Постанова № 74182233, 15.05.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Чернобривко Л.Б.

Доповідач -Стахова Н.В.

Справа № 415/3635/17

Провадження № 22ц/782/290/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого: Стахової Н.В.,

суддів: Коновалової В.А., Коротенко Є.В.

за участю секретаря судового

засідання: Перишкіна Т.М.

представника позивача ОСОБА_3

позивача: ОСОБА_4

учасники справи:

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства на рішення Лисичанського міського суду суду Луганської області від 23 лютого 2018 року (суддя Чернобривко Л.Б.) у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (далі ПАТ «Лисичанськвугілля), після уточнення якого, просив:

визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов'язки Генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» Ласікова Ю.О. від 18 травня 2017 року №117-к;

визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов'язки Генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» Ласікова Ю.О. від 23 травня 2017 року № 199;

визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов'язки Генерального директора ПАТ «Лисичанськ вугілля» Ласікова Ю.О. від 26.05.2017 року № 128-к;

поновити його на роботі на посаді директора шахти ВП «Шахта імені Г.Г. Капустіна» ПАТ «Лисичанськвугілля» з 26 травня 2017 року;

стягнути з ПАТ «Лисичанськвугілля» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день ухвалення судового рішення, виходячи з середньоденної заробітної плати в розмірі 663 грн.38 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 29 червня 2016 року працював у відокремленому структурному підрозділі «Шахта імені Г.Г. Капустіна» ПАТ «Лисичанськвугілля», займаючи посаду директора шахти.

18 травня 2017 року його було переведено на посаду головного гірника з шахтного транспорту дирекції з виробництва виконавчого апарату управління ПАТ «Лисичанськвугілля» строком на один місяць, та звільнено від виконання обов'язків за основним місцем роботи на підставі ст. 33 КЗпП України.

Наказом В.о. генерального директора Ласікова Ю.О. від 23 травня 2017 року № 199 йому було оголошено догану, у зв'язку з тим, що він не приступив до виконання обов'язків головного гірника з шахтного транспорту дирекції з виробництва виконавчого апарату управління ПАТ «Лисичанськвугілля».

Наказом В.о. генерального директора Ласікова Ю.О. від 26 травня 2017 року № 128-к його було звільнено з посади директора ВП «Шахта імені Г.Г. Капустіна» з 26 травня 2017 року згідно п.1 ст. 41 КЗпП України за грубе порушення трудових обов'язків.

Вважає своє переведення та звільнення незаконними, оскільки переведення на іншу роботу було проведено без урахування стану його здоров'я, про переведення його повинні були попередити не пізніше чим за два місяця, роботу на яку його було переведено також передбачалась істотна зміна режиму роботи, найменування посади.

Наказ від 23.05.2017 року № 199 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за невиконання наказу від 18 травня 2017 року також винесено з порушенням закону. Станом на 18.05.2017 року він перебував на своєму робочому місці, виконував посадові обов'язки директора ВП «Шахти ім. Г.Г. Капустіна». Письмове пояснення про невиконання наказу від нього не відбиралося, з наказом під розписку його ніхто не знайомив.

Посилаючись на порушення відповідачем норм трудового законодавства при його переведенні та звільненні, просив задовольнити позов.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 23 лютого 2018 року позов ОСОБА_4 був задоволений.

Суд визнав незаконним та скасував наказ В.о. Генерального директора Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» від 18 травня 2017 року № 117-к;

визнав незаконним та скасував наказ В.о. Генерального директора Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» від 23 травня 2017 року № 199;

визнав незаконним та скасував наказ В.о. Генерального директора Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» від 26 травня 2017 року № 128-к.;

поновив ОСОБА_4 на посаді директора Відокремленого підрозділу «Шахта ім.. Г.Г. Капустіна» з 26 травня 2017 року.;

стягнув з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 травня 2017 року по 23лютого 2018 року , виходячи з середньоденної заробітної плати 663грн. 38 коп. без урахування податків та зборів.

Додатковим рішенням Лисичанського міського суду від 23 лютого 2018 року було допущене негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді директора Відокремленого підрозділу «Шахта імені Г.Г. Капустіна».

Не погодившись із вказаним рішенням суду ПАТ «Лисичанськвугілля» звернулося до суду з апеляційною скаргою на нього, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги як доказ посадову інструкцію директора ВП «Шахта імені Капустіна», в якій не зазначено, яким чином здійснюється погодження на переміщення працівника. Висновок суду про проведення переміщення ОСОБА_4 на інший відокремлений підрозділ без узгодження з профільним Міністерством не відповідає дійсності, оскільки є припущенням, бо не підтверджується документами та фактами. Вважає, що ОСОБА_4 добровільно погодився на переміщення на інший відокремлений підрозділ, про що свідчить його посадова інструкція, відповідно до якої директор шахти є кадровим працівником ПАТ «Лисичанськвугілля», яке має право у випадку виробничої необхідності провести його переміщення на інший відокремлений підрозділ. Погодження наказу про переміщення не є обов'язковим з позивачем, оскільки така згода була надана ним при укладенні трудового договору. Також, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неправомірності та скасування наказів В.о. директора ПАТ «Лисичанськвугілля» від 18 травня 2017 року № 117-к, 23 травня 2017 року № 199, 26 травня

У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що на дату розгляду апеляційної скарги, він буде знаходися в Сокальському районному суді Львівської області, про що надав копію судової повістки про виклик до суду.

Колегія суддів визнала неявку представника відповідач в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи за його відсутності відповідно до вимог ч.2 ст.307 ЦПК України, а клопотання представника відповідача таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Справа призначалася до розгляду на 23 квітня 2018 року, 07 травня 2018 року. Кожного разу до початку судового засідання відповідач подавав заяви про відкладення розгляду справу в зв'язку з неможливістю забезпечити участь свого представника в судовому засіданні. Ці клопотання двічі були задоволені судом. Третє звернення представника відповідача про відкладення судового засідання колегія суддів розцінює як зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що переведення позивача є незаконним, оскільки узгодження з профільним міністерством не було проведено. Доказів тому, що позивачем грубо порушено трудові обов'язки, представником відповідача не надано та не доведено причинно - наслідковий зв'язок між вчиненим одноразовим порушенням трудових обов'язків і шкідливими наслідками, які спричинили або могли спричинити це порушення.Також суд першої інстанції дійшов висновку щодо неправомірності та скасування наказів В.о. директора ПАТ «Лисичанськвугілля» від 18 травня 2017 року № 117-к, 23 травня 2017 року № 199, 26 травня 2017 року № 128-к, враховуючи незаконне звільнення позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки ці висновки відповідають встановленим обставинам справи та положенням матеріального закону.

Встановлено, що 30 червня 2016 року 2016 року ОСОБА_4 на підставі наказу 150-к від 29 червня 2016 року був прийнятий на посаду директора ВП «Шахта імені Г.Г. Капустіна» у зв'язку з переводом з ВП «Шахта Привільнянська».

Наказом В.о. генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» від 18 травня 2017 року позивач був переведений на посаду гірника з шахтного транспорту дирекції з виробництва виконавчого апарату управління ПАТ «Лисичанськвугілля» з 18 травня 2017 року строком на один місяць, та звільнений від обов'язків за основним місцем роботи, згідно ст. 33 КЗпП України.

Підстава переведення - контроль за виконанням робіт по відновленню роботи конвеєрного ланцюга аварійної дільниці 122 лави пл.К8 гор.82- м на ВП «Шахта імені Д.Ф.Мельникова».

Із копії наказу від 23.05.2017 року № 199 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» вбачається, що станом на 23.05.217 року ОСОБА_4 до виконання обов'язків головного гірника з шахтного транспорту дирекції з виробництва виконавчого апарату управлінні ПАТ «ЛВ» згідно наказу не приступив. За невиконання наказу від 18.05.2018 року № 117-к оголошено догану.

26 травня 2017 року ОСОБА_4 було звільнено згідно п.1 ст. 41 КЗпП України за грубе порушення трудових обов'язків, наказ 128-к від 26.05.2017 року.

Із довідки № 142 від 15.06.2017 року вбачається, що середня заробітна плата позивача в ВП «Шахта ім.. Г.Г.Капустіна» за жовтень-листопад 2016 року складає 26 535,29грн.; середньоденна заробітна плата складає 663,38 грн.( а.с.14)

Із копій протоколів спільної технічної ради ПАТ «Лисичанськвугілля від вбачається, що 10.05.2017 и 15.05.2017 року розглядалося питання щодо подальшого ведення технічних робіт на аварійній дільниці 122-1 північної лави пл.k8 гор.820 м.

Із копії Статуту ПАТ «Лисичанськвугілля» п.9.5 передбачено, що Генеральний директора має право: 1) без довіреності діяти від імені Товариства в томі числі, представляти інтереси Товариства, вчиняти правочини від імені Товариства , видавати накази та давати розпорядження , обов'язкові для виконання всіма працівниками Товариства.

Згідно п.1.5 посадової інструкції керівника відокремленого підрозділу - директора шахти, керівник ВП - директор шахти є кадровим працівником ПАТ «Лисичанськвугілля», яке має право у випадку виробничої необхідності провести його переміщення в інший відокремлений підрозділ за узгодженням з профільним Міністерством.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, які він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу.

Згідно зі ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча разом з підприємством, установою, організацією , допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Переведення на іншу роботу передбачає зміну істотних умов трудового договору, тому вимагає згоди працівника (частина перша ст. 32 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КЗпП України тимчасове переведення працівника на іншу робот , не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.

Частиною 1 ст. 33 КЗпП України передбачено, що тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

Відповідно до ч.2 ст. 33 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягнене за собою поновлення порушених прав працівника.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду про переведення позивача на іншу посадубез узгодження з профільним Міністерством є припущенням, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки відповідачем не спростований такий висновок.

Доводи апеляційної скарги про те, що підставою переведення позивача на іншу посаду стала виробнича необхідність, також до уваги не приймаються, оскільки з наказу № 117 -к від 18 травня 2017 року вбачається, що позивача було переведено саме для контролю за виконанням робіт по відновленню роботи конвеєрного ланцюга аварійної дільниці 122 північної лави пл.К гор. 820 на ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова», а не для відвернення або ліквідації наслідків виробничої аварії, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей.

В підтвердження тих обставин, що позивач був переведений для проведення робіт щодо відвернення або ліквідації наслідків всіх інших аварій, що не потребує згоди працівника, не надано будь-яких доказів.

Посилання апелянта на зміст п. 1.5 посадової інструкції керівника відокремленого підрозділу - директора шахти, як на добровільну згоду позивача на переведення, до уваги не приймаються, оскільки зазначений пункт інструкції передбачає право позивача у випадку виробничої необхідності провести його переміщення на інший відокремлений підрозділ.

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, належним чином з'ясував фактичні обставин по справі, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося незаконно.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» залишити без задоволення.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 23 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Стахова Н.В.

Судді: Коновалова В.А.

Коротенко Є.В.