Рішення № 74196049, 11.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року № 810/1817/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, тертя особа - Управління соціального захисту населення Таращанської РДА Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, третя особа - Управління соціального захисту населення Таращанської РДА Київської області в якому просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії;

- визнати протиправною відповідь Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 05.01.2018 року № 02-49- 38 та протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації щодо відмови у видачі посвідчення постраждалої в наслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії ОСОБА_1;

- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації видати посвідчення постраждалої в наслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії ОСОБА_1 встановленого зразка.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що має статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4. Експертною комісією Міністерства охорони здоров'я України була визнана інвалідом другої групи, причиною захворювання є - захворювання пов'язане з аварією на ЧАЕС.

Позивач вказала, що відповідач листом від .01.2018 №99/02-59 відмовив у видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, посилаючись на те, що 28.12.2014 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України», на підставі якого виключено абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме : з переліку територій, що зазнали радіоактивного забруднення, виключено зону посиленого радіоекологічного контролю. Цим же законом з Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключений ст. 23, яка передбачала компенсації та пільги громадянам віднесеним до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Вважаючи відмову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у видачі посвідчення постраждалої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 такою, що не відповідає вимогам закону, а саме ст. ст. 9, 11, 12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях від 11.05.2018 та просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.02.1998 року Київською облдержадміністрацією позивачу було видане посвідчення серії В-П №175742 та присвоєно статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю у 1986-1992 роках (категорія 4).

Відповідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 24.10.2016 серія АВ №0513740 позивачу встановлена друга група інвалідності з 21 жовтня 2016 року. Причина інвалідності - захворювання, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС Україні від 14.09.2016 №10130 за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 та зареєстрованої в ЦМЕК 20.07.2016 року документацію ОСОБА_1 на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого «промінювання га інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській ВЬЕС встановлено основний діагноз: Сr Рак щитовидної залози, ст. І. кл.гр. II Т1N1МО. Післяопераційний гіпотиреоз.

Згідно експертного висновку захворювання пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

29.11.2017 позивач звернулася із заявою до Департаменту соціальною захисту Київської обласної державної адміністрації через Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації про встановлення статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А категорії 1 та просила видати відповідне посвідчення, додавши наступні оригінали документів та належним чином завірені копії:

1. Посвідчення серії В-П №175742 про присвоєно статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю у 1986- 1992 роках категорія 4 (оригінал):

2. Експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 14.09.2016 року №10130 (оригінал);

3. Довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 24.10.2016 серія АВ №0513740 (належним чином завірена копія);

4. Довідка з Таращанської міської ради про періоди проживання від 27.11.2017 (оригінал);

5.Довідка з Таращанської гімназії ерудит про періоди навчання від 10.11.2017 №П116;

6. Копія трудової книжки матері БТ-І №2857330 від 15.08.1978;

7. Копія атестату про освіту МЗ АС №000930 від 21.06.1997 ;

8. Копія свідоцтва про народження ІІІ-БК №414907 від 14.02.1980;

9. Копія паспорта СК №469212 виданий 30.01.1997;

14.12.2017 Управлінням соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації заяву позивача з відповідним пакетом документів передано на розгляд до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для прийняття кінцевого рішення.

Відповідач, листом від 05 січня 2018 року №02-49-38 відмовив позивачеві у видачі посвідчення, зазначивши в обгрунтування своєї відмови те, що з 01 січня 2015 року місто Тараща не є територією забрудненої зони та зазначив, що в нормах чинного законодавства відсутнє чітке трактування про порядок видачі відповідних посвідчення громадянам які до 01.01.2015 року проживали на території зони посиленого радіоекологічного контролю та мають посвідчення потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, і тому, на даний час відсутні правові підстави для видачі посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склаись між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.

Конституційні права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтями 11, 14 наведеного Закону визначаються підстави та умови віднесення осіб до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно ст.11 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення; 2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій; 3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років; 4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років; 5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України; 6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та якиму дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.

Відповідно п.1 ч.1 статті 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - категорія 1.

Як зазначалось, позивач постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю і їй було видане посвідчення категорії 4, яке діє на час проживання або роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Режим та правове визначення територій радіоактивного забруднення регулюється Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року №76-VIII, абзац 5 частини 2 (визначення зони посиленого радіоекологічного контролю) Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зони посиленого радіоекологічного контролю, виключений.

Цим же Законом виключено також статтю 2 «Визначення категорії зон радіоактивного забруднених територій» та статтю 23 «Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4» Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; вказані зміни до Закону набрали чинності 01.01.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на час встановлення захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС та інвалідності вже не проживала в зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно вищенаведених змін до законодавства, оскільки така зона відповідно до чинного законодавства, виключена.

Виходячи із встановлених обставин та норм діючого законодавства, на момент складання експертного висновку від 14.09.2016 року та звернення із заявою про надання статусу та посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії позивач не мала статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання видати посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Крім того, листом Мінсоцполітики від 08.06.2015 року за №658/20/112-15 роз'яснено, що потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії мають правові підстави для отримання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії у разі видачі медико-соціальною експертною комісією довідки про встановлення причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою до набрання чинності Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII.

Оскільки, позивач проходила огляд у 2016 році, тобто після набуття чинності Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII, то вона на момент огляду та видачі довідки МСЕК вже не мала статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що обумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.