Постанова № 74170009, 17.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 0818/5033/12 Головуючий у 1-й інстанції Воробйов А.В.

Номер провадження 22-ц/778/1118/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

за участю секретаря Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2017 року у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області ( на стороні регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області вступила у справу Запорізька місцева прокуратура № 2) до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Товариства з обмеженою відповідальністю «Національний клуб «Запорізька Січ», третя особа: Фонд державного майна України про визнання недійсним договору купівлі продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Товариства з обмеженою відповідальністю «Національний клуб «Запорізька Січ» (далі ТОВ «Національний клуб «Запорізька Січ»), третя особа: Фонд державного майна України про визнання недійсним договору купівлі продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2017 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України ( в редакції, чинній на час розгляду справи), суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося до суду з позовом (на стороні регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області вступила у справу Запорізька місцева прокуратура № 2) до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Товариства з обмеженою відповідальністю «Національний клуб «Запорізька Січ», третя особа: Фонд державного майна України про визнання недійсним договору купівлі продажу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 22.10.2009 року, укладеного між ТОВ «Національний клуб «Запорізька січ» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, витребування майна з чужого незаконного володінняна користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Постановою бюро Запорізького обкому ЛКСМУ України № Б-15/22 від 13.03.1991 року та наказу № 5 від 13.03.1991 року Запорізької зональної комсомольської школи створено Запорізький регіональний комплекс «Славутич». Постановою бюро Запорізького обкому ЛКСМ від 13. 03.1991 року місцем знаходження зазначеного комплексу встановлено м. Запоріжжя, острів Хортиця, приміщення Запорізької зональної комсомольської школи з правом користування земельною ділянкою, виділеною Запорізькому ЛКСМУ України рішенням виконкому Запорізької обласної Ради народних депутатів трудящих № 564 від 25.02.1968 року.

Запорізький регіональний комплекс «Славутич» визнано правонаступником майна, прав та обов'язків Запорізької зональної комсомольської школи.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 177/13 від 18.04.1991 року Запорізький регіональний молодіжний комплекс «Славутич» зареєстровано як підприємство на майні Запорізького обласного комітету ЛКСМ України. Рішенням зборів трудового колективу Запорізького регіонального молодіжного комплексу «Славутич» постановлено реорганізувати в ЗАТ «Славутич-А».

27.04.2000 року виконавчим комітетом Запорізького міськвиконкому прийнято рішення № 159/16, на підставі якого ЗАТ « Славутич-А» отримало свідоцтво № 1025 про право власності на нежитлову будівлю під літерами А-1, А-3 - бази відпочинку, нежитловою площею 4152.2 кв. м., літерою « Б» - трансформаторну підстанцію « В». «Е» - намет. « Г» - гараж, «І», «11» - замощення, № 1 - протипожежний басейн, №№ 2,4 - паркан, № 3 - водовідвідний лоток, « Ж» - недобудований склад, « с.м.я» - оглядову яму, розташовані на земельній ділянці площею 27858 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1

22.04.2002 року вищезазначене майно було відчужено ЗАТ «Славутич-А» на користь ТОВ «Хортиця - Тур» відповідно до договору купівлі-продажу, який було нотаріально посвідчено та зареєстроване за останнім право власності. В подальшому, 15.10.2007 року між ТОВ « Хортиця-Тур» та ТОВ « Національний клуб «Запорізька січ» був укладений нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу майна, за яким також було зареєстровано право власності. 22.10.2009 року між ТОВ « Національний клуб Запорізька Січ» та відповідачами був укладений договір купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна.

Позивач вважає, що майно, яке передано до статутного фонду Запорізького регіонального комплексу «Славутич» є загальнодержавною власністю в особі Фонду державного майна України, а перехід майна від ЗАТ « Славутич-А» до ТОВ « Хортиця-Тур», потім від ТОВ « Хортиця - Тур» до ТОВ « Національний клуб Запорізька Січ» , а в подальшому від ТОВ « Національний клуб Запорізька січ» до відповідачів у справі не ґрунтується на вимогах законодавства, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Залишаючи позовну заяву без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України ( в редакції, чинній на час розгляду справи ), суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області в позовній заяві зазначає, а у клопотанні від 29.08.2012 року про залучення у справі в якості третьої особи Фонду державного майна України визнає, що спірне майно є загальнодержавною власністю в особі Фонду державного майна України, проте, просить витребувати його на свою користь, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області в дійсності виступає у даній цивільній справі від імені та в інтересах Фонду державного майна України, але без достатніх на то повноважень на ведення справи, оскільки матеріали справи не містять документів, на підставі б яких позивач мав право здійснювати представництво Фонду державного майна України, діяти від його імені та в його інтересах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Пунктом 12 частини першої статті 5 цього Закону передбачено, що Фонд здійснює управління підприємствами та організаціями, заснованими на державній власності, що перебувають у сфері його управління.

Статтею 6 Закону України "Про Фонд державного майна України" встановлено, що Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації. Регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Регіональні відділення та представництва діють на підставі положень, що затверджуються головою Фонду державного майна України.

Згідно з приписами статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначені повноваження Фонду у сфері управління об'єктами державної власності, зокрема відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини першої зазначеної статті Фонд виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна, тобто здійснює право розпорядження державним майном.

Отже, із зазначених вище законодавчих актів вбачається наявності повноважень у Фонду Державного майна України щодо володіння та користування майном, яке має статус державного.

В позовній заяві Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області не навів жодних доказів, які б обґрунтовували належність чи закріплення за ним спірного майно, чи здійснення управляння спірним майном.

Водночас, позивач у своїй позовній заяві також зазначає, що власником майна, яке він просить витребувати у відповідачів, є держава в особі Фонду Державного майна України.

Таким чином, сам позивач визнає той факт, що позовна заява фактично подана ним в інтересах Фонду Державного майна України, а він діє в його інтересах.

Між тим, матеріали справи не містять документів, на підставі б яких позивач мав право здійснювати представництво Фонду державного майна України, діяти від його імені та в його інтересах.

Суд першої інстанції врахував фактичні обставини справи, вищезазначені вимоги закону і прийшов до обґрунтованого висновку, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області фактично виступає у даній справі від імені та в інтересах Фонду державного майна України, але без достатніх на то повноважень на ведення справи, що відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України ( в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали) є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів визнає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, про наявність, передбачених ЦПК України правових підстав для залишення позову без розгляду обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, та зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Разом з тим, слід зазначити, що в силу положень ч. 2 ст. 257ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити судову ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.05. 2018 р.

Головуючий

Судді: