Рішення № 74194919, 23.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 р. Справа№805/2959/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб’єва І.Г., при секретарі судового засідання Козирєвій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – Селидовське ОУПФУ), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського ОУПФУ від 22 лютого 2018 року за №1599 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до пункту «а» статті 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов’язати Селидовське ОУПФУ повторно розглянути заяву від 30 січня 2018 року за №493 із зарахуванням до страхового стажу період роботи з 15 червня 1984 року по 25 серпня 1984 рік на підприємстві ВП шахта ім. Челюскінців та з 14 червня 1985 року по 24 липня 1985 рік на підприємстві Ордена Леніна ш-у «Октябрське» в/о «Донецьквугілля».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Селидовського ОУПФУ йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через неможливість проведення перевірки документів, підтверджуючих пільговий стаж, які знаходяться на території непідконтрольній українській владі, а також відсутність довідки про підтвердження наявного трудового стажу. Вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує його право на отримання пенсійного забезпечення відповідно до чинного законодавства.

Ухвалою суду від 02 травня 2018 року у справі відкрито спрощене провадження та призначено засідання на 23 травня 2018 року.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов та просить у його задоволенні відмовити. Посилається на те, що при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах Селидовське ОУПФУ діяло в межах повноважень та правомірно не зарахувало до пільгового стажу періоди роботи з 15 червня 1984 року по 25 серпня 1984 рік через те, що підприємство фактично перебуває на тимчасово не підконтрольній українській владі території, а тому, неможливо здійснити перевірку зайнятості робітника повний робочий день в підземних умовах та період роботи з 14 червня 1985 року по 24 липня 1985 року оскільки не надана пільгова довідка.

До судового засідання сторони не з’явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

На підставі статей 205, 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за відсутності представників сторін та без здійснення фіксування судового процесу.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України, ОСОБА_1 перебуває за адресою: 85400, АДРЕСА_1.

30 січня 2017 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по списку 1 згідно пункту «а» статті 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Із записів трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_1 працював:

- з 15 червня 1984 року по 25 серпня 1984 року у якості підземного гірничого з ремонту гірних виробіток 4 розряду з повним робочим днем у шахті Шахта імені Челюскінців Донецького виробничого об’єднання з добичі вугілля, якою на цей час є ВП «Шахта ім. Челюскінців» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» (наказ 427-к від 18 червня 1984 року);

- з 14 червня 1985 року по 24 липня 1985 року у якості учня гірничого очисного забою підземним з повним робочим днем у шахті для проходження виробничої практики у Ордена Леніна «Шахтоуправління Жовтневе» виробничого об’єднання «Донецьквугілля», яке на цей час є ВП «Шахта» Жовтневий рудник» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» (наказ 664-к від 14 червня 1985 року).

Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день.

Довідкою ВП «Шахта ім. Челюскінців» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» від 01 грудня 2017 року №155 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії підтверджено роботу Позивача з повним робочим днем в шахті за Списком №1 у період з 15 червня 1984 року по 25 серпня 1984 року.

Довідкою ВП «Шахта» Жовтневий рудник» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» від 11 жовтня 2017 року №242 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії підтверджено роботу Позивача з повним робочим днем в шахті за Списком №1 у період з 14 червня 1985 року по 24 липня 1985 року

Як вбачається зі змісту довідки та записів в трудовій книжці - періоди роботи, номера наказів за якими позивач приймався на роботу, професія (посада), за якою позивач працював у спірні періоди, не мають розбіжностей.

У рішенні Відповідача від 22 лютого 2018 року №1599 про відмову в призначенні (перерахунку пенсії) зазначено, що до пільгового стажу не зараховано:

- період роботи з 15 червня 1984 року по 25 серпня 1984 року, у зв’язку з тим, що підприємство фактично перебуває на тимчасово не підконтрольній українській владі території, а тому, неможливо здійснити перевірку зайнятості робітника повний робочий день в підземних умовах;

- періоди роботи з 14 червня 1985 року по 24 липня 1985 року, у зв’язку з тим, що відсутня пільгова довідка.

За приписами пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та частини першої статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

З трудової книжки БТ-І № 9368844 на ім'я ОСОБА_2 вбачається, що позивач працював у період з 15 червня 1984 року по 25 серпня 1984 року у якості підземного гірничого з ремонту гірних виробіток 4 розряду з повним робочим днем у шахті Шахта імені Челюскінців Донецького виробничого об’єднання з добичі вугілля, якою на цей час є ВП «Шахта ім. Челюскінців» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», з 14 червня 1985 року по 24 липня 1985 року у якості учня гірничого очисного забою підземним з повним робочим днем у шахті для проходження виробничої практики у Ордена Леніна «Шахтоуправління Жовтневе» виробничого об’єднання «Донецьквугілля», яке на цей час є ВП «Шахта» Жовтневий рудник» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».

Записи про спірний період роботи здійснені в 1984-1985 роках, засвідчені відповідною печаткою підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день.

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини й громадянина безпосередньо на підставі Конституції України - гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

В рішенні від 08 липня 2004 року в справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною ОСОБА_2, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні в справі «Лоізіду проти Туреччини».

Європейський Суд з прав людини дійшов до такого висновку: «За наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною ОСОБА_2 міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

У зв'язку з цим суд зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на призначення пенсії, що стосується предмету позову.

Чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, які тепер перебувають на тимчасово неконтрольованій території України, отже, посилання Відповідача на неможливість взяття до відома довідки від 01 грудня 2017 року №155, яка надана Позивачем для підтвердження трудового стажу є неправомірним.

Що ж до посилання Відповідача на неможливість проведення перевірки підприємства, яким видано зазначені довідки, суд зазначає, що положенням частини третьої статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право відповідача на проведення перевірки.

Разом з цим, неможливість проведення перевірки підприємства, яким видано довідки, не є підставою для відмови особі в зарахуванні відповідного стажу та призначення пенсії.

Інші доводи відповідачів, які наведені в письмових запереченнях, не є обґрунтованими з огляду на те, що Порядок, затверджений постановою КМУ №637 від 12 серпня 1993 року, було прийнято саме з метою створення юридичних механізмів підтвердження трудового стажу працівників з метою належної реалізації ними права на пенсійне забезпечення, в зв'язку з чим Порядком передбачено кілька альтернативних способів підтвердження трудового стажу, які можуть бути застосовані в різних ситуаціях (на підставі інших, ніж трудова книжка, документів або на підставі показань свідків).

За таких обставин та з урахуванням відомостей, які містяться у трудовій книжці Позивача за період роботи з 15 червня 1984 року по 25 серпня 1984 року, з 14 червня 1985 року по 24 липня 1985 року, вбачається, що в трудовій книжці містяться всі необхідні оформлені належним чином відомості про займану посаду і період виконуваної роботи для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці.

Крім того, зазначені періоди підтверджені довідками про наявність трудового стажу для призначення пенсії.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Разом з тим суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення (перерахунок) пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Отже, після скасування рішення Відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача від 30 січня 2018 року, зареєстровану за №493, про призначення пенсії, з урахуванням встановлених судом у справі обставин.

За вимогами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (85400, АДРЕСА_1) до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22 лютого 2018 року за №1599 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до пункту «а» статті 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Зобов’язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 січня 2018 року за №493, з урахуванням встановлених судом обставин у справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23 травня 2018 року.

Суддя Аляб'єв І.Г.