Рішення № 74195582, 24.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 р. Справа№805/1557/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у невиплаті пенсії починаючи з травня 2015 року;

- визнання протиправним та скасування рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії;

- зобов'язання поновити виплату пенсії негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати,-

ВСТАНОВИВ:

02.03.2018 року, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії.

Позов вмотивовано тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримував пенсію за віком, однак з травня 2015 року нарахування пенсії припинено. Вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії такими, що порушують її конституційні права та Закон України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що позивача є пенсіонером за віком, яка раніше перебувала на обліку за своїм місцем реєстрації в територіальному управління ПФУ. На даний час позивач перебуває на обліку Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. Зазначає, що позивач набула статусу внутрішньо переміщеної особи, однак було встановлено, що за адресою, що вказана у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеною особою, вона не проживає, тобто відомості про місце проживання є недостовірними. Перелік підстав для припинення не є вичерпним, та може врегулюватись іншими нормативно-правовими актами. З урахуванням зазначено позивачу було припинено виплату пенсії. Зазначає, що управління не порушувало прав позивача, у зв’язку з чим просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Крім того зазначив, що позивачем порушено строк звернення до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року позовну заяву залишено без руху, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 27.03.2018 року поновлено строк звернення до суду, відстрочено сплату судового збору, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано документи, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 26.04.2018 року здійснено перехід розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням осіб на 15.05.2018 року та витребувано документи.

Сторони до судового засідання не з’явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином

На підставі частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, 15.05.2018 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), громадянка України, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки.

Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області є суб’єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04. 2011 року №384/2011 (далі за текстом – Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки.

Судом встановлено, що відповідно до Довідки від 17.12.2014 року №14250 позивача взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.(а.с.13)

На звернення позивача до Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з адвокатським запитом про надання інформації стосовно перебування позивача на обліку, наявності пенсійної справи та підстав для припинення або призупинення виплати пенсії, отримано відповідь №4126/04-07-46 від 23.02.2018 року.

Відповідно до зазначеної відповіді вбачається, що виплата позивачці припинено з 01.05.2015 року на підставі інформації отриманої з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб утримувачем якої є Міністерство соціальної політики України, що передбачає п.5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затверджений постановою КМУ №509 від 01.10.2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб».(а.с.22)

Відповідно до довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 05.04.2018 року вбачається, що нарахування та виплата пенсії здійснювалась з серпня 2014 року по квітень 2015 року, та припинена з травня 2015 року.(а.с.33)

Спірним питанням у справі є правомірність припинення виплати пенсії позивачу з 01.05.2015 року з підстав інформації отриманої з Єдиної інформаційної базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788-XII) та від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV), зокрема, у стаття 1 і 8 відповідно.

Названими правовими нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-XII. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Позивач є громадянином України і у відповідності до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV за наявності відповідного страхового стажу набув право на отримання пенсії за віком, яка була йому призначена з 1991 року, що сторонами не оспорюється.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, якими є: виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

За правилами частини другої статті 49 цього Закону № 1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, Законом № 1058-IV, не передбачено такої підстави припинення виплати раніше призначеної пенсії, як отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі – Порядок № 22-1 ), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 Порядку№ 22-1, передбачено, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Як встановлено судом, виплату пенсії позивачу з 01.05.2015 року припинено на підставі отриманої інформації з Єдиної інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, однак, статтею 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено.

Суд зауважує на тому, що позивач просить скасувати прийняте відповідачем рішення про припинення виплати позивачу пенсії, судом було витребувано у відповідача документи на підтвердження підстав припинення виплати пенсій позивачу, однак жодних документів надано не було. Враховуючи зазначене відсутні підстави вважати, що припинення виплати пенсії було здійснено за рішення відповідача.

Отже відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України та частини першої статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки з 01.05.2015 року позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав.

При цьому, відповідач не допустив бездіяльності, а навпаки вчинив дії, що полягали у припиненні нарахування та виплати пенсії, а тому саме дії відповідача є протиправними.

Доводи відповідача з посиланням як на підставу припинення пенсійних виплат на постанови Кабінету Міністрів України, суд вважає безпідставним, оскільки Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” має вищу юридичну силу.

Суд зауважує, що право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Суд при вирішенні спору застосовує практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 46 Закону №1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час: нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як раніше було встановлено виплата пенсії позивачу припинена з 01.05.2015 року, враховуючи, що суми невиплаченої пенсії є власністю позивача, на які не розповсюджуються строки звернення до суду та виплата пенсії припинена з невизначених законом підстав, право на отримання пенсії відповідачем не заперечується, отже відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивачу та виплата пенсії підлягає поновленню з моменту її припинення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд, згідно з статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи викладене, доводи відповідача ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому позиція відповідача є необґрунтованою.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, приходить до висновку, що слід зобов’язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії з 01.05.2015 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що нормами статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Отже, відсутні підстави для допуску негайного виконання рішення, оскільки суд не зазначає конкретні суми, а зобов’язує відповідача вчинити дії з поновлення нарахування та виплати пенсії.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць. Отже, вимога позивача про зобов’язання поновити виплату пенсії з моменту проголошення судового рішення підлягає задоволенню у відповідності до вимог ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України, у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача утриматись від подальшого призупинення та виплати пенсії, суд зазначає, що встановлення обов'язків на майбутнє, без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце в подальшому, та без наявності спірних правовідносин є передчасним і безпідставним.

У відповідності до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ухвалою суду від 27.03.2018 року сплату судового збору у сумі 704,80 грн відстрочено до ухвалення рішення, та оскільки позов задоволено частково, у відповідності до чого підлягає стягненню на користь держави сума судового збору: з позивача 235 грн. (25%) та з відповідача 470 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (вул. Ватуніна, 8, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113) до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Ціолковського,2, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113) про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2015 року.

Зобов’язати Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1, з 01.05.2015 року.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 235 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ37544278) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 740 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення підписано та складено 24.05.2018 року.

Суддя Христофоров А.Б.