Рішення № 74195455, 24.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року № 810/1388/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 14.01.2018 № 68/10-36-51-03-43 Головного управління ДФС у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.03.2018 отримав рішення податкового органу про опис майна у податкову заставу від 14.01.2018 та лист, в якому зазначено, що станом на 20.02.2018 за ним обліковується заборгованість по податкам у сумі 25000, 00 грн. Вважаючи вказене рішення безпідставним, оскільки вказану суму податкового боргу за грошовими зобов'язаннями він з відповідачем не узгоджував, а також жодних податкових повідомлень-рішень або податкових вимог - не отримував, позивач надіслав до контролюючого органу лист, в якому просив, останнього, роз'яснити за що та коли саме в нього виникла заборгованість на суму 25000,00 грн. Розглянувши звернення позивача, податковий орган надав роз'яснення в яких зазначив, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків, у ОСОБА_2, станом на 12.04.2018, наявний податковий борг по транспортному податку, який виник внаслідок несплати грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 26.06.2016 № 17480-17. Однак, позивач стверджує, що вказане податкове повідомлення-рішення було ним оскаржене в судовому порядку, та постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 по справі 810/2955/16, яка набрала законної сили 19.11.2016, вищезазначене податкове-повідомлення рішення було визнане протиправним та скасовано, з чого випливає, що в нього відсутній податковий борг, що, в свою чергу, виключає наявність, у відповідача, законних підстав для формування рішення про опис майна у податкову заставу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду на 25 квітня 2018 року.

Про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час сторони до суду не з’явились, подали, через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без їх участі, в порядку письмового провадження.

За таких обставин суд, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив здійснювати подальший розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Представник відповідача позов не визнав, в письмовому відзиві, поданому до суду, зазначив, що посадові особи Головного управління ДФС у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 02 березня 2018 року ОСОБА_2 отримано від Головного управління ДФС у Київській області рішення про опис майна у податкову заставу від 14.01.2018 № 68/10-36-51-03-43 та лист від 23.02.2018 № 3320/10/10-36-51-03-33, в якому зазначено, що станом на 20.02.2018, згідно інтегрованих карток платника податків, у позивача обліковується заборгованість по податкам на загальну суму 25000, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 05.03.2018, позивач направив до Головного управління ДФС у Київській області лист-відповідь, в якому зазначив, що рішення про опис майна у податкову заставу від 14.01.2018 № 68/10-36-51-03-43 є безпідставним, оскільки вказану суму податкового боргу за грошовими зобов'язаннями він з податковим органом не узгоджував, а також жодних податкових повідомлень-рішень або податкових вимог - не отримував.

Листом від 12.04.2018 Головне управління ДФС у Київській області повідомило позивача, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків, у нього, станом на 12.04.2018, наявний податковий борг по транспортному податку, який виник внаслідок несплати грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 26.06.2016 № 17480-17.

Як убачається з матеріалів справи, постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 по справі 810/2955/16 за позовом ОСОБА_2 до Переяслав-Хмельницького відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення від 26.06.2016 № 17480-17. Вказана постанова набрала законної сили 19.11.2016.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Під грошовим зобов'язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Підпунктом 89.1.2 пункту 89 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного рішення від 14.01.2018 №68/10-36-51-03-43, стало податкове повідомлення-рішення від 26.06.2016 № 17480-17. Однак, судом установлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 по справі № 810/2955/16 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.06.2016 № 17480-17. Вказана постанова набрала законної сили 19.11.2018.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, беручи до уваги вказану постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2018, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.06.2016 № 17480-17, на підставі якого було винесено оскаржуване рішення, то суд дійшов висновку, що рішення про опис майна у податкову заставу від 14.01.2018 №68/10-36-51-03-43 підлягає скасуванню, оскільки у позивача відсутній податковий борг.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 704,80 грн., підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 14 січня 2018 року № 68/10-36-51-03-43 Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.