Постанова № 74198323, 22.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5744/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Губської Л.В.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року, суддя Келеберда В.І., у справі за адміністративним позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення,-

У С Т А Н О В И Л А:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просила визнати протиправними та скасувати:

- вимогу № Ю-0333140303 від 14 березня 2017 року про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску;

- рішення № 0334140303 від 14 березня 2017 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування";

- рішення № 03335140303 від 14 березня 2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві з 20 по 24 лютого 2017 року проводилася позапланова виїзна перевірка Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 24 лютого 2017 року, за результатами якої складено Акт № 58/1/26-15-14-03-04/37924499 від 03 березня 2017 року.

Відповідно до висновків Акту від 03 березня 2017 року встановлено порушення вимог пунктів 1, 4 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7, пункту 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01 січня 2011 року із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), а саме: платником подано з помилками звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) виплат за договорами цивільно-правового характеру та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень, травень, червень, вересень, листопад 2015 року.

На підставі висновків Акту від 03 березня 2017 року відповідачем складено: вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 березня 2017 року № Ю-0333140303 на суму 100 831,125 грн.; рішення від 14 березня 2017 року № 0335140303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 50 415,58 грн.; рішення від 14 березня 2017 року № 0334140303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на суму 850, 00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вимогою та рішеннями, вважаючи їх протиправними та вважаючи, що сплата єдиного соціального внеску відбулася своєчасно та у повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції на час виникнення правовідносин) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За змістом п.2,6 ч.1 ст.1 Закону у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом ч.2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Національною комісією подавалась у спірному періоді звітність з єдиного внеску у паперовому вигляді разом з електронною формою на електронних носіях інформації (флешка, диск, тощо).

Аналогічним оспособом подано звіти «Про суми нарахованої заробітної плати (допомоги грошового забезпечення, компенсації) виплат за догроворами цивільно-правового характеру та сумм нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень, травень, червень, вересень та листопад 2015 року.

Як пояснив представник відповідача, згідно даних АС «Податковий блок» звіти за січень, травень, червень, вересень та листопад 2015 року позивач подав, проте з відповідними помилками, а тому податковим органом було виставлено квитанцію №2. Оскільки позивачем не було подано уточнюючої звітності, то подана звітність вважається такою, що не подана.

Свої доводи представник податкового органу обгрунтовує наказом №435 від 14.04.2015 року «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п. 8 Наказу, звіт повинен страхувальником подаватися в повному обсязі. Звіт, складений з порушенням вимог цього Порядку, у т.ч. без обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу, та поданий без необхідних таблиць, не вважається Звітом і вважається таким що не подавався.

Згідно п.1 розділу 5 наказу у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення терміну подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до фіскального органу за місцем обліку.

Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності, визначених цим Порядком.

Якщо страхувальником до закінчення терміну подання Звіту подаються лише окремі таблиці за поточний звітний період зі статусом «скасовуюча», «дадаткова» цей Звіт не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався.

Представник податкового органу зазначила, що оскільки Звіти за січень, травень, червень, вересень, листопад 2015 року вважаються такими, що не були подані, в облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника було зазначено відсутність нарахування єдиного внеску за вказаний вище період, що призвело до заниження єдиного внеску на суму 100 831,15 грн. та податковим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недої мки) від 14.03.2017 року.

Колегія суддів не може погодитись з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було своєчасно і у повному обсязі сплачено єдиний внесок за січень, травень, червень, вересень та листопад 2015 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи та досліджені судом в ході апеляційного розгляду справи.

Та обставина, що у звітності було виявлено помилки і вона вважається неподаною, колегія суддів вважає, не може бути підставою для повторного стягнення з позивача єдиного внеску, який вже було сплачено у строки та в розмірі, визначені чиним законодавством.

Відсутність в облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника нарахування єдиного внеску за вказаний період 2015 року, не тягне за собою заниження єдиного внеску на суму 100831,15 грн у разі сплати зазначеної суми платником єдиного внеску.

Крім того, інформаційна система ІС «Податковий блок» є внутрішнім службовим документом податкового органу на підставі якого службовими особами ведеться облік сплачених платником податків та зборів.

Також, колегія суддів звертає увагу, що у разі стягнення боргу (недоїмки) з позивача у розмірі 100831,15 грн. це призведе до подвійної сплати єдиного внеску.

Відповідно до вимоги про сплату боргу №0333140303 від 14.03.2017 року, заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 100 831,15 грн. Підставою для стягнення боргу податковий орган вважає ст. 25 Закону «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку.

Стаття 25 Закону визначає заходи впливу та стягнення. Зокрема, відповідно з частиною 4 даної статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням доказів, які надано до справи та досліджено судом, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність прийняття податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.03.2017 року №Ю 0333140303, а тому вимога підлягає скасуванню.

Щодо рішення №0335140303 від 14.03.2017 року, то зазначене рішення також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до зазначеного рішення за наслідками перевірки та складеного акту перевірки від 03.03.2017 року №58/1-26-15-14-03-04/37924499, виявлено порушення п.1, 4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого було донараховано 100831,15 грн єдиного внеску на загальнобов'язковке державне соціальне страхування на підставі п.3 ч.1 ст. 25 Закону.

За змістом п. 1 та 4 ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний:

- своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

- вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формоювстановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Колегія суддів вважає, що зазначене рішення про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним органом доходів і зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску також є протиправним та підлягає скасуванню.

Як зазначено судом вище, позивачем було своєчасно та уповному обсязі сплачено єдиний внесок за січень, травень, червень, вересень, листопад 2015 року, а тому підстав для застосування штрафних санкцій до позивача не має.

Також колегія суддів вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення від 14.03.2017 року №0334140303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Із письмового пояснення представника апелянта від 16.05.2018 року вбачається, що згідно даних ІС «Податковий блок» Національною комісією подано звітність «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (дод.4) за січень, травень, червень, вересень, листопад 2015 року на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріпленого печаткою, разом з електронною формою на електронних носіях інформації.

Факт отримання звітності у паперовій формі підтвержується відповідними розписками про одержання звіту, а також підтвержується поясненнями представника позивача.

Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Міністерством фінансів України 14.04.2015 № 435 визначено, що звіт до фіскальних органів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік у фіскальних органах в один із таких способів: на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації.

Звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. Звіт, складений з порушенням вимог цього Порядку, у тому числі без обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу, та поданий без всіх необхідних таблиць, не вважається звітом і вважається таким, що не подавався (п.8 Порядку).

При прийнятті Звіту, що подається особисто страхувальником або уповноваженою на це особою, відповідальна особа фіскального органу зобов'язана візуально перевірити наявність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу, на паперових носіях(п.14).

Відповідальна особа фіскального органу, яка приймає Звіт від страхувальника, реєструє Звіт, проставляє реєстраційний номер із зазначенням дати фактичного отримання фіскальним органом та обов'язково засвідчує власним підписом.

Розписка про одержання Звіту заповнюється відповідальною особою фіскального органу, що прийняла пакет документів. При прийнятті документів розписка про одержання Звіту завіряється штампом з грифом «ОТРИМАНО» та повертається страхувальнику.

Відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник (п.15).

У разі виявлення помилки у Звіті до закінчення терміну подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до фіскального органу за місцем обліку. Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності, визначених цим Порядком (Розділ У Порядку).

Доказів того, що податковий орган повідомляв позивача про те, що подана ним звітність була визнана такою, що не подана, до суду відповідачем не надано.

Посилання на квитанції №2 як доказ повідомлення позивача про неприйняття звітності, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вищезазначений Порядок не передбачає такого повідомлення платника податків і зборів про визнання звітності такою, що не подана, шляхом направлення електронним шляхом квитанції №2. Крім того, така квитанція подана на електронну адресу, яка не має ніякого відношення до позивача.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, звіти за вищезазначений період 2015 року податковим органом було прийнято, доказів того, що такі звіти вважаються неприйнятими відсутні, а тому рішення №0335140303 є прортиправним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у травні 2015 року Правобережним об»єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м Києві проводилась позапланова перевірка щодо додержання позивачем законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за період з 02.12.2011 року до 30.04.2016 року, тобто зазначена перевірка стосувалась і спірного періоду.

Будь-яких зауважень щодо неподання чи відсутності звітності за січень, травень. червень, вересень, листопад 2015 року зазначено не було.

Відповідно до Указу Президента України від 27 серпня 2014 року №692 «Про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг» позивач перебуває у стадії ліквідації, господарська діяльність не ведеться, працівники звільнені.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було прийнято помилкове рішення про відмову в задоволенні позову, без встановлення всіх дійсних обставин справи, без дослідження та вивчення доводів позивача щодо відсутності в його діях будь-яких порушень вимог законодавства під час подання звітів та долучених до справи доказів, а тому таке рішення не може вважатись законним, підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких підстав, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року скасувати та ухвалити у справі рішення наступного змісту.

Визнати протиправною та скасувати вимогу № Ю-0333140303 від 14 березня 2017 року про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 0334140303 від 14 березня 2017 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування".

Визнати протиправним та скасувати рішення № 03335140303 від 14 березня 2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Губська Л.В.

Повний текст виготовлено: 23 травня 2018 року.