Постанова № 74175913, 22.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/2133/17 Головуючий у І інстанції Кравченко Л. М.Провадження № 22-ц/780/2115/18 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 23 22.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Сержанюка А.С., Фінагеєва В.О.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області, ухвалене в м. Васильків 15 лютого 2018 року у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року позивач Київський міський центр зайнятості звернувся до суду із позовом про стягнення коштів,просив стягнути із відповідача на користь позивача кошти у розмірі 15481,90 грн.

Заявлені вимоги мотивував тим, що ОСОБА_4 перебував на обліку в Дніпровському районному центрі зайнятості Київського міського центру зайнятості. Так, відповідач подав до районного центру зайнятості заяву від 19 серпня 2013 року з проханням надати статус безробітного, його було ознайомлено з пам'яткою про права та обов'язки безробітного, де зазначено, що безробітні повинні своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Наказом районного центру зайнятості від 20 серпня 2013 року відповідачу було надано статус безробітного з 19 серпня 2013 року та призначено допомогу по безробіттю з 26 серпня 2013 року, наказом від 14 листопада 2013 року відповідачу було припинено реєстрацію з 11 листопада 2014 року у зв'язку з отриманням одноразової допомоги по безробіттю.

У зв'язку з виявленням розбіжностей в реєстраційних даних з метою отримання повної інформації про діяльність та доходи, отримані відповідачем, було здійснено перевірку в ТОВ «Ноублз». Під час здійснення перевірки встановлено, що відповідач дійсно надавав послуги ТОВ «Ноублз» згідно цивільно-правового договору від 03 червня 2013 року № 640 та отримував дохід. За результатами перевірки складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідач повинен повернути кошти, витрачені на випадок його безробіття, оскільки він не повідомляв районний центр зайнятості про факт укладення цивільно-правового договору з ТОВ «Ноублз», який впливав на умови виплати йому забезпечення. В період перебування на обліку відповідач отримав допомогу по безробіттю в сумі 14539,38 грн. та проходив навчання за навчальною програмою «Вступ у мале підприємництво», вартість якого становить 942,52 грн.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2018 рокупозов Київського міського центру зайнятості задоволено, стягнуто із ОСОБА_4 на користь позивача кошти в розмірі 15481,90 грн. та на користь держави 1600 грн.

Відповідач ОСОБА_4, не погоджуючись із рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2018 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що дійсно, ним було укладено з ТОВ «Ноублз» договір про надання послуг від 27 вересня 2013 року, але фактично жодних робіт не було виконано і не було одержано винагороди у період, коли він перебував на обліку в якості безробітного. Роботи за цим договором ним були виконані 28 листопада 2014 року, а винагорода одержана 11 грудня 2014 року. Умовами даного договору передбачено, що виплата винагороди можлива лише після його державної реєстрації в якості фізичної особи-підприємця.

Від Київського міського центру зайнятості надійшов відзив на апеляційну скаргу, де позивач зазначав, що ОСОБА_4 повинен повернути кошти, витрачені як виплата допомоги по безробіттю та надання соціальних послуг, оскільки він не повідомив службу зайнятості про факт укладення ним цивільно-правового договору з ТОВ «Ноублз», який впливав на умови виплати йому забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позов Київського міського центру зайнятості про стягнення коштів, суд першої інстанції виходив із того, що за час перебування відповідача на обліку у центрі зайнятості, ОСОБА_4 втратив ознаки безробітного, оскільки він не повідомляв центру зайнятості про факт укладання цивільно-правового договору з ТОВ «Ноублз», який вплинув на умови виплати йому забезпечення, а тому ОСОБА_4 безпідставно отримав допомогу по безробіттю за період з 19 серпня 2013 року по 11 листопада 2014 року у сумі 15481,90 грн.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 19 серпня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Дніпровського районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного (а. с. 3).

Наказом Дніпровського районного центру зайнятості від 20 серпня 2013 року ОСОБА_4 надано статус безробітного (а. с. 4).

Наказами Дніпровського районного центру зайнятості від 27 серпня 2013 року ОСОБА_4 призначено допомогу по безробіттю та наказано розпочати її виплату з 26 серпня 2013 року.

Наказами Дніпровського районного центру зайнятості від 14 листопада 2013 року виплачено ОСОБА_4 одноразово допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності та припинено виплату допомоги по безробіттю (а. с. 4).

03 червня 2014 року Печерським районним центром зайнятості складено акт № 640 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», згідно якого в результаті обміну даними отримано інформацію про доходи, одержані у ІV кварталі 2013 року ОСОБА_4 у ТОВ «Ноублз» з ознакою «Дохід, виплаченій само зайнятій особі». ОСОБА_4 виконував роботи у ТОВ «Ноублз» згідно договору про надання послуг від 27 вересня 2013 року № 27092013. Строк дії договору з 27 вересня 2013 року до виконання сторонами своїх зобов'язань. У ІV кварталі 2013 року ОСОБА_4 отримав винагороду за виконані роботи згідно акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28 листопада 2013 року за договором про надання послуг від 27 вересня 2013 року (а. с. 5).

Встановлено також, що 27 вересня 2013 року ТОВ «Ноублз» уклало із ОСОБА_4 договір про надання послуг № 27092013, за умовами якого виконавець за заявою замовника від 20 вересня зобов'язується надати послуги в межах незалежної професійної діяльності судової експертизи по виконанню експертного дослідження з питань, наведених у заяві замовника від 20 вересня та надати експертний висновок на підставі експертного дослідження, а замовник прийняти та оплатити надані виконавцем послуги. Погоджено, що розмір і порядок винагороди встановлюється додатковою угодою сторін (а. с. 7).

27 вересня 2013 року ТОВ «Ноублз» уклало із ОСОБА_4 додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг, згідно якої замовник сплачує передбачену п. 1 цього договору винагороду після виконання у сукупності таких умов: отримання належним чином оформленого експертного висновку та складання акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг); підтвердження реєстрації виконавця як фізичної особи-підприємця. Замовник здійснює виплату винагороди протягом п'яти робочих днів з дня отримання всіх документів, передбачених в п. 2.1 та 2.2 цієї додаткової угоди (а. с. 41 - 42).

28 листопада 2013 року ТОВ «Ноублз» та ОСОБА_4 склали акт прийому-передачі виконаних робіт за договором від 27 вересня 2013 року (а. с. 43).

11 грудня 2013 року за платіжним дорученням № 35 ОСОБА_4 одержав 5000 грн. в рахунок плати за договором про надання послуг від 27 вересня 2013 року № 27092013 (а. с. 44).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець 11 листопада 2013 року (а. с. 36).

Згідно довідки-розрахунку Дніпровського районного центру зайнятості від 25 червня 2014 року № 2824-07/23, за період з 27 вересня 2013 року по 10 листопада 2013 року ОСОБА_4 отримав допомогу по безробіттю у сумі 3390,02 грн. За період з 11 листопада 2013 року по 22 травня 2014 року ОСОБА_4 отримав допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності у сумі 11149,36 грн. Загальна сума доходу за період з 27 вересня 2013 року по 22 травня 2014 року становить 14539,38 грн. (а. с. 9).

Згідно довідки Київського міського центру зайнятості від 24 червня 2014 року № 03-6719, вартість навчання ОСОБА_4, який проходив навчання в НПУ ім. М.П. Драгоманова за навчальною програмою «Основи підприємницької діяльності» згідно додаткового договору № 520 від 25 вересня 2013 року за період з 14 жовтня по 01 листопада 2013 року складає 942,52 грн. (а. с. 10).

Листом Дніпровського районного центру зайнятості від 22 вересня 2014 року, отриманим адресатом 16 жовтня 2014 року, повідомлено ОСОБА_4 про необхідність повернення коштів в зв'язку із порушенням вимог п. п. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в сумі 15481,90 грн. (а. с. 11 - 12).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог, апеляційний суд керується наступним.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з пунктом 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України 15 червня 2015 року № 613, виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 (з дня припинення реєстрації або в разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості).

Відповідно до підпункту 1 пункту 37 Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію, зокрема, з дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

Установлено, що 27 вересня 2013 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Ноублз» був укладений договір про надання послуг № 27092013 та додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг, якою передбачено підстави і порядок отримання виконавцем грошової винагороди в розмірі 5000 грн. або 10000 грн. в залежності від умов виконання експертного дослідження.

Факт отримання чи неотримання ОСОБА_4 коштів, в якості винагороди не змінює його обов'язку повідомити центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, звернув увагу на вказані норми закону та врахував, що наведені норми припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку пов'язують із укладенням ними цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг за винагороду.

Отже, укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є підставою для стягнення із відповідача на користь позивача суми виплаченого забезпечення за період з 27 вересня 2013 року та відшкодувати вартість навчальної програми у сумі 15481,90 грн.

Апеляційний суд враховує, що відповідачем під час розгляду справи та в апеляційній скарзі не заперечувалося отримання допомоги по безробіттю в зазначеній сумі і проходження навчання за курсом «Основи підприємницької діяльності» в період з 14 жовтня по 01 листопада 2013 року.

Доводи апеляційної скарги, що жодних даних про отримання доходу у період перебування на обліку відповідача в якості безробітного позивач суду не надав, а відсутність доходу навіть за виконання особою певної роботи свідчить про те, що така особа не належить до зайнятого населення, не спростовують висновків суду, не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом.

Посилання в апеляційній скарзі на значну кількість недостовірних даних, що полягають в порушенні хронології подій, посиланні не неіснуючі договори та невірне трактування підстав виникнення спору між позивачем та відповідачем висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки під час розгляду справи судом належно встановлено обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та досліджено докази, якими вони були підтверджені.

Не мають правового значення для розгляду даної справи доводи апеляційної скарги, що відповідач повідомляв інспектора Дніпровського районного центру зайнятості про отримання ним кваліфікації судового експерта 23 серпня 2013 року та надав заяву, згідно якої зобов'язався не займатись професійною діяльністю та не отримувати дохід, оскільки таке зобов'язання не звільняє особу, яка перебуває на обліку як безробітна, повідомляти центр зайнятості про укладення цивільно-правового договору про надання послуг, за виконання яких передбачено отримання грошової винагороди.

Із цих же підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що отримання відповідачем винагороди ним було отримано 11 грудня 2013 року через місяць після зняття з обліку в органах Державного центру зайнятості, що відбулося 11 листопада 2013 року.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області, ухвалене в м. Васильків 15 лютого 2018 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді :

___ ____ ____