Постанова № 74170025, 17.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №328/4238/16 Головуючий у 1 інстанції Покопцева Д.О.

Провадження № 22-ц/778/1931/18 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

за участю секретаря судового засідання Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Чернігівського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року за заявою ОСОБА_3 про роз'яснення рішення суду та ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 керівника Токмацької місцевої прокуратури Свистуна Олександра В'ячеславовича, Державної казначейської служби України про скасування постанови, зобов'язання публічно вибачитися та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що постановою керівника Токмацької місцевої прокуратури Свистуна О.В. від 03.06.2016р. йому відмовлено у відшкодуванні шкоди, передбаченої п.п. 1, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Вважає, що зазначена постанова підлягає скасуванню, оскільки, по-перше, не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а, по-друге, винесена особою, яка не мала на це повноважень.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 травня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Скасовано постанову керівника Токмацької місцевої прокуратури Свистуна О.В. від 03.06.2016 року про відмову ОСОБА_3 у відшкодуванні шкоди, передбаченої п.п. 1, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Токмацької місцевої прокуратури на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 08,70 грн.

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення або роз'яснення рішення суду з питань розподілу судових витрат, оскільки вважає, що вказане питання вирішено судом не вірно.

Просив суд виправити технічну помилку чи ухвалити додаткове рішення з приводу судових витрат, та роз'яснити помилкову вказівку про повернення йому друкарських машинок.

Ухвалою Чернігівського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду та ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що подання вказаної заяви є повторенням обставин, якими ОСОБА_3 обґрунтовував свої позовні вимоги, оцінка яким була дана судом, і зводяться лише до його особистої незгоди з висновком суду першої інстанції.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Згідно ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

За положеннями ст. 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Встановлено, що ОСОБА_3 в своїй заяві просив суд ухвалити додаткове рішення з приводу судових витрат, оскільки, на його думку, це питання вирішено невірно та без врахування судової практики Пологівського районного суду Запорізької області з питань вартості проїзду та стягнення добових.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що судовим рішенням вирішено питання про розподіл судових витрат, зокрема вартості проїзду та стягнення добових.

Доводи апеляційної скарги про те, що вказане питання про судові витрати вирішено Чернігівським районним судом Запорізької області не так, як Пологівським районним судом Запорізької області, є безпідставними, оскільки зводяться до особистої незгоди скаржника з ухвалою суду та не може слугувати підставою для ухвалення додаткового рішення.

В заяві ОСОБА_3 просив суд роз'яснити йому рішення суду, оскільки в ньому зазначено, що друкарські машинки йому повернуті, а це, на його переконання, не відповідає дійсності.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 травня 2017 року скасовано постанову від 03 червня 2016р. керівника Токмацької місцевої прокуратури Свистуна Олександра Вячеславовича про відмову ОСОБА_3 у відшкодуванні шкоди, передбаченої п.п. 1,3,4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у задоволенні інших позовних вимог відмовлено, рішення є чітким та зрозумілим.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що доводи поданої заяви є повторенням обставин, якими ОСОБА_3 обґрунтовував свої позовні вимоги, оцінка яким була дана судом, і зводяться лише до його особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: