Ухвала суду № 74195429, 24.05.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження в адміністративній справі

24 травня 2018 рокум. Ужгород№ 308/1239/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді – Калинич Я.М.,

при секретарі судового засідання – Багара М.М.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представники відповідачів – не з’явились,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання незаконними, недійсними і скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно і записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання незаконними, недійсними і скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно і записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.02.2017 року було відкрито провадження за вищевказаним адміністративним позовом. Провадження у даній справі було відкрито на підставі ч. 2 ст. 19 КАС України (в редакції чинній на момент відкриття провадження у справі), у якій зазначено - адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 березня 2018 року справу передано на розгляд Закарпатського окружного адміністративного суду на підставі положень ст.ст. 19, 29 КАС України.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року прийнято до провадження справу та призначено до підготовчого засідання.

04 травня 2018 року до суду надійшло клопотання від представника товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про закриття провадження у справі у зв’язку з тим, що даний спір у справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

В підготовчому засіданні представник позивача подав клопотання в якому не заперечив проти закриття провадження у справі та просив на підставі п.5 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» повернути позивачу сплачений судовий збір.

Відповідачі явку своїх представників в підготовче засідання не забезпечили, причини такої неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце такого.

Неявка представників відповідачів, в силу частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши подане клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про закриття провадження, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (частина 1 статті 19 КАС України).

За визначенням статті 4 цього Кодексу адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, для визнання спору публічно-правовим необхідно встановити, що спірні правовідносини мають виключно публічно-правовий зміст (характер). У свою чергу, для з’ясування характеру спору слід враховувати, що протилежним за змістом є приватно-правовий спір. Таким чином, в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини щодо прийняття рішень про реєстрацію є похідними від договірних (приватних) відносин і для вирішення питання щодо відповідності чи невідповідності рішень приватного нотаріуса, як державного реєстратора, під час здійснення ним реєстрації припинення іпотеки та припинення обтяження на нерухоме майно первинним є встановлення у особи права на нерухоме майно, відносно якого і прийняті оскаржувані рішення.

Спір у цій справі хоч і стосується рішень суб’єкта владних повноважень, який відповідно до законодавства наділений повноваженнями реєструвати права та їх обтяження на нерухоме майно, проте випливає із правовідносин іпотеки і захисту цивільних прав (прав на нерухоме майно).

Правовідносини іпотеки не є правовідносинами, врегульованими адміністративною юрисдикцією, а спір, що виник на підставі них не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Вказаний спір має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, оскільки приписами статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що захист порушених прав чи інтересів, які виникають із цивільних відносин, має здійснюватися судами у порядку цивільного судочинства.

Згідно позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/6956/15 (№11-192апп18) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 73500749) за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі - Нотаріус), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - Товариство) про визнання неправомірним та скасування рішення, зазначено, що спірні правовідносини виникли з невиконання договірних зобов’язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Крім того, вказано, що обґрунтовуючи рішення, суди також виходили з протиправності такого переходу права власності з огляду на встановлену Законом України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, вказавши на наявність у спірних правовідносинах визначених цим Законом умов для його застосування, а саме відсутність у ОСОБА_3 іншого нерухомого майна та відсутність згоди останньої на відчуження квартири. Внаслідок чого Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК, внаслідок чого провадження у справі закрито.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №802/1792/17-а (провадження №11-109апп18) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73054799) за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (суддя Воробйова І.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (у складі колегії суддів: Смілянця Е.С., Сушка О.О., Залімського І.Г.), в якій зазначено, зокрема, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб’єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб’єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов’язані із реєстрацією майнових прав, невиконанням умов цивільно-правової угоди, що випливають із договірних відносин, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Враховуючи те, що компетентним судом для вирішення вказаних правовідносин є суд цивільної юрисдикції, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Згідно із положеннями ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв’язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що провадження у справі необхідно закрити.

Роз’яснити позивачу, що вона має право звернутись із відповідним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Визначаючись щодо поданого клопотання представника позивача про повернення позивачу сплаченого судового збору суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні з даною позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 1920,00 грн., за квитанціями № 101782005 від 13.12.2016 року на суму 1102,42 грн., №10354080 від 07.02.2017 року на суму 177,58 грн. та №14520692 від 21.02.2017 року на суму 640,00 грн.

Таким чином, суд вважає за можливе повернути ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у сумі 1920,00 грн., за квитанціями № 101782005 від 13.12.2016 року, №10354080 від 07.02.2017 року та №14520692 від 21.02.2017 року.

Керуючись статтями 239, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про закриття провадження – задовольнити.

Закрити провадження у справі № 308/1239/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання незаконними, недійсними і скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно і записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Роз’яснити позивачу право на звернення до місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.

Повернути ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір за квитанціями № 101782005 від 13.12.2016 року, №10354080 від 07.02.2017 року та №14520692 від 21.02.2017 року у розмірі 1920,00 грн. (одна тисяча дев’ятсот двадцять гривень).

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

СуддяОСОБА_6