Постанова № 74202675, 23.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/1398/17-ц 23.05.2018

Справа № 489/1398/17-ц

Провадження №22-ц/784/643/18

Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого – Крамаренко Т.В.,

суддів – Темнікової В.І., Бондаренко Т.З.

із секретарем судового засідання – Андрієнко Л.Д.,

за участю: позивача – ОСОБА_2 його представника – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2018 року, ухваленого під головуванням судді – Янчук С.В. в приміщенні того ж суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») про визнання договору відступлення прав вимоги частково недійсним,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання договору відступлення прав вимоги частково недійсним.

Позивач зазначав, що 11 листопада 2007 року між ним та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір про іпотечний борг № 1400-04/07 згідно якого він отримав кредит у розмірі 17 000 доларів США зі сплатою 12,5% річних, надавши в якості забезпечення його виконання в іпотеку належний йому житловий будинок №18, розташований по вул. Головського в м. Баштанка, Миколаївської області.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги за умовами якого Банк відступив право вимоги до ОСОБА_2 за договором про іпотечний борг.

Посилаючись на те, що вказаний договір має ознаки договору факторингу та при його укладанні було порушено існуючі обмеження, встановленні розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 квітня 2009 року №231 щодо здійснення факторингових операцій відносно фізичних осіб, позивач на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України просив суд, визнати недійсним договір відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року в частині відступлення прав вимоги за договором іпотечного боргу № 1400-04/07, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2

Рішенням Баштанського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 1 листопада 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний борг № 1400-04/07 за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 17 000 доларів США зі сплатою 12,5% річних на строк до 26 жовтня 2017 року (а.с.5-11).

17 грудня 2012 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого первісний (ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») передало (відступило), а новий кредитор (ТОВ «Кредитні ініціативи») прийняло кредитний портфель та зобов’язалось сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду (ціну продажу) на умовах, визначених цим договором (а.с.13-23).

Згідно з п. 2.2. вказаного договору, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло усі права вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», зокрема, за договором про іпотечний борг №1400-04/07, що був укладений з ОСОБА_2, про що також свідчить додаток № 1 до договору відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року (а.с.89-91).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору відступлення права вимоги (цесії), визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов’язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов’язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Отже, відступлення права вимоги, за Цивільним Кодексом виступає способом зміни кредитора у зобов’язанні (загальне), а факторинг - цілісний самостійний вид договору (спеціальне). Отож, не кожна оплатна цесія може визнаватись факторингом.

Таким чином, договір факторингу по своїй правовій природі є відмінним від договору про відступлення прав вимоги, оскільки цесією, на відмінну від факторингу, не передбачено саме фінансування під відступлення права вимоги первинного кредитора.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що договір, укладений ТОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 17 грудня 2012 року, є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з підстав його недійсності відповідно до вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не надано аналізу оспорюваного договору є безпідставними, оскільки спростовуються мотивувальною частиною рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до підстав позову, яким суд відповідно до ст. 89 ЦПК України надав належну оцінку, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: Т.З. Бондаренко

ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 24 травня 2018 року.