Постанова № 74172933, 22.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Кукоба О.О.

22 травня 2018 р. Справа № 816/31/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Гуцала М.І. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и л а:

03 січня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправними дії відповідача ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (подалі – Кременчуцьке ОУПФУ, пенсійний орган) по відмові в перерахунку його пенсії на підставі п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (подалі - Порядок) з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 08 грудня 2017 року № 652 про відмову в перерахунку пенсії; зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію з 01 жовтня 2017 року, з врахуванням проведених виплат, на підставі п. 9-1 Порядку з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Також позивач просить суд зобов’язати пенсійний орган подати до суду звіт про виконання судового рішення в місячний строк з дати набрання рішенням суду законної сили, та допустити судове рішення до негайного виконання в межах суми стягнення пенсії за 1 місяць.

Позивач зазначає про протиправність відмови відповідача в проведенні перерахунку його пенсії, оскільки вважає хибним висновок про те, що дія п. 9-1 Порядку розповсюджується лише на осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби.

Позивач вважає, що застосовуючи граматичний спосіб тлумачення п. 9-1 Порядку слід дійти висновку, що дія даної норми права розповсюджується не лише на осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, але й на інших учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, які внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Позивач зазначає, що згідно висновку семантико-текстуальної експертизи № 101/17, складеного 26 грудня 2017 року, об’єктивний зміст фрагменту документа під назвою «Зміни, що вносяться до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851» є однозначним і полягає у тому, що виявити бажання про відповідне обчислення пенсії по інвалідності мають право три категорії осіб, що отримали інвалідність: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; особи, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та ви пробувань; особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Також позивач зазначає, що особам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової військової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія нараховується та виплачується в декілька разів вища в порівнянні з іншими учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які внаслідок цього стали інвалідами. В цьому позивач вбачає ознаки дискримінації та порушення принципів справедливості щодо відшкодування державою шкоди, завданої здоров’ю учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в залежності від їх правого статусу під час виконання цих робіт.

Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1, пенсійний орган зазначає, що право на перерахунок пенсії з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, закріплене у ст. 59 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (подалі – Закон № 796-XII), та п. 9-1 Порядку виникає саме у військовослужбовців, які під час проходження дійсної строкової служби, брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року (судове рішення виготовлено 08 лютого 2018 року) в задоволені вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що порівняльний аналіз положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII до та після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (подалі – Закон № 2148-VIII) є підставою для висновку, що Законом № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. При цьому незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.

Позивач дійсну військову службу проходив у період з 06 травня 1973 року по 16 травня 1975 року, а участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС приймав у період з 01 червня 1986 року по 03 вересня 1986 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати та постановити нове про задоволення адміністративного позову.

Скаржник зазначає, що хибний висновок суду про те, що п. 9-1 Порядку підлягає застосуванню виключно для перерахунку пенсій військовослужбовцям строкової служби спростовується висновком семантико-текстуальної експертизи № 101/17 від 26 грудня 2017 року. Отже, судове рішення не ґрунтується на науковому підході до вирішення справи, а ґрунтується на суб’єктивному баченні судді. Доводи, викладені в позовній заяві про наявність ознак дискримінації та порушення принципів співмірності і справедливості щодо відшкодування державою шкоди, завданої здоров’ю учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в залежності від їх правового статусу під час виконання цих робіт, підтверджені поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини вих. № 1-185/18-87 від 24 січня 2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу пенсійний орган зазначає, що право на можливе обчислення пенсії з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року першочергово закріплюється Законом, а механізм реалізації відповідним порядком. Оскільки позивач під час участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не проходив дійсної військової служби, підстави для проведення перерахунку його пенсії відсутні. Висновок семантико-текстуальної експертизи від 26 грудня 2017 року № 101/17 може бути врахований як доказ лише за умови допустимості, достовірності, достатності і належності. Даний висновок не є належним доказом, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів погоджується з висновком суду, з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону № 796-XII цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 5 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов’язок» визначалось, що військова служба складається з дійсної військової служби і служби в запасі Збройних Сил СРСР.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 у період часу з 06 травня 1973 року по 16 травня 1975 року проходів дійсну військову службу у лавах Радянської армії (а.с. 33, звор, 37).

Судом також установлено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом П групи, перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії по інвалідності на умовах, встановлених Законом № 796-XII.

27 грудня 2017 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок його пенсії з 01 жовтня 2017 року на підставі п. 9-1 Порядку (а.с. 9).

Рішенням відповідача від 08 грудня 2017 року № 652 у проведені перерахунку пенсії ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 11).

Прийняте рішення пенсійний орган мотивував тим, що приймаючи участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач не проходів дійсну військову службу.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1, колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

* Тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Отже, до категорії військовослужбовців статтею 10 Закону № 796-XII віднесені, зокрема, сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах і військовозобов'язані, призвані на військові збори.

Статтею 71 Закону № 796-XII установлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Законом № 2148-VIII статтю 59 Закону № 796-XII викладено в такій редакції:

«Стаття 59. Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи

Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

Згідно із ст. 62 Закону № 796-XII роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851затверджені зміни, що вносяться до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме - Порядок доповнений п. 9-1 такого змісту:

« 9-1. За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: < >.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1, приймаючи участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не проходив дійсну строку військову службу, підстави для проведення перерахунку його пенсії, встановлені ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, п. 9-1 Порядку, відсутні.

Частиною 1 ст. 102 КАС України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодної стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Згідно із ст. 112 КАС України учасники справи мають право надати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону чи аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі (ч. 1 ст. 112).

Оскільки висновок семантико-текстуальної експертизи № 101/17 від 26 грудня 2017 року не відповідає напрямку питань, встановлених ст.ст. 102, 112 КАС України, суд обґрунтовано не прийняв їх до уваги.

На час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, п. 9-1 Порядку такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в установленому порядку не визнані, тобто є діючими.

Колегія суддів зауважує, що Конституційний Суд України в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначив, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційності (розмірності) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов’язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державною, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 1-11/2012 принцип законності під час вирішення справ про соціальний захист громадян передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у наступній практиці Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» у рішенні від 07 липня 1989 року Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов’язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» цей Суд зазначив, що, з’ясовуючи, чи існує позитивне зобов’язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення < > суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На підставі наведеного, керуючись статтями 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу апеляційною скаргою ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Постанова складена і підписана 22 травня 2018 року.