Рішення № 74205113, 11.05.2018, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/86/17

Провадження № 2/342/18/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.,

секретаря судового засідання Козаченко Л.Д.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, які брали участь у судових засіданнях в режимі відео конференції,

третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4,

третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Городенківського районного суду справу за позовом ОСОБА_6 до ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про порушення прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 звернувся в суд із позовом до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_7 нотаріус Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 в якому просив позов задовольнити, визнавши Іпотечний договір з майновим поручителем від 14.04.2008 року недійсним уже в момент укладення та припинити іпотеку на житловий будинок по вул. Т.Глинського, 13 в м.Городенка Івано-Франківської області та земельну ділянку площею 0,1 га, на якій розташований, що належить йому на праві приватної власності. Стягнути з відповідача в його користь 400 000 грн. завданої моральної шкоди. Стягнути з відповідача в його користь всі судові витрати, включаючи оплату за надання правової допомоги в сумі 15000 грн. Зазначає, що від оплати судового збору звільнений на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів». В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 15.04.2008 року між ОСОБА_4 та АТ «Брокбізнесбанк» було укладено кредитний договір №4088/10 на споживчі цілі на загальну суму 10 000,00 доларів США строком дії до 14.04.2018 року. 15.04.2008 року між ОСОБА_6, ОСОБА_4 та АТ «Брокбізнесбанк» було укладено також і трьохсторонній ОСОБА_8 поруки №4088/10/1, згідно якого «Поручитель зобов»язується відповідати перед Кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником усіх його зобов’язань за кредитним договором №4088/10 від 15.04.2008 року та додатковими угодами, що виникнуть на його підставі в майбутньому». 14.04.2008 року між ОСОБА_6 та АТ «Брокбізнесбанк» було укладено Іпотечний договір з майновим поручителем, згідно п.1.1 якого «Іпотекодавець з метою забезпечення виконання Позичальником Основного зобов’язання, що випливає з Кредитного договору, цим передає в іпотеку, а Іпотекодавець приймає в іпотеку Предмет іпотеки», а саме: незавершений будівництвом житловий будинок по вул. Т.Глинського,13 в м. Городенка Івано-Франківської області та земельну ділянку площею 0,1 га, на якій він розташований. Акцентує увагу суду на тому, що даний договір укладений на виконання зобов’язань по Кредитному договору від 11.04.2008 року, який ОСОБА_4 ніколи не укладав, а уклав такий договір 15.04.2008 р., тобто на день пізніше, ніж оспорюваний Іпотечний договір. Оскільки, як зазначено в п.1.1. Іпотечного договору, він має забезпечувати виконання умов основного Кредитного договору, то і має бути укладеним в той самий день, що і Кредитний договір, чи пізніше. Укладення Кредитного договору 15.04.2008 року виключає укладення Іпотечного договору за день до цього як забезпечення кредиту, а Кредитний договір 11.04.2008 року взагалі не укладався.

З огляду на це оспорюваний Іпотечний договір укладено з порушенням вимог ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», яка регламентує виникнення, застосування і пріоритет іпотеки, де чітко зазначено: «Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору». Отже, іпотека не може існувати на забезпечення виконання основного зобов’язання за Кредитним договором від 11.04.2008 року, якого взагалі немає.

Зазначає, що відповідач ПАТ «Брокбізнесбанк» вважає себе правонаступником АТ «Брокбізнесбанк», який ще з 2009 року припинив своє існування, так як був реорганізований у ПАТ«Брокбізнесбанк». А, як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20955235 від 30.07.2015 року, за параметром пошуку «Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа» зазначено «відомості відсутні»; за параметром пошуку «Дані про юридичних осіб-правонаступників: повне найменування та місцезнаходження юридичних осіб-правонаступників, їх ідентифікаційні коди» зазначено «відомості відсутні»; за параметром пошуку «Дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення» зазначено «відомості відсутні». Відсутність цих відомостей у реєстрі, де вони обов’язково мають бути вказані, свідчить про відсутність правонаступництва. В цьому конкретному випадку, коли вже нема первісного кредитора, то і виконувати зобов’язання немає перед ким, тим більше, що за Кредитним договором №4088/10 від 15.04.2008 року сплачено вже навіть більшу суму, ніж отримано.

Так, насправді ОСОБА_4 сплатив кредит на загальну суму 14 330,93 $ замість 10000 $ і це вже встановлений факт по іншій цивільній справі за позовом ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_9 до ПАТ «Брокбізнесбанк» про порушення прав споживачів, визнання договорів недійсними та стягнення моральної шкоди. Не маючи жодних доказів правонаступництва, ОСОБА_4 і припинив виконувати свої договірні зобов’язання за Кредитним договором.

Зазначає, що АТ «Брокбізнесбанк» порушило зобов’язання, проігнорувало вимоги норм ст.ст. 518, 527, 614 ЦК України і не повідомило ОСОБА_4 письмово про зміну кредитора. А це означає, що ОСОБА_4 не погоджував зміну кредитора, зміну істотних обставин Кредитного та Іпотечного договорів, не укладали з теперішнім кредитором ніяких договорів, тому не маємо перед ним жодних зобов’язань (ч.1 ст.513, ч.2 ст.516 ЦК).

З огляду на зазначене вище, вважає оспорюваний Іпотечний договір недійсним, посилаючись на вимоги чинного законодавства, яке було порушено ще при його укладенні.

Також зазначає, що до позовної заяви додано як доказ Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20955235, де за параметром запиту «дані про відокремлені підрозділи юридичної особи» зазначено: «Відомості відсутні», що якраз і підтверджує відсутність реєстрації Городенківського відділення №1 Івано-Франківської філії АТ «Брокбізнесбанк» та Івано-Франківської філії АТ «Брокбізнесбанк». А це однозначно означає, що незареєстровані у відповідності з вимогами чинного законодавства підрозділи не мають юридичного права укладати від свого імені чи від імені відповідача будь-які договори навіть на підставі довіреності, та здійснювати будь-яку банківську діяльність. Вагомим аргументом того, що оспорюваний Іпотечний договір від 14.04.2008 року має бути скасованим, є та обставина, що відповідач займався незаконною діяльністю.

Крім грубих порушень зазначених вище правових норм, суттєвим є і той неспростовний факт, що його структурний підрозділ - Городенківське відділення №1 Івано-Франківської філії АБ «Брокбізнесбанк», - ніколи (ні на момент укладення кредитного договору, ні тепер) не занесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що є порушенням вимог цілого ряду юридичних норм, зокрема і ч.5 ст.95 ЦК України, яка вимагає: «Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру».

Городенківське відділення №1 було представництвом, відокремленим структурним підрозділом АТ «Брокбізнесбанк», тому його діяльність чітко регламентувалася ч.2 ст.95 ЦК України: «Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи». Відділення має юридичне право тільки на здійснення представництва і захист інтересів юридичної особи, а не на здійснення всіх або частини функцій юридичної особи, як це має право робити зареєстрована у встановленому законом порядку філія згідно ч.1 ст.95 ЦК України.

Однак, Івано-Франківська філія АБ «Брокбізнесбанк», яка нібито видала кредит від імені відповідача, не є юридичною особою, тому вона не підлягає державній реєстрації в порядку, який передбачений для юридичних осіб, але інформація про її створення як відокремленого підрозділу юридичної особи також повинна включатися до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (ч.2 ст.17, ст.28).

Насправді ж Кредитний договір укладався в Городенківському відділенні №1 Івано-Франківської філії АБ «Брокбізнесбанк», тому й Іпотечний договір з майновим поручителем ОСОБА_6 був посвідчений приватним нотаріусом Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 Зрозуміло, що й підписував згадані вище два договори керуючий цього відділення, а не Івано-Франківської філії АТ «Брокбізнесбанк» (як зазначено в договорах) не мав права, що робить їх взагалі нелегітимними. ОСОБА_10, який нібито підписував ці договори, в очі ще не бачив, оскільки він не був присутнім при їх укладенні і їх точно не підписував навіть і в нотаріуса. Той факт, що підпис на Іпотечному договорі не належить ОСОБА_10 без проблем може встановити почеркознавча експертиза.

Іпотечний договір укладено ще й з порушенням згаданих вище правових норм, що не надають керівникові Городенківського відділення №1 Івано-Франківської філії АБ «Брокбізнесбанк» по імені «Роман» достатніх повноважень на вчинення дій щодо укладення цього договору, надання кредитних ресурсів та ще й у валюті, ведення підприємницької діяльності як банківська установа автономно. Самостійно підписувати Кредитний та похідний від нього Іпотечний договори і займатися господарською діяльністю відділенню, як структурному підрозділу юридичної особи, не можна. Це прямо обмежено законом. Такі договори може підписувати тільки особисто керівник юридичної особи чи його заступник. Ці посадові особи не мають права передавати свої повноваження керівнику незареєстрованого у встановленому законом порядку структурного підрозділу, який за законом має право тільки представляти інтереси юридичної особи, а не займатися замість неї підприємницькою діяльністю, як це підставно має право робити філія, але тільки та, відомості про яку занесено до Єдиного державного реєстру. В тому якраз і полягає відмінність між відділенням і філією, та в цьому конкретному випадку і відділення, і філія знаходяться поза законом.

Тобто, при укладенні спірного договору підпис від імені відповідача повинен був ставити керівник чи його заступник згідно посадових інструкцій, реквізити повинні були б зазначити юридичної особи, а не Івано-Франківської філії АБ «Брокбізнесбанк», що не зареєстрована у встановленому законом порядку, а печатка мала бути юридичної особи, а не філії, яка не є юридичною особою. Ні філія, ні відділення не володіли на момент укладення спірного договору необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, тому й договір є нелегітимний, що тягне за собою визнання його недійсним. Тому, з огляду на ці обставини, оспорюваний Іпотечний договір був підписаний не уповноваженою особою, що робить його цілком незаконним.

Крім того, посилаючись на вимоги ст.ст.1167, 227, 230 ЦК України зазначає, що йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких сім»я зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою відповідача щодо конституційних прав споживача, що незаконно уклав Кредитний та Іпотечний договори, застосовуючи обман та нечесну підприємницьку практику,яка вводить в оману. Саме з вини відповідача, який незаконно видав валютний кредит, займаючись нечесною підприємницькою діяльністю та приховуючи інформацію, на яку по закону він мав право, та постраждав через значну зміну валютного курсу. Якби він знав і міг передбачити ризики від зміни курсу валют, і відповідач надав би таку інформацію, то ні Кредитний, ні Іпотечний договори нікол б не укладав. Відповідач не попереджав про те, що всі ризики від коливання валют несуть споживачі, що повинен був зробити. Завдану моральну шкоду оцінює в сумі 400 000 грн. Зазначає, що чинним законодавством не врегульовано розрахунок суми спричиненої моральної шкоди, тому при заявленні такої позовної вимоги керувався виключно принципами добропорядності, самодостатності, а також здоровим глуздом з огляду на суму коштів, достатню, на його думку, для задоволення моральних страждань і переживань через порушення відповідачем цивільних прав.

Також просить стягнути з відповідача на його користь за надання правової допомоги в сумі 15000 грн. Доказом витрат за юридичну допомогу є укладений з адвокатом ОСОБА_8 про надання правової допомоги, де вказана сума цих витрат, а також квитанція.

Ухвалою від 02.02.2017 року позовну заяву ОСОБА_6 до ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про порушення прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди було залишено без руху та надано строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків.

На виконання ухвали суду від 02.02.2017 року позивачем направлено заяву про виправлення недоліків, зазначених в ухвалі.

Ухвалою від 20.02.2017 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Городенківського районного суду від 15.03.2017 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено приватного нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та повідомлено ОСОБА_4 про його право заявити про свою участь у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. По даній справі призначено судове засідання, яке за клопотанням представника відповідача вирішено провести в режимі відео конференції.

15.03.2017 року представником відповідача на адресу суду направлено заперечення на позовну заяву, згідно якого він просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6 до АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» про порушення прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди. В запереченні зазначає, що АТ «БРОБІЗНЕСБАНК» не погоджується з доводами позовної заяви і вважає, що дана позовна заява спрямована на уникнення виконання своїх кредитних зобов'язань перед банком і спростовується наступним.19.09.2016 Городенківським районним судом Івано-Франківської області було винесено рішення у справі № 342/905/15-ц за позовом АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15.04.2008 р. в загальній сумі 131 864,36 грн. та за зустрічним позовом ОСОБА_4. ОСОБА_9 до Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» про порушення прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору № 4088/10 від 15.04.2008 року, договору поруки № 4088/10/1 від 15.04.2008 року стягнення коштів, збитків та моральної шкоди відповідно до якого позов АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» було задоволено, а в зустрічному позові ОСОБА_4 і ОСОБА_9 відмовлено. Городенківським районний судом Івано-Франківської області було встановлено, що згідно Положення про Івано-Франківську філію АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», затвердженого Постановою спостережної Ради АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» 27.04.2007 р. філія є відокремленим структурним підрозділом Банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює свою діяльність від імені банку; філія має код, окремий баланс, який входить до консолідованого балансу Банку, вона має присвоєний банком реєстраційний код і вправі укладати договори, на які вона уповноважена банком на підставі Положення. Згідно п.4.1 Положення загальне управління діяльністю філії здійснює Банк в особі Правління Банку та ОСОБА_11 ради, банку. Управління поточною діяльністю банку здійснює директор філії, який призначається та звільняється з посади Головою правління за погодженням, правлінням банку. Межі його повноважень визначає довіреність Банку, зазначає п. 4.3 Положення. Наказом (по особовому складу) АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» від 23.09.2004 р. № 173/3 ОСОБА_10 призначено з 27.09.2004 р. на посаду директора Івано-Франківської філії АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК». Згідно довіреностей від 14.02.2007 р., від 24.07.2007 р., від 25.04.2008 р. ОСОБА_10 мав повноваження від імені банку укладати, підписувати, вносити зміни, та розривати кредитні договори, договори застави, іпотеки. Посилаючись на Законом України "Про банки і банківську діяльність" зазначає, що банки мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, отримання відсотків від позичальників за такими кредитами на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема залучення і розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. У відповідності до ст. 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину).

Позивачами також не доведено факт спричиненням зі сторони банку та не надано жодних доказів в причиненні моральної шкоди. Не доведено факт морального страждання на суму 400 000, 00 грн. Представник АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» зауважує, що це банк надав позивачам кредит у сумі 10 000,00 дол. США. Сторони оспорюваними договорами домовились про істотні умови договору, що і спричинило надання кредиту. Отже, твердження позивачів про заподіяння шкоди зі сторони банку є безпідставними та хибними. Тому у задоволенні позову ОСОБА_6 до АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» про порушення прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди слід відмовити.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Згідно з підпунктом 9 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

У зв’язку із тим, що під час відкриття провадження у справі була відсутня норма, що зобов’язувала суд визначитися, за правилами якого позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа, суд вважає за необхідне зазначити, що вказана справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судових засіданнях, які були призначені для розгляду справи, заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених у позовні заяві. Ствердила, що між ОСОБА_4 та АТ «Брокбізнесбанк» 15.04.2008 року було укладено кредитний договір №4088/10 на споживчі цілі на загальну суму 10 000,00 доларів США строком дії до 14.04.2018 року. Даний факт встановлено Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2016 року у справі № 342/905/15-ц, яке набрало законної сили.15.04.2008 року між ОСОБА_6, ОСОБА_4 та АТ «Брокбізнесбанк» було укладено також і трьохсторонній ОСОБА_8 поруки №4088/10/1, згідно якого «Поручитель зобов»язується відповідати перед Кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником усіх його зобов’язань за кредитним договором №4088/10 від 15.04.2008 року та додатковими угодами, що виникнуть на його підставі в майбутньому». 14.04.2008 року між ОСОБА_6 та АТ «Брокбізнесбанк» було укладено Іпотечний договір з майновим поручителем. Зазначає, що даний договір укладений на виконання зобов’язань по Кредитному договору від 11.04.2008 року, який ОСОБА_4 ніколи не укладав, а уклав такий договір 15.04.2008 р., тобто на день пізніше, ніж оспорюваний Іпотечний договір. Оскільки, як зазначено в п.1.1. Іпотечного договору, він має забезпечувати виконання умов основного Кредитного договору, то і має бути укладеним в той самий день, що і Кредитний договір, чи пізніше. Укладення Кредитного договору 15.04.2008 року виключає укладення Іпотечного договору за день до цього як забезпечення кредиту, а Кредитний договір 11.04.2008 року взагалі не укладався. З огляду на це оспорюваний Іпотечний договір укладено з порушенням вимог ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», яка регламентує виникнення, застосування і пріоритет іпотеки, де чітко зазначено: «Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору». Отже, іпотека не може існувати на забезпечення виконання основного зобов’язання за Кредитним договором від 11.04.2008 року, якого взагалі не має. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні 04.12.2017 року суду пояснив, що з метою отримання кредиту звернувся у відділення ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» що у м. Городенка, безпосередньо до керівника відділення. Йому було надано перелік документів, які необхідно було зібрати для отримання кредиту. Після того, як ним було зібрано документи, зазначені в переліку, керівник Городенківського відділення ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» повідомив, що ще необхідно підписати договір іпотеки, тобто заставу на кредитні кошти. Разом із мамою і батьком звернувся в нотаріальну контору у м.Городенка, де приватний нотаріус ОСОБА_5 оформив договір іпотеки. На другий день звернувся у відділення ПАТ «БРОБІЗНЕСБАНК», безпосередньо до керівника відділення, де підписав кредитний договір. Після чого, через декілька днів отримав кредитні кошти. Ствердив, що у нотаріальній конторі при підписанні іпотечного договору були його батьки, нотаріус і керуючий Городенківського відділення ПАТ «БРОБІЗНЕСБАНК» пан ОСОБА_5.

19.03.2018 року позивач подав заяву, в якій просив ухвалити остаточне рішення по суті заявленого позову без його участі та без участі його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить задовільнити. Не заперечує щодо ухвалення судом заочного рішення.

В судових засідання, які були проведені в режимі відео конференції, представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти заявлених вимог позивача заперечили з підстав, викладених у запереченні на позов. Вважають вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими. Просили у задоволенні вимог позивача відмовити повністю.

20.04.2018р. представник АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» подав додаткові пояснення до заперечення на позовну заяву, в яких вказав, що за змістом глав 6, 9 ЦПК України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання. Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Наведеною нормою ЦПК України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування. Преюдиційність грунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Тобто, за змістом частини 4 статті 82 ЦПК України учасники цивільного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені. Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2016 року у справі № 342/905/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2016 року позовні вимоги Банку до ОСОБА_4 та ОСОБА_9 задоволені в повному обсязі, натомість в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_9 до Банку про порушення прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору № 4088/10 від 15.04.2008, стягнення коштів, збитків та моральної шкоди - відмовлено. Тобто, відмовлено в тих самих вимогах, які є предметом даного спору. Просить звернути увагу шановного суду на той факт, що Позивачеві було достеменно відомо про наявність вищенаведених обставин та фактів, однак, він свідомо ввів суд в оману, звертаючись з позовом, чим грубо порушив вимоги пункту 3 частини 2 статті 44 ЦПК України, тобто подав завідомо безпідставний позов, а також грубо порушив приписи частин 2-4 ЦК України. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_9 залишено без задоволення. Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2016 року у справі № 342/905/15-ц та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2016 року - залишено без змін. Таким чином, в задоволенні вимог ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» про порушення прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору № 4088/10 від 15.04.2008 та стягнення моральної шкоди просить відмовити.

11.05.2018 року на електронну адресу суду представник Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» направив клопотання в якому зазначив, що зважаючи на те, Банком було надано до суду додаткові пояснення до заперечення на позовну заяву, якими представник обґрунтовує свої заперечення проти позову, керуючись положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України просив провести розгляд справи, призначений на 11.05.2018 року за відсутності представника.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та заперечення представників відповідача, оцінивши всі докази в сукупності суд приходить до наступного.

Статтею 3 ЦК України визначено перелік засад цивільного законодавства, зокрема: справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 14.04.2008 р. між позивачем ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» в особі директора Івано-Франківської філії ОСОБА_10 та ОСОБА_6 було укладено Іпотечний договір за реєстровим № 832, за яким іпотекодавцем ОСОБА_6, з метою забезпечення основного зобов’язання ОСОБА_4 за кредитним договором № 4088/10, укладеним 11 квітня 2008 р., у іпотеку банку передане нерухоме майно - незавершений будівництвом житловий будинок, що знаходиться по вул. Глинського Теофіла, 13 в м. Городенка Івано-Франківської області та земельна ділянка площею 0,1 га, на якій він розміщений, кадастровий № 2621610100:01:008:0060, Державний акт серії ЯГ № 305478, які належать ОСОБА_6. Іпотечний договір був посвідчений 14.04.2008 р. приватним нотаріусом Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 832. Наявні в іпотечному договорі виправлення дати укладення кредитного договору з «18 березня» на «11 квітня» 2008 р. та щодо ринкової вартості земельної ділянки оговорені в договорі, завірені підписом нотаріуса та печаткою.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов’язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов’язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов’язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов’язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов’язання (взаємні права і обов’язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов’язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов’язанням ).

Виконання забезпечувального зобов’язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов’язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Із змісту іпотечного договору, укладеного 14.04.2008 р. між іпотекодержателем АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» в особі ОСОБА_10 та іпотекодавцем ОСОБА_6, жителем ІНФОРМАЦІЯ_1, як майновим поручителем за ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за № 832, вбачається, що іпотекодавець з метою забезпечення виконання позичальником основного зобов’язання, що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки. Термін кредитний договір в іпотечному договорі вживається в значенні «кредитний договір № 4088/10, укладений 11 квітня 2008 р. між кредитодавцем (іпотекодержателем) і Позичальником (ОСОБА_4), а також усі додаткові угоди та додатки до нього, якщо такі будуть укладені між сторонами в майбутньому».

Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Городенківського районного суду від 19.09.2016 р., яке набрало законної сили 14.11.2016 р., встановлено, що 15.04.2008 р. між Акціонерним банком «БРОКБІЗНЕСБАНК», правонаступником якого є ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_4, жителем ІНФОРМАЦІЯ_1, був укладений Кредитний договір № 4088/10 про надання останньому споживчого кредиту в сумі 10000 доларів США на строк з 15 квітня 2008 р. по 14 квітня 2018 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,5% річних. Також встановлено, що позичальник ОСОБА_4 належним чином свої обов’язки за кредитним договором не виконував, не сплачував щомісячно кредит у розмірі, визначеному графіком погашення, несвоєчасно і не у визначеному графіком строки сплачував відсотки за користування кредитом. Згідно розрахунку, складеного позивачем станом на 15.07.2015 р., заборгованість майнового поручителя ОСОБА_6 за кредитним договором № 4088/10 від 15.04.2008 р. складає 156908,92 грн.

Рішенням Городенківського районного суду від 19.09.2016 р., позов Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_9 ІПН НОМЕР_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» 191864,36 (Сто дев’яносто одну тисячу вісімсот шістдесят чотири грн. 36 коп.) заборгованості за кредитним договором № №4088/10 від 15.04.2008 р. Рішення набрало законної сили 14.11.2016 р.

ОСОБА_7 нотаріус Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 14.04.2008 р. до нього, як приватного нотаріуса звернувся директор Івано-Франківської філії АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» ОСОБА_10 та ОСОБА_6, як майновий поручитель за ОСОБА_4, з приводу посвідчення іпотечного договору з майновим поручителем по кредитному договору № 4088/10, укладеному 11 квітня 2008 р., було надано витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно - незавершений будівництвом житловий будинок по вул. Глинського Теофіла, 13 в м. Городенка Івано-Франківської області та земельну ділянку площею 0,1 га, на якій він розміщений. Ствердив, що дійсно, в іпотечному договорі були виправлення дати укладення кредитного договору з «18 березня» на «11 квітня» 2008 р. та щодо ринкової вартості земельної ділянки, які оговорені перед підписами сторін, завірені підписом нотаріуса та печаткою. В підтвердження надав до матеріалів цивільної справи копію звіту про оцінку майна незавершеного будівництва житлового будинку на вулиці Глинського Теофіла №13, копію скороченого витягу з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності), копію довіреності від 24.04.2007 року, копію будівельного паспорта на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудівнику ОСОБА_6 м. Городенка, вул. Глинського №13, копію технічного звіту про проведення земельно-кадастрової інвентаризації земельної ділянки ОСОБА_6 для будівництва і обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства, вул. Глинського, 13, м. Городенка, Івано-Франківська область, копію витягів з Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна, копію витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, копію заяви ОСОБА_9 про надання згоди, копію державного акта на право власності на земельну ділянку, копію кредитного договору № 4088/10, укладеного 11 квітня 2008 р., копії витягів з реєстрів, які були йому надані для посвідчення іпотечного договору від 14.04.20008 р. та копію сторінок із Реєстру №1 для реєстрації нотаріальних дій ОСОБА_7 нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 на 2008 рік. Ствердив, що для посвідчення іпотечного договору від 14.04.2008 р. йому був наданий кредитний договір від 11.04.2008 року. Заперечив, що для посвідчення іпотечного договору від 14.04.2008 р. йому був наданий кредитний договір від 15.04.2008 року.

Отже, судом встановлено, що іпотечний договір від 14.04.2008 р. містить посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання - кредитний договір № 4088/10 укладений 11 квітня 2008 р., а не на кредитний договір № №4088/10 від 15.04.2008 р., за яким позичальник ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 10000 доларів США.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір повинен містити ряд істотних умов, зокрема зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ст.ст.202-203 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.09 №9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Згідно ст. 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання – кредитного договору № 4088/10, укладеного 15 квітня 2008 р., іпотечний договір від 14.04.2008 р. містить посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання - кредитний договір № 4088/10 укладений 11 квітня 2008 р., а не на кредитний договір від 15 квітня 2008 р., за яким позичальник ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 10000 доларів США.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач надав всі наявні у нього докази в обґрунтування своїх вимог щодо визнання іпотечного договору недійсним, з тих підстав, що у договорі іпотеки міститься посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання - кредитний договір № 4088/10 укладений 11 квітня 2008 р., а не на кредитний договір від 15 квітня 2008 р., за яким позичальник ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 10000 доларів США, а Відповідач не надав жодного доказу в спростування зазначеного позивачем.

Оскільки, у договорі іпотеки міститься посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання - кредитний договір № 4088/10 укладений 11 квітня 2008 р., а не на кредитний договір від 15 квітня 2008 р., за яким позичальник ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 10000 доларів США, то суд дійшов висновку, що вказаний договір іпотеки є таким, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому його слід визнати недійсним.

Проте, решта доводи представника позивача щодо визнання іпотечного договору від 14.04.2008 року недійсним спростовуються матеріалами справи, обставинами, які встановлені в рішенні Городенківського районного суду від 19 вересня 2016 року, що знаходиться в матеріалах справи та запереченнями відповідача.

Так, рішенням Городенківського районного суду від 19 вересня 2016 року встановлено, що Положенням про Івано-Франківську філію АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», затвердженого Постановою спостережної Ради АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» 27.04.2007 р. – філія є відокремленим структурним підрозділом Банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює свою діяльність від імені банку; філія має код, окремий баланс, який входить до консолідованого балансу Банку, вона має присвоєний банком реєстраційний код і вправі укладати договори, на які вона уповноважена банком на підставі Положення. Згідно п.4.1 Положення загальне управління діяльністю філії здійснює Банк в особі Правління Банку та ОСОБА_11 банку. Управління поточною діяльністю банку здійснює директор філії, який призначається та звільняється з посади Головою правління за погодженням з Правлінням Банку. Межі його повноважень визначає довіреність Банку, зазначає п. 4.3 Положення. Наказом (по особовому складу) АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» від 23.09.2004 р. № 173/3 ОСОБА_10 призначено з 27.09.2004 р. на посаду директора Івано-Франківської філії АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК». Згідно довіреності від 24.04.2007 р., копія якої знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_10 мав повноваження від імені банку укладати, підписувати, вносити зміни, та розривати кредитні договори, договори застави, іпотеки, одержувати виконавчі написи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 3 ст. 49 ЗУ "Про іпотеку" визначено, що іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Таким чином, наслідком недійсності Іпотечного договору є припинення іпотеки.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 400 000 грн. суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п. 9 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В судовому засіданні представник позивача не обґрунтувала вимоги щодо спричинення позивачу моральної шкоди. Враховуючи викладене, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягають до задоволення, як безпідставні, оскільки не ґрунтуються на законі та не підтверджені належними доказами.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, включаючи оплату за надання правової допомоги в сумі 15000 грн. суд керується наступним.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, із матеріалів справи вбачається, що 15.11.2016 р. між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено ОСОБА_8 про надання правової допомоги. У вказаному Договорі міститься орієнтовний перелік послуг погоджений сторонами. Також, визначено вартість за надання послуг, розмір яких складає 15000 грн.

Також позивачем надано надано копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №366, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю та квитанцію серії АЕ №012933 від 15.11.2016 року на суму 15000 грн.

Однак, позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки документального опису робіт, розрахунку та обґрунтування витрат на правову допомогу, а саме які роботи були виконані, за який час, що було зроблено представником, позивачем не надано, суд приходить до висновку, що відсутність деталізованого опису виконаних робіт, навіть при наявності відповідної квитанції унеможливлює стягнення витрат на правничу допомогу, а тому вимоги в частині відшкодування витрат на правову допомогу є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Що стосується твердження представників відповідача про те, що позивачем подано завідомо безпідставний позов, оскільки рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2016 року у справі № 342/905/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2016 року позовні вимоги Банку до ОСОБА_4 та ОСОБА_9 задоволені в повному обсязі, натомість в задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_9 до Банку про порушення прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору № 4088/10 від 15.04.2008, стягнення коштів, збитків та моральної шкоди – відмовлено, тобто, відмовлено в тих самих вимогах, які є предметом даного спору, суд зазначає, що воно є хибним виходячи з наступного. Предметом розгляду справи №342/905/15-ц за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_9 до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» було про порушення прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору № 4088/10 від 15.04.2008 року, договору поруки № 4088/10/1 від 15.04.2008 року та стягнення коштів, збитків та моральної шкоди, а предметом розгляду даної справи за позовом ОСОБА_6 до ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 є порушення прав споживача, визнання Іпотечного договору з майновим поручителем від 14.04.2008 року недійсним уже в момент укладення, припинення іпотеки на житловий будинок по вул. Т.Глинського, 13 в м.Городенка Івано-Франківської області та земельну ділянку площею 0,1 га, на якій розташований, що належить йому на праві приватної власності та стягнення моральної шкоди.

Питання судових витрат суд вирішує згідно вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного ст. ст. 16, 23, 202-203, 215, 216, 598, 1167 ЦК України, 3, 17, 18, 49 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст.ст. 12, 81, 83, 89, 137, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 п.п. 9, 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Іпотечний договір (із майновим поручителем) від 14 квітня 2008 року, укладений між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» в особі директора Івано-Франківської філії ОСОБА_10 та ОСОБА_6 за реєстровим №832.

Припинити іпотеку на житловий будинок по вул. Теофіла Глинського, 13 в м.Городенка Івано-Франківської області та земельну ділянку площею 0,1 га., на якій він розташований, що належить позивачу - ОСОБА_6 на праві приватної власності.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_6, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3.

Відповідач: ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», місце знаходження 03057, м.Київ, пр.-т Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_7 нотаріус Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_5, місце знаходження м.Городенка.

Повне судове рішення буде складено 21.05.2018 року.

Суддя: Федів Л. М.