Постанова № 7420453, 23.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-16039/09/0570

час прийняття постанови: 12-37

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шинкарьової І.В.

при секретарі                                                  Скокіні О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсними податкові повідомлення – рішення від 08 вересня 2009 року № 0000471312/3/28734/10/15-16-23/3, № 0000731312/3/28735/10/15-16-23/3

за участю представників:

від позивача: Ніяка О.В. – за дов.

від відповідача: Радченко А.В. – за дов.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкові повідомлення – рішення від 26 лютого 2009 року, 07 квітня 2009 року, 03липня 2009 року, 16 липня 2009 року № 0000471312/0/6489/10/15-16-23/3 на суму 231171,00 грн.. № 0000731312/0/11269/10/15-16-23/3 на суму 156627,47 грн.. № 000471312/0/14118/10/15-16-23/3 па суму 231171,00 грн.. № 0000731312/0/14117/10/15-16-23/3 на суму 156627,47 грн.. № 0000471312/0/21190/10/15-16-23/3 на суму 231171,00 грн.. № 0000731312/0/22487/10/15-16-23/3 на суму 156627,47 грн. Позивачем було надано уточнення позовних вимог від 25 листопада 2009 року № 9-436 (арк.. справи 73), просив визнати недійсними податкові повідомлення – рішення від 08 вересня 2009 року № 0000471312/3/28734/10/15-16-23/3, №0000731312/3/28735/10/15-16-23/3. Зазначеними податковими повідомленнями – рішеннями, були прийняті на підставі акту від 18 лютого 2009 року № 161/15-16-23/3-33161769 складеного за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток по декларації з податку на прибуток за 2006 рік від 09 лютого 2007 року №13164, та акту від 02 квітня 2009 року № 362/15-16-23/3-33161769 складеного за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток по декларації з податку на прибуток за 2008 рік від 09 лютого 2009 року №17632.

Позивач не погоджується з висновком відповідача зробленим в акті від 18 лютого 2009 року № 161/15-16-23/3-33161769 складеного за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток по декларації з податку на прибуток за 2006 рік від 09 лютого 2007 року №13164, що їм порушено підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі закон 2181), несвоєчасно з затримкою більш 90 днів сплачено узгоджене податкове зобов’язання. Погашення податкового зобов’язання було проведено за рахунок від’ємного значення об’єкту по уточнюючим розрахункам за 1 квартал 2006 року №10745 у сумі 280532 та за 3 квартал 2005 року №10747 у сумі 214100 грн. На цю суму нараховані штрафні санкції у розмірі 115585, 50 грн. Посилаючись на статтю 1 закону 2181, частину 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», зазначає, зарахування суми, на яку зменшено податкове зобов’язання відповідного податкового періоду, яка не сплачена до бюджету, та зобов’язання уплати якої відмінена самим фактом зменшення не свідчить про факт сплати та відповідно не дає право податковій інспекції нараховувати штрафні санкції, що є порушенням прав та законних інтересів позивача.

Позивач заперечує проти висновку зробленого відповідачем в акті від 02 квітня 2009 року № 362/15-16-23/3-33161769 складеного за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток по декларації з податку на прибуток за 2008 рік від 09 лютого 2009 року №17632, щодо несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 156627,47 грн. з затримкою 6 днів, оскільки воно було зараховано відповідачем за рахунок сплати реструктуризованої заборгованості податку на прибуток. На цю суму нараховані штрафні санкції у розмірі 15662,74 грн. Позивач вказує, що жодним законом не передбачено право чи обов’язок податкової інспекції змінювати призначення платежу, в рахунок сплати яких платник направляє свої кошти. У зв’язку з чим вважає, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, та просить визнати недійсними податкові повідомлення – рішення від 08 вересня 2009 року № 0000471312/3/28734/10/15-16-23/3, №0000731312/3/28735/10/15-16-23/3.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити.

Відповідач позовних вимог не визнав, надав заперечення від 15 жовтня 2009 року (арк.. справи 44), у яких зазначив, що згідно з положеннями підпункту 4.1.4 "б" пункту 4.1 статті 4 Закону 2181 платник податків подає декларацію за базовий звітний період, що дорівнює календарному протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 платник податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним декларації, протягом, десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання податкового розрахунку. Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 цього ж Закону, узгоджена сума зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки і сумою податкового боргу платника податків. Підпунктом 7.7 статті 7 Закону №2181 передбачено при наявності податкового боргу він погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Відповідач зазначає, що норма права, передбачена пунктом 7.7 статті 7 Закону 2181 є імперативною нормою права, тобто в категоричних приписах визначене обов'язок суб'єкта, при наявності податкового боргу погашати його попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Ця норма повинна сприйматися як безумовна вказівка до дій, що походять від держави і не підлягають обговоренню або оцінці з погляду їх доцільності чи раціональності. Посилаючись на підпункт 7.7 статті 7 Закону 2181 відповідач зазначає, що юридичний обов'язок у вигляді необхідності здійснення погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом у порядку календарної черговості його виникнення та у строки передбачені законом, покладено уповноваженою стороною (державою) на платника податків, та крім цього за не сплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, передбачена відповідальність платника податків. Таким чином, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку, вважає, що здійснив застосування норм права, передбачених підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.7 статті 7, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону 2181, а саме виконав вищезазначені норми права, що виразилося у направлені суми, спрямованої платником датку на погашення поточного податкового зобов'язання з плати за користування надрами, на погашення податкового боргу за інший податковий період з того ж самого податку у порядку календарної черговості його виникнення, а також прийняв на основі і у відповідності до норм матеріального та процесуального права податкове повідомлення-рішення. У зв’язку з чим просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» є юридичною особою з 02 вересня 2004 року, ідентифікаційний номер 33161769, згідно довідки від 29 липня 2009 року АБ № 206477 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій (арк.. справи 39).

Відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток по декларації за 2006 рік від 09 лютого 2007 року № 13164, за результатами якої було складено акт від 18 лютого 2009 року № 161/15-16-23/3-331617669 (арк.. справи 9), та прийнято податкове повідомлення – рішення від 26 лютого 2009 року № 0000471312/0/61189/10/15-1623/3 яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток передбаченого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, та на підставі підпункту 17. 1.7 пункту 17.1 статті 17 закону 2181, за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 231171,00 грн.. Вказане податкове повідомлення – рішення було оскаржено у порядку апеляційного узгодження, за наслідками якого було залишено в силі та прийняті податкові повідомлення – рішення від 29 квітня 2009 року № 0000471312/1/1118/1015-1623/3 (арк.. справи 5), від 03 липня 2009 року № 0000471312/2/21190/10/15-1623/3 (арк.. справи 5а) та від 08 вересня 2009 року №00004711312/3/28734/10/16-1623/3 (арк.. справи 83). Податковий орган дійшов висновку, що позивачем порушено граничний термін сплати узгодженого податкового зобов’язання, заявленого у декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік від 09 лютого 2007 року №13161 (арк.. справи 14). Не своєчасною сплатою податкового зобов’язання, відповідач вважає подання позивачем уточнюючого розрахунку у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 31 жовтня 2007 року № 10745 (арк.. справи 15) за 1 квартал 2006 року, та від 31 жовтня 2007 року №10747 за 3 квартал 2006 року (арк.. справи 16). Після виправлення позивачем помилок, утворилось від’ємне значення податку, та зменшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток за 2006 рік.

Суд не погоджується з висновком відповідача з оглядом на наступне.

Згідно пунктом 1.2 статті 1 закону N 2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 закону 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань платника податків, згідно підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 закону 2181, визнаються будь-які власні кошти та інші активи. Частиною 3 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку. Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (частина 5 статті 50 Бюджетного кодексу України). Таким чином, обов’язок платника податку, щодо сплати податку, припиняється після подання до установи банку платіжних доручень та перерахування податку до відповідного бюджету.

Відповідно до вимог пункту 5.1. статті 5 закону 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що зарахування податковим органом даних уточнюючих розрахунків в погашення податкового боргу, здійсненого без врахування вимог пункту 5.1. статті 5 закону 2181.

Відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток по декларації за 2008 рік від 09 лютого 2009 року № 17632 (арк.. справи 13 ), за результатами якої було складено акт від 02 квітня 2009 року № 362/15-16-23/3-33161769 (арк.. справи 11 ), та прийнято податкове повідомлення – рішення від 07 квітня 2009 року № 0000731312/0/11269/10/15-16-23/3 (арк.. справи 6) яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток передбаченого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, та на підставі підпункту 17. 1.7 пункту 17.1 статті 17 закону 2181, за затримку на 6 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 156627,47 грн.. Вказане податкове повідомлення – рішення було оскаржено у порядку апеляційного узгодження, за наслідками якого було залишено в силі та прийняті податкові повідомлення – рішення від 29 квітня 2009 року № 0000731312/1/14117/10/15-16-23/3 (арк.. справи 7), від 16 липня 2009 року № 0000731312/2/22487/10/15-16-23/3 (арк.. справи 8) та від 08 вересня 2009 року №0000731312/3/28735/10/16-16-23/3 (арк.. справи 84).

29 травня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про реструктуризацію основного податкового боргу №10 (арк.. справи 31), відповідно до умов якого відповідачем надано позивачу реструктуризацію сплати основного податкового боргу на загальну суму 17104084, 41 грн. терміном з 29 травня 2006 року по 28 квітня 2016 року. Платіжним дорученням від 25 лютого 2009 року №30 (арк.. справи 34) позивачем, було сплачено 161340,72 грн., призначення платежу погашення податкового боргу по податку на прибуток за договором від 29 травня 2006 року №10 за січень 2009 року. Таким чином, у платіжному дорученні було чітко визначено призначення платежу. Податковим органом, було змінено призначення платежу, та зараховано в рахунок погашення податкових зобов’язань по декларації з податку на прибуток від 09 лютого 2009 року №17632.

Підставою для зміни призначення платежу за вказаним платіжним документом, відповідач зазначає пункт 7.7 статті 7 закону 2181, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Суд не погоджується з цим обґрунтуванням, оскільки ні зазначеною нормою закону, ні іншими законодавчими актами не встановлено право податкового органу змінювати призначення платежу, зазначеного платником податку. Суд не приймає до уваги посилання відповідача, на Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль та справляння яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 18 липня 2005 року №276, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року №843/11123, тому, що зазначена Інструкція регулює лише порядок ведення особових рахунків платників податків, обліковують нараховані суми, здійснюють облік надходження платежів до бюджету, є підзаконним нормативним актом, та не може встановлювати права та обов’язки, змінювати та доповнювати норми встановлені законом. На підставі викладеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги Державного підприємства «Державна вугільна енергетична компанія» підлягає задоволенню повністю.

Згідно з пунктом 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Позов, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкові повідомлення – рішення, задовольнити повністю.

          Визнати недійсним податкові повідомлення – рішення від 08 вересня 2009 року № 0000471312/3/28734/10/15-16-23/3, № 000731312/3/28735/10/15-16-23/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» 3(три) грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 грудня 2009 року в присутності представників сторін. Постанова у повному обсязі складена 28 грудня 2009 року.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шинкарьова І.В.