Рішення № 74195584, 18.05.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2018 р. Справа № 809/516/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

за участю секретаря судового засідання Подольської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1807 про визнання протиправним та скасуванння наказу №43 від 26.02.2017 року в частині та поновлення на роботі, -

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача - Гайдука І.В.,

ВСТАНОВИВ:

22.03.2018 року ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 1807 (надалі- відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу № 43 від 26.02.2017 року в частині виключення позивача зі списків військової частини та поновлення його на роботі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення положень Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, без проведення з ним повного розрахунку по грошовому забезпеченню та надання основної відпустки, без його згоди, наказом командира військової частини за № 43 від 26.02.2017 року виключено позивача зі списків військової частини. У зв'язку з чим просить визнати зазначений наказ протиправним і нечинним в цій частині та поновити його на військовій службі в списках особового складу Військової частини А 1807 на попередній посаді з виплатою грошового забезпеченя за час вимушеного прогулу з часу виключення його зі списків військової частини по день поновлення на військовій службі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 30.04.2018 року, в якому позовні вимоги не визнав, вказавши на те, що згідно роздавальної відомості № 26 від 26.02.2018 року, тобто в день видання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини, ОСОБА_1 отримав виплату грошового забезпечення за окладом, за військове звання, посадового окладу, підвищення посадового окладу, надбавку за вислугу років, щомісячну додаткову грошову винагороду, премію, тобто всі складові грошового забезпечення військовослужбовця. Грошова винагорода на оздоровлення виплачена ОСОБА_1 відповідно до роздавальної відомості № 30 від 02.03.2018 рок. Щодо речового забезпечення зазначив, що у зв'язку з поданням позивачем рапорту від 09.02.2018 року на ім'я командира військової частини про виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно, то у відповідності до окремого порядку виплати такої компенсації відповідний механізм на її реалізацію розпочато, підготовлено відповідний рахунок від 02.03.2018 року та телеграмою направлено заявку Директору Департаменту фінансів та начальнику Центрального управління речового забезпечення Збройних сил України на виділення відповідних коштів. Окрім того зазначив, що рапортом на ім'я командира військової частини від 09.02.2018 року, майор ОСОБА_1 просив надати йому грошову компенсацію за невикористану основну відпустку за 2018 рік, яка булла йому виплачена у складі коштів облікованих згідно роздавальної відомості.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив на позов та письмові пояснення відповідача, встановив наступне.

Позивач проходив військову службу з 06.09.1993року у Військовій частині А 1807 на різних посадах, у тому числі - з 31 листопада 2017 року майор ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника штабу - заступника командира батальйону.

У відповідності до Наказу Міністра оборони України за № 402 від 14.08.2008 року, позивачем пройдено військово-лікарську комісію у військовій частині А 1043.

Військово-лікарською комісією на підставі свідоцтва про хворобу за № 318 від 28.12.2017 року ОСОБА_1 признано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним до військової служби у воєнний час (а.с. 28-29).

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень сторін та ними не оспорюється. 09.01.2018 року позивачем подано рапорт на ім'я командира Військовій частині А 1807 про звільнення.

02.02.2018 року позивачем подано рапорт на ім'я командира Військовій частині А 1807 про виплату йому у зв'язку із звільненням, грошової компенсації за належне йому до видачі, але не отримане речове майно (а.с.52).

08.02.2018 року позивачем подано рапорт на ім'я командира Військовій частині А 1807 про виплату йому у зв'язку із звільненням грошової компенсації за не використану основну відпустку за 2018 рік (а.с. 48).

09.02.2018 року начальником Головного управління персоналом - заступником начальника Генерального штабу збройних сил України видано наказ за № 35 про звільнення майора ОСОБА_1 - начальника штабу першого заступника командира батальйону охорони 136 центральної артилерійської бази зберігання ракет і боєприпасів Озброєння Збройних Сил України з військової служби у запас (за станом здоров'я), у відповідності до пункту «б» частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" із врахуванням вимог частини 8 цієї ж статті (а.с. 25).

Рапортом від 24.02.2018 року позивач доповів командиру військової частини про здавання справ та посади. В доповіді просив надати частину основної відпустки за 2018 рік (а.с. 26).

Згідно наказу командира військової частини А 1807 (по стройовій частині) за № 43 від 26.02.2017 року позивача виключено зі списків особового складу даної військової частини і всіх видів забезпечення з 24 лютого 2018 року (а.с. 10).

У відповідності до вищевказаного наказу за № 43 від 26.02.2017 року, роздавальної відомості № 26 від 26.02.2018 року (а.с. 46), роздавальної відомості № 30 від 02.03.2018 року (а.с. 50), картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_4 за 2018 рік (а.с.51), платіжного доручення № 144 від 26.02.2018 року та за № 131 вд 02.03.2018 року, а також виписок з карткового рахунку ОСОБА_1 з ПАТ КБ «Приватбанк», судом встановлено наступні нарахування та виплати грошового забезпечення війсковослужбовцю ОСОБА_4:

- грошова премія за сумлінне виконання службових обов'язків в розмірі 480 % - 5410,29 грн., виплачена 26.02.2018 року;

- надбавка за виконання особливо важких завдань в розмірі 50% - 864 грн., виплачена 26.02.2018 року;

- щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60 % - 4868,99 грн., виплачена 26.02.2018 року;

- одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50 % - 151480 грн., виплачена 26.02.2018 року;

- грошова компенсація основної відпустки за 2018 рік - 15215,63 грн., виплачена 26.02.2018 року;

- грошового забезпечення за окладом - 901,7 грн. виплачено 26.02.2018 року;

- за військове звання - 197,14 грн., виплачено 26.02.2018 року;

- підвищення посадового окладу - 225,43 грн., виплачено 26.02.2018 року;

- надбавка за вислугу років - 493,71 грн., виплачена 26.02.2018 року;

- грошова допомога на оздоровлення - 9325,49 грн., виплачена 02.03.2018 року;

Надаючи правову оцінку законності та обгрунтованості оскаржуваного наказу відповідача та можливості задоволення позовних вимог позивача, суд виходив зі наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин.

Спеціальним законом, що здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» (надалі - Закон).

Згідно частини 1 статті 19 Закону, якою визначено загальні умови укладення контракту на проходження військової служби встановлено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Пунктом «б» частини 6 та частиною 9 статті 26 Закону встановлено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

У відповідності до пункту 2 статті 24 Закону закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затверджене Указом Президента України 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення), визначає порядок проходження громадянами України (військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Зокрема, згідно пункту 225 розділу XII Положення, яким визначено права посадових осіб щодо звільнення з військової служби встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у мирний час на підставах, передбачених пунктом 2 частини третьої, частинами 6 і 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно за всіма підставами, крім звільнення осіб офіцерського складу через службову невідповідність та у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, - командувачами видів Збройних Сил України, першим заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Слід зазначити, що на виконання вимог Положення, затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка визначає механізм реалізації та порядок організації Положення у Збройних Силах України.

Пунктом 12.1 розділу ХІІ Інструкції визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення.

Згідно пункту 12.5. розділу ХІІ Інструкції у разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби в наказі командира військової частини, в якій поновлюється на військовій службі незаконно звільнений військовослужбовець, зазначається про виплату йому матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав унаслідок незаконного звільнення. Період вимушеного прогулу зараховується військовослужбовцю до вислуги років, до строку вислуги у військовому званні та строку контракту.

Аналізуючи чисельну практику Верховного Суду України, з питань публічної служби, зокрема, стосовно звільнення та поновлення на посаді, яка полягає у тому, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі, судом, викладено в логічно-послідовному взаємозв'язку, ті норми чинного законодавства, які на його переконання врегульовують виниклі спірні правовідносини.

Зокрема, системний аналіз вищевказаного спеціального законодавства вказує на те, що звільнення з військової служби і закінчення її проходження не є тотожними поняттями, оскільки передумовою їх виникнення є різні по своїй природі юридичні факти.

Так, моментом звільнення з військової служби є наказ окремої посадової особи, визначеної пунктом 225 Положення, в той час як моментом закінчення проходження військової служби є день виключення зі списків особового складу військової частини, згідно наказу командира тієї військової частини де військовослужбовець проходить таку службу.

Тобто, наказ про виключення зі списків особового складу військової частини є наслідком вже винесеного наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби та спрямований виключно на його виконання, зокрема, в цілях здачі військовослужбовцем посади, отримання ним належного йому грошового забезпечення та здійснення інших визначених законодавством процедур пов'язаних із припиненням даного виду публічної служби.

Таким чином, на переконання суду, висновки щодо законності звільнення та можливості поновлення на посаді в ході проходження військової служби особами офіцерського складу, слід проводити в аспекті законності самого наказу про звільнення, а не наказу про виключення зі списків особового складу. Правова сутність такого наказу виключає його протиправність, за умови існування чинного наказу про звільнення, оскільки в протилежному випадку відносини публічної служби можуть штучно продовжуватися.

Суд погоджується із необхідністю безумовного дотримання прав позивача, зокрема і на повний розрахунок по грошовому забезпеченню на час виключення його зі списків особового складу, однак недотримання зазначених прав відповідачем, на думку суду є підставою для визнання його дії протиправними та стягнення недоотриманих коштів, однак аж ніяк не є підставою для його поновлення на військовій службі.

Виклавши в прохальній частині позовної заяви вимоги про визнання наказу за № 43 від 26.02.2017 року протиправним і нечинним в частині виключення його зі списків особового складу військової частини та поновлення на військовій службі в списках особового складу Військової частини А 1807 на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з часу виключення його зі списків військової частини по день поновлення на військовій службі, позивачем обрано не вірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки такий спосіб захисту є очевидно неспіврозмірним із ступінню його безпосереднього порушених прав, інтереси по яких на момент звернення до суду вже очевидно були поновлені відповідачем.

За таких обставин, вимоги позовної заяви не можуть підлягати до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) - АДРЕСА_1

Військова частина А 1807 (код ЄДРПОУ 07899653) - вул. Авіаційна, м. Івано-Франківськ-16, 76016.

Суддя Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 23 травня 2018 р.