Рішення № 74195050, 08.05.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року ЛуцькСправа № 803/2020/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

за участю секретаря судового засідання Столярчук А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 1).

В подальшому, ФОП ОСОБА_3 подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2018 № НОМЕР_1 (а. с. 120-121).

Відповідно до ухвали суду від 07.03.2018 судовий розгляд цієї справи було ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження (а. с. 131).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена документальна планова виїзна перевірка СПД ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, про що складено акт від 24.11.2017 №14671/13-04/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено порушення:

пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198, пункту 189.1 статті 189, пункту 199.1 статті 199, пункту 200.1 пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями, далі - ПК України), внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 48118,00 грн., а саме за лютий 2016 року на суму ПДВ 25249,00 грн., березень 2016 року - 199,00 грн., липень 2016 року - 7370,00 грн., серпень 2016 року - 2350,00 грн., вересень 2016 року - 2180,00 грн., жовтень 2016 року - 213,00 грн., листопад 2016 року - 557,00 грн. та грудень 2016 року - 10000,00 грн.;

пункту 44.1 статті 44, підпункту 177.4.1 пункту 177.4, пункту 177.2 статті 177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб (далі - ПДФО) на загальну суму 18536,03 грн., в т. ч. за 2015 рік в розмірі 17044,89 грн., за 2016 рік в сумі 1491,14 грн.;

пункту 2 частини першої статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, підпункту 3 пункту 5 розділу IV Наказу Мінфіну України № 449 від 20.04.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску на суму 41253,01 грн., в т. ч. за 2015 рік. в сумі 39430,51 грн. та за 2016 рік в сумі - 1822,50 грн.;

підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3. пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір на загальну суму 1828,75 грн., в т. ч. за 2015 рік на 1704,49 грн., та за 2016 рік на 124,26 грн.

14.12.2017, на підставі акту перевірки від 24.11.2017 №14671/13-04/НОМЕР_2, ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 2285,94 грн.; № НОМЕР_4, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 60147,50 грн.; № НОМЕР_5, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.; № НОМЕР_6, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО на суму 23170,04 грн.

Крім того, 14.12.2017 ГУ ДФС у Волинській області прийняло рішення № НОМЕР_7 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 8068,35 грн. та надіслало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0335081307 від 14.12.2017, у якій вказано вимогу сплатити суму недоїмки зі сплати ЄСВ, штрафів та пені в сумі 41253,01 грн.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки від 24.11.2017 №14671/13-04/НОМЕР_2 та оскаржуваним рішеннями, з огляду на таке.

Так, висновки перевірки про те, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість матеріалів для будівництва ангару, а також вартість послуг з його будівництва не відповідають дійсності, оскільки матеріали були використані не на будівництво ангару, а на збір та зварювання зернового бункеру, так само послуги збору та зварювання саме зернового бункеру, при цьому, такі послуги були надані реально та підтверджуються первинними документами.

Висновки, викладені у пункті 2.6.1 акту перевірки від 24.11.2017 № 14671/13-04/НОМЕР_2, про те, що ФОП ОСОБА_3 занизив базу оподаткування по операціям з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «ККС» (далі - ТзОВ «ККС») на загальну суму 180000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 30000,00 грн.) також не відповідають дійсності, оскільки відповідач не врахував, що за 2014-2016 р.р. ТзОВ «ККС» перерахувало на користь ФОП ОСОБА_3 на 191070,84 грн. більше, ніж отримало від нього товару, а протягом вказаного періоду позивач повернув передоплати зазначеному контрагенту на вказану суму.

Викладені у пункті 2.6.2 висновки акту перевірки від 24.11.2017 № 14671/13-04/НОМЕР_2 про те, що позивач безпідставно включив до податкового кредиту суми ПДВ по накладних, які не призначені для використання в господарській діяльності, на думку позивача, є необґрунтованими та в акті відсутня їх мотивація.

Позивач також не згоден із висновками перевірки про те, що ФОП ОСОБА_3 не подав повідомлення за формою № 20-ОПП (щодо наявності транспортних засобів, ангарів, млинів тощо), оскільки таке повідомлення було подане.

Крім того, на підставі того ж акту перевірки від 24.11.2017 № 14671/13-04/НОМЕР_2 ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 18.01.2018 № НОМЕР_1, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 5187,50 грн., та з яким позивач також не погоджується з огляду на те, що ФОП ОСОБА_3 не здійснював реалізацію пального відповідно до податкової накладної від 30.11.2016 № 39 та не повинен був реєструватися платником акцизного податку.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.01.2018 (а. с. 120-121), просить визнати протиправними та скасувати прийняті ГУ ДФС у Волинській області податкові повідомлення-рішення від 14.12.2017 № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 № НОМЕР_6, № НОМЕР_3, від 18.01.2018 № НОМЕР_1, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2017 № Ф-0335081307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.12.2017 № НОМЕР_7.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 17.01.2018 (а. с. 84-86) представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності винесення оскаржуваних рішень у зв’язку із виявленням під час перевірки порушень, які зазначені в акті перевірки від 24.11.2017 № 14671/13-04/НОМЕР_2.

29.01.2018 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а. с. 113-114) та 05.02.2018 від представника відповідача надійшли заперечення (а. с. 128), у яких сторони підтвердили власну правову позицію у справі, не погодившись із позицією протилежної сторони.

В судових засіданнях, проведених у даній справі, представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у заявах по суті справи, та просить його задовольнити.

Представник відповідача у тих же судових засіданнях позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях, та просить відмовити у його задоволенні.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов належить задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена документальна планова виїзна перевірка СПД ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ЄСВ, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, про що складено акт від 24.11.2017 №14671/13-04/НОМЕР_2 (а. с. 7-22).

Перевіркою встановлено порушення:

пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198, пункту 189.1 статті 189, пункту 199.1 статті 199, пункту 200.1 пункту 200.2 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 48118,00 грн., а саме за лютий 2016 року на суму ПДВ 25249,00 грн., березень 2016 року - 199,00 грн., липень 2016 року - 7370,00 грн., серпень 2016 року - 2350,00 грн., вересень 2016 року - 2180,00 грн., жовтень 2016 року - 213,00 грн., листопад 2016 року - 557,00 грн. та грудень 2016 року - 10000,00 грн.;

пункту 44.1 статті 44, підпункту 177.4.1 пункту 177.4, пункту 177.2 статті 177 ПК України, внаслідок чого занижено ПДФО на загальну суму 18536,03 грн., в т. ч. за 2015 рік в розмірі 17044,89 грн., за 2016 рік в сумі 1491,14 грн.;

пункту 2 частини першої статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, підпункту 3 пункту 5 розділу IV Наказу Мінфіну України № 449 від 20.04.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску на суму 41253,01 грн., в т. ч. за 2015 рік. в сумі 39430,51 грн. та за 2016 рік в сумі - 1822,50 грн.;

підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3. пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір на загальну суму 1828,75 грн., в т. ч. за 2015 рік на 1704,49 грн., та за 2016 рік на 124,26 грн.

14.12.2017, на підставі акту перевірки від 24.11.2017 №14671/13-04/НОМЕР_2, ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 2285,94 грн., в т. ч.: за податковим зобов’язанням на 1828,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 457,19 грн. (а. с. 25);

№ НОМЕР_4, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 60147,50 грн., в т. ч.: за податковим зобов’язанням на 48118,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 12029,50 грн. (а. с. 26);

№ НОМЕР_5, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. (а. с. 27);

№ НОМЕР_6, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО на 23170,04 грн., в т. ч.: за податковим зобов’язанням на 18536,03 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 4634,01 грн. (а. с. 28).

Крім того, 14.12.2017 ГУ ДФС у Волинській області прийняло рішення № НОМЕР_7 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 8068,35 грн. (а. с. 24), та надіслало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0335081307, у якій зазначило вимогу сплатити суму недоїмки зі сплати ЄСВ, штрафів та пені в сумі 41253,01 грн. (а. с. 23).

На підставі акту перевірки від 24.11.2017 № 14671/13-04/НОМЕР_2 ГУ ДФС у Волинській області прийняло також податкове повідомлення-рішення від 18.01.2018 № НОМЕР_1, яким до позивача застосовані штрафні санкції за платежем «пальне» в сумі 5187,50 грн. (а. с. 122).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваних в даній адміністративній справі рішень, з огляду на таке.

При вирішенні питання щодо правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 14.12.2017 № НОМЕР_3 (яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 2285,94 грн.), № НОМЕР_4 (яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 60147,50 грн.), № НОМЕР_6 (яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО на 23170,04 грн.), а також рішення від 14.12.2017 № НОМЕР_7 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2017 № Ф-0335081307, суд враховує наступні фактичні обставини та норми законодавства.

Як вбачається із пункту 2.1.2 (визначення загального оподатковуваного доходу, документально підтверджених витрат, пов’язаних з діяльністю, чистого оподатковуваного доходу) акту перевірки від 24.11.2017 №14671/13-04/НОМЕР_2, в ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 до складу валових витрат за 2015-2016 роки включено витрати по придбанню будівельних матеріалів (цвяхи будівельні, скоби, кутники та інше) та послуг по будівельно-монтажних роботах на загальну суму 121916,70 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 113632,60 грн. та у 2016 році на 8284,10 грн. При цьому, ФОП ОСОБА_3 надано усне пояснення що вищевказані ТМЦ використані для будівництва ангару, хоча в ході проведення перевірки не пред'явлено актів прийому - передачі виконаних робіт по формі КБ-2В, КБ-3 (якість виконаних робіт повинна відповідати вимогам діючих ДБН). Також відсутній акт вводу в експлуатацію, будь-яка проектно-кошторисна документація на проведення робіт, дозвіл (повідомлення) на проведення будівельник робіт, призначення та складність даної будівлі, тощо.

Крім того, послуги по будівництву даного ангару надавались ФОП ОСОБА_1 та частково ФОП ОСОБА_4 При цьому, ФОП ОСОБА_1 є сином позивача, вони є пов'язаними особами, а операції між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 носять удаваний характер та здійснені з метою мінімізації сплати податків, а саме збільшення валових витрат з подальшим зменшенням чистого доходу та відповідних податків.

З цих підстав перевіркою зроблено висновок, що на порушення пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, ФОП ОСОБА_3 завищено валові витрати на загальну суму 121916,70 грн., в т. ч. за 2015 рік на суму 113632,60 грн. та 2016 рік на 8284,10 грн., внаслідок включено до складу валових витрат витрати, що не пов'язані з господарською діяльності платника та з отриманням доходів, згідно накладних які наведені на сторінці 10-11 акту перевірки. На порушення пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, СПД ОСОБА_3М занижено суму чистого оподаткованого доходу на загальну суму 121916,70 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 113632,60 грн. та у 2016 році на 8284,10 грн.

Порушення, зазначені у пункті 2.1.2 акту перевірки від 24.11.2017 №14671/13-04/НОМЕР_2, стали підставою для формулювання в пункті 2.2 (визначення бази оподаткування, повнота нарахування, утримання та своєчасність сплати (перерахування) до бюджету військового збору) цього ж акту висновку про те, що в порушення підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3. пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України позивачем занижено військовий збір на загальну суму 1828,75 грн., в т. ч. за 2015 рік на 1704,49 грн., та за 2016 рік на 124,26 грн.

Проте, суд не погоджується із такими висновками, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; 177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; 177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; 177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

За приписами підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Отже, до складу витрат фізичної особи - підприємця включається документально підтверджені витрати, які пов'язані з провадженням господарської діяльності такою особою.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 07.05.2018 № НОМЕР_8 ФОП ОСОБА_3 зареєстрований з 15.10.1997 підприємцем, до видів діяльності якого належать: «10.61 виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості» (основний вид діяльності); «77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів»; «82.99 надання інших допоміжних комерційних послуг»; «46.90 неспеціалізована оптова торгівля»; «47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами»; «77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів» (а. с. 195-196).

Як вбачається із розділу 2.1.2 акту перевірки від 24.11.2017 №14671/13-04/НОМЕР_2, позивач під час проведення перевірки надав первинні документи, а саме видаткові накладні за 2015 рік на загальну суму 103632,60 грн., за 2016 рік на суму 6784,10 грн., а також акт здачі-прийому виконаних робіт № 1-27/06 від 27.06.2015, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 на суму 10000,00 грн., та акт здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг) № 1-25/03 від 25.03.2016, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_4 на суму 1500,00 грн. (а. с. 31-38), з яких можна дійти висновку про надання позивачу послуг зі збору зернового бункера (надані ФОП ОСОБА_1В.) та із зварювання металевої конструкції зернового бункера (надані ФОП ОСОБА_4Ю.) (а. с. 31-39).

Відтак, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що до складу валових витрат позивач включив витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг щодо будівництва ангару. При цьому, суд також враховує, що ангар був придбаний ще у 2003 році згідно із договором від 14.06.2003 № 18, укладеним між позивачем та ПП «ВАЛком-монтаж» (а. с. 29-30). Крім того, позивач на підтвердження фактичного надання послуг щодо саме зернового бункера надав матеріали фотозйомки (а. с. 39-41).

Суд звертає увагу, що законодавство не містить заборони для підприємця включати до складу витрат суми послуг, наданих пов’язаною особою, за умови, що такі послуги були фактично надані та підтверджуються первинними документами.

Суд також враховує, що в розділі 2.1.2 акту перевірки від 24.11.2017 № 14671/13-04/НОМЕР_2 не наведено відповідних доводів, які б свідчили, що послуги із надання позивачу послуг зі збору зернового бункера підприємцем ОСОБА_1 носили удаваний характер та були спрямовані на мінімізацію сплати податків, та у зазначеному розділі цього ж акту фактичне надання позивачу підприємцем послуг ОСОБА_4 під сумнів не ставиться.

Крім того, відповідач не спростував доводи позивача про те, що зерновий бункер є ємністю (тарою) для зберігання зерна та не може кваліфікуватися як будівля, тому позивач не зобов’язаний мати в наявності дозвіл (повідомлення) на проведення будівельних робіт та акт вводу в експлуатацію.

На думку суду, подані під час перевірки та в ході судового розгляду справи первинні документи підтверджують правомірність формування позивачем валових витрат, до яких включені витрати по придбанню будівельних матеріалів (цвяхи будівельні, скоби, кутники та інше) та послуги, та які (зважаючи, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості) безпосередньо пов’язані з провадженням господарської діяльності позивача.

Таким чином, висновки акту перевірки про завищення валових витрат на загальну суму 121916,70 грн., заниження суми чистого оподаткованого доходу на загальну суму 121916,70 грн., заниження військового збору на загальну суму 1828,75 грн. не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Як вбачається з розділу 2.6.1 (податкові зобов’язання) акту перевірки від 24.11.2017 № 14671/13-04/НОМЕР_2, в ході перевірки встановлено, що згідно з договорами купівлі-продажу від 09.09.2013 №1 -09/09 та від 01.02.2016 № 1-01/02 ФОП ОСОБА_3 зобов'язується передати у власність, а покупець ТзОВ «ККС» зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору. Умовами договору передбачено, що кількість товару зазначається в накладних, продавець виготовляє товар на підставі заявки на виробництво товару, розрахунки за товар здійснюються на умовах предоплати, або протягом 14 днів з моменту переходу права власності від продавця до покупця, та перехід права власності і ризиків на товар від продавця до покупця відбувається в момент підписання ТТН перевізником.

Проте, в ході проведення перевірки підприємцем не пред'явлено (не надано) заявок на виробництво товару від ТзОВ «ККС» та перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 відвантажено ТМЦ (суміш пластівців) на ТзОВ «ККС» на загальну суму 667378,66 грн., в тому числі ПДВ 111229,77 грн., а саме: 2014 рік - 400205,70 грн., в тому числі ПДВ 66700,95 грн. 2015 рік - 215672,96 грн., в тому числі ПДВ 35945,49 грн. 2016 рік - 51500 грн., в тому числі ПДВ 8583,33 грн.

В подальшому, згідно з додатком 1 до податкової декларації підприємцем коригувалися кількісні і вартісні показники до податкової накладної, а саме зменшувалися зобов'язання по покупцю ТзОВ «ККС», внаслідок повернення коштів на загальну суму 180000,00 грн., а саме за: 2015 рік на суму 120000,00 грн., в тому числі ПДВ 20000,01 грн., 2016 рік на суму 60000,00 грн., в тому числі ПДВ 10000,01 грн., згідно податкових накладних, які наведені на сторінках 20-21 акту перевірки.

Згідно з аналізом видаткових накладних, ТТН та довіреностей по покупцю ТзОВ «ККС», встановлено, що суміш пластівців було відвантажено ТзОВ «ККС» на загальну суму 667378,66 грн., в тому числі ПДВ 111229,77 грн., а саме: 2014 рік - 400205,70 грн., в тому числі ПДВ 66700,95 грн. 2015 рік - 215672,96 грн., в тому числі ПДВ 35945,49 грн., 2016 рік - 51500,00 грн., в тому числі ПДВ 8583,33 грн., про що свідчать підписи про отримання товару в видаткових накладних, довіреності на отримання товару та ТТН на транспортування отриманого товару. Тобто, вищевказані ТМЦ (суміш пластівців) були отримані покупцем ТзОВ «ККС» та умови договорів купівлі-продажу від 09.09.2013 № 1-09/09 та від 01.02.2016 №1-01/02 щодо отримання товару виконані.

При цьому, перевіркою зроблено висновок, що оскільки ФОП ОСОБА_3 внаслідок коригування, зменшувалися зобов'язання по покупцю ТзОВ «ККС» на загальну суму 180000,00 грн., а саме за 2015 рік на суму 120000,00 грн., в тому числі ПДВ 20000,01 грн., та 2016 рік на суму 60000,00 грн., в тому числі ПДВ 10000,01 грн., то відповідно ТзОВ «ККС» повинно повернути вищевказані ТМЦ суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3, хоча накладних на повернення даних ТМЦ підприємцем не пред'явлено. Дані ТМЦ не використовувались в господарській діяльності платника податку та відсутні в залишку, внаслідок чого перевіркою нараховані податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування (вартості даних ТМЦ) на останній місяць звітного податкового періоду. В зв’язку із цим, перевіркою зроблено висновок про заниження позивачем податкових зобов’язань на загальну суму ПДВ 30000,00 грн., а саме за грудень 2015 року на 20001,00 грн., грудень 2016 року на 9001,00 грн., чим порушено пункт 198.5 статті 198, пункт 188.1 статті 188 та пункт 189.1 статті 189 ПК України.

Проте, з такими висновками акту перевірки суд не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Перевіркою правильно встановлено наявність господарських відносин між позивачем та ТзОВ «ККС», між якими були укладені договори купівлі-продажу від 09.09.2013 №1-09/09 та від 01.02.2016 № 1-01/02, та на виконання яких відповідно до податкових накладних, довіреностей та товарно-транспортних накладних ФОП ОСОБА_3 поставив на ТзОВ «ККС» ТМЦ (суміш пластівців) протягом 2014-2016 років на загальну суму 667378,66 грн. (а. с. 45-52, 89-111).

Разом з тим, під час проведення перевірки не було досліджено питання щодо проведення розрахунків між вказаними контрагентами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що протягом 2014-2016 років ФОП ОСОБА_3 відвантажив на ТзОВ «ККС» продукцію на суму 667378,66 грн., у той час як протягом цього ж періоду ТзОВ «ККС» здійснило оплати на суму 877449,50 грн., тобто на 191070,84 грн. більше, ніж отримало товару. При цьому, протягом 2014-2016 років ФОП ОСОБА_3 повернув передоплату на ТзОВ «ККС» на суму 191070,84 грн., станом на 31.12.2016 заборгованість відсутня, що підтверджується звітами про дебетові і кредитові операціями по рахунку (а. с. 53-73), актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 (а. с. 74-76), розрахунком сальдо заборгованості по операціям купівлі-продажу між ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «ККС» за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 (а. с. 198-200).

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, враховуючи, що позивач в порядку пункту 192.1 статті 192 ПК України відкоригував податкові зобов’язання по покупцю ТзОВ «ККС» шляхом їх зменшення у зв’язку із поверненням попередньої оплати, ТзОВ «ККС» фактично товарів на суму передоплати, яка повернута, не отримував, тому відсутні правові підстави стверджувати про заниження позивачем податкових зобов’язань на загальну суму ПДВ 30000,00 грн. та порушення пункту 198.5 статті 198, пункту 188.1 статті 188 та пункту 189.1 статті 189 ПК України.

Крім того, у розділі 2.6.2 (податковий кредит) акту перевірки від 24.11.2017 № 14671/13-04/НОМЕР_2 зазначено, що ФОП ОСОБА_3 до податкового кредиту відповідних періодів включені суми ПДВ згідно з податковими накладними, зазначеними на сторінках 24-25 акту, які не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, у зв’язку із чим занижені податкові зобов’язання з ПДВ на загальну суму 14226,00 грн., а саме за лютий на суму 1357,00 грн., березень на суму 199,00 грн., липень на суму 7370,00 грн., серпень на суму 2350,00 грн., вересень на суму 2180,00 грн., жовтень на суму 213,00 грн., листопад на суму 557,00 грн., чим порушені пункти 198.5 статті 198, пункт 199.1 статті 199 ПК України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Разом з тим, у вказаному розділі акту перевірки не наведено жодних мотивів, з яких державний ревізор-інспектор дійшов висновку про те, що ТМЦ, які зазначені у спірних податкових накладних, не призначені для використання у господарській діяльності позивача.

Враховуючи також, що частина ТМЦ, які зазначені у спірних податкових накладних, описаних на сторінках 24-25 акту перевірки від 24.11.2017 № 14671/13-04/НОМЕР_2 (а. с. 167-191), були використані при наданні послуг щодо зернового бункера, а під час розгляду справи представник позивача надав інші докази, які підтверджують використання окремих ТМЦ (шини) у господарській діяльності (матеріали фотозйомки, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів) (а. с. 160-166), тому суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за вказаними податковими накладними.

В розділі 2.5.4 акту перевірки від 24.11.2017 № 14671/13-04/НОМЕР_2 вказано про те, що перевіркою правильності нарахування ЄСВ з сум доходу, на який нараховується ЄСВ у розмірі 34,7% за 2015 рік та 22% за 2016 рік, встановлено заниження ЄСВ за 2015 рік на суму 39430,51 грн. та за 2016 рік на 1822,50 грн., чим порушено пункт 2 частини першої статті 7, пункти 2, 3, 9 статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI та підпункту 3 пункту 5 розділу IV Наказу Мінфіну України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

При цьому, як вбачається з наданих в судовому засіданні представником відповідача пояснень, висновок щодо порушення у вигляді заниження ЄСВ зроблено на підставі висновків пунктів 2.1.2, 2.6.2 акту перевірки від 24.11.2017 № 14671/13-04/НОМЕР_2 та на підставі цього було прийняте рішення від 14.12.2017 № НОМЕР_7 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та надіслана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2017 № Ф-0335081307.

Враховуючи, що в ході розгляду справи порушення, зазначені у пунктах 2.1.2, 2.6.2 акту перевірки від 24.11.2017 № 14671/13-04/НОМЕР_2, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, тому висновки перевірки про заниження позивачем ЄСВ також не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, з наведених вище мотивів та підстав суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування прийнятих ГУ ДФС у Волинській області податкових повідомлень-рішень від 14.12.2017 № НОМЕР_3 (яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 2285,94 грн.), № НОМЕР_4 (яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 60147,50 грн.), № НОМЕР_6 (яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО на 23170,04 грн.), а також рішення від 14.12.2017 № НОМЕР_7 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2017 № Ф-0335081307.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.12.2017 № НОМЕР_5, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 170,00 грн., суд виходить з такого.

Перевіркою (розділ 2.6.8 акту перевірки від 24.11.2017 № 14671/13-04/НОМЕР_2) виявлено, що ФОП ОСОБА_3 не подав повідомлення за формою № 20-ОПП щодо наявності у підприємця нерухомого майна (транспортних засобів, ангарів, млинів, тощо), які використовуються у підприємницькій діяльності, чим порушено пункт 22.1 статті 22, пункт 63.3 статті 63 ПК України та пункт 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 року № 462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за № 503/25280.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про зміну основного місця обліку великого платника податків. Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Згідно із пунктом 117.1 статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень.

Як встановлено під час розгляду справи, в розділі 1.6.2 акту перевірки від 24.11.2017 № 14671/13-04/НОМЕР_2 державний ревізор-інспектор неправильно зазначила дату набуття позивачем у власність автомобіля HYUNDAI, 2007 р. в., р.н. НОМЕР_9, а саме 16.10.2015 (а. с. 8 зворот), тоді як вказаний транспортний засіб був зареєстрований за позивачем 24.11.2007, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АСС 044662 (а. с. 117), та який був включений позивачем у повідомлення від 23.12.2011 № 1-23/12 про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП) (а. с. 77).

Враховуючи також, що в судовому засіданні 26.04.2018 представник відповідача ОСОБА_5 (державний ревізор-інспектор, яка проводила перевірку) визнала помилковість висновків щодо неподання позивачем повідомлення за формою № 20-ОПП щодо наявності вказаного транспортного засобу, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2017 № НОМЕР_5 також підлягають до задоволення.

Крім того, на думку суду, податкове повідомлення-рішення від 18.01.2018 № НОМЕР_1, яким до позивача застосовані штрафні санкції за платежем «пальне» в сумі 5187,50 грн., також винесено безпідставно, з огляду на таке.

В розділі 2.7 (акцизний податок) акту перевірки від 24.11.2017 № 14671/13-04/НОМЕР_2 вказано, що ФОП ОСОБА_3 здійснював реалізацію пального відповідно до податкової накладної № 39 від 30.11.2016 в кількості 300 літрів за ціною 14,41 грн. на загальну суму 5187,50 грн., в т. ч. ПДВ 864,58 грн., зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому, будучи не зареєстрованим платником акцизного податку, чим порушено підпункт 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України.

Згідно із підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

За приписами пункту 117.3 статі 117 ПК України здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Отже, суб’єкт господарювання може бути притягнутий до відповідальності за операцію саме з реалізації пального, якщо при цьому він не зареєстрований платником акцизного податку.

Відповідно до підпункту 14.1.212 ПК України реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Як вбачається із податкової накладної від 30.11.2016 № 39 (а. с. 123), постачальник та отримувач товару є одна і та ж особа (ФОП ОСОБА_3М.), у графі «не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» зазначена цифра «13», що згідно із пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267), означає «складена у зв'язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності», а у графі індивідуальний номер отримувача вказано ПН «400000000000» (відповідно до пункту 12 вказаного Порядку у разі складання податкової накладної за операціями з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку; переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих; здійснення операцій з постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «400000000000», а в рядку «отримувач (покупець)» платник податку зазначає власне найменування (ОСОБА_6.).

Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що переходу права власності на товар паливо дизельне в кількості 300 літрів за вказаною податковою накладною не відбулося, тобто, позивач не здійснював операцію з реалізації пального та не зобов’язаний був реєструватися платником акцизного податку, у зв’язку із чим необхідно прийти висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 5187,50 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.01.2018 № НОМЕР_1 та про задоволення позовних вимог про визнання його протиправним та скасування.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в загальному розмірі 2055,76 грн., сплачений платіжними дорученнями від 27.12.2017 № 2-27/12 (а. с. 2) та від 26.01.2018 № 1-26/01.

Керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Волинській області податкові повідомлення-рішення від 14 грудня 2017 року № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 № НОМЕР_6, № НОМЕР_3, від 18 січня 2018 року № НОМЕР_1, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 грудня 2017 року № Ф-0335081307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14 грудня 2017 року № НОМЕР_7.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43000, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 39400859) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (43026, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судові витрати в розмірі 2055 гривень 76 копійок (дві тисячі п’ятдесят п’ять гривень сімдесят шість копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх

Повний текст рішення складено 18 травня 2018 року