Ухвала суду № 74184049, 22.05.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1143/17

Номер провадження 1-кп/623/30/2018

У Х В А Л А

іменем України

22 травня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гуренко М.О.,

за участю прокурора Молодовського І.О.,

секретаря Лисенко О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1

Обвинувачений та його захисник просили частково задовольнити клопотання прокурора та змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Заслухавши думку учасників судового провадження суд, встановив наступне.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України, в зареєстрованому шлюбі не перебуває, дітей не має, осіб, які перебувають на його утриманні також не має, зареєстрований та фактично мешкав за межами Харківської області, раніше судимий за ч.2 ст.185, п.12 ч.2 ст. 115 КК України до 11 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення.

п.5 ч.2 ст.183 КПК України передбачено, що до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

У даному випадку обвинуваченому інкримінується умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя (злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України).

Під час вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу суд враховує наступне.

Обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, раніше судимий за ч.2 ст.185, п.12 ч.2 ст. 115 КК України до 11 років позбавлення волі, постійного джерела доходів та сталих соціальних зв’язків не має, проживає на території Донецької області, в результаті чого він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інший злочин, тому є підстави вважати, що інші запобіжні заходи, не пов’язані з позбавленням волі, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого та не нададуть можливості уникнути вказаних ризиків, а тому суд вважає, що свідчить про стійку кримінальну спрямованість поведінки ОСОБА_1

Крім того згідно обвинувального акту обвинувачений після скоєння злочину намагався покинути місце пригоди на електропоїзді та таким чином уникнути кримінальної відповідальності.

Тобто наведене підтверджує ризик спроб ОСОБА_1 переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

На теперішній час всі свідки у провадженні не допитані, існує загроза впливу на їх покази, які будуть надані суду під час судового розгляду.

Враховуючи повторність, тяжкість кримінального покарання, передбаченого злочином, в якому обвинувачується, ОСОБА_1 може покинути територію Харківської області та переховуватися від суду.

Наявність ризиків, передбачених у п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу, щодо обвинуваченого ОСОБА_1 покладається необхідність запобігання спробам переховування обвинуваченого від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконною впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Вище викладене свідчить про те, що заявлені ризики не зменшилися, не втратили свого значення, продовжують мати місце і виправдовують тримання ОСОБА_1 під вартою.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Особлива тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу обвинуваченого, з огляду на вірогідність незаконного впливу на потерпілого, свідків кримінального правопорушення, враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню, спростовує доводи про відсутність ризиків.

Відповідно до п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в даному випадку особа обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, в цьому полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ. Враховуючи покарання, яке передбачено за вказане правопорушення існує ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, окрім того, існує ризик можливого впливу на свідків, допит яких не проведено.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк» проти України).

Також необхідно врахувати практику ЄСПЛ викладену в рішенні «Харченко проти України», а саме те, що превалюється суспільний інтерес, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При вирішенні вказаного питання колегія суддів приймає до уваги і те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стіш особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При продовженні запобіжного заходу суд також враховує ту обставину, що протягом перебування ОСОБА_1 в умовах слідчого ізолятора будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції не надходило, стороною захисту не надано, інших даних щодо стану здоров’я (наявності тяжких захворювань та інших протипоказань) в ході здійснення досудового розслідування не добуто, що свідчить про можливість тримання ОСОБА_1 у місцях несвободи.

Таким чином на підставі викладено суд обґрунтовано вважає, що є об’єктивно наявні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та з метою запобігання спробам переховування обвинуваченого від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконною впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні судом не встановлено, оцінюючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_1 та ймовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому, суд вважає, що ОСОБА_1 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк два місяців.

Керуючись ст.ст. 28, 177, 178, 331, 369-372 КПК України, ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27 строком на 60 днів, тобто до 20 липня 2018 року включно.

Копію ухвали направити в Харківську установу виконання покарань №27.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.

СУДДЯ : М.О. Гуренко