Ухвала суду № 74183256, 22.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/5424/17 Номер провадження 22-з/786/67/18Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

22 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л., суддів: Кузнєцової О.Ю., Абрамова П.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою директора Полтавського обласного центру зайнятості про роз'яснення постанови Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2018 року

у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Полтавського обласного центру зайнятості про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2018 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - скасовано.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Полтавського обласного центру зайнятості - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано п.22.1 наказу №264-к від 26.07.2017 року, виданого директором Полтавського обласного центру зайнятості Клавдієвої К.К. про звільнення ОСОБА_231 липня 2017 року з посади начальника відділу взаємодії з роботодавцями Полтавського міського центру зайнятості за скороченням штатів у зв'язку з ліквідацією Полтавського міського центру зайнятості згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.

В задоволенні позову ОСОБА_2про її поновлення на посаді начальника відділу взаємодії з роботодавцями Полтавського міського центру зайнятості - відмовлено.

Визнано ОСОБА_2 такою, що звільнена 31.07.2017 року з посади начальника відділу взаємодії з роботодавцями Полтавського міського центру зайнятості за скороченням штатів згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією Полтавського міського центру зайнятості.

Стягнуто з Полтавського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 58900,92 (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот гривень дев'яносто дві копійки) грн. та в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 2000 (дві тисячі) грн.

Стягнуто з Полтавського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_2 понесені останньою затрати на оплату витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6100 (шість тисяч сто гривень) грн.

Стягнуто з Полтавського обласного центру зайнятості на користь держави судовий збір в сумі 7170 (сім тисяч сто сімдесят гривень) грн., іншу суму судового збору віднесено за рахунок держави.

В іншій частині рішення суду - залишено без змін.

27 березня 2018 року від директора Полтавського обласного центру зайнятості надійшла заява про роз'яснення рішення Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2018 року, в якій прохає: дати роз'яснення судового рішення в частині стягнення з Полтавського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 58900,92 грн., а саме: чи зобов'язаний Полтавський обласний центр зайнятості вираховувати із цієї суми податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та нараховувати на цю суму єдиний соціальний внесок; відстрочити виконання рішення суду в цій частині до вирішення цієї заяви по суті.

Так, подана заява обґрунтовується тим, що Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2018 року було прийнято рішення про стягнення з Полтавськогообласного центру зайнятості на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 58900,92. Однак, в процесі виконання рішення в цій частині у Полтавського обласного центру зайнятості виникли проблеми щодо його виконання. Так, зокрема вказують на те, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється згідно з Порядком про обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100. Відповідно до закону із заробітної плати роботодавцем утримується податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та на фонд оплати праці нараховується єдиний соціальний внесок. Виходячи з положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» роботодавець сплачує єдиний соціальний внесок лише за своїх працівників. Однак, зважаючи на те, що вищезазначеним рішенням суду ОСОБА_2 було відмовлено в поновленні на роботі, а тому вона з 01.08.2017 року не перебуває в трудових відносинах ні з Полтавським міським центром зайнятості, ні з Полтавським обласним центром зайнятості. Таким чином, не має правових підстав сплатити єдиний соціальний внесок. Крім того, за заначили, що Постановою КМУ №1170 від 22.12.2010 року затверджено Перелік видів виплат, що здійснюється за рахунок роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Серед цих ивдів виплат середній заробіток за час вимушеного прогулу не значиться. Із аналогічних виплат передбачено лише відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні. Тому з огляду на вищезазначене, у Полтавського обласного центру зайнятості виникають складності у виконанні рішення суду в частині виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської ообласті від 12 квітня 2018 року роз'яснено постанову Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2018 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Полтавського обласного центру зайнятості про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Зазначено, що при виконанні рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 58900,92 грн. підлягають відрахуванню обов'язкові платежі та податки передбачені чинним законодавством.

17 квітня 2018 року від директора Полтавського обласного центру зайнятості повторно надійшла заява про роз'яснення рішення Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2018 року, в якій прохає: дати роз'яснення судового рішення в частині стягнення з Полтавського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 58900,92 грн., а саме: чи зобов'язаний Полтавський обласний центр зайнятості нараховувати на суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 58900,92 грн. єдиний соціальний внесок; відстрочити виконання рішення суду в цій частині до вирішення цієї заяви по суті.

Так, подана заява обґрунтовується тим, що ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 квітня 2017 року було роз'яснено Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2018 року лише в частині відрахування податку на доходи фізичних осіб, військовий збір, однак не надано роз'яснення в частині нарахування єдиного соціального внеску на присуджену судом суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно із положеннями ч.3 ст. 271 ЦПК України розгляд заяви апеляційним судом проведено у судовому засіданні без виклику учасників справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи заяви директора Полтавського обласного центру зайнятості прийшла до висновку, що заява про роз'яснення постанови задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Нормами ст. 271 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи при цьому його змісту. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

У відповідності до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» вказано, що роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи зміну суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового рішення. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

З наведеного вбачається, що роз'яснення судового рішення має бути зумовленим його нечіткістю, незрозумілістю для осіб щодо яких його постановлено та для тих осіб, що займаються його виконанням. Суть полягає у тому, що суд має роз'яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Розглянувши вказану заяву, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 12 квітня 2017 року, якою було роз'яснено Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2018 року є зрозумілою і такою, що не припускає іншого тлумачення, а в мотивувальній частині рішення чітко встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини із наведенням мотивів прийнятого рішення.

Разом з цим, слід зазначити, що суд, визначаючи середній заробіток працівника за час вимушеного прогулу, попередньо не відраховує з його складу ПДФО, а залишає виконання цього обов'язку роботодавцю, бо відповідно до ст. 18 ПКУ органи суду не належать до складу податкових агентів платника податку.

Податковий агент, згідно з пп. 14.1.180 ПКУ, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ. Аналогічна позиція викладена у п. 6 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (чинної до виконання). Згідно з Постановою, виконуючи вимоги законодавства про оплату праці, «суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення».

Крім того, позицію згідно з якою роботодавець, перш ніж виплатити працівникові присуджений за рішенням суду середній заробіток, повинен утримати з нього ПДФО та інші обов'язкові платежі (на сьогодні - єдиний соціальний внесок), підтримують і органи ДПС (листи ДПАУ від 14.03.2005 p. №2122/6/17-3116 та від 20.04.2007 р. №3928/6/17-0716), у яких, зокрема, зазначено, що: «При нарахуванні та виплаті працівникові середньої заробітної плати на підставі рішення суду за час вимушеного прогулу підприємство-працедавець зобов'язане включити всю нараховану суму до складу загального місячного оподатковуваного доходу, коли її нараховано, та утримати із суми такої середньої заробітної плати податок з доходів фізичних осіб». Такі самі висновки підтверджені судовою практикою.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2018 року з урахуванням ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 12 квітня 2017 року, якою було роз'яснено вищезазначену Постанову є ясною, повною та зрозумілою, підстави для її подальшого роз'яснення за наведеними в заяві доводами відсутні.

Керуючись ст. ст. 271, 381 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Відмовити у задоволенні заяви директора Полтавського обласного центру зайнятості про роз'яснення постанови Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2018 року.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 22 травня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ О.Ю. Кузнєцова /підпис/ П.С. Абрамов

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: