Постанова № 74204955, 23.05.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/1559/14-ц Головуючий у 1-й інст. Бруховський Є. Б.

Категорія 46 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді Трояновської Г.С.

суддів Павицької Т.М., Миніч Т.І.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 293/1559/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 13.07.2015 за нововиявленими обставинами

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Черняхівського районного суду Житомирської області від 23березня 2018 року, постановлену під головуванням судді Бруховського Є.Б. у смт Черняхові

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 13.07.2015 за нововиявленими обставинами. В обґрунтування заяви зазначила, що вказаним рішенням позовну заяву ОСОБА_1 до неї задоволено та припинено її право власності на 5/18 ідеальних часток у будинку № 26 по вул. Горького в смт Черняхів Житомирської області, зобов’язано ОСОБА_1 виплатити компенсацію в сумі 77180, 00 грн. на її ( ОСОБА_2Б.) користь, оскільки належну відповідачці частку неможливо виділити в натурі. В подальшому зазначене рішення переглянуто в апеляційному та касаційному порядку і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15.02.2017 залишено без змін. Під час розгляду цієї справи за клопотанням ОСОБА_1 12.05.2015 було проведено судову будівельно-технічну експертизу, якою встановлено ринкову вартість належної заявниці частки спірної квартири у розмірі 77 180, 00 грн. Разом із тим, в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про поділ спірного житлового будинку в натурі, 11.05.2016 проведено судову будівельну-технічну експертизу та встановлено, що спірний будинок можливо поділити в натурі між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2Б, а вартість частки квартири, що належить заявниці, становить 91625, 00 грн. Вказує, що зазначена обставина є нововиявленою, оскільки на час постановлення рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 13.07.2015 вона не могла знати, що у майбутньому буде проведена експертиза, якою буде встановлено, що будинок можливо поділити в натурі, а вартість її частки значно вища. Виходячи із наведеного, просила задовольнити її заяву.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 23.03.2018 в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 13.07.2015 за нововиявленими обставинами відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким скасувати оскаржувану ухвалу суду та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до неї про припинення права власності на частку у спільному майні. Вважає, що дане судове рішення винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права та без дослідження матеріалів справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до пояснень, викладених у заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що обставини, на які посилається ОСОБА_2 в розумінні положень ст. 423 ЦПК України є новими, а тому підстав для перегляду рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 13.07.2015 за нововиявленими обставинами немає. Посилаючись на це, просив подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3 постанови № 4 від 30.03.2012 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.4 зазначеної постанови, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.

При цьому необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи не вважаються нововиявленими обставинами.

Докази, на які посилається ОСОБА_5 є саме новими доказами, а не доказами, які підтверджують нововиявлені обставини.

Так, із матеріалів справи вбачається, що рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 13.07.2015 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Припинено право власності ОСОБА_2 на 5/18 ідеальних часток будинку № 26 по вул. Горького у смт Черняхові Житомирської області. Визнано право власності за ОСОБА_1 на зазначене майно та вирішено виплатити грошову компенсацію ОСОБА_2 у сумі 77180 грн, яка внесена позивачкою на депозитний рахунок.

При визначенні суми грошової компенсації суд першої інстанції виходив із висновку № 605/05.15 судової будівельно-технічної експертизи від 12.05.2015 та із неможливості виділу в натурі частки ОСОБА_2 у праві спільної власності, що встановлено також судовим рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 15.10.2009 року (а.с. 13-17,85-105 том 1справи №293/1559/14-ц).

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 13.07.2015 року переглядалось судом апеляційної та касаційної інстанції та відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15.02.2017 року залишено в силі. Після перегляду рішення у касаційному порядку, ОСОБА_1 зареєструвала на своє ім’я право власності на належні ОСОБА_2 5/18 ідеальних часток у праві власності на житловий будинок № 26 по вул. Горького в смт. Черняхів Житомирської області (а.с.64).

Із матеріалів справи вбачається, що в рамках розгляду цивільної справи №293/1458/15 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про поділ житлового будинку в натурі 11.05.2016 було складено висновок № 674/05.16 за наслідками проведення судової будівельно-технічної експертизи, згідно якого встановлено, що спірний будинок №26 по вул. Горького у смт Черняхів можливо поділити між співвласниками за кількома варіантами, а ринкова вартість належної ОСОБА_2 частини будинку становить 85673, 00 грн. (а.с. 25-55).

Зазначені обставини ОСОБА_2 зазначає як нововиявлені.

До обставин, що можуть розглядатися як нововиявлені, за умови їх виникнення після винесення оскаржуваного рішення, законодавець відносить лише скасування судового рішення та встановлення факту надання завідомо неправильного висновку експерта, на підставі якого вирішувалася справа (п.п. 2-3 ст.423ЦПК України)

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про припинення права на частку у спільному майні у вересні 2014 року. Рішення по суті справи ухвалено 13.07.2015. Висновок експерта №674/05.16 від 11.05.2016, на який ОСОБА_2 посилається як на нововиявлену обставину, складений після ухвалення рішення. Таким чином, на момент прийняття рішення Черняхівським районним судом від 13.07.2015 дані обставини не існували.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що висновок судово-будівельної експертизи від 11.05.2016, згідно якого встановлено можливість виділу в натурі частки у будинку № 26 по вул. Горького в смт Черняхів Житомирської області, складено після ухвалення рішення у справі, і не може бути нововиявленою обставиною в розумінні статті 423 ЦПК України.

Також суд першої інстанції правильно зазначив, що під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності відповідачка не заявляла клопотання про призначення повторної або додаткової експертизи, таким чином фактично погодилася із наявним у матеріалах справи висновком експерта.

Разом із тим, встановивши, що рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 13.07.2015 частково виконано, оскільки ОСОБА_1 зареєструвала право власності на спірних 5/18 ідеальних часток у праві власності на житловий будинок № 26 по вул. Горького в смт Черняхів, суд правильно керувався роз’ясненнями п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року, де вказано, що якщо рішення суду виконано частково, воно не може бути переглянуто у зв'язку з нововиявленими обставинами(а.с. 64). Таким чином, факт часткового виконання судового рішення, яке набрало законної сили, виключає можливість перегляду його за нововиявленими обставинами.

Отже, у сукупності із наведеного, суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 13.07.2015 за нововиявленими обставинами.

До того ж Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі. У зв'язку з наведеним суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Черняхівського районного суду Житомирської області від 23 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 24.05.2018.

Головуючий Судді