Рішення № 74195619, 20.03.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року № 810/2307/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Лиска І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом а позовом Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача плату за проїзд у сумі 6331,80 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою представництва інтересів держави у вказаній справі є несплата суб'єктами господарювання плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування у добровільному порядку, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави. Позивач зазначає, що чинним законодавством України не передбачено механізм примусового стягнення територіальними підрозділами Укртрансбезпеки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування у випадку несплати у добровільному порядку. У зв'язку з відсутністю органу, уповноваженого відповідно до вимог чинного законодавства, звертатися до суду з позовом про примусове стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, дана позовна заява подана прокурором який виступає позивачем.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 позовну заяву заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури - повернуто позивачу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 року апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури - задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 скасовано, справу 810/2307/17 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено справ до судового розгляду на 05.12.2017.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 за обґрунтованим клопотанням сторони зупинено провадження у справі до 22.01.2018.

Ухвалою суду від 22.01.2018 поновлено провадження у справі та подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів.

Протокольною ухвалою від 22.01.2018 оголошено перерву по даній справі та наступне судове засідання призначено на 19.02.2018.

У зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Лиска І.Г. судове засідання призначене на 19.02.2018 знято з розгляду та наступне призначено на 12.03.2018.

Позивачем 12.03.2018 подано до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з вищевикладеним, ухвалою суду від 12.03.2018 подальший розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає.

Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області 10.03.2017 на автодорозі, М-02 (Кіпті-Глухів-Бачівськ) - 50 км здійснено габаритно-ваговий контроль: автомобіль (тягач) марки МАЗ модель 5337, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причіпом СЗАП, модель 8527, реєстраційний номер АІ 5169 XX, які належить ОСОБА_1.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю 10.03.2017 складено акт № 0002404 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксоване порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг із перевезення вантажу (мінеральні добрива (кормобид в мішках), маршрут - смт. Барішівка - с. Комарівка, 177 км) із перевищенням осьових навантажень. Так, нормативно допустиме осьове навантаження становить 11; 11; 11; 11 т, а фактичне - 5,85; 13,75; 7,05; 8,10 т. При цьому перевезення здійснювалося без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України.

До вказаного акту проведений розрахунок плати за проїзд великовагових (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0002404 від 10.03.2017, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 223,20 євро.

Відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 10.03.2017, курс гривні до євро складає 28,3912 грн..

Отже загальний розмір плати за проїзд, нарахованої ОСОБА_1, становить 6331,80 грн..

В позовній заяві позивач стверджує, що у визначений термін платник ОСОБА_1 дані кошти добровільно не сплатив.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, того що даний розрахунок було отримано відповідачем на місці його складання, або розрахунок був надісланий на адресу ОСОБА_1.

Також позивач в позовній заяві вказує, що за фактом невиконання відповідачем вимог чинного законодавства в частині добровільної сплати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, позивачу стало відомо зі звернення Управління Укртрансбезпеки в Чернігівській області, яке надійшло до Чернігівської місцевої прокуратури 12.06.2017 №742/40/1-17, де Управління Укртрансбезпеки в Чернігівській області зазначило про направлення матеріалів складених відносно ОСОБА_1 який порушив вимоги законодавства про автомобільний транспорт при здійсненні перевезень на автомобільному транспорті, для вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам які виникли, суд зазначає наступне.

Підстави представництва прокуратурою інтересів держави в судах визначені, зокрема, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», частиною першою якої передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб’єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. У разі відсутності суб’єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб’єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов’язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Згідно ч.2 ст.60 КАС України (в редакції, чинній на момент пред’явлення позову) прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

З аналізу наведених норм слідує, що суд не ставить під сумнів право прокурора на звернення до суду в інтересах держави, зокрема, в особі певного органу державної влади, однак, при зверненні до суду прокурору необхідно зазначити в чому полягає порушення інтересів держати, а також необхідність зазначення обґрунтованих вжитих усіх заходів органом представництво якого здійснює прокурор.

Суд зазначає, що наявність одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. Таке право, в тому числі право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.

При цьому, у випадках відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до суду, прокурор безсумнівно має право на подання позову в інтересах держави.

Якщо ж такий орган існує, то в такому разі прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва.

Як зазначає прокурор в позовній заяві підставою представництва інтересів держави у вказаній справі є несплата суб'єктами господарювання плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування у добровільному порядку, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”, утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно п.п.15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті” утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області.

Частиною 7 ст.5 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади" абз. 2 п.12 "Порядкку здійснення заходів, повязаних з утворенням. реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади". затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 за №1074. визначено, що орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів Украйни про його припинення, продовжує виконувати повноваження та викошувати функції з формування і реалізації Державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

Розпорядженням КМУ №1378-р від 16.12.2015р. “Питання Державної служби з безпеки на транспорті” здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.

Відповідно до п.3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок 1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.

З огляду на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2017 №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування", зокрема п. 26 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великогабаритних та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Згідно п.41 даного порядку №879, дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Наказом ДСУ з безпеки на транспорті від 28.12.2016 №992, затверджено положення про Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, його структурні підрозділи, посадових інструкцій державних службовців та працівників Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області.

Згідно з п.2.1 Положення про Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, одним з основних завдань Управління є здійснення відповідно до вимог законодавства України державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, річковому транспорті.

Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (пп.3.40, 3.43 Положення).

Також даним Положенням, зокрема, п.п.6.1.9 п.6.1 розділу 6 "Завдання, обов'язки, права та відповідальність начальника Управління", начальник управління організовує належне ведення претензійно-позовної роботи в Управлінні та за дорученням керівника Укртрансбезпеки представляє інтереси Укртрансбезпеки в судах усіх інстанцій.

Отже, у такому випадку, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області може самостійно готувати та подавати позовні заяви до судів усіх інстанцій, а також представляти інтереси.

Натомість, прокурор в позовній заяві стверджує, що чинним законодавством України не передбачено механізм примусового стягнення Управлінням плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування у випадку її несплати у добровільному порядку, тому позовна заява подана прокурором.

Суд зазначає, що прокурором не надано обґрунтованих пояснень та відомостей, що управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження.

Судом встановлено, що прокурором в позовній заяві не надано жодного обґрунтування того, що Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області вжило усіх необхідних заходів щодо самостійного стягнення з відповідача визначеної суми, або звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Виходячи з вищевикладеного прокурором належним чином не обґрунтовано наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави по даній адміністративній справі, оскільки Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області може самостійно готувати та подавати позовні заяви до судів усіх інстанцій, а також представляти інтереси, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.