Постанова № 74170387, 18.05.2018, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 449/855/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кіпчарського О.М.

секретаря судового засідання Притули І.В.

з участю прокурора Гнатіва В.Й.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Павука І.М. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби, -

в с т а н о в и в :

в провадженні Золочівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017140260000201 від 15.05.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 21.03.2018 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 діб, а тому такий закінчує свою дію 20.05.2018 року. Зазначає, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, оскільки останній може ухилятися від суду та продовжити злочинну діяльність. Зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово судимий та обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Обвинувачений не працює, стійких соціальних зв’язків не має, до того порушував правила, встановленого щодо нього, адміністративного нагляду, вчинив тяжкий злочин із застосуванням насильства, спілкується із особами, що раніше були судимі. Вважає, що жоден з інших більши м’яких запобіжних заходів не здатен запобігти, передбаченим ст.177 КПК України, ризикам. Вказані обставини раніше вже були встановлені судами при обранні та продовженні відносно обвинуваченого запобіжного заходу, заявлені ризики на даний час не зменшились, а їм вдається запобігти лише тому, що обвинувачений перебуває під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_3 проти заявленого клопотання заперечили, вказують на його необґрунтованість.

Обвинувачений ОСОБА_2 проти заявленого клопотання заперечив, вказав, що бажає змінити свою позицію щодо відмови від дачі показів. Зазначив, що у нього відбулась бійка із потерпілим ОСОБА_4, після цього він, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 продовжили розпивати алкогольні напої. Банківську картку потерпілий ОСОБА_4 передав йому самостійно, телефону в потерпілого ніхто не викрадав. ОСОБА_1 до ОСОБА_4 жодного насильства не застосовував, однак гроші з банківської картки, через банкомат, отримував саме ОСОБА_1

З метою не допущення порушення прав потерпілого, обвинуваченому ОСОБА_2 запропоновано надати покази в судовому засіданні в присутності потерпілого ОСОБА_4, з чим обвинувачений ОСОБА_2 погодився.

Окрім цього, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби, яке також підтримано його захисником та обвинуваченим ОСОБА_2

Прокурор Гнатів В.Й. проти клопотання обвинуваченого заперечив, з тих же підстав, що викладені у клопотанні про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши думку учасників провадження, оцінивши їх доводи щодо заявлених клопотань, суд зазначає таке.

Ухвалою слідчого судді Перемишлянського районного суду Львівської області обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який в подальшому було продовжено.

Вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 06.09.2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі, строком на чотири роки та шість місяців, запобіжний захід у виді тримання під вартою, до вступу вироку у законну силу, залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 07.12.2017 року, вирок суду першої інстанції скасовано, справу скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції, запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін до проведення підготовчого судового засідання.

При цьому, скасовуючи вирок суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог кримінально процесуального закону, не з’ясовано в якій частині обвинувачений ОСОБА_1 визнавав свою вину, не врахував, що інший обвинувачений та потерпілий відмовились від дачі показів. В своїй ухвалі, скеровуючи справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на необхідності ретельної перевірки доводів ОСОБА_1, що викладені ним в апеляційній скарзі.

Зокрема, в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 зазначав, що потерпілого він не бив, докази цього відсутні, мобільного телефону у потерпілого також ніхто не викрадав. В Перемишлянському районному суді Львівської області, під час судового провадження, потерпілий ОСОБА_4 також відмовлявся надати будь-які покази.

Після скасування вироку, справу скеровано до Золочівського районного суду Львівської області на новий судовий розгляд.

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 02.02.2018 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід на термін 60 діб, тобто до 03.04.2018 року, а в подальшому до 20.05.2018 року.

Вирішуючи заявлені клопотання, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 331 КПК України, суд під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право вирішити питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченого главою 18 цього Кодексу.

Вимогами ч.3 ст.331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого. За наслідками розгляду питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

На даний час судом досліджено письмові докази сторони обвинувачення, а також висновок оцінювача щодо вартості ймовірно викраденого мобільного телефону. В ході дослідження останнього, у суду виникли сумніви щодо вказаного доказу, оскільки оцінка проведена не судовим експертом. З огляду на вказане, у справі призначено судову товарознавчу експертизу, результати якої до суду, на даний час ще не надійшли.

Окрім цього, судом запропоновано потерпілому ОСОБА_4 надати свої покази щодо обставин кримінального правопорушення, однак, останній від дачі показів відмовився, покликаючись на вимоги ст. 63 Конституції України. Вказав при цьому, що підтримує покази, надані ним на досудовому розслідуванні.

Суд враховує, що така позиція потерпілого є його гарантованим конституційним правом, однак, суд зважає також і на вимоги ст. 23 КПК України, згідно яких, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Вказана позиція потерпілого, в поєднанні з показами обвинуваченого ОСОБА_1, показами обвинуваченого ОСОБА_2, які він почав частково давати в судовому засіданні, та вже дослідженими письмовими доказами сторони обвинувачення, основним з яких є протокол слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_4, відсутність інших свідків кримінального правопорушення, об’єктивно створюють у стороннього спостерігача, яким фактично являється суд, певні сумніви щодо обґрунтованості пред’явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України.

За вказаних обставин, зважаючи, що судовий розгляд кримінального провадження не завершено, суд не вирішує питання щодо винуватості чи невинуватості обвинуваченого ОСОБА_1, однак, наведені обставини мають певний вплив на вирішення питання щодо доцільності та виправданості подальшого тримання обвинуваченого під вартою.

Під час вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення в справі «Єчюс проти Литви» від 31.07.2000 року, згідно якого, навіть подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами.

Також суд враховує і рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, відповідно до якого тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 вже позбавлений волі протягом одного року, тобто тривалий час перебуває у місці попереднього ув’язнення, за цей час щодо нього вже було постановлено обвинувальний вирок у даному кримінальному провадженні, який був предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, при цьому, такий обвинувальний вирок скасовано з огляду на не перевірку судом доводів обвинуваченого щодо обставин кримінального правопорушення.

Доводи обвинуваченого щодо його невинуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, заслуговують на увагу, не можуть безпідставно відкидатись судом та підлягають ретельній перевірці.

За переконанням суду, за вказаної сукупності умов, подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою не може вважатись виправданим, а тому до нього слід застосувати інший запобіжний захід, що не пов'язаний із позбавленням волі.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий, порушував правила встановленого адміністративного нагляду, достатньо міцних соціальних зв’язків не має, оскільки не одружений, дітей не має, офіційно працевлаштованим не був, водночас, має місце постійного проживання, матір похилого віку, суд вважає, що до обвинуваченого слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Водночас, вбачаючи доцільність у зміні запобіжного заходу, суд не може залишати обвинуваченого без засобів для проживання та власного утримання, а тому запобіжний захід у виді домашнього арешту слід визначити у певний період доби, щоб обвинувачений мав можливість працевлаштуватись.

Зважаючи на вказане та керуючись ст.176, 177, 178, 181, 183, 193-197, 199, 202, 205, 331 КПК України, суд –

у х в а л и в :

у задоволенні клопотання прокурора Павука І.В. про продовження строку тримання під вартою – відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу – задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше обраний запобіжний захід у кримінальному провадженні, за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, а саме: з 20 години 00 хвилин вечора до 08 години 00 хвилин ранку наступного дня.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов`язки:

- не залишати місце свого постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, без дозволу суду з 20-00 години вечора до 08-00 години ранку наступного дня;

- з'являтися за викликом до суду за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або праці;

- не відлучатись без дозволу суду за межі Перемишлянського району Львівської області;

- утримуватись від спілкування з потерпілим та обвинуваченим по кримінальному провадженню;

- докласти зусиль до пошуку роботи;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали становить два місяці, тобто до 17 липня 2018 року включно, після чого ухвала втрачає законну силу.

Негайно звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти та зобов’язати його невідкладно прибути до місця свого проживання.

Роз'яснити обвинуваченому наступне: згідно ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурорів Золочівської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_5І та ОСОБА_6

Виконання ухвали доручити начальнику Перемишлянського відділення Золочівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Кіпчарський