Постанова № 7419652, 11.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-15527/09/0570

час прийняття постанови: 10:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі                                                  Лакушевій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Грета»

до Східної митниці; Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області

про визнання дій Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700020009/9/000051 від 7 липня 2009 року протиправними, визнання недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України№700020009/9/000051 від 7 липня 2009 року, визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів №700000024/2009/000363/1 від 3 липня 2009 року, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 7089 грн. 30 коп., митного збору у розмірі 3222 грн 41 коп.

за участю представників:

від позивача: Лемехової Т.І. - за дов. від 17 листопада 2008 року, Єврейському О.М. – за дов. від 17 листопада 2009 року, Аннекові В.В. – за дов. від 25 листопада 2009 року, Онищенко Ю.Л. – за дов. 25 листопада 2009 року.

від першого відповідача: Головіна О.М. – за дов. від 12 травня 2009 року.

від другого відповідача: Вертели М.В. – за дов. від 29 грудня 2008 року

                              ВСТАНОВИВ:

          Відкрите акціонерне товариство «Грета» звернулось з позовом до Східної митниці та до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про про визнання дій Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700020009/2009/000051 від 7 липня 2009 року протиправними, визнання недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України№700020009/2009/000051 від 7 липня 2009 року, визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів №700000024/2009/000363/1 від 3 липня 2009 року, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 7089 грн. 30 коп., митного збору у розмірі 3222 грн 41 коп. відповідно до уточнень до позовної заяви (арк. справи 185).

          В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № 17/7-75 від 22 квітня 2009 року купівлі-продажу (арк. справи 13-16), укладеному між ВАТ «Грета» (Покупець) та фірмою BALCIK ISI ELEMANLARI SAN TIC.А.S. (Продавець), продавець передає у власність покупця Тени та електроконфорки.

Згідно до пункту 2.1 зазначеного вище Контракту ціни на товар зазначаються у Специфікації №1 до даного Контракту та встановлюються в доларах США, на умовах FCA Стамбул (Турція) відповідно до INCOTERMS 2000 (п.31. Контракту) (арк. справи 14).

У Специфікації № 1 (арк. справи 17) сторони узгодили, що продавець поставляє покупцю товар «Тени та електроконфорки», тенів у кількості 90000, ціна за одиницю 2,30 доларів США, та Електроконфорки у кількості 80000, ціна за одницю 3,40 доларів США та 4,40 доларів США, загальна вартість товару 519000,00 доларів США. Умови поставки, як зазначалося вище на умовах FCA Стамбул (Турція) .

23 червня 2009 року в межах зазначеного вище Контракту та Специфікації до позивача на митну територію України була ввезена перша партія товару на загальну суму 8049,25 грн., що станом на момент митного оформлення склало – 1056,00 Доларів США (по курсу 7,6103). А також до ціни товару відповідно до статті 267 МК України були додані витрати на перевезення, у зв’язку з чим, загальна вартість товару склала 1128,68 доларів США.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем до Східної митниці була подана вантажна митна декларація №700020009/2009/003462, а також були надані наступні документи: контракт №17/7-75 від 22 квітня 2009 року; специфікація №1 до контракту з цінами на продукцію; інвойс з відміткою про проходження меж, копія експортної декларації, пакувальний лист, рахунок від 28 квітня 2009 року, платіжне оручення №1663 від 20 травня 2009 року, міжнародну товарно-транспорту накладну, прайс-лист, декларацію митної вартості, калькуляцію постачальника №423 від 2 липня 2007 року, комерційну пропозицію від 10 лютого 2009 року №б/н.(арк. справи 13-31).

На етапі здійснення митного контролю за визначенням митної вартості товару на поданій позивачем в пакеті товаросупровідних документів Декларації митної вартості (далі – ДМВ) посадовою особою відповідача 23 червня 2009р. був зроблений напис про необхідність надання додаткових документів, а саме: 1) прайс-листи виробника; 2)калькуляцію виробника; інформацію зовторгівельної організації про вартість товару; 3)експертні висновки про якість товару; 4)комерційні пропозиції (арк. справи 195).

Зважаючи на те, що на отримання, запитуваних митним органом документів необхідний деякий час, з метою уникнення простою транспорту, декларант позивача зробив запис на зворотному боці про надання витребуваних документів, а саме зазначив надання прайс – листів виробника; акт експертизи ТПП; комерційну пропозицію; сертифікати якості.

Відповідач, Східна митниця, самостійно здійснює митну оцінку товару позивача за 6-м (резервним) методом визначення митної вартості, видає рішення про визначення митної вартості №700000024/2009/000363/1 від 3 липня 2009 року (арк. справи 106), відповідно до якого митна вартість як база оподаткування була збільшена, в результаті чого була збільшена сума податку на додану вартість у сумі 7089,30 грн. та мита у сумі 3222,41грн. та видає картку відмову в митному оформленні товару №700020009/2009/000051 (арк. справи 97,98).

Використовуючи своє право здійснити митне оформлення спірного товару відповідно до вимог частини 3 статті 264 МКУ та наказу Держмитслужби України від 17.03.08 № 230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України», позивач здійснює митне оформлення товару шляхом подання скоригованої ВМД № 700020009/9/003906 від 10 липня 2009 року (арк. справи 102,103 ) зі сплатою до державного бюджету суми ПДВ та мита згідно з митною вартістю, визначеною відповідачем, з метою скористатись можливістю доведення правильності свого визначення митної вартості за 1-м метод, тобто за ціною угоди, її визначення.

Після здійснення митного оформлення за скоригованою ВМД позивач 17 липня 2009року (арк. справи 48). звернувся до відповідача із листами про необхідність здійснення перевірки, визначеної митним органом митної вартості товару за ВМД №700020009/9/003906, та прийняття рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом з поверненням надміру сплаченої суми податків. В підтвердження правильності, заявленої позивачем митної вартості товару, підприємство подало митному органу оригінали та копії запитуємих та додатково отриманих від турецького контрагента документів.

Проте, листом від 28 серпня 2009р. № 11-41/6366 (арк. справи 49) відповідач відмовив у застосуванні митної вартості, визначеної декларантом з підстав, що додаткові відомості щодо підтвердження митної вартості, заявленої декларантом, мають розбіжності, зокрема, контракт від 22 квітня 2009 року №17/7-75, інвойсу від 26 травня 2009 року №YD024800 та калькуляції від 2 липня 2009 року №423, вартість за одиницю виміру «Тен 220-240V/1500W»згідно креслення 23038 складає 2,30 доларів США за 1 шт., але за даними прайс-листа від 22 січня 2009 року №б/н вартість зазначеного виробу складає 2,23 доларів США за 1 шт.; згідно даних висновку експерта від 26 червня 2009 року №ЭИ-177 аналіз вартості трубчастих електричних нагрівачів та електрокомфорок здійснений у порівнянні за вартістю аналогічної продукції російських виробників (електроплити «Мечта»), а не аналогічних виробників Туреччини. Вартість аналогічної продукції російського походження застосований понижуючий коефіцієнт на тип покриття (з тефлоновим або без нього) від 1,95 до 2,10, без посилання на нормативні джерела та розміру зазначених коефіцієнтів. Тобто митний орган зазначає, що з урахуванням вимог статті 270 Митного Кодексу України товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари які оцінюються. Отже, вартість товару не може бути об»активно підтверджена достовірності рівня цін, який існує на ринку Туреччини. Тому, документи, які надані для підтвердження митної вартості товарів мають неточності та не містять достатніх для підтвердження достовірності відомостей щодо вартості товару.

Позивач не згоден із рішенням митного органу. При цьому позивач вказує, що ним біли виконані всі вимоги Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України від 20.12.2006р. № 1766, оскільки всі необхідні, а також додатково витребувані документи позивачем були надані митному органу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач перший – Східна митниця, надав до суду заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що Східна митниця діяла на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 та частини 2 статті 265, статей 268, 269 Митного кодексу України, відповідно до яких митний орган має право вимагати, а декларант зобов’язаний надати необхідні документи. Також, відповідач зазначає, що митний орган має право корегувати заявлену митну вартість з урахуванням наявної інформації, зокрема, що міститься в ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ. Крім того, додатково подані позивачем документи не містили необхідних реквізитів в порушення пункту 12 ПКМУ № 1766, тому митним органом було відмовлено у застосуванні митної вартості визначеної позивачем. За таких обставин, митний орган просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з урахуванням вище переліченого.

Представник другого відповідача – Головного управління державного казначейства України в Донецькій області під час розгляду справи по суті заперечував проти позову ВАТ «Грета», оскільки відповідно до Наказу Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24 січня 2006 року №25/44 «Про затвердження Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення», повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених коштів, що надійшли на депозитні рахунки митних органів здійснюється ГУДКУ у м. Києві на підставі платіжних доручень митних органів. Відповідно до пункту 5 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року №609, безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної особи на підставі судового рішення за рахунок сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів, внесених цією юридичною особою. Також зазначив, що позивачем не надані докази того, що спірні кошти були перераховані на депозитний рахунок Східної митниці, що відкритий в ГУДКУ у м. Києві та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники Східної митниці та Головного управління державного казначейства України в Донецькій області підтримали доводи, викладені у письмових запереченнях на позовну заяву ВАТ «Грета»та просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач – Відкрите акціонерне товариство «Грета» зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 11 грудня 1995 року, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом юридичної особи № 00153488, здійснює господарську діяльність на підставі Статуту.

Відповідач – Східна митниця у відповідності до статті 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи.

Судом встановлено, зовнішньоекономічного контракту № 17/7-75 від 22 квітня 2009 року купівлі-продажу (арк. справи 13-16), укладеному між ВАТ «Грета» (Покупець) та фірмою BALCIK ISI ELEMANLARI SAN TIC.А.S. (Продавець), продавець передає у власність покупця Тени та електроконфорки.

Згідно до пункту 2.1 зазначеного вище Контракту ціни на товар зазначаються у Специфікації №1 до даного Контракту та встановлюються в доларах США, на умовах FCA Стамбул (Турція) відповідно до INCOTERMS 2000 (п.31. Контракту) (арк. справи 14).

У Специфікації № 1 (арк. справи 17) сторони узгодили, що продавець поставляє покупцю товар «Тени та електроконфорки», тенів у кількості 90000, ціна за одиницю 2,30 доларів США, та Електроконфорки у кількості 80000, ціна за одницю 3,40 доларів США та 4,40 доларів США, загальна вартість товару 519000,00 доларів США. Умови поставки, як зазначалося вище на умовах FCA Стамбул (Турція) .

23 червня 2009 року в межах зазначеного вище Контракту та Специфікації до позивача на митну територію України була ввезена перша партія товару на загальну суму 8049,25 грн., що станом на момент митного оформлення склало – 1056,00 Доларів США (по курсу 7,6103). А також до ціни товару відповідно до статті 267 МК України були додані витрати на перевезення, у зв’язку з чим, загальна вартість товару склала 1128,68 доларів США.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем до Східної митниці була подана вантажна митна декларація №700020009/2009/003462, а також були надані наступні документи: контракт №17/7-75 від 22 квітня 2009 року; специфікація №1 до контракту з цінами на продукцію; інвойс з відміткою про проходження меж, копія експортної декларації, пакувальний лист, рахунок від 28 квітня 2009 року, платіжне оручення №1663 від 20 травня 2009 року, міжнародну товарно-транспорту накладну, прайс-лист, декларацію митної вартості, калькуляцію постачальника №423 від 2 липня 2007 року, комерційну пропозицію від 10 лютого 2009 року №б/н.(арк. справи 13-31).

На етапі здійснення митного контролю за визначенням митної вартості товару на поданій позивачем в пакеті товаросупровідних документів Декларації митної вартості (далі – ДМВ) посадовою особою відповідача 23 червня 2009р. був зроблений напис про необхідність надання додаткових документів, а саме: 1) прайс-листи виробника; 2)калькуляцію виробника; 3)інформацію зовнішньо - торгівельної організації про вартість товару; 4)експертні висновки про якість товару; 5)комерційні пропозиції (арк. справи 195).

Зважаючи на те, що на отримання, запитуваних митним органом документів необхідний деякий час, з метою уникнення простою транспорту, декларант позивача зробив запис на зворотному боці про надання витребуваних документів, а саме зазначив надання прайс – листів виробника; акт експертизи ТПП; комерційну пропозицію; сертифікати якості.

Митний орган видає рішення про визначення митної вартості №700000024/2009/000363/1 від 3 липня 2009 року (арк. справи 106), відповідно до якого митна вартість як база оподаткування була збільшена, в результаті чого була збільшена сума податку на додану вартість у сумі 7089,30 грн. та мита у сумі 3222,41грн. та видає картку відмову в митному оформленні товару №700020009/2009/000051 (арк. справи 97,98).

Керуючись частиною 3 статті 264 Митного кодексу України, використовуючи своє право на підтвердження правильності митної вартості після здійснення митного оформлення відповідно до наказу Держмитслужби України від 17.03.08 № 230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України», позивач здійснює митне оформлення товару шляхом подання скоригованої № ВМД № 700020009/9/003906 від 10 липня 2009 року (арк. справи 102,103 ) зі сплатою до державного бюджету суми ПДВ та мита згідно з митною вартістю, визначеної Східною митницею.

Різниця між сумою податків, визначених позивачем та Східною митницею становить: за митом - 3222,41 грн., за ПДВ – 7089,30 грн.

Відповідно до статті 264 МКУ у разі потреби в підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки. Можливість подання додаткових документів в підтвердження визначеної митної вартості після здійснення митного оформлення також передбачена наказом Держмитслужби України від 17.03.08р. № 230.

На підставі зазначених вище норм, позивач після здійснення митного оформлення за скоригованою ВМД 17 липня 2009р. звернувся до митного органу із Заявою про необхідність здійснення перевірки, визначеної митним органом митної вартості товару за ВМД №700020009/9/003906, та прийняття рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом з поверненням надміру сплаченої суми податків. В підтвердження правильності, заявленої позивачем митної вартості товару, підприємство додатково разом із заявою надало митному органу запитуємі та додаткові документи, а саме: 1) контракт №17/7-75 від 22 квітня 2009 року; 2) комерційну пропозицію №б/н від 10 лютого 2009 року; 3) прайс-лист №б/н від 22 лютого 2009 року; 4) висновок експерта №ЭИ-177 від 26 червня 2009 року; 5)експортна ВМД №YD 0982087; 6) калькуляцію №423 від 2 лютого 2009 року.

Проте, листом від 28 серпня 2009р. № 11-41/6366 (арк. справи 49) відповідач відмовив у застосуванні митної вартості, визначеної декларантом з підстав, що додаткові відомості щодо підтвердження митної вартості, заявленої декларантом, мають розбіжності, зокрема, контракт від 22 квітня 2009 року №17/7-75, інвойсу від 26 травня 2009 року №YD024800 та калькуляції від 2 липня 2009 року №423, вартість за одиницю виміру «Тен 220-240V/1500W»згідно креслення 23038 складає 2,30 доларів США за 1 шт., але за даними прайс-листа від 22 січня 2009 року №б/н вартість зазначеного виробу складає 2,23 доларів США за 1 шт.; згідно даних висновку експерта від 26 червня 2009 року №ЭИ-177 аналіз вартості трубчастих електричних нагрівачів та електрокомфорок здійснений у порівнянні за вартістю аналогічної продукції російських виробників (електроплити «Мечта»), а не аналогічних виробників Туреччини. Вартість аналогічної продукції російського походження застосований понижуючий коефіцієнт на тип покриття (з тефлоновим або без нього) від 1,95 до 2,10, без посилання на нормативні джерела та розміру зазначених коефіцієнтів. Тобто митний орган зазначає, що з урахуванням вимог статті 270 Митного Кодексу України товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари які оцінюються. Отже, вартість товару не може бути об»активно підтверджена достовірності рівня цін, який існує на ринку Туреччини. Тому, документи, які надані для підтвердження митної вартості товарів мають неточності та не містять достатніх для підтвердження достовірності відомостей щодо вартості товару.

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України у статті 259, відповідно до якої митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 Митного Кодексу України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно до частини 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, і не повинна ґрунтуватись на вартості товару вітчизняного походження або на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно до статті 262 Митного Кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються декларантом митному органу шляхом подання декларації митної вартості в порядку та умовах декларування митної вартості, визначеними постановою КМУ №1766.

Як встановлено статтею 264 Митного Кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2006р. №80визначений обов'язковий для подання перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, в пункті 17 якого, наряду з іншими визначені «документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів».

Пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» визначає перелік обов’язкових документів, які декларант зобов’язаний подати для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

пакувальні листи;

копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766, для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:

або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;

або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

          Пункт 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 передбачає, що, окрім обов’язкових документів, декларантом для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів також можуть бути подані й додаткові документи.

Стаття 266 Митного Кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (1-й метод); за ціною договору щодо ідентичних товарів (2-й метод); за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (3-й метод); на основі віднімання вартості (4-й метод); на основі додавання вартості (обчислення вартість) (5-й метод); резервного (6-й метод).

Відповідно до статті 266 Митного Кодексу Ураїни основним методом визначення митної вартості товару є ціна угоди, за якою вони імпортуються чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. При цьому кожний наступний метод визначення митної вартості, зазначений у статті 266 Митного Кодексу України, застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Всі ці приписи законодавства свідчать про те, що при визначенні дійсної митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, митний орган повинен рахуватись з можливостями та необхідністю участі у вказаній процедурі визначення вартості з декларантом.

У розумінні статті 267 Митного Кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до наданої позивачем копії виписки з банку 20 травня 2009р. позивач здійснив на передоплату банківським переказом на розрахунковий рахунок турецького контрагента 100% передоплату в розмірі 1056,00 доларів США за поставлений товар (арк. справи 26).

Частина 4 статті 266 Митного Кодексу України наголошує на тому, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Судом встановлено, що обмеження у застосуванні першого методу визначення митної вартості товару щодо позивача відсутні.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Судом встановлено, що декларантом позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості як при здійсненні митного оформлення так і після, протягом строку дії гарантійних зобов’язань, як обов’язкові, так і додатково витребувані.

Крім того, митним органом не обґрунтована неможливість застосування 1-го методу на підставі поданих декларантом обов’язкових та додаткових документів, які документально її підтверджують.

П.п. 3.2, 3.3 наказу Державної Митної Служби України (надалі - ДМСУ) від 31.01.2007р. № 74, вимагають проведення митним органом відповідного розрахунку, на підставі якого посадова особа вимагає додаткові документи та наявність відповідних обґрунтованих сумнівів такого витребування. В даному випадку митний орган не зазначає чому подані документи є недостатніми та неповними для застосування 1-го методу, не представляє в якості доказу необхідного розрахунку.

Суд зазначає, що суб»єкт владних повноважень має право контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватись в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого постановою КМУ від 20.12.06 № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи.

На виконання зазначених вимог митним органом були запитані у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Разом з тим, стаття 264 МК України передбачає, що в разі незгоди з митною вартістю, визначеною митним орган суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності може скористатись правом, наданим йому наказом ДМСУ № 230, й здійснити митне оформлення товару зі спірною митною вартістю шляхом: а) надання на спірну різницю гарантії банку; б) сплати до державного бюджету всієї суми податків з можливістю оскарження різниці між митною вартістю визначеною митним органом та митною вартістю, визначеною декларантом.

У зв’язку з чим, позивачем була оформлена скоригована ВМД №700020009/9/003906 від 10 липня 2009 року (арк. справи 33) під гарантійні зобов’язання зі сплатою до державного бюджету суми податків, визначених митним органом, що підтверджується доданими до позову платіжними дорученнями.

Так, відповідно до наказу ДМСУ № 230, декларант може підтвердити правильність визначення митної вартості вже після випуску товару у вільний обіг, шляхом надання додаткових документів. А митний орган, зобов’язаний розглянути ці документи та наділений повноваженнями, або підтвердити митну вартість, визначену декларантом та повернути надмірно сплачені податки, або обґрунтовано відмовити у її застосуванні.

Проте, як в письмових запереченнях, так і в ході судового розгляду справи Східною митницею, як суб’єктом владних повноважень, не наведено обґрунтованих доказів, чому представлені як на момент здійснення митного оформлення, так і протягом строку дії гарантійних зобов’язань документи, які базуються на об’єктивних даних, не можуть бути підставою для визначення митної вартості за 1-м основним методом її визначення, враховуючи відсутність умов, що унеможливлюють використання обраного декларантом методу визначення митної вартості, при наданні декларантом документів, достатніх для підтвердження заявленої митної вартості, відсутності сумніву щодо достовірності поданих документів.

Посилання відповідача на наявність неточностей (розбіжностей) у поданих документів, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивачем дотриманні всі умови зазначеного вище пункту Порядку, представлені позивачем документи містять в собі необхідні дані. Крім того слід зазначити, що в електронній базі даних митниці є ціна виходячи із загальної групи товарів «ТЭН», але тени та конфорки можуть бути різними по складу металу, розмірам, складності виконання, характеристикам, крім того ціна може бути різною залежно від кількості покупки, або при покупці від посередника або від виготівника. Крім того, посилання відповідача на прайс-лист від 22 січня 2009 року, в якому визначена ціна 2,23 доларів США за одиницю також спростовуються, оскільки прайс-лист по своїй природі є пропозицією, а позивачем із контрагентом (Туреччина) договір був укладений 22 квітня 2009 року, тобто через чотири місяці. Інші документи, які надані позивачем до першого відповідача не містять в собі розбіжностей, що підтверджено сторонами під час розгляду справи.

Отже, оскільки позивачем були надані митному органу всі документи, які були запитані для підтвердження митної вартості, у відповідача були відсутні підстави для визначення митної вартості не за тим методом, який застосував декларант. А митним органом фактично формально вказується на те, що було неможливо визначитись з митною вартістю з урахуванням наданих документів.

Крім того, суд вважає, що неможливо порівнювати вартість товару, ввезеного позивачем з ціновою інформацією бази ЄАІС ДМСУ на інші види товару, оскільки відповідачем, митним органом, не доведено в судовому засіданні, що порівнювані товари є тотожними, подібними, аналогічними.

Також, відповідачем не надано суду доказів щодо неможливості застосування перших п’яти методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не надано доказів правомірності своїх дій щодо визначення митної вартості товарів, не доведена законність, обґрунтованість своїх дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення митної вартості товарів та картку відмови у митному оформленні товарів, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено.

Зазначені обставини дають суду підстави для визнання дій Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України протиправними, визнання недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів.

Керуючись статтями 2-15, 17,18, 33-35, 41, 42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185,186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Грета» до Східної митниці та до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700020009/9/000051 від 7 липня 2009 року протиправними, визнання недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України№700020009/9/000051 від 7 липня 2009 року, визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів №700000024/2009/000363/1 від 3 липня 2009 року, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 7089 грн. 30 коп., митного збору у розмірі 3222 грн 41 коп. - задовольнити повністю.

Визнати дії Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700020009/9/000051 від 7 липня 2009 року протиправними.

Визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України№700020009/9/000051 від 7 липня 2009 року.

Визнати недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів №700000024/2009/000363/1 від 3 липня 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 7089 грн. 30 коп., митний збір у розмірі 3222 грн 41 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Грета» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. та 103 грн 11 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 грудня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 16 грудня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.           Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.           Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження. Суддя                                                                                           Абдукадирова К.Е.