Постанова № 74185487, 16.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

16 травня 2018 року

м. Харків

справа № 619/1893/17

провадження № 22-ц/790/983/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України,

відповідачі - Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_2,

треті особи: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, ПАТ лікувальнно-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Курорт Березівські Мінеральні води» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України до Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_2, треті особи: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, ПАТ лікувальнно-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Курорт Березівські Мінеральні води» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки,

з апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області, ухвалене 19 вересня 2017 року, під головуванням судді Болибок Є.А.., в залі суду в м. Дергачі,

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що прокуратурою Харківської області визначено Дергачівську районну державну адміністрацію та Фонд державного майна України органами, в інтересах яких подається позов у зв'язку з тим, що саме їх інтереси порушено внаслідок перевищення компетенції Пересічанською селищною радою Дергачівського району Харківської області, ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» та ПАТ лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» під час відмови від земель площею 62,3 га оздоровчого призначення державної власності та передачі їх у розпорядження Пересічанській селищній раді Дергачівського району, яка в подальшому розпорядилася ними як землями комунальної власності та передана у власність громадянам.

Так, в силу ст. 122 Земельного кодексу України (станом на час виникнення правовідносин так само як і на даний час) саме до повноважень районних державних адміністрацій відноситься повноваження щодо передачі земель державної власності для будь-яких цілей в межах населених пунктів. Внаслідок перевищення компетенції Пересічанською селищною радою вказаною радою порушено інтереси держави в особі Дергачівської райдержадміністрації в частині законного розпорядника землями державної власності.

Дана обставина послугувала підставою для представництва інтересів держави в особі Дергачівської райдержадміністрації. Згідно з інформацією Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 29.05.2015 №02-19/372 Фонд державного майна України не надавав вказаній місцевій раді згоду на припинення права самостійного користування земельною ділянкою оздоровчого призначення площею 62,3 га. Також, згідно інформації ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 26.05.2015 №05-02-02/497 будь-яких погоджень або дозволів від Фонду державного майна України щодо передачі державних земель оздоровчого призначення у розпорядження Пересічанській селищній раді не надавалося.

У ході вивчення правомірності відмови ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» від земель державної власності оздоровчого призначення площею 62,3 га та прийнятих Пересічанською селищною радою рішень з цих питань, прокуратурою Харківської області встановлено наступне. Згідно державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, виданого 26.11.1997 на підставі рішення Пересічанської селищної ради № 254 від 14.10.1997 дочірнє підприємство «Санаторій Березівські мінеральні води» являвся постійним користувачем земель оздоровчого призначення загальною площею 62,3 га., який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №6.

Відповідно до статуту ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води», який зареєстровано виконкомом Дзержинської районної ради м. Харкова 01.11.1999, вказане підприємство створене ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок. Засновниками акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» є Фонд соціального страхування України та Федерація незалежних професійних спілок України.

Разом з тим встановлено, що рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07.04.2005, на підставі ст.142 Земельного кодексу України, припинено право постійного користування ДП «Санаторій Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району та вирішено внести зміни до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_3 ДП «Санаторій Березівські мінеральні води», який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6. Рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07.04.2005 винесено на підставі листа ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» №158 від 29.03.2005 та листа ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» №05-39/966 від 24.05.2004, якими заявлено про необхідність припинення постійного користування землею користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» площею - 45,7475 га та прийняття їх в комунальну власність. Окрім цього, рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28.02.2006 на підставі ст.142 Земельного кодексу України припинено право постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» земельної ділянки загальною площею 16,5525 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району вирішено скасувати державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_3 ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №6. Згідно інформації відділу Держземагентства у Дергачівському районі від 19.05.2015 №20.18.-10-07-1701/0-15 встановлено, що запис в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6, щодо реєстрації державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_3 ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» скасований на підставі вказаних рішень Пересічанської селищної ради. Також, даним рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28.02.2006 вищевказану земельну ділянку загальною площею 16,5525 га передано в оренду ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» із земель оздоровчого призначення комунальної власності строком на 25 років.

У подальшому рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 02.03.2007 припинено користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельною ділянкою площею 0,3030 га та рішенням від 18.02.2011 припинено користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельною ділянкою площею 0,0769 га у зв'язку з наданням їх Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого. Окрім цього, встановлено, що Пересічанською селищною радою Дергачівського району в межах земель оздоровчого призначення державної власності площею 62,3 га, право на яку посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_4, здійснено розпорядження частиною вказаних земель із зазначенням їх статусу як землі комунальної власності.

Так, Пересічанською селищною радою Дергачівського району на підставі рішення від 28.02.2006 укладено договір з ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» 3АT лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» щодо оренди земельних ділянок оздоровчого призначення площею 16,5525 га, які знаходяться за адресою: с. Березівське Дергачівського району Харківської області. Договір зареєстровано 06.04.2006 за №040669300001 у Державному реєстрі земель. Додатково встановлено, що Пересічанською селищною радою рішеннями LXXII сесії V від 30.09.2010, безоплатно передано 16 земельних ділянок по 0,1 га кожному на території Пересічанської селищної ради із зміною цільового призначення із земель оздоровчого призначення на землі рекреаційного призначення (для дачного будівництва) які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. На підставі рішень Пересічанської селищної ради від 30.09.2010 вказаними громадянами отримані державні акти на право власності на 16 земельних ділянок по 0,1 га кожна для дачного будівництва. Рішення Пересічанської селищної ради від 07.04.2005 та від 28.02.2006 до припинення права постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗAT лікувально-оздоровчих закладів спілок України «Укрпрофоздоровниця» земельною ділянкою загальною площею 62,3 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району визнанні недійсними у зв'язку із наступним.

На виконання постанови Ради Міністрів Української PCP «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я Української PCP» від 23.04.1960 № 606 санаторій «Березівські мінеральні води» передано у відання Українській республіканській Раді Міністерства охорони здоров'я Української PCP та є державною власністю України на підставі Указу Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від 30.08.1991 № 1452-ХII та Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України». Виходячи зі змісту наведених вище нормативних актів стосовно права власності держави України після розпаду Союзу PCP, право власності на майно, розташоване на території України і передане у віддання профспілковим організаціям, набула держава Україна. Після розпаду Союзу PCP правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, у свою чергу, є Федерація професійних спілок України. Постановою президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України від 22.11.1991 створено акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця». 04.12.1991 створено акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця», яке зареєстровано 23.12.1991.

За таких обставин на момент створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» майно, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, а відтак, і земельні ділянки на яких воно розташовано, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника - держави.

У ході вивчення рішень Пересічанської селищної ради від 07.04.2005 та 28.02.2006 про припинення права постійного користування землею ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» встановлено, що вони прийняті без згоди Фонду державного майна України, що є порушенням ст. 84 Земельного кодексу України та ст. 142 Земельного кодексу України. Встановлено протиправну зміну державної власності на землю оздоровчого призначення площею 62,3 га ДП «Санаторій Березівські мінеральні води» на правовий статус земель комунальної власності Пересічанської селищної ради, яка розпочала процес приватизації та передачі в оренду вказаних земель.

Рішенням від 30.09.2010 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель оздоровчого призначення з віднесенням до категорії земель рекреаційного призначення та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,10 га по АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення ОСОБА_6 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку (серія НОМЕР_1), який реєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300129. Таким чином, рішення селищної ради про передачу у власність ОСОБА_2 земельну ділянку підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням вимог ст.ст. 12, 118, 121, 122, 149 Земельного кодексу України та ч.1 п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за відсутності відповідного рішення (погодження) Фонду Державного майна України та прийняття рішення компетентним органом виконавчої влади щодо вилучення із постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельної ділянки без згоди власника землі, подальшої зміни цільового призначення земельної ділянки та поза межами повноважень. В результаті протиправного набуття ОСОБА_2 права власності на вищевказану земельну ділянку порушено інтереси держави в особі Фонду Державного майна України та Дергачівської райдержадміністрації.

У зв'язку із чим просив визнати недійсним та скасувати рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30.09.2010 про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300129 (серія державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2), скасувати його державну реєстрацію; скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру НОМЕР_2; судові витрати покласти на відповідачів.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19 вересня 2017 року позов заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України задоволено повністю.

Визнано недійсним та скасувати рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30 вересня 2010 року про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_2 та зареєстрований 05 листопада 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300129, кадастровий номер НОМЕР_2, скасувавши його державну реєстрацію.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом скасування кадастрового номеру НОМЕР_2.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що Фонд державного майна не може бути суб'єктом чиї права порушені та не може бути учасником процесу, оскільки відповідно до Закону України «Про Фонд держаного майна України» чітко визначений перелік повноважень вказаного суб'єкту і не допускає розширеного тлумачення. В даній справі коло повноважень не поширюється на спірну земельну ділянку, оскільки на ній не знаходиться будь-яких об'єктів нерухомості, що можуть підлягати приватизації.

Вказує, що позивачем проігноровано той факт, що право постійного користування спірною земельною ділянкою ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» отримано саме на підставі рішення Пересічанської селищної ради № 254 від 14 жовтня 1997 року, а не на підставі акту Дергачівської районної державної адміністрації чи будь-якого іншого місцевого органу.

Також звертає увагу на той факт, що рішенням Харківської обласної ради від 21 січня 2005 року було затверджено розроблений ДП «Харківський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» проект встановлення меж населених пунктів на території Пересічанської селищної ради Дергачівського району. Вказаним проектом було затверджено межі населених пунктів Пересічанської селищної ради, у тому числі й сел. Березівське. Відповідно до вказаного проекту, земельна ділянка, що передана у власність ОСОБА_2, знаходиться в межах населеного пункту. А оскільки рішення про встановлення меж населених пунктів Пересічанської селищної ради, було прийнято 27 січня 2005 року, тобто до прийняття рішення Пересічанською селищною радою про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яке було прийнято 07 квітня 2005 року, правильним буде твердження, що дана обставина в поєднанні з тим фактом, що саме Пересічанською селищною радою було прийнято рішення про передачу земель у постійне користування, підтверджує правомірність дій Пересічанської селищної ради при прийняти рішень про припинення права постійного користування земельною ділянкою та передання в подальшому частини вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_2

Зазначає, що судом не було надано оцінки тій обставині, що жодних порушень порядку зміни цільового призначення землі, при передачі її у власність ОСОБА_2, допущено не було.

Також вказує, що у 2010 році Міжрайонною природоохоронною прокуратурою та Дергачівською районною прокуратурою проводилися перевірки законності дій Пересічанської селищної ради Дергачівського району та надавалась безпосередня оцінка прийнятим Пересічанською селищною радою Дергачівського району рішень, в тому числі й рішення про безоплатну передачу у приватну власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки. З відповіді на адвокатський запит відділу Держгеокадастру у .Дергачівському районі від 26 жовтня 2015 року, Харківській міжрайонній природоохоронній на Дергачівській районній прокуратурі ще в 2010 році було повідомлено про припинення права постійного користування земельною ділянкою та передачу частини вказаної земельної ділянки у власність фізичним особам.

Звертає увагу, що Харківським апеляційним господарським судом у Постанові від 21.02.2017 р. по справі № 922/3652/15 зазначено, що незважаючи на те, що судом було прийнято рішення про неправомірність прийняття Пересічанською селищною радою Дергачівського району рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Санаторій "Березівські мінеральні води», таке рішення не повинно мати жодних правових наслідків для осіб, яким в подальшому на підставі вказаного рішення було передано у власність земельні ділянки, в тому числі й ОСОБА_2, оскільки останніми було вжито всіх заходів, яких вимагало чинне законодавство для правомірного отримання права власності на земельну ділянку.

Наголошує, що ОСОБА_2 не було допущено жодних порушень чинного, на момент виникнення відповідних правовідносин, законодавства. Так, ОСОБА_2 було дотримано встановлений законодавством порядок, щодо виготовлення та затвердження технічної документації, а також було дотримано порядок зміни цільового призначення земельної ділянки. При цьому. ОСОБА_2 жодним чином не було відомо про, будь-яких третіх осіб, які вважають, що мають певні права на вказану земельну ділянку.

Вказує, що судом першої інстанції було порушено право ОСОБА_2 на судовий захист, право на подання доказів та право на всебічне та повне з'ясування всіх обставини справи. Суд повинен був надіслати копію позовної заяви разом з із ухвалою про відкриття провадження у справі, за адресою вказаною у відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України на запит суду, а саме: АДРЕСА_2. Незважаючи на це суд, порушуючи вимоги норм ЦПК України, володіючи інформацією про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2, продовжував надсилати повістки про виклик до суду на іншу адресу.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області LХХІІ сесії V скликання від 30.09.2010 року ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, ОСОБА_2 на підставі рішення LХХІI сесії V скликання Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30.09.2010 року, належить земельна ділянка площею 0,1000 га, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, судом встановлено, що на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого 26 листопада 1997 року на підставі рішення Пересічанської селищної ради № 254 від 14 жовтня 1997 року Дочірнє підприємство "Санаторій "Березівські мінеральні води" був постійним користувачем земель оздоровчого призначення загальною площею 62,3 га., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №6.

Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07 квітня 2005 року, на підставі статті 142 Земельного кодексу України, припинено право постійного користування Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га. на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району та вирішено внести зміни до державного акту на право постійного користування землею Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води", який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.

Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28 лютого 2006 року на підставі статті 142 Земельного кодексу України припинено право постійного користування Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" земельної ділянки загальною площею 16,5525 га. на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району та вирішено скасувати державний акт на право постійного користування землею Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води", який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що право власності на земельну ділянку набуто відповідачем неправомірно, що є підставою для визнання недійсним державного акту та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно відомостей, що містяться в матеріалах справи, відповідно до статуту Дочірнього підприємства "Санаторій "Березівські мінеральні води", який зареєстровано виконкомом Дзержинської районної ради м. Харкова 01 листопада 1999 року, вказане підприємство створене Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок.

Засновниками Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" є Фонд соціального страхування України та Федерація незалежних професійних спілок України.

На виконання постанови Ради Міністрів Української PCP «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я Української PCP» від 23 квітня 1960 року №606 усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язано було передати у строк до 1 травня 1960 року у відання Українській республіканській Раді профспілок із метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок.

Відповідно до пункту 2 зазначеної постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

До переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передавалися у відання Українській республіканській Раді Міністерства охорони здоров'я Української PCP увійшов і санаторій «Бермінводи».

Постановою Верховної Ради Української PCP «Про захист суверенних прав власності Української PCP» від 29 листопада 1990 року №506 на території республіки введено мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української PCP про роздержавленні майна.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від З0 серпня 1991 року № 1452-ХІІ та Законом України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10 вересня 1991 року № 1540-ХП майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

Виходячи зі змісту наведених вище нормативних актів стосовно права власності держави України після розпаду Союзу PCP, право власності на майно, розташоване на території України і передане у віддання профспілковим організаціям, набула держава Україна.

Після розпаду Союзу PCP правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, у свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Постановою президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 22.11.1991 на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України створено акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України 4 грудня 1991 року укладено установчий договір про створення акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» і рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва від 23.12.1991 №971 зареєстровано акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця».

За таких обставин, на момент створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» майно, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, а, відтак, і земельні ділянки, на яких воно розташоване, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника.

Положеннями статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, зокрема, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Представник ОСОБА_2 вказує, що рішенням Харківської обласної ради від 21 січня 2005 року було затверджено проект встановлення меж населених пунктів на території Пересічанської селищної ради Дергачівського району, відповідно до якого земельна ділянка, що передана у власність ОСОБА_2, знаходиться в межах населеного пункту, тому згідно п. 12 Перехідних положень ЗК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), рішення про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 прийнято Пересічанською селищною радою в межах повноважень. Зазначені доводи спростовуються наступним.

Частинами третьою, четвертою статті 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року визнано недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07.04.2005 року про припинення права постійного користування ДП «Санаторій Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району та рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28.02.2006 року про припинення права постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки загальною площею 16,5525 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району.

Зазначеною постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року встановлено, що на момент створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" майно, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, а відтак, і земельні ділянки, на яких воно розташовано, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника - держави; лише Дергачівська районна державна адміністрація мала повноваження припинити постійне користування землею оздоровчого призначення державної власності в межах населенного пункту с. Березівське Дергачівського району та в подальшому розпоряджатися вказаними землями.

Відповідач була залучена до участі у справі за результатами якої ухвалена постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року, якою встановлені зазначені обставини, між тим ОСОБА_2 його не оскаржила.

Відповідно до положень статей 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Оскільки судовим рішенням, що набрало законної сили встановлено, що Пересічанська селищна рада не мала повноважень припинити постійне користування землею державної власності оздоровчого призначення ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води», рішення Пересічанської селищної ради про припинення права постійного землекористування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» визнано недійсним, отже право постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» не було припинено, земельна ділянка не була вилучена у встановленому законом порядку, тому розпорядження нею Пересічанською селищною радою із зміною цільового призначення не відповідає вимогам закону. За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що рішення Пересічанської селищної ради від 30.09.2010 року не відповідає вимогам закону та про наявність підстав для визнання недійсним такого рішення та державного акту, виданого на його підставі.

Представник відповідача звертає увагу на те, що Харківським апеляційним господарським судом у Постанові від 21.02.2017 р. по справі № 922/3652/15 зазначено, що це судове рішення не повинно мати жодних правових наслідків для осіб, яким в подальшому на підставі вказаного рішення було передано у власність земельні ділянки, в тому числі й ОСОБА_2, оскільки останніми було вжито всіх заходів, яких вимагало чинне законодавство для правомірного отримання права власності на земельну ділянку. Між тим, зазначені висновки не є преюдиційними для суду.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка відносилась до категорії земель оздоровчого призначення. Цільове призначення земельної ділянки було змінено шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для індивідуального дачного будівництва за рахунок категорій земель оздоровчого призначення, з віднесенням до категорії земель рекреаційного призначення оспорюваним рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області LХХІІ сесії V скликання від 30.09.2010 року.

Згідно ст. 47 ЗК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

За змістом ст. 20 ЗК України, в редакції на час виникнення правовідносин, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до ст. 21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Представник відповідача наполягає на тому, що при вирішенні питання про зміну цільового призначення земельної ділянки Дергачівська районна державна адміністрація надавала відповідні висновки та погодження, між тим, таких доказів матеріали справи не містять.

Згідно вимогам Закону України "Про курорти" до загальнопоширених природних лікувальних ресурсів належать ресурси, які трапляються у різних регіонах України, мають значні запаси та придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Такі місцевості у встановленому Законом порядку можуть бути визнані курортами. Курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовуються з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та рекреації і підлягає особливій охороні.

Курорт Березовські мінеральні води був віднесений до курортів республіканського значення Положенням «Про курорт Березівські мінеральні води» затвердженим Постановою Ради Міністрів Української РСР від 16.08.1982 № 421.

За змістом ч. 2 ст. 48 ЗК України, порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом.

Земельні ділянки оздоровчого призначення курортів використовуються у порядку, визначеному проектом організації використання території та генеральним планом забудови курорту з додержанням вимог статей 31-33 Закону України "Про курорти".

Доводи апеляційної скарги про добросовісне набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, порушення її права власності, що суперечить положенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейського суду з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Ураховуючи, що земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності, а тому правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Судом встановлено, що земельною ділянкою державної власності оздоровчого призначення Пересічанська селищна рада розпорядилася з порушенням вимог закону.

Ураховуючи зазначене, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель оздоровчого призначення та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, а саме на землю оздоровчого призначення, як джерела задоволення потреб суспільства в користуванні природними лікувальними властивостями землі для профілактики захворювань і лікування людей.

«Суспільний», «публічний» інтерес також полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Зазначаючи в апеляційній скарзі про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого протоколу, представник відповідача не вказує на порушення принципу «пропорційності» й на те, що ОСОБА_2 несе «індивідуальний і надмірний тягар» у зв'язку з визнанням недійсним та скасуванням рішення Пересічанської селищної ради від 30.09.2010.

За таких обставин виправданим є втручання держави у право власності ОСОБА_2, оскільки встановлено, що воно є законним,здійснюється з метою задоволення «суспільного» і «публічного» інтересу та є пропорційним визначеним цілям.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обгрунтованої компенсації.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 питання про компенсацію не порушувала, тому суд такого питання не вирішував, між тим, вона не позбавлена можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом практики Європейського суду з прав людини викладеної у рішенні від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівська», ураховуючи, що у зазначеному рішенні наголошено на одному з обов'язкових критеріїв правомірності втручання у право мирного володіння майном - його «пропорційності», «справедливій рівновазі» між суспільними та приватними інтересами, пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності, що враховано судом.

При цьому обставини справи «Стретч проти Сполученого Королівства» та цієї справи істотно різняться, а тому висновки щодо справедливої рівноваги між інтересами суспільства і особи в кожній з цих справ не можуть бути тотожними, у зв'язку з чим висновок Європейського суду з прав людини про порушення прав заявника у зазначених справах не може бути безумовним прецедентом при розгляді цієї справи.

Представник відповідача вказує, що у 2010 році Міжрайонною природоохоронною прокуратурою та Дергачівською районною прокуратурою проводилися перевірки законності дій Пересічанської селищної ради Дергачівського району та надавалась безпосередня оцінка прийнятим Пересічанською селищною радою Дергачівського району рішень, в тому числі й рішення про безоплатну передачу у приватну власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки.

Зазначені обставини не спростовані, між тим, ОСОБА_2 та її представник про застосування позовної давності ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не заявляли.

Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації та Фонду державного майна України.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Оскільки розпорядження спірною земельною ділянкою, яка є державною власністю віднесено до компетенції Дергачівської районної державної адміністрації, звернення прокурора в інтересах цієї особи є обґрунтованим. За наведених обставин, недостатнє обґрунтування звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України не спростовує висновків суду.

Представник відповідача вказує на те, що ОСОБА_2 повідомлялась про час та місце розгляду справи за іншою адресою, чим порушені її процесуальні права та право надавати докази суду.

Між тим, представник відповідача ОСОБА_3 був обізнаний про те, що в провадженні суду першої інстанції перебуває ця справа, брав участь в судових засіданнях суду апеляційної інстанції, мав можливість надавати докази, заявляти клопотання.

Отже, порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи колегією суддів не встановлено.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття , але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.В. Маміна

Повний текст судового рішення виготовлений 22 травня 2018 року.