Постанова № 74182241, 15.05.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Третяк О.Г.

Доповідач -Єрмаков Ю.В.

Справа № 409/1301/17

Провадження № 22ц/782/125/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Єрмакова Ю.В.,

суддів - Авалян Н.М., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Єгорової О.П.,

представника позивача -ОСОБА_2.,

представник відповідача - Прудової Н.В.,

представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Білокуракинської районної державної адміністрації, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року ОСОБА_5 (позивач) звернувся до суду із позовом до Білокуракинської районної державної адміністрації (відповідач) та просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, на земельну частку (пай) розміром 9,09 умовних кадастрових гектарів сільськогосподарських угідь по колишньому КСП ім. Ілліча с. Шарівка Білокуракинського районну Луганської області.

На обґрунтування наведених позовних вимог позивач послалася на наступне:

В грудні ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Лозне, Білокуракинського району у віці 87 років помер його батько - ОСОБА_7, який на час розпаювання був пенсіонером та за життя його було внесено у списки до Державного акту на право колективної власності на землю по КСП ім. Ілліча с. Шарівка Білокуракинського району та до списків до Технічної документації під № 254, згідно розпорядження голови Білокуракинської РДА від 25.12.1996р. за №471. Втім скористатися своїм правом на земельну частку (пай) та отримати сертифікат не встиг по причині смерті та на сьогоднішній день Сертифікат на земельну частку (пай) знаходиться у відділі, як не витребуваний. Розмір паю складає 9,09 умовних кадастрових гектар сільськогосподарських угідь. Про те, що його батько значився у списках на землю по колишньому КСП він не знав. Лише після консультативного прийому у нотаріуса та через запит фахівця права з відповіді відділу Держгеокадастру у Білокуракинському районі у травні поточного року йому фактично стало відомо про те, що його батько значиться у списках, але сертифікат за життя не отримав по причині смерті та на сьогоднішній день вказаний Сертифікат на земельну частку (пай) знаходиться у відділі, як не витребуваний. Позивач, вважає, що спадщину після смерті батька фактично прийняв він і саме він, є єдиним та належним спадкоємцем за законом, оскільки на момент смерті, вони проживали разом, він здійснив обряд його поховання. Будь-яких інших спадкоємців за законом чи заповітом не має. Але через викладені обставини позивач не може здійснити переоформлення спадщини, що і спонукало його звернутися за захистом прав та інтересів до суду.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 листопада 2017 року позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Суд вирішив:

Визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 право власності на земельну частку (пай) розміром 9,09 умовних кадастрових гектарів сільськогосподарських угідь по колишньому КСП ім. Ілліча с. Шарівка Білокуракинського району Луганської області, право на яку належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6.

Не погодившись з рішенням суду, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (скаржник) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просили:

Скасувати рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник послався на те, що при винесенні даного рішення судом не в повному обсязі були з'ясовані обставини справи, які мають значення, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Так, судом не враховано, що член колективного сільськогосподарського підприємства набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі Державного акту на право колективної власності на землю і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України. Оскільки за життя батько позивача не отримав правовстановлюючий документ та не провів державної реєстрації права власності на земельну частку (пай), то не набув права власності на неї, у зв'язку з чим позивач не може успадкувати те майно, право власності на яке не належало спадкодавцю.

Крім того, скаржник, посилаючись на положення ст.15,16 ЦК України вважає, що при розгляді справи не вбачається, що права позивача є порушеними у будь-який спосіб.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Так, відповідно до правил статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, адже завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на ст.548,549 ЦК України (1963р.), ч.2 ст.328 ЦК України (2003 р.) та виходив з того, що позивач є сином покійного ОСОБА_6, який був членом КСП ім.Ілліча с. Шарівка Білокуракинського району, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, та якого було внесено до списків за часів життя по паюванню земель колишнього КСП ім.Ілліча за №254, але не було отримано сертифікату на земельну частку (пай) у зв'язку зі смертю останнього, а тому дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Лозне, Білокуракинського району у віці 87 років помер ОСОБА_7, про що Шарівською сільською радою Білокуракинського району, Луганської області було зроблено відповідний актовий запис за № 1 та видано Свідоцтво серії НОМЕР_2.

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого 08.12.1951р. позивач ОСОБА_5 є рідним сином померлого ОСОБА_6.

Із відповіді відділу у Білокуракинському районі ГУ Держгеокадастру у Луганській області №29-28-99.1-578/15-17 від 10.05.2017р. вбачається, що позивача було повідомлено про неможливість надання інформації щодо списків до державного акту колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ілліча с. Шарівка Білокуракинського району через відсутність зазначеного державного акту, але дійсно його покійного батька ОСОБА_6 було внесено до списків за часів життя та також внесено до Технічної документації по паюванню земель колишнього КСП ім. Ілліча с. Шарівка Білокуракинського району за № 254 на підставі розпорядження голови Білокуракинської РДА від 25.12.1996р. за № 471 (додаток, список членів КСП ім. Ілліча на одержання сертифікатів на земельну частку (пай) в кількості 357 громадян).

Розмір паю складає 9,09 умовних кадастрових гектар сільськогосподарських угідь, вартість якого на даний час в урахуванням коефіцієнта індексації становить 224373,35 грн.

Відповідно до Трудової книжки колгоспника НОМЕР_4, виданої 23.05.1966р. КСП ім. Ілліча Шарівської сільради Білокуракинського району Луганської області померлий ОСОБА_6 працював в КСП ім. Ілліча й на час розпаювання земель КСП був пенсіонером.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

Також, в матеріалах справи є довідка Шарівської сільської ради Білокуракинського району № 448 від 27.06.2017 2017 року, з якої вбачається, що на момент смерті ОСОБА_7, разом із ним проживав його син, позивач по справі ОСОБА_5, який здійснив його поховання й видатки, пов'язані з похованням взяв на себе, протягом шести місяців з дня смерті доглядав за будинком, сплачував комунальні платежі та фактично розпорядився майном.

З урахуванням наведених вище обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування до виниклих правовідносин положень ст. 548, 549 ЦК України ( в редакції 1963 року), враховуючи, що спадщина відкрилась до 01 січня 2004 року, якими передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Отже, обставини щодо прийняття спадщини спадкоємцем ( позивачем по справі ОСОБА_5), як вже було зазначено вище, були встановлені судом першої інстанції та підтвердженні відповідними доказами, зокрема, довідкою Шарівської сільської ради Білокуракинського району № 448 від 27.06.2017 2017 року.

Також, ці обставини не заперечувались і відповідачем по справі Білокуракинською РДА.

Крім того, апеляційною інстанцією були зроблені запити до Білокуракинської державної нотаріальної контори та Луганського обласного державного нотаріального архіву, згідно відповідей яких від 20.04.2018 року за №43 та від 23.04.2018 року за №450 спадкова справа після смерті ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 30.12.ІНФОРМАЦІЯ_3, не заводилася.

Отже, єдиним спадкоємцем, який фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6, є позивач - ОСОБА_5

Згідно п.24 Пленуму ВС України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до п.2 Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»

З урахуванням встановлених обставин, а також законодавства, яке регулює виниклі правовідносини, судова колегія дійшла висновку про те, що у суду першої інстанції були підстави для задоволення позову, враховуючи те, що померлий ОСОБА_6 мав право на отримання земельного паю, оскільки був членом КСП ім. Ілліча Білокуракинського району Луганської області, враховувався у списках членів КСП на одержання сертифікатів на земельну частку (пай) за №254 згідно розпорядження голови Білокуракинської РДА від 25.12.1996 року за №471, у зв'язку зі смертю не отримав зазначеного сертифікату, а тому це право переходить до позивача, як спадкоємця за законом.

Доводи скаржника про те, що батько позивача за життя не отримав правовстановлюючий документ та не провів державної реєстрації права власності на земельну частку (пай), а тому не набув права власності на неї, у зв'язку з чим позивач не може успадкувати зазначене майно, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як було зазначено вище, померлий за життя набув право на земельну частку (пай), як робітник КСП, був включений до списку паєвщіків, Технічної документації по паюванню земель цього КСП, але у зв'язку зі смертю не реалізував (не оформив) цього права, проте це не може бути підставою для не включення цього права у спадкову масу, а тому це право може входити до спадщини.

Оскільки після смерті громадянина його майнові права та обов'язки (в даному випадку право померлого на земельну частку колишнього КСП) переходять до інших осіб, то це право може бути спадковано його спадкоємцями, в даному випадку позивачем.

Щодо посилань скаржника на ст.15,16 ЦК України та того, що, на думку скаржника, не вбачається, що права позивача є порушеними у будь-який спосіб та позов є безпідставним, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки захистити своє право щодо спадкового майна в інший спосіб (шляхом звернення до нотаріальної контори), позивач не може, враховуючи відсутність правовстановлюючих документів на земельну частку (пай).

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.375, 381,382, 383 Цивільного процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 20 травня 2018 року.

Головуючий Ю.В. Єрмаков

Судді: Н.М. Авалян

М.В. Назарова