Постанова № 74198276, 23.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6237/17 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, треті особи: Міністерство доходів і зборів України, Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, треті особи: Міністерство доходів і зборів України, Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з квітня 2014 року по липень 2014 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у період з квітня 2014 року по липень 2014 року ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з державною податковою інспекцією у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим.

Наказом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим від 01 липня 2013 року №11-о позивача прийнято на посаду начальника відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту.

Наказом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим від 17 липня 2014 року №194-о позивача звільнено з вказаної посади за власним бажанням в порядку переведення для подальшого працевлаштування до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

В період перебування ОСОБА_2 на публічній службі в органах Головного управління Міністерства доходів та зборів в АР Крим територію Кримського півострову було окуповано Російською Федерацією, у зв'язку з чим у роботі всіх державних органів АР Крим, у тому числі і територіальних органів Міндоходів у відповідному регіоні відбувся збій (зазначені обставини є загальновідомими, а тому не потребують доказування).

24 березня 2014 року на підставі розпорядження Міністерства доходів і зборів України від 24.03.2014 № 55-р позивача було включено до складу робочої групи з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі з числа працівників цих органів, та направлено у відряження до Міністерства доходів і зборів України на період функціонування вказаної робочої групи.

Дане розпорядження втратило чинність на підставі розпорядження Міністерства доходів і зборів № 76-р від 17.04.2014.

28 травня 2014 року ОСОБА_2, на підставі наказу ГУ Міндоходів в АР Крим № 126-о, було направлено у відрядження до Міністерства юстиції України у складі міжвідомчої робочої групи на період її функціонування.

Таким чином, позивач, перебуваючи на посаді заступника начальника відділу ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим, у зв'язку з окупацією території Автономної Респубілки Крим Російською Федерацією в березні 2014 року переїхав на материкову частину України, де у складі робочої групи та міжвідомчої робочої групи при Міністерстві юстиції України продовжував виконувати свої службові обов'язки до моменту звільнення з займаної посади, а саме до 17 липня 2014 року. При цьому, заробітна плата за вказаний період позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У статті 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини другої статті 4 і статті 13 цього Закону джерелом коштів на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Строки виплати заробітної плати врегульовані статтею 115 Кодексу законів про працю України, згідно з якою заробітна плата виплачується працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Законом України від 15.04.2014 р. № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя визнано тимчасово окупованою територією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. № 160 "Про утворення Державної фіскальної служби України" створено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

На виконання вказаної постанови № 311 наказом Міністерства доходів і зборів України від 03.06.2015 № 59 "Про реорганізацію територіальних органів Міндоходів в АР Крим та м.Севастополі", розпочато реорганізацію територіальних органів Міндоходів в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі; утворено комісію реорганізації територіальних органів Міндоходів в АР Крим та у м. Севастополі: визначено строк для проведення реорганізації - три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи: встановлено двомісячний строк заявлення кредиторами своїх вимог з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи; голову комісії з реорганізації у дводенний термін зобов'язано затвердити персональний склад комісії з реорганізації та план заходів, пов'язаних з реорганізацією.

Згідно Додатку 2 до постанови № 311, ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим приєднано до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних або фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.07.2017 року, внесено запис №18821120003020673 про припинення юридичної особи ДПІ у Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Таким чином, Генічеська ОДПІ Головного управління ДФС Херсонській області набула статусу правонаступника ДПІ у м. Сімферополі.

За приписами пунктів 1 і 5 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 р. № 141/2013, Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міндоходів України організовує роботу Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; надає територіальним органам Міндоходів України методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить перевірку стану такої роботи; координує діяльність своїх територіальних органів та організовує їх взаємодію з державними органами та органами місцевого самоврядування тощо.

У пункті 1 Положення про Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 р. № 43, визначено, що Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим є територіальним органом Міндоходів, який підпорядковується Міндоходів.

Відповідно до пунктів 13 і 15 цього Положення Головне управління Міндоходів в АР Крим утримується за рахунок державного бюджету, є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України, коду ЄДРПОУ і свого найменування, інші печатки і штампи, власні бланки, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України.

За змістом статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, є, зокрема, міністерства в особі їх керівників. Головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством, тощо.

З огляду на те, що від ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим до Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС жодних документів з нарахування, виплати заробітної плати, утримання та нарахування ЄСВ не надходило, остання не несе майнових прав та обов'язків ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим.

При цьому, враховуючи, що Міністерство доходів і зборів України, на час виникнення спірних відносин, було головним розпорядником бюджетних коштів та реорганізовано у Державну фіскальну службу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державним органом відповідальним за виплату заборгованості по заробітній платі позивачу є саме Державна фіскальна служба України.

За таких обставин слід погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Державної фіскальної служби України не підлягає задоволенню, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев