Постанова № 74203404, 14.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: М.В. Довгопол

14 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2300/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Мельнікової Л.В. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ташань" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 (суддя М.В. Довгопол), повний текст складено 19.03.18 по справі № 816/2300/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ташань"

до Державної фіскальної служби України треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро"

про визнання протиправним та скасування рішення , зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ташань» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро», в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України від 20.11.2017 року №300766/38874995 про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 31.10.2017 року, складеної позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов'язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних дану накладну.

13.03.2018 року від позивача надійшла заява про відмову від позову, та стягнення із відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 року відмову від позову прийнято, провадження у справі закрито.

Стягнуто на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600 грн.

У задоволенні частини заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, в частині відмови у задоволенні частини заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу діяльність, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині, та прийняти, в цій частині, нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування своїх доводів апеляційної скарги, позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: ст.134 КАС України, та зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.01.2016 року між позивачем та ФОП - підприємець (адвокат) ОСОБА_1 був укладений договір про надання юридичних послуг №ПЮ-01/2016.

01.01.2017року між позивачем та ФОП - підприємець (адвокат) ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду про надання юридичних послуг №ПЮ-01/2016 від 01.01.2016 року.

10.12.2017 року між позивачем та Адвокатом (ФОП-підприємцем) ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №10 до договору про надання юридичних послуг №ПЮ-01/2016 від 01.01.0216 року.

20.02.2018 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 (ФОП-підприємцем) оформлено акт здачі-приймання наданих послуг.

Суд першої інстанції, під час часткового задоволення вимог, дійшов до висновку про те, що обсяг наданих юридичних послуг у справі про оскарження рішення комісії ДФС від 20.11.2017 року №30766/38874995, складений 20 лютого 2018 року, тоді як сплату коштів за юридичні послуги позивачем здійснено 27.12.2017 року платіжними дорученням №406, тобто до складання акту-приймання наданих послуг, та до відкриття провадження у справі.

Крім цього, судом першої інстанції зауважено про відсутність посилань в акті прийому-передачі правничих послуг на обсяг наданих послуг, та час витрачений на їх надання.

Колегія суддів, розглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається зі змісту акту здачі-приймання наданих послуг №1 від 20.02.2018 року (аркуш справи 118) позивачу надані наступні послуги: збирання необхідних документів для подання позову до ДФС України, про визнання протиправним та скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України від 20.11.2017 року №300766/38874995 про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 31.10.2017 року - 3000 грн; складання процесуальних документів по справі за позовом позивача до ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України від 20.11.2017 року №300766/38874995 про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 31.10.2017 року - 3000 грн; представництво інтересів позивача в суді, а також в інших державних органах по справі за позовом позивача до Державної фіскальної служби України від 20.11.2017 року №300766/38874995 про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 31.10.2017 року - 3000 грн; надання усних та письмових консультацій, правових висновків та довідок з правових питань, що виникли з приводу вказаної справи, здійснення всіх інших дій, необхідних для виконання взятих на себе зобов'язань для досягнення позитивного результату у справі - 1000 грн, всього у сумі - 10 000 грн.

Колегія суддів, погоджується з позицією відповідача про те, що вказаний вище акт здачі-приймання наданих послуг №1 від 20.02.2018 року не містить посилань на обсяг наданих послуг та виконаних робіт, на час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Крім цього, відповідач зауважив, що відсутня калькуляція наданих послуг, що унеможливлює визначення розміру витрат на правову допомогу та здійснення розподілу судових витрат між сторонами.

Виходячи із викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблений правильний висновок про відмову у задоволенні даної частини заявлених вимог.

З приводу посилань апеляційної скарги на помилковий висновок суду першої інстанції про те, що обсяг наданих юридичних послуг у справі про оскарження рішення комісії ДФС від 20.11.2017 року №30766/38874995, складений 20 лютого 2018 року, тоді як сплату коштів за юридичні послуги позивачем здійснено 27.12.2017 року платіжними дорученням №406, тобто до складання акту-приймання наданих послуг, та до відкриття провадження у справі, то колегія суддів зазначає на таке.

Із копії платіжного доручення від 27.12.2017 року №406 вбачається, що оплата за надання юридичних послуг здійснено за юридичні послуги згідно до договору №ПЮ-01/2016 від 01.01.2016 року.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що зі змісту укладених додаткових угод вбачається, що договір №ПЮ-01/2016 від 01.01.2016 року не припиняє свою дію, та конкретизується.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні акти звірки між позивачем та адвокатом ОСОБА_1, які б свідчили про здійснення оплати вказаним платіжним дорученням саме цих правових послуг, відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг №1 від 20.02.2018 року.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції зроблений правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

В силу приписів ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ташань" залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 по справі № 816/2300/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.О. ДонецьСудді Л.В. Мельнікова М.І. Гуцал

Повний текст постанови складено 24.05.2018.