Постанова № 74186117, 23.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/890/18Головуючий по 1 інстанції - Линдюк В.С. Категорія: на ухвалу Доповідач в апеляційній інстанції - Бородійчук В.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Фетісової Т.Л., Нерушак Л.В.

секретар Анкудінов О.І.

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 березня 2018 року (постановлену в приміщенні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області під головуванням судді Линдюк В.С.) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

25 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2017 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено її до попереднього судового засідання. Ухвалою від 07 лютого 2018 року задоволено заяву позивача ОСОБА_3 про відвід судді Свитки С.Л. щодо розгляду даної цивільної справи, та повернуто справу до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 лютого 2018 року дану справу передано на розгляд судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області Линдюку В.С.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12 лютого 2018 року суддею Линдюком В.С. прийнято дану справу до свого провадження.

Водночас оскільки провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою без додержання вимог п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачу відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України надано строк для усунення наявних у позовній заяві недоліків.

Позивачем, у межах встановленого судом строку, надіслано до суду позовну заяву з уточненими позовними вимогами та зміною підстав позову, однак недоліки щодо додержання вимог п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, не усунуто.

Крім того, уточнена позовна заява та додатки до неї, у порушення ч. 1 ст. 177 ЦПК України, надіслано до суду в одному екземплярі, а не відповідно до кількості відповідачів.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Застосовано відносно ОСОБА_3 заходи процесуального примусу у виді штрафу у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 762 грн., які стягнуто в дохід державного бюджету.

Роз'яснено позивачу, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, вона має право звернутися до суду повторно, а також у випадку повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, суд може стягнути у дохід державного бюджету з неї штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Постановляючи свою ухвалу, суд мотивував її доводи тим, що положеннями п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Таким чином, оскільки позивачем не усунуто недоліки, вказані в ухвалі суду від 12 лютого 2018 року, наявні підстави для залишення даної позовної заяви без розгляду.

Залишаючи вказану позовну заяву ОСОБА_3 без розгляду, суд також дійшов висновку про те, що є підстави для визнання її такою, що має ознаки зловживання процесуальними правами.

Відповідно до змісту позову, поданого ОСОБА_3, його предметом є застосування наслідків недійсного правочину, а саме: договору купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 27 жовтня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, ОСОБА_5

Підставою для визнання вказаного вище правочину недійсним ОСОБА_3 у первісному позові вказала порушення майнових прав її неповнолітнього сина ОСОБА_7, 1990 року народження, під час його укладення.

Крім того, подаючи первісний позов ОСОБА_3 зазначила, що діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7, 1990 року народження. При цьому, станом на дату звернення ОСОБА_3 з даним позовом до суду ОСОБА_7 є повнолітнім, а документів, які б свідчили про те, що він уповноважив ОСОБА_3 на певні процесуальні дії до позову не долучено. Крім того, є таке, що набрало законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_7 до тих же відповідачів, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У позові, поданому на усунення недоліків, ОСОБА_3 вже вказала, що вказаним вище правочином, недійсність якого не повинна встановлюватися судом, оскільки зумовлена порушенням майнових прав її неповнолітнього сина ОСОБА_7, 1990 року народження, порушено її права, та вона має інтерес повернути у власність відчужений у 2007 році вищевказаний будинок. Водночас відповідно до наданих до позову додатків ОСОБА_3 особисто письмово погодила укладення даного правочину, що засвідчено у встановленому законом порядку.

Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_3 посилалася на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 17.07.2012 року у справі № 2-39/2011 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, служби у справах дітей Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації, органу опіки та піклування Стеблівської селищної ради Корсунь-Шевченківського району та приватного нотаріуса Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофанової Л.П., прокурора Городищенського району Черкаської області, про недійсність правочину - договору купівлі-продажу житлового будинку та про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину договору купівлі-продажу житлового будинку, яке рішенням апеляційного суду черкаської області від 25 жовтня 2012 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено, оскільки - підстав для визнання вказаного вище правочину недійсним та, як наслідок, застосування наслідків його недійсності, не встановлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 листопада 2012 року відмовлено ОСОБА_7 у відкритті касаційного провадження.

Таким чином, позивач звернулася до суду з тими самими позовними вимогами щодо предмету спору та з тих самих підстав, що вже вирішено рішенням суду, яке набрало законної сили, формально змінивши лише позивача по справі, що позбавило суд можливості відмовити у відкритті провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

З огляду на вказане, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 допустила зловживання процесуальними правами, оскільки подала до суду завідомо безпідставний позов, з питань, які вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 березня 2018 року як незаконну.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказала, що суд неправильно застосував до неї п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України щодо зловживання процесуальними правами при подачі завідомо безпідставного позову.

Вказує, що правовою підставою для звернення до суду є існування нікчемного договору купівлі-продажу, оскільки договір нікчемний і питання повернення житла не вирішено, тому підстави звернення до суду за захистом порушених прав є.

За вищевказаних обставин, вважає, що є всі підстави для скасування ухвали суду в частині застосування до неї заходів процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі одного прожиткового мінімуму в сумі 1 762 грн.

У відзивах, що надійшли на апеляційну скаргу ОСОБА_3 від відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, останні вказують, що ухвала суду є законною, постановленою з дотримання положень чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 безпідставними, не підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи. Тому, просили ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, просили стягнути з ОСОБА_3 на свою користь витрати за надання правничої допомоги в сумі 800 грн., оскільки суд не вирішив питання про стягнення судових витрат.

Клопотання відповідачів про стягнення витрат на правову допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції не є в даному випадку предметом розгляду апеляційного суду, оскільки існує інший, встановлений порядок вирішення такого питання, шляхом подання до суду першої інстанції заяви про ухвалення додаткового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3, що надійшов від ОСОБА_6, останній вказує, що позов є обгрунтований і ОСОБА_3, як співвласник спірного домоволодіння, що було продано за договором купівлі-продажу має правову підставу звернення до суду з позовом, оскільки її права порушені. Тому вважає, що судом неправильно застосовано до позивача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу і ухвала суду повинна бути скасована.

Перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати ухвалу районного суду лише в частині застосування відносно неї заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу, тому саме в цій частині дана ухвала буде предметом перегляду суду апеляційної інстанції, оскільки в іншій частині вона не оскаржувалася.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до суду за захистом своїх прав з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Підставою для визнання вказаного вище правочину недійсним ОСОБА_3 у первісному позові вказала порушення майнових прав її неповнолітнього сина ОСОБА_7, 1990 року народження, під час його укладення.

Крім того, подаючи первісний позов ОСОБА_3 зазначила, що діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7, 1990 року народження. При цьому, станом на дату звернення ОСОБА_3 з даним позовом до суду ОСОБА_7 є повнолітнім, а документів, які б свідчили про те, що він уповноважив ОСОБА_3 на певні процесуальні дії до позову не долучено. Крім того, є таке, що набрало законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_7 до тих же відповідачів, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У позові, поданому на усунення недоліків, ОСОБА_3 вказала, що вказаним вище правочином, недійсність якого не повинна встановлюватися судом, оскільки зумовлена порушенням майнових прав її неповнолітнього сина ОСОБА_7, 1990 року народження, порушено її права, та вона має інтерес повернути у власність відчужений у 2007 році вищевказаний будинок. Водночас відповідно до наданих до позову додатків ОСОБА_3 особисто письмово погодила укладення даного правочину, що засвідчено у встановленому законом порядку.

Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_3 посилається на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 17 липня 2012 року у справі № 2-39/2011 (провадження № 2/2302/40/2012) за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, служби у справах дітей Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації, органу опіки та піклування Стеблівської селищної ради Корсунь-Шевченківського району та приватного нотаріуса Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофанової Л.П., прокурора Городищенського району Черкаської області, про недійсність правочину - договору купівлі-продажу житлового будинку та про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину договору купівлі-продажу житлового будинку.

Однак, судом першої інстанції було встановлено, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2012 року (провадження № 22ц/2390/2493/12) вказане рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено, оскільки - підстав для визнання вказаного вище правочину недійсним та, як наслідок, застосування наслідків його недійсності, не встановлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 листопада 2012 року відмовлено ОСОБА_7 у відкритті касаційного провадження.

Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що спір з аналогічними вимогами та предметом позову вже розглядався, а оскільки був змінений позивач, суд не мав можливості відмовити у відкритті провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує, що судом не було взято до уваги ту обставину, що в судовому порядку не визнано договір-купівлі продажу дійсним, тому є всі підстави для звернення до суду. Застосування заходів процесуального примусу відносно неї є неправильним заходом, оскільки вважає, що її права порушені і підлягають захисту в судовому порядку.

Відповідно до статті 143 ЦК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до статті 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.

Мотивуючи свої висновки, районний суд вказав, що своїми діями ОСОБА_3 призвела до порушення прав відповідачів, оскільки предмет спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку і вимоги позовної заяви зводять до приведення сторін у первісний стан до підписання договору.

Крім того, позивач недобросовісно поставилася до виконання своїх процесуальних обов'язків та зловживаючи правами повторно намагалася вирішити спір, який вже був предметом розгляду суду.

Однак, зробивши таке обгрунтування свого висновку, суд першої інстанції в резолютивній частині роз'яснив позивачу, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, вона має право звернутися до суду повторно, чим спростував свої обгрунтування в мотивувальній частині про недобросовісне виконання своїх процесуальних обов'язків.

Тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав застосування заходів процесуального примусу в даному випадку немає, а відтак ухвала суду в цій частині підлягає до скасування, а в частині залишення позовної заяви без розгляду без зміни.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 березня 2018 року у справі за позовом за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину в частині застосування відносно ОСОБА_3 заходів процесуального примусу у виді штрафу скасувати.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточної і оскарженню до суду касаційної інстанції не підлягає.

Головуючий -

Судді -

Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2018 року.