Постанова № 74204956, 23.05.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/2572/17 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 58 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді: Миніч Т.І.

суддів: Павицької Т.М.,

ОСОБА_1

секретаря

судового засідання ОСОБА_2

без виклику сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2018 року під головуванням судді Грубіяна Є.О.

у цивільній справі №278/2572/17 за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації про звільнення майна з-під арешту, третя особа – друга Сімферопольська державна нотаріальна контора Сімферопольського міського нотаріального округу, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 через свого представника звернувся до суду з позовом. Позивач просив звільнити з-під арешту належний йому садовий будинок №29 в садівничому товаристві "Міжріччя" Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Арешт накладений на підставі ухвали Залізничного районного суду м.Сімферополя від 22.02.2005 року та зареєстрований Другою сімферопольською державною нотаріальною конторою 03.06.2013 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що є власником вказаного вище садового будинку. Під час реєстрації права власності на цей будинок дізнався, що судовим рішенням накладено арешт на все його майно, в тому числі, і на садовий будинок. На думку позивача, нотаріусом, а згодом державним реєстратором Реєстраційної служби Житомирського РУЮ помилково внесені відомості про реєстрацію обтяження спірного нерухомого майна, оскільки у судовому рішенні не конкретизовані ідентифікуючі дані особи-боржника: дата його народження, ідентифікаційний номер тощо. Вважає, що боржником є інша невідома особа. Окрім того, зазначав, що ніколи не проживав та не був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно довідки КП «ВЖРЕП №14» від 14.07.2017 року з 08.01.1988 року по 12.02.2005 року він був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, а у подальшому з 23.02.2005 року по 28.04.2015 року - за адресою: АДРЕСА_1. Ці відомості підтверджується сторінками його паспорта. На думку позивача, накладення арешту на належне йому нерухоме майно обмежує право розпорядження власністю, а тому порушене право підлягає захисту в судовому порядку.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій через свого представника ОСОБА_4 апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове - про задоволення позову у повному обсязі. На думку апелянта, є безпідставними висновки суду першої інстанції щодо неналежності відповідача, оскільки саме державний реєстратор Житомирського РУЮ до Єдиного реєстру заборон відчудження об’єктів нерухомого майна вносив відомості про арешт його майна. Окрім того, відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» саме реєстраційна служба на той час була уповноваженою особою на ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Таким чином, зняття арешту нерухомого майна на підставі рішення суду також має виконуватись виключно державним реєстратором відповідно до ст.ст. 27,31-1 зазначеного вище Закону, розділу «Особливості проведення державної реєстрації прав державними, приватними виконавцями, а також на підставі рішень судів», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником садового будинку №29 в садівничому товаристві "Міжріччя", що знаходиться на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с.12,45,48,50).

Зі змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що ухвалою Залізничного районного суду м.Сімферополя накладено арешт на все майно ОСОБА_3 у межах суми 5000,00 гривень (а.с.5-54). На виконання зазначеного судового рішення 28 лютого 2005 року Другою сімферопольською державною нотаріальною конторою зареєстровано відповідне обтяження за №1720817 (а.с.52).

03 червня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Житомирського РУЮ ОСОБА_5 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо вказаного вище нерухомого майна за №2798772, перенісши запис з реєстру про обтяження, який було здійснено Другою сімферопольською державною нотаріальною конторою (а.с.11).

Відповідно до повідомлення від 24.01.20104 року за №152/01-16 Другої сімферопольської державної нотаріальної контори, арешт на все майно ОСОБА_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, було накладено саме на підставі ухвали Залізничного районного суду м.Сімферополя від 22.02.2005 року у межах суми позову 5000 грн. Накладення арешту на садовий будинок нотаріальна контора не здійснювала, оскільки з 2013 року питаннями щодо накладення та зняття арешту не займається(а.с.13).

13.02.2014 року начальником Реєстраційної служби Житомирського РУЮ позивачу було роз'яснено про обставини перенесення державним реєстратором ОСОБА_5 запису про обтяження до Державного реєстру прав та повідомлено про порядок вирішення питання про зняття арешту (а.с.14).

Відповідно до роз»яснень, що викладені в п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року№2677-VI).

У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

У випадку безоплатної передачі майна юридичній особі ця особа також є відповідачем у справі.

У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор.

Тобто, визначальним в даному випадку є з»ясування підстав накладення арешту на майно Залізничним районним судом м.Сімферополя.

Проте, позивач належних відповідачів до участі у справі не залучив.

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що в межах заявлених вимог позов задоволенню не підлягає.

При цьому також слід звернути увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується (абз.2 ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки воно постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та з цього часу протягом тридцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий: Судді: