Постанова № 74198470, 23.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/3121/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Улицького В.З.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача – ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СІ АТО» Громадської організації «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.03.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СІ АТО» Громадської організації «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Тернопільській обл. про визнання відмови протиправною, зобов’язання передати земельну ділянку в постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (суддя суду І інстанції: ОСОБА_4, час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 47 хв. 26.03.2018р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 30.03.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

18.10.2017р. позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю /ОСОБА_5/ «СІ АТО» Громадської організації /ГО/ «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача ОСОБА_3 управління /ГУ/ Держгеокадастру у Тернопільській обл. щодо відмови в задоволенні клопотання про виділення ОСОБА_5 «СІ АТО», як підприємству ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля», у постійне користування земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею сільськогосподарського призначення загальною площею 2,9316 га, за кадастровим номером 6110100000:17:002:0046, яка розташована за межами м.Тернополя, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; зобов'язати відповідача передати у постійне користування ОСОБА_5 «СІ АТО», як підприємству ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля», земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 2,9316 га, за кадастровим номером 6110100000:17:002:0046, яка розташована за межами м.Тернополя, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.5-9).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.03.2018р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.152-153).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_5 «СІ АТО» ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля», який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.157-165).

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що діяльність ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» поширюється на всю територію України, основною метою якої є захист прав та інтересів членів організації – інвалідів війни. В свою чергу, основним напрямком діяльності ОСОБА_5 «СІ АТО» є змішане сільське господарство. Оскільки норми п.«б» ч.2 ст.92 Земельного кодексу /ЗК/ України не передбачають обмежень щодо використання земель постійного користування організаціями та підприємствами інвалідів України, тому позивач підставно та обгрунтовано звернувся із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування із зміною її цільового призначення.

Окрім цього, твердження суду про включення спірної ділянки до меж садово-огороднього кооперативу є незрозумілими та невірними, а також не підтверджені жодними доказами. ОСОБА_6 викопіювання з кадастрової карти України зазначена ділянка є державною власністю із цільовим призначенням «для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позову, суд прийшов до невірного висновку про наявність підстав для відмови у наданні земельної ділянки в постійне користування згідно ч.3 ст.123 ЗК України; також наявність чи відсутність у відповідача всеукраїнського статусу не може бути підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

В цілому судом порушено право інвалідів АТО на справедливий судовий розгляд справи та захист їх прав і інтересів.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивачем ОСОБА_5 «СІ АТО» ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» подано 05.09.2017р. до відповідача ГУ Держгеокадастру у Тернопільській обл. клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування, без встановлення строку, орієнтовною площею 2,9316 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за кадастровим номером 6110100000:17:002:0046 з цільовим призначенням 01.10 «Для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства» на земельному масиві, виділеному для учасників АТО за межами м.Тернопіль (автодорога Львів-Тернопіль Н-02), змінивши цільове призначення на 01.01 «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (а.с.10).

До вказаного клопотання позивачем додано викопіювання з кадастрової карти (графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки), копії статуту, виписки з реєстру юридичних осіб.

За результатами розгляду вказаного клопотання відповідачем скеровано позивачу листа № 19-5272/0-3547/6-17 від 09.10.2017р., відповідно до якого позивачу відмовлено у задоволенні його клопотання; вказана відмова обґрунтована тим, що згідно вимог п.«б» ч.2 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою набувають громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об’єднання), установи та організації; всеукраїнський статус громадського об’єднання визначено ч.1 ст.19 Закону України «Про громадські об’єднання». Також відповідно до ст.ст.22, 37 ЗК України приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або в оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства (а.с.11).

Таким чином, вказана відмова відповідача обгрунтована такими обставинами як непідтвердження статусу ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» як всеукраїнського громадського об’єднання, належністю ОСОБА_5 «СІ АТО» ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» до приватних несільськогосподарських підприємств, а тому останній не може клопотати про передачу землі саме в постійне користування.

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, включена в межі садово-огороднього кооперативу, її цільове призначення згідно генерального плану визначена для будівництва приміщення та споруд, розміщення механізмів, тобто, для обслуговування вказаного кооперативу. Вказана ділянка виділена з масиву інших 833 ділянок, переданих учасникам АТО, та залишена для кооперативу, який створений для учасників-інвалідів АТО. Виділення та виокремлення даної ділянки від земель садово-огороднього кооперативу буде порушувати права інших членів кооперативу.

Також суд не може втручатися в дискреційні повноваження (вільний розсуд) відповідача та зобов’язувати чи забороняти певні дії при вирішенні питань, віднесених до компетенції суб’єкта владних повноважень.

За таких умов відмова ГУ Держгеокадастру у Тернопільській обл. у задоволенні клопотання позивача грунтується на вимогах закону.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не у повній мірі відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, з наступних причин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_6 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Як встановлено у п.«б» ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч.1); права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації (пп.«б» ч.2).

Частиною 4 ст.122 ЗК України установлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Із змісту наведених норм слідує, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затв. наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016р., відповідач є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядкований, а відповідно до п.п.13 п.4 цього Положення розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Даючи правову оцінку правомірності рішення відповідача про відмову позивачу в наданні дозволу для розроблення проекту землеустрою, колегія суддів враховує наступне.

Із змісту вимог ст.ст.92, 122 і 123 ЗК України слідує, що законом чітко визначено коло суб’єктів, які мають право набути право постійного користування на земельні ділянки із земель державної та комунальної власності, серед яких названі громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об’єднання), установи та організації.

Водночас, право на постійне користування землями сільськогосподарського призначення передбачено для сільськогосподарських підприємств.

При цьому, в ч.3 ст.123 ЗК України встановлено конкретний і вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, у розглядуваному випадку має вирішене значення сукупність взаємопов’язаних умов: наявність клопотання (звернення) належного суб’єкта щодо постійного користування землею сільськогосподарського призначення – підприємства громадської організації інвалідів України, таке підприємство, у свою чергу, має бути сільськогосподарським, а його клопотання повинно стосуватися ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

При дотримання наведених умов відповідний орган може відмовити у задоволенні поданого клопотання лише з підстав, визначених ч.3 ст.123 ЗК України, а саме через невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із статутних документів позивача ОСОБА_5 «СІ АТО» ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» убачається, що він створений засновником ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля», що є також єдиним учасником цього товариства (а.с.26-46).

Відповідно до статуту ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» є неприбутковим громадським об’єднанням ветеранів війни: учасників бойових дій – інвалідів, які приймали участь у проведенні АТО на Сході України (п.1.1); діяльність громадської організації поширюється на територію України (п.1.9); організаційно-правова форма: громадська організація (п.1.10).

ОСОБА_6 виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» зареєстрована в установленому порядку (а.с.12).

Таким чином, ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» належить до громадських організацій інвалідів України в розумінні ч.2 ст.92 ЗК України, при цьому цим законодавчим актом не передбачено необхідності наявності всеукраїнського статусу такої організації.

Водночас, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про громадські об'єднання» підтвердження всеукраїнського статусу громадського об'єднання та відмова від такого статусу є добровільними.

ОСОБА_6 статуту ОСОБА_5 «СІ АТО» ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» до предмету діяльності товариства включено, зокрема, але не виключно, сільське господарство, змішане сільське господарство, відтворення рослин, допоміжна діяльність у сільському господарстві та після урожайна діяльність, тваринництво (п.5.1.1) (а.с.26-46).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_5 «СІ АТО» ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» зареєстровано в установленому порядку; основним видом діяльності є змішане сільське господарство (а.с.12).

ОСОБА_6 розрахунку рівня рентабельності сільськогосподарської діяльності сільськогосподарських підприємств, затв. наказом Державного комітету статистики України № 33 від 14.02.2011р., сільськогосподарське підприємство – це самостійний статутний об'єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу діяльність у галузі сільського господарства з метою одержання відповідного прибутку (доходу). До складу сільськогосподарського підприємства включаються також фермерські господарства. Для цілей цієї ОСОБА_6 під сільськогосподарськими підприємствами розуміють усі підприємства - юридичні особи або їхні відокремлені підрозділи, що займаються сільськогосподарською діяльністю.

Іншого більш детального визначення поняття сільськогосподарського підприємства чинне законодавство не містить; не наводить таких ознак й відповідач, хоча погоджується з тим, що жодним нормативно-правовим актом не визначено поняття такого підприємства, не зазначено його критеріїв (а.с.140-141).

З огляду на викладене, відповідачем не спростовано належними доводами тої обставини, що позивач ОСОБА_5 «СІ АТО» ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» є підприємством громадської організації інвалідів України, належить до сільськогосподарських підприємств, звернувся із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування, без встановлення строку, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, із зміною цільового призначення на ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За таких умов підставами для відмови у задоволенні поданого клопотання могли бути лише обставини, що наведені в ч.3 ст.123 ЗК України.

Таким чином, оскаржувана відповідь ГУ Держгеокадастру у Тернопільській обл. не містить передбачених ч.3 ст.123 ЗК України підстав для відмови в задоволенні відповідного клопотання та, відповідно, для ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, будь-яких покликань на невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, в розглядуваній відповіді ГУ Держгеокадастру в Тернопільській обл. не зазначено.

Звідси, відмова ОСОБА_5 «СІ АТО» ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ґрунтується на підставах, що не передбачені ч.3 ст.123 ЗК України, через що така суперечить закону та є протиправною.

Водночас, наведені в рішенні суду першої інстанції висновки про включення спірної ділянки в межі садово-огороднього кооперативу; виділення та виокремлення даної ділянки від земель садово-огороднього кооперативу буде порушувати права інших членів кооперативу; відсутність плану зонування або детального плану території не можуть вважатися вірними, оскільки такі обставини не покладалися відповідачем в основу оскаржуваної відмови.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Із змісту листа ГУ Держгеокадастру в Тернопільській обл. № 19-5272/0-3547/6-17 від 09.10.2017р. слідує, що такі обставини не покладалися відповідачем в основу рішення про відмову в задоволенні клопотання позивача, а відтак останні в силу приписів ч.2 ст.77 КАС України не можуть враховуватися під час вирішення наведеного спору.

Таким чином, у зв’язку з тим, що під судового розгляду в обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає обставини та норми матеріального права, які не покладалися в основу відмови позивачу, така зміна кваліфікації підстави прийняття відмови, як акту індивідуальної дії, суб'єктом владних повноважень в судових процедурах, є неприйнятною з огляду на принцип правової визначеності, який притаманний як судовим рішенням, так і рішенням суб'єктів владних повноважень. Запровадження позиції зміни підстав прийняття рішення, після його прийняття, як способу реалізації владних управлінських функцій, призведе до свавілля суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про те, що рішення ГУ Держгеокадастру в Тернопільській обл., що викладено в листі № 19-5272/0-3547/6-17 від 09.10.2017р., про відмову в наданні ОСОБА_5 «СІ АТО» ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування із зміною цільового призначення не ґрунтується на вимогах закону.

Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача колегія суддів враховує роз’яснення, які наведені в постанові Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно яких у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

За таких умов колегія суддів вважає за необхідне зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача № 04 від 31.08.2017р. (вх.№ 19-5272/0/1-17 від 05.09.2017р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 2,9316 га із зміною цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту м.Тернопіль (автодорога Львів-Тернопіль Н02) Тернопільської обл.

При повторному розгляду також в обов’язковому порядку повинні бути враховані висновки цього судового рішення.

Наведений висновок також відповідає вимогам ч.4 ст.245 КАС України, відповідно до яких у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держгеокадастру у Тернопільській обл., що викладено в листі № 19-5272/0-3547/6-17 від 09.10.2017р., про відмову в наданні ОСОБА_5 «СІ АТО» ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 2,9316 га із зміною цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту м.Тернопіль (автодорога Львів-Тернопіль Н02) Тернопільської обл.; зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача № 04 від 31.08.2017р. (вх.№ 19-5272/0/1-17 від 05.09.2017р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 2,9316 га із зміною цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту м.Тернопіль (автодорога Львів-Тернопіль Н02) Тернопільської обл.; решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

При цьому у порядку ч.1 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь ОСОБА_5 «СІ АТО» ГО «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Тернопільській обл. судові витрати за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 4000 грн. сплаченого судового збору.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СІ АТО» Громадської організації «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.03.2018р. скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СІ АТО» Громадської організації «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Тернопільській обл., що викладено в листі № 19-5272/0-3547/6-17 від 09.10.2017р., про відмову в наданні ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СІ АТО» Громадської організації «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 2,9316 га із зміною цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту м.Тернопіль (автодорога Львів-Тернопіль Н02) Тернопільської обл.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СІ АТО» Громадської організації «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» № 04 від 31.08.2017р. (вх.№ 19-5272/0/1-17 від 05.09.2017р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 2,9316 га із зміною цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту м.Тернопіль (автодорога Львів-Тернопіль Н02) Тернопільської обл.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СІ АТО» Громадської організації «Спілка інвалідів АТО Тернопілля» за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Тернопільській обл. (юридична адреса: 46021, м.Тернопіль, вул.Грушевського, 8; код ЄДРПОУ 3766192) судові витрати за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_8 Судді ОСОБА_9 ОСОБА_10 Дата складення повного судового рішення: 23.05.2018р.