Постанова № 74198471, 21.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2263/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (головуючий суддя Бенц К.К.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді 22 лютого 2018 року, повне судове рішення складено 22 лютого 2018 року, у справі №308/11379/16-а за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

02.11.2016 ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (далі – Управління), просив визнати неправомірними дії Управління щодо невиплати в період з 2014 по 2016 роки щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій, інваліду 3 групи в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998; зобов’язати Управління нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій, інваліду 3 групи, за період з 2014 по 2016 роки в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998, з урахуванням раніше виплаченої суми, тобто 14 676 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 лютого 2018 року позов задоволено частково: поновлено ОСОБА_3 строк на оскарження дій Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щодо невиплати за 2014 рік ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду ІІІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду ІІІ групи за 2014 рік в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998 з урахуванням раніше виплаченої суми. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час виплати ОСОБА_3 у квітні 2014 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII і Постанова КМ України №102 від 16.04.2014 «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Керуючись принципом верховенства права та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов висновку, що для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не Постанову Кабінету Міністрів України №102 від16.04.2014, а Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII, який має вищу юридичну силу. Що стосується позовних вимог в іншій частині суд першої інстанції виходив з того, що Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Тобто, в даному випадку на період виникнення зазначених спірних правовідносин, які є предметом спору у цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни. Отже, судом першої інстанції зазначено, що у 2015 та 2016 роках у відповідача не було правових підстав для нарахування щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що позивач дізнався про порушення своїх прав після отримання відповіді з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ужгородської міської ради згідно запиту адвоката у вересні 2016 року, а відтак суд першої інстанції вважає, що строк звернення до суду щодо оскарження дій пропустив з поважних причин, і вимоги позивача щодо його поновлення підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.02.2018 в частині поновлення строку позивачу на оскарження дій та в частині визнання протиправними дій Управління та винести нове рішення, яким залишити без розгляду позов в цій частині. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачем пропущено строк звернення з адміністративним позовом в частині визнання протиправними дій Управління щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2014-2016 роки. Скаржник вказує, що факт так званого порушення права був відомий позивачеві ще до моменту звернення до адвоката. Зазначає, що позивач не надав належні докази, які б підтверджували пропущення процесуального строку з поважних причин, а тому відсутні підстави для поновлення такого.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав.

Сторони в судове засідання не з’явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України не відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_3 є інвалідом війни ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії Є №037714 від 26.02.2014, посвідчення дійсне до 01.03.2017 на всій території України (а.с.6).

19.09.2016 уповноважений представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 звернувся із запитом в Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про надання інформації щодо нарахування ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за період з 2014-2016 роки та сум виплаченої вказаної разової грошової допомоги за кожен рік відповідно (а.с.7).

Листом № 44/35.05-05 від 22.09.2016 Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради повідомило представника ОСОБА_3 про те, що відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 16.04.2014 №102, від 31.03.2015 №147, від 02.03.2016 №141 гр.ОСОБА_3 виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у таких сумах: 2014 рік – 2020 грн., 2015 рік – 2200 грн., 2016 рік – 2310 грн. (а.с.8).

Вважаючи, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня в 2014-2016 роках виплачена у меншому розмірі, ніж перебачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_3 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 3 статті 3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з статтею 99 КАС України, в редакції чинній на час звернення із позовом до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_4 строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод та законних інтересів. Відтак законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність того, що особа могла дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до положень ст.13 Закон №3551-XII (в редакції Закону №367-XIV від 25.12.1998) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №3551-XII, в редакції чинній на час проведення виплат разової грошової допомоги до 5 травня у 2014 році, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Статтею 17-1 Закону №3551-XII встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

До позовної заяви позивачем долучено заяву про поновлення строку звернення до суду в якій зазначено, що оскільки не є спеціалістом в області соціального захисту, не зобов’язаний проводити перевірку розрахунків відповідачів, а тому вважав, що Управління діє у відповідності до вимог законодавства. Позивач вказує, що про порушення своїх прав стало відомо лише після отримання відповіді з Управління, наданої на запит адвоката у 2016 році, а тому вважає, що строк звернення до суду не є пропущеним.

Таке покликання позивача на переконання суду апеляційної інстанції є безпідставним з огляду на наступне.

Статтею 100 КАС України, в редакції чинній на час звернення із позовом до суду, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, а у разі подання такої заяви - відсутність поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Щодо визначення, власне, поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідним вказати, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 6 грудня 2016 року (справа п/800/9/16) зазначено, що у розумінні статті 100 КАС України поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Враховуючи положення Закону №3551-XII, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що з квітня 2014 року, отримавши разову грошову допомогу як інвалід війни ІІІ групи у сумі 2020 грн., позивач міг дізнатися про порушення своїх прав. При цьому, 30 вересня 2014 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2014 року, тоді як позовна заява ОСОБА_3 подана до суду першої інстанції 02 листопада 2016 року, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання дій Управління протиправними та зобов’язання нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня учаснику бойових дій, інваліду ІІІ групи в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції від 25.12.1998, з урахуванням раніше виплаченої суми за період з 2014 року по 01.05.2016.

Аналізуючи обставини справи в контексті поданого позову та апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в частині вимог, що є предметом апеляційного перегляду, не надано оцінки наведеним обставинам, які в своїй сукупності під час прийняття оскаржуваного рішення залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог за період з 2015-2016 роки у розмірі 7 (семи) мінімальних пенсій за віком з огляду на відсутність у відповідача правових підстав для нарахування щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України, оскільки така виплата відповідала положенням пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України (в редакції Закону №79-VIII від 28.12.2014, який набрав чинності 01 січня 2015 року), яким встановлено, що норми і положення статей, зокрема, 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вказана норма Закону №79-VІІІ нечинною або неконституційною не визнавалась та підлягає застосуванню.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, в редакції чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги за період з 2014 по 01.05.2016 слід залишити без розгляду з врахуванням вимог ст.99 та ст.100 КАС України, в редакції чинній на час та дату звернення із позовом до суду – 02.11.2016, що судом першої інстанції враховано не було.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції вирішуючи даний публічно-правовий спір неповно з’ясував обставин, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Керуючись статтями 123, 229, 241, 250, 308, 310, 317, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 лютого 2018 року у справі №308/11379/16-а скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради в частині визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня учаснику бойових дій, інваліду ІІІ групи в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції від 25.12.1998, з урахуванням раніше виплаченої суми за період з 2014 року по 01.05.2016 залишити без розгляду.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_5 ОСОБА_2 Повне судове рішення складено 24.05.2018