Постанова № 74193756, 23.05.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 3/243/759/2018

Номер справи 243/1728/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23» травня 2018 року суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Хаустова Т.А., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвоката ОСОБА_1, розглянувши матеріали, які поступили від Управління патрульної поліції в містах Краматорську та Слов’янську Департаменту патрульної поліції у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, РНОКПП: НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2’янськ, АДРЕСА_1,

про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

28 лютого 2018 року о 02 годині 10 хвилин в м. Слов’янськ на перехресті вулиці Смольної та вулиці ОСОБА_3, водій ОСОБА_2, який раніше, 01 грудня 2017 року на підставі Постанови судді Слов»янського міськрайонного суду Донецької області був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП і йому було призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, керував транспортним засобом «Mazda 626», державний номерний знак 90682ЕК, який належить ОСОБА_4, з ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, нечітка мова). Про проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, у встановленому законом порядку, водій спочатку погодився пройти огляд, але у медичному закладі ухилився від проходження такого огляду в присутності двох свідків, що підтверджено Висновком № 98, вчинивши відповідне правопорушення повторно протягом року, Постанова Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2017 року, чим порушив п. 2.5 ПДР України, та тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В судовому засіданні ОСОБА_2 роз’яснені права та обов’язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності передбачені ст. 268 КУпАП та ст.ст. 10, 63 Конституції України.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і спів ставити їх з матеріалами судової справи.

Таким чином, доступ до суду є аспектом права на справедливий суд, порушення якого (права на доступ) неодноразово визнавалось ЄСПЛ, зокрема в справах «Кутіч проти Хорватії», заява № 487778\99 п.25. ЄСПЛ 2002-11, «Меньшакова проти України», заява № 377\02 від 08.04.2010 р.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбаченні цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

ОСОБА_2 свою провину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 2 КУпАП не визнав повністю та пояснив, що 28 лютого 2018 року о 02 годині 10 хвилин в м. Слов’янськ на перехресті вулиці Смольної та вулиці ОСОБА_3, він дійсно, керував транспортним засобом «Mazda 626», державний номерний знак 90682ЕК, який належить ОСОБА_4, був зупинений працівниками поліції, оскільки проїхав перехрестя на червоне світло світлофору. Йому працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан сп’яніння, від проходження огляду на стан сп’яніння він не відмовлявся, намагався у присутності двох свідків пройти огляд. Але у нього не виходило належно продути трубку і апарат нічого не показав. Потім йому запропонували проїхати до Наркологічного диспансеру, де він також намагався продути, але в нього нічого не вийшло, оскільки він хворів. Працівники наркодиспансеру могли відібрати у нього інші аналізи, але вони цього не зробили. На місці його зупинки він неодноразово намагався правильно пройти огляд, але нічого не виходило. Працівники поліції ніяких документів, протоколів на місці його зупинки з цього приводу не складали, запропонували йому проїхати до диспансеру, на що він погодився.

Аналізуючи вказані пояснення ОСОБА_2 у сукупності з іншими, зібраними по справі доказами, суд находить ці пояснення ОСОБА_2 такими, що не відповідають об’єктивній дійсності, протиречать зібраним по справі об’єктивним доказам та такими, що дані з метою ухилення від покарання за вчинене правопорушення.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року : «Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Як вбачається з диспозиції ч. 2 ст. 130 КУпАП, відповідальність по ній настає 1) повторне протягом року керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п. 2.9 «а» ПДР України), у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п. 2.9 «г» ПДР України), а також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР).

Таким чином для кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 130 КУпАП необхідно встановити, що особа:

- повторно протягом року керувала транспортним засобом, при цьому будучи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

- або передала керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, за умови, що тому, хто передає керування, відомо про такий стан;

- або керувала транспортним засобом та відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналіз вищевказаних норм законодавства та диспозиції інкримінованої ОСОБА_2 статті КУпАП, доводить суду, що законодавець чітко визначив вичерпний перелік підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 130 КУпАП і кожна ця обставина як окрема так і у сукупності з іншими є по суті складовою адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Тобто якщо водій транспортного засобу ухиляється від огляду на стан сп’яніння, який йому було запропоновано пройти з дотриманням всіх діючих вимог, відповідні його дії та ознаки сп'яніння зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, то це вже є підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Також, згідно пункту 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп’яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, що є підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 252 КУпАП Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом і правосвідомістю.

Так, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_2 він не знайомий. Вночі, точну дату він не пам’ятає, він рухався з боку м. Слов’янська в сторону с. Хімік і був зупинений працівниками поліції. В автомобілі поліції знаходилася дівчина – поліцейський. Йому запросили у якості свідка та повідомили, що є підозра, що чоловік керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. Працівники поліції дістали з валізи прибор та запропонували чоловіку продути в трубку. Молодий чоловік намагався дути у трубку, але в нього не виходило. Потім молодому чоловіку працівники поліції запропонували проїхати в наркологію, на що той погодився та надав свою згоду. Молодий чоловік поводив себе нормально, зовнішніх ознак сп’яніння він не помітив. На місці алкотестер не спрацював. З ним був ще чоловік у якості понятого.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що 28 лютого 2018 року разом з ОСОБА_2 він їхав в автомобілі, коли той був зупинений працівниками поліції. Йому відомо, що стосовно ОСОБА_2 було складено Протокол про адміністративне правопорушення за те, що він відмовився від проходження медичного огляду на стан сп’яніння. Він був присутнім, коли зупинили автомобіль і стверджує, що ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження медичного огляду. В цей день ОСОБА_2 спиртні напої не вживав. Він знайомий ОСОБА_2 вже півтора роки, стосунки у них дружні. Він разом з ОСОБА_2 до наркологічного диспансеру не їздив і що саме там відбувалося, йому не відомо.

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 вважаю ці показання правдивими, такими, що відповідають об’єктивній дійсності, оскільки дані свідки були очевидцями подій 28 лютого 2018 року, які відбувалися на місці зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_2, а не в наркологічному диспансері.

В судовому засіданні також встановлено, не заперечується ОСОБА_2 та його захисником, що Протокол про адміністративне правопорушення від 28 лютого 2018 року було складено не на місці зупинки автомобіля, а вже після того, як ОСОБА_2 було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп’яніння в наркологічному диспансері. Вищевказані свідки – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не були присутні в наркологічному диспансері і тому не можуть надати пояснень стосовно подій, які там відбувалися 28 лютого 2018 року.

Свідок ОСОБА_7 – сержант поліції суду пояснила, що один раз бачила ОСОБА_2, коли зафіксували правопорушення і вона складала документи. 28 лютого 2018 року вночі вона здійснювала патрулювання разом з рядовим поліції ОСОБА_8, екіпаж №403. Вони стояли в районі с. Черевківка, на перехресті вулиць ОСОБА_9 - О.Тихого-Смольна – Аеродромна. Вони виявили автомобіль, який виїхав на перехрестя, побачив їх і зупинився. Для водія автомобіля було зелене світло світлофора, але водій не рухався, а потім поїхав на червоний сигнал світлофора в сторону вул. ОСОБА_9. Вони поїхали за ним і зупинили за вчинення даного правопорушення. При спілкуванні з ОСОБА_2 виявили ознаки алкогольного сп’яніння. У ОСОБА_2 був Тимчасовий талон на право керування автомобілем. Вони в присутності двох свідків запропонували ОСОБА_2 пройти медичний огляд на стан сп’яніння. ОСОБА_2 погодився пройти на місці, але не зміг продути, як слід і тому результат не був отриманий. ОСОБА_2 запропонували проїхати до наркологічного диспансеру, на що він погодився. Вони відпустили понятих і поїхали в наркологію. В наркологічному диспансері ОСОБА_2 знову не зміг продути апарат. Вважає, що такими своїми діями ОСОБА_2 ухилявся від проходження медичного огляду на стан сп’яніння. Лікар, який тієї ночі оглядав ОСОБА_2 також зробив такий висновок і було складено Протокол за ст. 130 ч.2 КУпАП. ОСОБА_7 вона та командир роти пропонували ОСОБА_2 пройти медичний огляд у наркодиспансері. Коли у ОСОБА_2 не вийшло продути трубку, то лікар пропонував йому здати інший біоматеріал, але ОСОБА_2 відмовився.

Суд вважає, що працівники поліції діяли у відповідності до вимог ст.19 Конституції України, якою передбачено, що « Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України».

Належних та допустимих доказів, які б спростовували ці ствердження суду, ОСОБА_2 та його захисник до суду не надали та на їх наявність не посилаються.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов’язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З Постанови Слов’янського міськрайонного суду Донецької області по справі № 243/2191/17 від 01 грудня 2017 року, вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом 2017 року, а саме 01 грудня 2017 року, було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та стягнуто з ОСОБА_2 штраф на користь держави у сумі 10200,00 грн. та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік (а.с.22-23).

Провина ОСОБА_2 доведена матеріалами справи а саме: Протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 094115 від 28 лютого 2017 року, з якого вбачається, що 28 лютого 2018 року о 02 годині 10 хвилин в м. Слов’янськ на перехресті вулиці Смольної та вулиці ОСОБА_3, водій ОСОБА_2, керував транспортним засобом «Mazda 626», державний номерний знак 90682ЕК, який належить ОСОБА_4, з ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, нечітка мова). Про проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, у встановленому законом порядку, водій спочатку погодився пройти огляд, але у медичному закладі ухилився від проходження такого огляду в присутності двох свідків, що підтверджено Висновком № 98, вчинивши відповідне правопорушення повторно протягом року, Постанова Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2017 року, чим порушив п. 2.5 ПДР України (а.с.2). Вказаний Протокол про адміністративне правопорушення від 28 лютого 2018 року було складено не на місці зупинки автомобіля, а вже після відмови ОСОБА_2 пройти медичний огляд на стан сп’яніння в «Міському наркологічному диспансері м. Слов’янська».

Як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, він працює лікарем – наркологом «Міський наркологічний диспансер м. Слов’янська». 28 лютого 2018 року він проводив медичний огляд на стан сп’яніння ОСОБА_2 Щоб працював прибор «Алко тестер» необхідно видихнути один літр повітря, щоб спрацював тестер. Особи, які не бажають проходити медичний огляд, втягують повітря у себе або переривають дихання. Можливо також відібрати біозразки, але якщо особа не бажає правильно дихати, то вона відмовиться і від здачі біологічних матеріалів. Біопроба крові береться у особи тоді, коли особа перебуває у безпорадному стані. Вони пропонують всім здавати біологічні проби, але хто не бажає здавати біопробу повітря, той і не бажає здавати інші біологічні проби. Він, як лікар, проводить огляд на стан сп’яніння шляхом клінічного огляду. Для дачі Висновку йому необхідно лабораторні дані, які вони повинні проводити двома різними методами.

Вказані показання свідка також підтверджуються в судовому засіданні і об’єктивними доказами, а саме:

Висновком № 98 лікаря КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Слов’янська» про те, що 28 лютого 2018 року о 03 годині 10 хвилин для проведення медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння було доставлено ОСОБА_2, від проходження огляду останній відмовився (а.с.5).

Вказані обставини також підтверджені і ОСОБА_11 Головного лікаря «Міський наркологічний диспансер м. Слов’янська» ОСОБА_12 Вих. 4/169 від 03 квітня 2018 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 був оглянутий у КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Слов’янська» 28 лютого 2018 року в 3 годині 10 хвилин, Акт № 98, лікарем – наркологом ОСОБА_10 на стан алкогольного та наркотичного сп’яніння. Від медичного огляду на стан алкогольного та наркотичного сп’яніння ОСОБА_2 відмовився. Від здачі біопроб відмовився» ( а.с. 33, 34).

Також із ОСОБА_11о. Головного лікаря ОСОБА_12 Вих. 4/236 від 22 травня 2018 року вбачається, що «ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 був доставлений у КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Слов’янська» 28 лютого 2018 року о 3 годині 10 хвилин для проведення медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного сп’яніння.

Від медичного огляду на стан алкогольного та наркотичного сп’яніння ОСОБА_2 відмовився. Від здачі біопроб ( повітря, сеча, кров) відмовився.

Відмова від здачі біопроб зафіксована в Акті медичного огляду №98 від 28 лютого 2018 року о 3 годині 10 хвилин.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного сп’яніння технічними засобами не проводився, в зв’язку з відмовою ОСОБА_2 від проведення йому медичного огляду ( а.с. 39).

Вказані письмові докази є допустимими, об’єктивними та у передбачений законом спосіб не спростовані.

Судом не встановлено таких обставин, які ставили б під сумнів показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10 так само не надано суду доказів, що їх спростовують. Репутація цих осіб не дискредитована, довіра до їх показань не підірвана, мотивів можливої нечесності як приводу для обмовляння правопорушника захистом не доведено.

В судовому засіданні ОСОБА_2, його захисник скористалися правом допитати цих осіб , що відповідає вимогам п.1, підп. «d»п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, із забезпеченням їм можливості надати аргументи на спростування їх показань, однак жодних об»єктивних даних для того, щоб ставити їх під сумнів, суд не встановив.

Показання свідків повністю узгоджуються зі змістом інших доказів, вказаними вище.

За таких обставин, суд приймає до уваги при ухваленні Постанови показання свідків, письмові докази, як докази винуватості ОСОБА_2

Відповідно до п. 2.5 Правил Дорожнього Руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп’яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, повторно протягом року.

Таким чином, провина ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, доведена у повному обсязі, обставин, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення в судовому засіданні не встановлено. Обставиною, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення в судовому засіданні не встановлено.

Судом також у відповідності до вимог статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення враховується ступінь вини і матеріальний стан особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Призначаючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд враховує обставини, що пом’якшують відповідальність та обирає стягнення в межах санкції, встановленої в межах стягнення, передбаченого ст. 130 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).

З урахуванням обставин справи та особи правопорушника, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, оскільки відповідно до Постанови Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2017 року до ОСОБА_2 було застосовано адміністративне стягнення за ст. 130 ч. 1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 600 (шість сот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) Постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується, особою, на яку покладено таке стягнення в розмірі, передбаченому п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 34, 35, 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_2, винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 2 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400,00 гривень (двадцять тисяч чотириста гривень) 00 коп., на р/р № 31114149700001 в банку ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код платежу 21081300, ЄДРПОУ 38033949, одержувач платежу Донецьке УК, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Стягнути з ОСОБА_2, судовий збір на користь держави у сумі 352,40 гривень на доходний рахунок 31215256700001 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, код ЄДРПОУ 37993783, одержувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд.

Строк пред’явлення постанови до виконання три місяці.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_13