маркетингових послуг, які на думку податкового органу є нікчемними, позивач зазначає, що факт визнання угоди нікчемною не знаходить свого підтвердження ані в нормах законодавства, ані в рішенні суду про визнання даної угоди недійсною. Вважає безпідставним завищення податковим органом податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 12000,00 грн. та валових витрат у сумі 60000,00 грн.

Щодо встановленого у акті перевірки заниження суми податку з доходів фізичних осіб у сумі 8797,50 грн., яке виникло при оренді нерухомого майна для розміщення обладнання для виробництва акумуляторних батарей, яке розташоване за адресою: м.Горлівка, вул. Інтернаціональна, 89 а, загальною площею 2000 м2, позивач посилається на те, що податковим органом не були прийняті до уваги вимоги п. 1.2, 1.4 додаткових угод до договорів оренди. Вважає висновок акту перевірки в цій частині незаконним та необґрунтованим.

Щодо встановленого у акті перевірки заниження податку з доходів фізичних осіб за відчуження майна на користь підприємства, яке стало власником майна, на загальну суму 2396511,33 грн., позивач посилається на те, що вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що знаходиться у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід. Вважає, що операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права не може бути обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Стосовно встановленого у акті перевірки порушення норми п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело на думку податкового органу до виникнення податкового зобовязання на суму 83977,00 грн., позивач посилається на нову редакцію пункту 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якою з 31 березня 2005 року не передбачено коригування податкових зобовязань при збільшені суми валових витрат чи валових доходів у разі визнання боргу безнадійним і в разі врегулювання сумнівної заборгованості. Вважає висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість у сумі 10767,00 грн. безпідставним та неправомірним.

Щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 147524,20 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 737622,00 грн., які на думку податкового органу виникли у результаті отримання товариством від фіктивного субєкта підприємницької діяльності (ПП «Терикон-2007») товарно матеріальних цінностей, позивач зазначає, що факт фіктивництва встановлюється лише рішенням суду. Вважає висновок акту перевірки в цій частині безпідставним та необґрунтованим.

Щодо встановленого у акті перевірки заниження суми збору за забруднення навколишнього середовища у розмірі 13960,36 грн., яке на думку податкового органу виникло у результаті зберігання товариством відходів та здійснення викидів стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, позивач посилається на норму п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до зазначеної норми заниження збору підтверджується податковим органом із застосуванням непрямих методів. Вважає, що на даний час така методика відсутня, а отже, застосування методів є неправомірним та незаконним.

Також податковим органом у пп. 3.5.6.6 розділу 3 акту перевірки встановлено порушення п. 23. ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» у частині придбання прекурсорів (соляна кислота та калій марганцевокислий) на загальну суму 1254,70 грн. Позивач щодо зазначеного порушення посилається на недоведеність податковим органом зазначеного факту, тому вважає, що з боку товариства відсутні порушення вимог Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення рішення від 19.05.2009 року №0000112334/0, №0000122334/4, №0000451741, №0000372341/0.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення рішення від 19.05.2009 року №0000112334/0, №0000122334/0, №0000372341/0; зазначив, що не заперечує проти податкового повідомлення-рішення від 19.05.2009 року №0000451741\0 в частині заниження податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі у розмірі 252,90 грн., та заперечує проти залишку визначеної суми податкового зобовязання у розмірі 7215926,49 грн., у тому числі за основним платежем 2405308,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4810617,66 грн. ( заява про уточнення позовних вимог від 14.12.2009 року).

Відповідач надав судові заперечення проти позову, в яких посилається на те? що на підставі направлень на перевірку та відповідно плану графіку проведення планових виїзних перевірок проведена перевірка ТОВ «Міком» з питань дотримання вимог податкового законодавства. За результатами перевірки складено акт, на підставі якого винесені податкові повідомлення рішення від 19.05.2009 року №0000112334/0, №0000122334/0, №0000451741/0, №0000372341/0. Щодо виявлених перевіркою порушень норм законодавства відповідач зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП «Івіон Стар» (виконавець) укладено угоду на предмет надання маркетингових послуг. Вважає зазначений договір нікчемним, оскільки в акті здачі прийняття робіт не вказано зміст та обсяг наданих послуг, не розкрито суть маркетингових послуг, що могло б підтвердити зв'язок наданих послуг з господарською діяльністю товариства. Згідно даних АРМу «фіктивні СПД» станом на 24.04.2009 року ПП «Івіон Стар» значиться як фіктивне. Зазначене порушення призвело до завищення валових витрат у 3 кварталі 2007 року у сумі 60000,00 грн., та до завищення податкового кредиту з ПДВ.

Щодо заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 8797,50 грн., відповідач посилається на те, що при оренді нерухомого майна (виробничі приміщення, розташовані у м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 89а) у громадянки ОСОБА_4 обєкт оподаткування податком на доходи в період, що перевірявся визначався у розмірі 250,00 грн. на місяць, що є менше мінімальної суми орендного платежу за повний місяць оренди, встановленою рішенням Горлівською Міської ради №IV від 16.12.2003 року 4500,00 грн.

Товариством у вересні 2008 року при внесенні до статутного капіталу товариства громадянкою ОСОБА_4 нерухомого майна комплексу побудов та споруд на суму 13733444,80 грн., що є інвестицією основних фондів в обмін на корпоративні права (збільшення частки у статутному капіталі товариства до 44%), не було оподатковано вартість відчуженого майна на користь підприємства, яке стало власником майна. Зазначене порушення призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 686672,24 грн.

В порушення вимог чинного законодавства товариством за 2007 рік (4 квартал 2007 року) не проведено коригування валових витрат на суму кредиторської заборгованості в розмірі 53833,00 грн., яка значиться по взаєморозрахунках із ТОВ «Ведіус» станом на 01.01.2008 року та станом на 31.12.2008 року, яке знято з податкового обліку у ДПІ Калінінського району м. Донецька, та Управлінням Державної реєстрації Донецької міської ради припинена його державна реєстрація як юридичної особи 05.11.2007 року.

В порушення чинного законодавства товариством за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року включено до податкового кредиту з ПДВ вартість товарно матеріальних цінностей на загальну суму ПДВ 147524,00 грн., отриманих від ПП «Терикон-2007», по якому Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2008 року визнано недійсним запис про державну реєстрацію та припинено юридичну особу. Зазначене порушення призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року на суму 83997,00 грн.

При перевірці збору за викиди стаціонарних джерел забруднення встановлено розбіжність між даними розрахунків збору викидів стаціонарними джерелами забруднення та даними перевірки за період, що перевірявся. Зазначене порушення виникло у результаті невключення товариством до розрахунку викидів в атмосферу та несплати збору, що призвело до заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 13960,00 грн.

Просить суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні, представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача, що діє за довіреністю, у суді позов не визнав з підстав, зазначених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міком» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Горлівської міської ради, включено до ЄДРПОУ за №24070933, перебуває на податковому обліку у Горлівській обєднаній державній податковій інспекції Донецької області.

На підставі направлень від 09.04.2009 року №001006, від 27.04.2009 року №001187 виданих Горлівською ОДПІ, проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Міком» з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року та валютного законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 12.05.2009 року №1345/23-4/24070933 про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Міком», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року (а. с. 11-158).

19 травня 2009 року заступником начальника Горлівської ОДПІ стосовно позивача винесено наступні податкові повідомлення рішення:

- №0000112334/0, яким на підставі акту перевірки від 12.05.2009 року №1345/23-4/24070933 за виявлені порушення Товариству з обмеженою відповідальністю «Міком» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 343521,00 грн., у тому числі за основним платежем 229014,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 114507,00 грн. (а.с. 159);

- №0000122334/0, яким на підставі акту перевірки від 12.05.2009 року №1345/23-4/24070933 за виявлені порушення Товариству з обмеженою відповідальністю «Міком» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 125995,50 грн., у тому числі за основним платежем 83997,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 41998,50 грн. (а.с. 160);

- №0000451741/0, яким на підставі акту перевірки від 12.05.2009 року №1345/23-4/24070933 за виявлені порушення Товариству з обмеженою відповідальністю «Міком» визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7216685,19 грн., у тому числі за основним платежем 2405561,73 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4811123,46 грн. (а.с. 161);

- №0000372341/0, яким на підставі акту перевірки від 12.05.2009 року №1345/23-4/24070933 за виявлені порушення Товариству з обмеженою відповідальністю «Міком» визначено суму податкового зобовязання по збору за забруднення навколишнього середовища у розмірі 20940,54 грн., у тому числі за основним платежем 13960,36 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6980,18 грн. (а.с. 162).

Перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень рішень від 19.05.2009 року №0000112334/0 та №0000122334/0 судом встановлено наступне.

Предметом податкового повідомлення рішення №0000112334/0 є сума податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 343521,00 грн., у тому числі за основним платежем 229014,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 114507,00 грн. за порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає сум доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Предметом податкового повідомлення рішення №0000122334/0 є сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 125995,50 грн., у тому числі за основним платежем 83997,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 41998,50 грн. за порушення п. 4.5, підпункту 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Правовою підставою прийняття податкових повідомлень рішень від 19.05.2009 року №0000112334/0 та №0000122334/0 податковим органом зазначено абзац «б» пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до яких, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобовязання платника податків при заниженні або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях, то такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судом встановлено, що за результатами перевірки позивачеві нараховано податок на прибуток на загальну суму 229014,00 грн. у результаті:

-не включення товариством у 4 кварталі 2007 року до складу валових доходів суму кредиторської заборгованості у розмірі 64600,00 грн. (в тому числі ПДВ 10766,67 грн.), яка значиться по взаєморозрахунках із ТОВ «Ведіус»( аркуш акту перевірки 11 ) та у результаті не проведення у 4 кварталі 2007 року коригування валових витрат на суму кредиторської заборгованості у розмірі 53833,00 грн., яка значиться по взаєморозрахунках із ТОВ «Ведіус»(аркуш акту 21)( нараховано податку на прибуток за основним платежем - у розмірі 29608,25 грн., штрафні санкції у розмірі 14804,125 грн.);

-включення до валових витрат у 3 кварталі 2007 року маркетингових послуг на загальну суму 60000,00 грн., отриманих від ПП «Івіон Стар» (аркуш акту 17)( по зазначеному порушенню податковим органом нарахований податок на прибуток у розмірі 15000,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 7500,00 грн.);

-включення до валових витрат у 4 кварталі 2007 року та 1 кварталі 2008 року вартості товарно матеріальних цінностей на загальну суму 737622,15 грн. отриманих від ПП «Терикон-2007»(аркуш акту 19)(по зазначеному порушенню податковим органом нарахований податок на прибуток у розмірі 184405,54 грн. та штрафні санкції 92202,77 грн.)

Таким чином, розрахунком донарахованих за актом перевірки сум податку підтверджується донарахування податку на прибуток на загальну суму 229014,00 грн., та донарахування на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суми штрафних санкцій у розмірі 114507,00 грн.

Також судом встановлено, що податковим органом позивачеві донараховано податок на додану вартість на загальну суму 170291,07 грн., у результаті:

-не проведення у листопаді 2007 року корегування податкового кредиту з податку на додану вартість на суму податку на додану вартість у розмірі 10767,00 грн. з кредиторської заборгованості, яка значиться по взаєморозрахунках із ТОВ «Ведіус» (сторінка акту 42);

-включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у липні 2007 року вартості маркетингових послуг на загальну суму ПДВ 12000,00 грн., отриманих від ПП «Юніон Стар».(сторінка акту 44);

-включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість товарно матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Терикон-2007» на загальну суму податку на додану вартість 147524,00 грн., у тому числі по періодам: жовтень 2007 року на суму 9048,00 грн., листопад 2007 року на суму 8714,00 грн., грудень 2007 року на суму 39666,00 грн., лютий 2008 року на суму 90096,00 грн.(сторінка акту 47).

Внаслідок виявлених порушень Товариству з обмеженою відповідальністю «Міком» податковим органом зменшено залишок відємного значення за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року на суму 86394,00 грн. (аркуш акту 47).

Таким чином, розрахунком донарахованих за актом перевірки сум податку підтверджується донарахування податку на додану вартість на загальну суму 83997,00 грн., та донарахування на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суми штрафних санкцій у розмірі 41998,00 грн.

З п. 3.1.1 «Валовий дохід» акту перевірки вбачається, що на думку податкового органу Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» в порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат у 4 кварталі 2007 року не включено суму кредиторської заборгованості в розмірі 64600,00 грн. (в тому числі ПДВ 10766,00 грн.) яка значиться по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ведіус»(сторінка акту 11).

З абзацу 3 пункту 3.1.2 «Валові витрати» акту перевірки вбачається, що на думку податкового органу в порушення п. 5.1 ст. 5, пп.. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» у 4 кварталі 2007 року не проведено коригування валових витрат на суму кредиторської заборгованості у розмірі 53833,00 грн., яка значиться по взаєморозрахунках із ТОВ «Ведіус» (сторінка акту 21).

Таким чином, судом встановлено, що на думку податкового органу, якщо сума кредиторської заборгованості платника податків перед іншою юридичною особою, яка припинила свою діяльність, залишилась несплаченою після припинення державної реєстрації цієї юридичної особи, то вона підпадає під визначення як «безповоротна фінансова допомога», повинна бути включена до складу валових доходів податкового періоду, а крім того, платник податків зобовязаний відкоригувати суму валових витрат шляхом зменшення суми валових витрат такого податкового періоду на суму кредиторської заборгованості.

На підставі наведених висновків, на думку відповідача, товариство занизило валовий дохід у 4 кварталі 2007 року, внаслідок чого податковим органом донарахований податок на прибуток в сумі 16150,00 грн. та завищило валові витрати у 4 кварталі 2007 року, внаслідок чого податковим органом донарахований податок на прибуток в сумі 13458,25 грн.

Судом встановлено, що 1 липня 2005 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» (покупець) укладено договір №51 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ведіус» (продавець), відповідно до якого, останній поставляє, а покупець покупає свинець С-2. Пунктом 3 зазначеного договору передбачена загальна сума договору 240000,00 грн. з ПДВ (т. 2 а.с. 72).

13 липня 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» отримано від Товариства з обмеженою відповідністю «Ведіус» свинець С-2 у кількості 20 тон на загальну суму 120000,00 грн. у тому числі ПДВ 20000,00 грн., про що було складено видаткову накладну №45/05 від 13 липня 2006 року (т. 2 а.с. 75) та отримано податкову накладну 45/05 від 13 липня 2006 року (т. 2 а.с. 74).

21 липня 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» отримано від Товариства з обмеженою відповідністю «Ведіус» свинець С-2 у кількості 20 тон на загальну суму 120000,00 грн. у тому числі ПДВ 20000,00 грн., про що було складено видаткову накладну №53/01 від 21 липня 2006 року (т. 2 а.с. 76) та отримано податкову накладну 53/01 від 21 липня 2006 року (т. 2 а.с. 73).

У судовому засіданні встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» за отриманий свинець С-2 у кількості 40 т проведено сплату грошовими коштами на розрахунковий рахунок постачальника на загальну суму 175400,00 грн., що не заперечується сторонами.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 01.09.2009 року, 05.11.2007 року Державним реєстратором внесено запис 15 №1 266111 0014 008892 про Державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ведіус» в результаті ліквідації за рішенням засновників, що не повязано з реорганізацією (т. 2 а.с. 39-43).

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктами 5.3 5.7 цього закону визначено вичерпаний перелік витрат, які не відносяться до складу валових витрат.

Відповідно до п. 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

У розумінні п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Таким чином, враховуючи, що на момент розгляду справи закінчився строк позовної давності, сума кредиторської заборгованості у розмірі 64600,00 грн. перед ТОВ «Ведіус», яке припинило свою діяльність, є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає сум доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Судом встановлено, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає обовязку платника податків зменшувати загальну суму валових витрат податкового періоду, у якому відбулося припинення юридичної особи перед якою була кредиторська заборгованість та у якому відбулося закінчення строку позовної давності. Закон визначає лише зобовязання платника податку збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на таку суму. Проведення будь-яких коригувань валових витрать законом не передбачено.

Таким чином, суд вважає, що товариство повинно було включити до складу валових доходів суму кредиторської заборгованості у розмірі 64600,00 грн., яка значиться по взаєморозрахунках з ТОВ «Ведіус», крім того, суд вважає висновок податкового органу про завищення товариством валових витрат у 4 кварталі 2007 року на суму 53833,00 грн. безпідставним.

Також податковим органом по зазначеній господарській операції було встановлено в абзаці 1 п. 3.2.2 «Податковий кредит» акту перевірки (сторінка акту 41) порушення п. 4.5, пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На думку податкового органу Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» у листопаді 2007 року не проведено коригування податкового кредиту на суму податку на додану вартість у розмірі 10767,00 грн. з кредиторської заборгованості, яка значиться по взаєморозрахунках із ТОВ «Ведіус».

Враховуючи встановлені судом вище зазначені обставини, а саме, що на момент розгляду справи закінчився строк позовної давності у ТОВ «Ведіус» та сума кредиторської заборгованості у розмірі 64600,00 грн. перед ТОВ «Ведіус», яке припинило свою діяльність, є безповоротною фінансовою допомогою, суд вважає безпідставним посилання податкового органу на обовязковість коригування податкового кредиту з наступних підстав.

Відповідно до п. 4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції від 25.03.2005 року, у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування.

31 березня 2005 року набрав сили Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України».

Відповідно до пп. «в» п. 5 статті 103 зазначеного Закону, пункт 4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» викладений у такій редакції: «Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.»

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»( редакція від 31.03.2005 року), датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (редакція від 31.03.2005 року), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, з 31 березня 2005 року Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обовязку платника податків зменшувати суму податкового кредиту з податку на додану вартість податкових періодів, у якому відбулося припинення юридичної особи, перед якою була кредиторська заборгованість, та у якому відбулося закінчення строку позовної давності. Закон визначає право на нарахування податкового кредиту та передбачає корегування податкового зобовязання лише якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь яка зміна суми компенсації їх вартості. Проведення коригування податкового кредиту з податку на додану вартість при списанні кредиторської заборгованості по яким минув термін позовної давності Законом не передбачено.

Відповідно, не має підстав для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 10767,00 грн. шляхом корегування податкового кредиту з податку на додану вартість у листопаді 2007 року.

В абзаці 1 пункту 3.1.2 «Валові витрати» акту перевірки податковим органом встановлено, що на порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Міком» включило до складу валових витрат у 3 кварталі 2007 року вартість маркетингових послуг на загальну суму 60000,00 грн. отриманих від ПП «Івіон Стар», що призвело до завищення валових витрат (сторінка акту 16).

Також в абзаці 2 п.3.2.2 «Податковий кредит» акту перевірки зазначено, що на порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Міком» у липні 2007 року включено до податкового кредиту вартість маркетингових послуг на загальну суму ПДВ 12000,00 грн., отриманих від ПП «Івіон Стар», що призвело до завищення податкового кредиту (сторінка акту 44).

На думку податкового органу маркетингові послуги отримані товариством за нікчемними угодами та без первинних бухгалтерських документів, які підтверджують зв'язок витрат з господарською діяльністю.

Судом встановлено, що 1 липня 2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» (замовник) укладено договір про надання послуг з Приватним підприємством «Івіон Стар»(виконавець). Предметом договору є надання маркетингових послуг виконавцем за дорученням замовника на загальну суму 72000,00 грн. у тому числі ПДВ 12000,00 грн.(т. 2 а.с. 62).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання зазначеного договору Приватним підприємством «Івіон Стар» (виконавець) надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Міком» маркетингові послуги, про що складено акт здачі прийняття робіт (надання послуг) на суму 60000,00 грн., ПДВ 12000,00 грн. (т. 2 а.с. 63).

Відповідно до акту без банківського розрахунку взаємної заборгованості від 31 жовтня 2007 року, розрахунки здійснені між ТОВ «Міком» та ПП «Івіон Стар» за маркетингові послуги (т. 2 а.с. 119).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищенаведений акт здачі прийняття робіт (надання послуг) приймається судом до уваги як належний доказ, оскільки відповідає вимогам передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У судовому засіданні встановлено, що суму 60000,00 грн., яка визначена в договорі про надання послуг та в акті здачі прийняття робіт позивач включив до складу валових витрат у 3 кварталі 2007 року, що не заперечується сторонами та не викликає у суду сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до п.п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включається суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що ПП «Івіон Стар» позивачеві на виконання укладеної угоди надано розшифрування наданих маркетингових послуг.

Із переліку вбачається, що ПП «Івіон Стар», у звязку із тим, що виробники ящику, моноблока, кришки Тюменський акумуляторний завод, ущільнення - Челябінський РТІ, не бажають займатися експортними операціями, позивачеві запропоновано схему поставки. Згідно наданої схеми ТОВ «Міком» оплачує ТОВ «ТенгізКарго Україна» 169275,74 грн., яке закупає вищенаведені комплектуючі у Тюменського акумуляторного заводу, Челябінського РТІ та поставляє в строки, обумовлені у договорі з ТОВ «Міком». Крім цього ПП «Івіон Стар» надає інформацію щодо споживача Унітарне підприємство «Агрокомплект» Республіка Білорусь, який зацікавлений в закупівлі акумуляторних батарей під торгівельною маркою «Сплав» та зазначає, що зразок контракту с Унітарним підприємством «Агрокомплект» та його реквізити готові надіслати після підписання акту виконаних робіт на 72000,00 грн. (т.2 а.с. 117).

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» (покупець) було укладено договір поставки №212 від 01 жовтня 2007 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТенгізКарго Україна» (постачальник) на загальну суму 169275,74 грн. (т. 2 а.с. 181-182), предметом якого відповідно до додатку 1 до зазначеного договору є постачання останнім комплектуючих ящики, моноблоки, кришки, втулки, пробки (т.2 а.с. 183).

Факт виконання зазначеного договору підтверджується платіжним дорученням №463 від 15 жовтня 2007 року (т. 2 а.с. 186) та реєстрами розрахункових документів ТОВ «Міком», виписаними Центрально міським відділенням ПІБ в м. Горлівка Донецької області (т.2 а.с. 184-185).

Також з матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» (продавець) був укладений контракт про продаж № 6 з Унітарним підприємством «Агрокомплекс» м. Мінськ, Республіка Бєларусь(покупець), відповідно до якого останній покупає та оплачує акумуляторні батареї згідно специфікаціям (т. 2 а.с. 134-141). Загальна вартість контракту складає 1000000,00 грн. Факт виконання зазначеного договору підтверджується митними деклараціями, міжнародними товарно транспортними накладними (т. 2 а.с.144-178).

Таким чином, маркетингові послуги ПП «Івіон Стар» надані Товариству з обмеженою відповідальністю «Міком» в цілях сприяння збільшенню замовником обємів продажів, розширення ринків збуту, отримання замовником прибутку, внаслідок чого товариством було отримано дохід, що підтверджує зв'язок з господарською діяльністю.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо нікчемності договору про надання послуг Приватним підприємством «Івіон Стар» з наступних підстав.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Так частиною 1, 5 передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, факт визнання договору про надання послуг, укладеного між ТОВ «Міком» та ПП «Івіон Стар», нікчемним не підтверджується ані нормами законодавства, оскільки судом встановлено, що внаслідок укладення зазначеного правочину (договору) настали певні правові наслідки, які передбачалися розшифровкою маркетингових послуг.

Таким чином, суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» правомірно включено до складу валових витрат у 3 кварталі 2007 року вартість маркетингових послуг на суму 60000,00 грн. та правомірно у липні 2007 року включено до податкового кредиту з податку на додану вартість суму 12000,00 грн.

З абзацу 2 п. 3.1.2 «Валові витрати» акту перевірки вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат у 4 кварталі 2007 року та 1 кварталі 2008 року включено вартість товарно матеріальних цінностей на загальну суму 737622,15 грн., отриманих від ПП «Терикон» (сторінка акту 19).

В абзаці 3 п. 3.2.2 «Податковий кредит» акту перевірки податковий орган встановив, що в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», товариством включено до податкового кредиту з податку на додану вартість у жовтні, листопаді, грудні 2007 року, лютому 2008 року вартість товарно матеріальних цінностей на загальну суму податку на додану вартість 147524,00 грн., отриманих від ПП «Терикон-2007» (сторінка акту 47).

На думку податкового органу товарно матеріальні цінності отримані товариством за нікчемним договорами.

Судом встановлено, що 1 листопада 2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» (покупець) укладено договір купівлі продажу №1/10-07 з Приватним підприємством «Терикон-2007» (продавець), відповідно до якого останній поставляє, а покупець придбаває на підставах, викладених у договорі, товар відповідно до накладних. Пунктом 2 передбачено, що поставляємий товар оплачується за ціною, зазначеною у накладних; сума договору складає 500000,00 грн. (т. 2 а.с. 190-191).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання зазначеного договору ПП «Терикон-2007» (продавець) поставлено ТОВ «Міком» (покупець) товарно матеріальні цінності на загальну суму 885146,55 грн., у тому числі ПДВ 147524,40 грн., про що складені наступні видаткові накладні:

-від 02.10.2007 року №0036982 на суму 45240,95 грн., ПДВ 9048,19 грн. (т. 2 а.с. 193);

-від 12.11.2007 року №0036989 на суму 39404,17 грн., ПДВ 7880,83 грн. (т. 2 а.с. 197);

-від 16.11.2007 року №0036986 на суму 4166,67 грн., ПДВ 833,33 грн. (т. 2 а.с. 198);

-від 30.11.2007 року №0036985 на суму 364734,90 грн., ПДВ 72946,98 грн. (т. 2 а.с. 199);

-від 03.12.2007 року №0036988 на суму 72763,50 грн., ПДВ 14552,70 грн. (т. 2 а.с. 200);

-від 03.12.2007 року №0036988 на суму 33067,00 грн., ПДВ 6613,40 грн. (т. 2 а.с. 201);

-від 24.12.2007 року №0036991 на суму 9166,67 грн., ПДВ 1833,33 грн. (т. 2 а.с. 195);

-від 27.12.2007 року №0036991 на суму 83333,34 грн., ПДВ 16666,66 грн. (т. 2 а.с. 202);

-від 09.01.2008 року №0012 на суму 66828,23 грн., ПДВ 13365,65 грн. (т. 2 а.с. 203);

-від 01.02.2008 року №0036994 на суму 18916,67 грн., ПДВ 3783,33 грн. (т. 2 а.с. 204);

Також ПП «Терикон-2007» було надано ТОВ «Міком» наступні податкові накладні:

-від 02.10.2007 року №23 на суму 45240,95 грн., ПДВ 9048,19 грн. (т.2 а.с. 205);

-від 12.11.2007 року №24 на суму 39404,17 грн., ПДВ 7880,83 грн. (т. 2 а.с. 207);

-від 16.11.2007 року №14 на суму 4166,67 грн., ПДВ 833,33 грн. (т. 2 а.с. 206);

-від 30.11.2007 року №16 на суму 364734,90 грн., ПДВ 72946,98 грн. (т. 2 а.с. 208);

-від 03.12.2007 року №15 на суму 33067,00 грн., ПДВ 6613,40 грн. (т. 2 а.с. 209);

-від 03.12.2007 року №44 на суму 72763,50 грн., ПДВ 14552,70 грн. (т. 2 а.с. 212);

-від 24.12.2007 року №32 на суму 9166,67 грн., ПДВ 1833,33 грн. (т. 2 а.с. 210);

-від 27.12.2007 року №43 на суму 83333,34 грн., ПДВ 16666,66 грн. (т. 2 а.с. 211);

-від 09.01.2008 року №12 на суму 66828,23 грн., ПДВ 13365,65 грн. (т. 2 а.с. 213);

-від 01.02.2008 року №22 на суму 18916,67 грн., ПДВ 3783,33 грн. (т. 2 а.с. 214).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вищенаведені видаткові накладні та податкової накладні приймається судом до уваги як належний доказ, оскільки відповідає вимогам передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є розрахунковими документами.

У судовому засіданні встановлено, що суму 737622,15 грн., отриману за товарно матеріальні цінності, позивач включив до складу валових витрат у 4 кварталі 2007 року, 1 кварталі 2008 року та суму 147524,40 грн. до податкового кредиту з податку на додану вартість у листопаді 2007 року, що не заперечується сторонами та не викликає у суду сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.

23.01.2009 року комісією, створеною відповідно до розпорядження Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську, складено акт №29 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100049703 платнику ПП «Терикон-2007». Правовою підставою анулювання вказаного свідоцтва є постанова Луганського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року №2а-8056/08 про припинення юридичної особи з причини визнання недійсним запису про державну реєстрацію та абз. «ґ» п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”(а.с. 221-223 т.1).

На підставі зазначеного акту 23 січня 2009 року до Реєстру платників ПДВ внесено відповідний запис про виключення ПП «Терикон-2007» із Реєстру.

Абзацом «ґ» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Нарахування податку та складання податкових накладних у розумінні пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону мають право виключно особи, зареєстровані як платники податку.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» правомірно включено до складу податкового кредиту загальну суму податку на додану вартість у розмірі 147524,40 грн., оскільки на момент складання податкових накладних, Приватне підприємство «Терикон-2007» було платником податку на додану вартість.

Крім того, згідно довідки із ЄДРПОУ ( а.с 36-37 т. 2) державна реєстрація припинення юридичної особи ТОВ «Терикон» була здійснена 02.07.2009 року.

Встановивши обставини справи, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 19.05.2009 року №0000122334/0 винесено податковим органом безпідставно, тому необхідно визнати його недійсним та скасувати.

Також суд не приймає твердження відповідача щодо нікчемності договору купівлі продажу №1/10-07 з Приватним підприємством «Терикон-2007» з наступних підстав.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Так частиною 1, 5 передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, факт визнання договору купівлі продажу №1/10-07, укладеним між ТОВ «Міком» та ПП «Терикон-2007», нікчемним не підтверджується ані нормами законодавства, оскільки з вищенаведеного вбачається, що у результаті укладення договору настали правові наслідки (отримання ТОВ «Міком» товарно матеріальних цінностей), ані судовим рішенням про визнання зазначеного договору недійсним.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Міком» правомірно до складу валових витрат у 4 кварталі 2007 року та 1 кварталі 2008 року включено вартість товарно матеріальних цінностей на загальну суму 737622,15 грн., отриманих від ПП «Терикон».

Враховуючи наведене, суд вважає, що податкове повідомлення рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 19.05.2009 року №0000112334/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 319295,69 грн., у тому числі за основним платежем 212863,79 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 106431,90 грн. винесено податковим органом безпідставно, тому необхідно визнати його недійсним в цій частині.

Перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення рішення від 19.05.2009 року №0000451741/0 судом встановлено наступне.

Предметом зазначеного податкового повідомлення рішення є сума податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7216685,19 грн., у тому числі за основним платежем 2405561,73 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4811123,46 грн. за порушення пп. 4.2.1, пп. 4.2.6, пп. 4.2.7, абз. «г» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9, пп. 11.1.2 п. 11.1 ст. 11, п. 12.1 ст. 12, пп. «а» п. 17.2 ст. 17, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб» від 20.11.2003 року №1787, Положення про встановлення мінімальної суми орендної плати за нерухоме майно фізичних осіб, затвердженого рішенням Горлівської міської ради №IV/9-66 від 16.12.2003 року.

Відповідно до пп. 4.2.1, пп. 4.2.6, пп. 4.2.7, абз «г» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

- доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

- частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону;

- дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 цього Закону;

- дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

Відповідно до п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону; інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону; дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону; дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю; дохід, який виплачується управителем фонду фінансування будівництва; дохід учасника фонду банківського управління; в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковим агентом платника податку - орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду нерухомого майна іншого, ніж зазначене у підпункті 9.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під таким нерухомим майном, чи присадибну ділянку), є орендар.

Відповідно до пп. 11.1.2 п. 11.1 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 цього пункту, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого ніж зазначене у підпункті 11.1.1 цього пункту, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Відповідно до пп. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Відповідно до пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Правовою підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення рішення стали норми пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,

Відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

Відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Податковим органом до суду надано розрахунок донарахованих сум податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій за актом перевірки ТОВ «Міком». Відповідно до розрахунку податковим органом, за результатами перевірки нарахований податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 2405561,73 грн., та застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 4811123,46 грн. у результаті заниження податку з доходів фізичних осіб:

-у вересні 2007 року та вересні 2008 року на суму 45,90 грн., у результаті оплати адміністративних штрафів, накладених на ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 за рахунок коштів товариства без утримання податку на доходи - донарахований податок з доходів фізичних осіб на 45,90 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 91,80 грн.;

-у березні та квітні 2008 року на суму 207,00 грн., у результаті оплати нотаріальних дій без утримання податку на доходи- донарахований податок з доходів фізичних осіб на 207,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 414,00 грн.;

-у квітні - грудні 2006 року та у січні - червні 2007 року на суму 8797,50 грн., у результаті сплати меншого мінімальної суми орендного платежу за повний місяць оренди- донарахований податок з доходів фізичних осіб на 8797,50 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 17595,00 грн.;

-у вересні 2008 року на загальну суму 2396511,33 грн., у результаті не оподаткування вартості відчуженого майна на користь товариства, яке стало власником майна- донарахований податок з доходів фізичних осіб на 2396511,33 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 4793022,66 грн.

Позивач оскаржує зазначене податкове повідомлення рішення в частині визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7215926,49 грн., у тому числі за основним платежем 2405308,83 грн., штрафними санкціями 4810617,66 грн.

З абзацу 3 п. 3.5.1 «Податок з доходів фізичних осіб» вбачається, що при оренді нерухомого майна (виробничі приміщення, розташовані у м. Горлівка, вул. Інтернаціоналістів, 89а, загальною площею 2000м2) у громадянки ОСОБА_4 обєкт оподаткування податком на доходи в період з 01.04.2006 року по 30.06.2007 року визначався у розмірі 250,00 грн. на місяць, що на думку податкового органу є менше мінімальної суми орендного платежу за повний місяць оренди, встановленою рішенням Горлівської Міської ради №IV від 16.12.2003 року 4500,00 грн.(сторінка акту 117).

Судом встановлено, що 01 квітня 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» укладено договір №56 оренди нежилого приміщення з фізичною особою ОСОБА_4, відповідно до якого остання зобовязується за відповідну плату передати виробничі приміщення, які заходяться за адресою: м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 89а, для розміщення устаткування по виробництву акумуляторних батарей. Площа нежилих приміщень, що передаються в оренду складає 2000 м2 та прилеглу площу 1000 м2 . Загальна вартість приміщення, що здається в оренду складає 200000,00 грн. Пунктом 4.1 договору передбачена сума та порядок розрахунків, відповідно до якого, щомісячний платіж складає 250,00 грн. з ПДВ. Строк дії договору складає один рік (т.1 а.с. 166-168).

01 квітня 2006 року між ТОВ «Міком» та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до договору оренди №56 від 01.04.2006 року, якою змінено площу нежилого приміщення, що передається в оренду на 20 м2 , та загальну вартість приміщення, що здається на 2000,00 грн. (т. 1 а.с. 170).

10 вересня 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» укладено договір №56/1 оренди нежилого приміщення з фізичною особою ОСОБА_4, з аналогічним предметом договору №56 від 01 квітня 2006 року. Щомісячний платіж складає 250,00 грн. з ПДВ. Строк дії договору складає один рік.(а.с. 235-237).

Також 11 вересня 2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» укладено договір №56/1 оренди нежилого приміщення з фізичною особою ОСОБА_4, також з аналогічним предметом договору №56 від 01 квітня 2006 року. Пунктом 4.1 договору передбачена сума та порядок розрахунків, відповідно до якого, щомісячний платіж складає 2000,00 грн. з ПДВ. Строк дії договору складає один рік.( т. 1 а.с. 163-165).

11 вересня 2007 року між ТОВ «Міком» та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до договору оренди №56/1 від 11.09.2007 року, якою змінено площу нежилого приміщення, що передається в оренду на 20 м2 , та загальну вартість приміщення, що здається на 2000,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року №1787 затверджено Методику визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб, якою рекомендовано органам місцевого самоврядування сіл, селищ, міст, на території яких розміщене нерухоме майно, що надається в оренду, визначати мінімальну вартість місячної оренди 1 кв. метра загальної площі цього майна за формулою:

П нерух. (гривень) = З нерух. (кв. метрів) х Р нерух. (гривень/кв. метрів),

де «П нерух. (гривень) - мінімальна сума орендного платежу за нерухоме майно у гривнях; «З нерух. (кв. метрів)» - загальна площа орендованого нерухомого майна у квадратних метрах; «Р нерух. (гривень/кв. метрів)» - мінімальна вартість місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна з урахуванням його місцезнаходження, інших функціональних та якісних показників, що встановлюється органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких розміщене зазначене майно (далі - орган місцевого самоврядування), у гривнях.

Відповідно до цієї Методики орендарі (крім орендарів - фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності), що згідно з підпунктом 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковими агентами платників податку - орендодавців під час нарахування доходу від надання в оренду (суборенду), визначають мінімальну суму орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди такого майна.

Відповідно до зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України, Рішенням Горлівської міської ради від 16.12.2003 року затверджено положення про встановлення мінімальної суми орендної плати за нерухоме майно фізичних осіб.

Відповідно до таблиці №3 зазначеного положення, мінімальна сума плати за 1 кв 2 непорядкової виробничої цеглової будівлі по вул. Інтернаціональна складає 2,25 грн.

Згідно формули, встановленої Методикою визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року №1787, мінімальна сума орендного платежу за повний місяць відповідно до договорів від 01.04.2006 року №56, від 11.09.2006 року №56/1, з врахуванням додаткових угод до зазначених договорів складає 45,00 грн.

Судом встановлено, що при визначені податку з доходів фізичних осіб із орендної плати, податковий орган виходив з того, що площа виробничих приміщень, розташованих у м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 89а, відповідно до договорів №56 від 01.04.2006 року, №56/1 від 10.09.2006 року, №56/1 від 11.09.2007 року складає 2000 м2, тобто при перевірці податковий орган не врахував додаткові угоди від 01.04.2006 року до договору оренди №56, від 11.09.2007 року до договору оренди №56/1, відповідно до яких, площа нежитлового приміщення, що передається в оренду складає 20 кв2.

Таким чином, враховуючи невірний розрахунок мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно, суд прийшов до висновку про необґрунтованість даного порушення, у звязку із чим вважає неправомірним встановлення факту заниження ТОВ «Міком» податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 8797,50 грн. у квітні грудні 2006 року, у січні - червні 2007 року.

З абзацу 4, 5 п. 3.5.1 «Податок з доходів фізичних осіб» вбачається, що при внесенні до статутного капіталу товариства громадянкою ОСОБА_4 нерухомого майна, громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_5 рухомого майна, що є інвестицією основних фондів в обмін на корпоративні права (збільшення частки у статутному капіталі товариства), не було оподатковано вартість відчуженого майна на користь товариства, яке стало власником майна, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 2396511,33 грн. у вересні 2008 року (сторінка акту 129-132).

08.09.2008 року учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Міком» проведено загальні збори учасників, в порядку денного яких поставлено питання щодо зміни складу учасників товариства, збільшення розміру статутного капіталу та затвердження нового розподілу статутного капіталу між учасниками Товариства, затвердження нової редакції статуту, про що складено відповідний протокол (т.1 а.с. 241).

З зазначеного протоколу вбачається, що ОСОБА_4 входить до складу учасників товариства з дольовим вкладом у розмірі 13733444,80 грн. та долю в уставному капіталі формує власним нерухомим майном. Також з протоколу вбачається, що учасники товариства ОСОБА_2. та ОСОБА_5 збільшують долю в статутному капіталі рухомим майном, а саме ОСОБА_2. на суму 8981937,24 грн. та ОСОБА_5 на суму 2416990,00 грн.

16.09.2008 року між учасниками товариства складено акт прийому - передачі майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Міком», відповідно до якого ОСОБА_2. передає для формування статутного капіталу рухоме майно на загальну суму 8981937,24 грн., ОСОБА_4 передає для формування статутного капіталу нерухоме майно на суму 13733444,80 грн., ОСОБА_5 передає для формування статутного капіталу рухоме майно на суму 2416990,00 грн.(а.с. 243).

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до пп. «в» п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід з джерелом його походження з України це будь - який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Відповідно до пп. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Відповідно до пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Таким чином, вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного капіталу юридичної особи є придбанням такою фізичною особою права власності на частку у статутному капіталі такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у звязку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не є операцією з купівлі продажу майна.

Таким чином, суд приходить до висновку, що факт заниження підприємством податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 2396511,33 грн. у вересні 2008 року не підтвердився.

Враховуючи наведене, суд вважає, що податкове повідомлення рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 19.05.2009 року №0000451741/0 в частині визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7215926,49 грн., у тому числі за основним платежем 2405308,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4810617,66 грн. винесено податковим органом безпідставно, тому необхідно визнати його недійсним у цій частині.

Перевіряючи законність та обґрунтованість податкового повідомлення рішення від 19.05.2009 року №0000372341/0 судом встановлено наступне.

Предметом податкового повідомлення рішення є сума податкового зобовязання по збору за забруднення навколишнього середовища у розмірі 20940,54 грн., у тому числі за основним платежем 13960,36 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6980,18 грн. за порушення ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. 4, п. 8 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №303, п. 3.1, пп. 6.1, пп. 6.2, пп. 6.4 п.6, пп. 5 п. 5 «Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року за №162/379.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Відповідно до п. 4 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення з цього збору», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №303, суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерелкоригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Відповідно до п. 8 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення з цього збору», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №303, у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі.

Відповідно до пп. 3.1 п. 3 «Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року за №162/379, об'єктами обчислення збору для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Відповідно до пп. 6.1 п. 6 «Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року за №162/379, суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року, виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збору та визначених за місцезнаходженням цих джерел коригуючих коефіцієнтів

Відповідно до пп. 6.2 п. 6 «Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року за №162/379, суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення (Пвп), обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди і визначених за місцем перебування платників збору на податковому обліку коригуючих коефіцієнтів

Відповідно до пп. 6.4 п. 6 «Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року за №162/379, суми збору, який справляється за розміщення відходів (Прв), обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів коригуючих коефіцієнтів

Правовою підставою прийняття податкового повідомлення рішення від 19.05.2009 року №0000372341/0 стали абзац «б» пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до яких, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобовязання платника податків при заниженні або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях, то такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З п. 3.5.6.1 «Перевірка правильності нарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища» акту перевірки вбачається, що на думку податкового органу товариством зберігались відходи та здійснювались викиди стаціонарними та пересувними джерелами забруднення без сплати зборів: за розміщення відходів, викиди стаціонарними та пересувними джерелами забруднення.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком» до податкового органу подавались податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2006 року, за півріччя 2006 року, за 9 місяців 2006 року за 2006 рік, за 1 квартал 2007 року, за півріччя 2007 року, за 9 місяців 2007 року, за 2007 рік, за 1 квартал 2008 року, за півріччя 2008 року, за 9 місяців 2008 року, за 2008 рік (т. 1 а.с. 248 250, т. 2 а.с. 1 - 16).

Пунктом 1.2 «Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року за №162/379 передбачено, що ця Інструкція визначає єдиний на території України порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір), а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщені відходи та за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору.

Пунктом 6 зазначеної інструкції передбачений порядок обчислення збору. Так п. 6.1, 6.2, 6.4 зазначеної інструкції передбачено, що суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, пересувними джерелами забруднення, який справляється за розміщення відходів обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року, виходячи з фактичних обсягів викидів.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган при розрахунку суми заниження збору посилався на реєстри:

- розміщення відходів за 2006, 2007, 2008 роки (сторінка акту 143-144);

- викидів стаціонарними джерелами забруднення за 2006, 2007, 2008 роки (сторінка акту 145-146);

- використаного палива за 2006, 2007, 2008 роки (сторінка акту 137).

В судове засідання зазначені реєстри відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Невиконання обовязку відповідача щодо доведення правомірності свого посилання на фактично встановлене зберігання відходів, здійснення викидів стаціонарними та пересувними джерелами забруднення не звільняє суд від обовязку ухвалити справедливе і правосудне рішення, але презумпція винуватості відповідача позбавляє суд необхідності перевіряти повідомлені позивачем обставини, якщо вони не викликають обґрунтованого сумніву.

Таким чином, враховуючи, що в даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «Міком» суми збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення, пересувними джерелами забруднення, за розміщення відходів фактично справлялись, суд прийшов до висновку про неправомірність зменшення податковим органом збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 13960,36 грн., у звязку із чим суд вважає, що податкове повідомлення рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 19.05.2009 року №0000372341/0 винесено податковим органом безпідставно, тому необхідно його визнати недійсним та скасувати.

Питання щодо порушення товариством п. 23. ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» у частині придбання прекурсорів (соляна кислота та калій марганцевокислий) на загальну суму 1254,70 грн. судом не розглядається, оскільки зазначене порушення не вплинуло на предмет спірного податкового повідомлення рішення.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міком» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень №0000112334/0, №0000122334/0, №0000372341/0 від 19.05.2009 року, визнання частково недійсним податкового повідомлення рішення від 19.05.2009 року №0000451741/0 - задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 19.05.2009 року №0000112334/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 319295,69 грн., у тому числі за основним платежем 212863,79 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 106431,90 грн.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 19.05.2009 року №0000122334/0.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 19.05.2009 року №0000451741/0 в частині визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7215926,49 грн., у тому числі за основним платежем 2405308,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4810617,66 грн.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 19.05.2009 №0000372341/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міком» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 14 грудня 2009 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 21 грудня 2009 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ісаєнко Ю.А.