Рішення № 74169344, 23.05.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 року Чернігів Справа № 825/1545/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України пункт 20 від 02.03.2018, оформленого протоколом № 26, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду війни ІІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; зобов'язання Міністерства оборони України призначити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду війни ІІІ групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, встановленому підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XІІ в редакції закону з 07.05.2017 і постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 та перерахувати на рахунок Чернігівського обласного військового комісаріату суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи для подальшої виплати позивачу; зобов'язання Чернігівського обласного військового комісаріату виплатити позивачу суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, встановленому підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XІІ в редакції Закону з 07.05.2017 і постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що Міністерством оборони України протиправно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності як військовослужбовцю, який отримав захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оскільки згідно чинного законодавства право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержання каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Представник Міністерства оборони України подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що інвалідність позивачу встановлена більше ніж через три місяці після звільнення зі служби, а тому позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги. Крім того вказує, що позивачем не надано: документу про причини та обставини поранення та доказів того, що позивач звертався за їх отриманням та допомогою в їх отриманні до відповідних органів; доказів, що він проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; доказів, що на момент встановлення інвалідності проходив службу в резерві. Зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає на момент встановлення інвалідності, а тому така допомога повинна призначатися та виплачуватися в установленому законодавством порядку, що діяло на день встановлення права на отримання такої допомоги.

Представник Чернігівського обласного військового комісаріату подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки позовна вимога позивача про зобов'язання Чернігівського обласного військового комісаріату виплатити йому одноразову грошову допомогу є безпідставною, необґрунтованою та передчасною. Зазначає, що відсутнє рішення розпорядника бюджетних коштів про призначення одноразової грошової допомоги та визначення її розміру безпосередньо в грошовому еквіваленті.

Позивачем було подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що право на одноразову грошову допомогу військовослужбовця виникає також у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержання каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало в період її проходження.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 02.05.2018 у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін було відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 в 1985-1987 роках проходив строкову військову службу у військовій частині пп 65753 та приймав участь у бойових діях, що підтверджується копіями військового квитка та довідки Срібнянського об'єднаного районного військового комісаріату від 11.09.2017 № 110 (а.с. 8-12, 20).

Згідно копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1689 від 13.06.2017 захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 13).

Чернігівською обласною МСЕК № 1 позивачу 06.07.2017 було встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується копією довідки серії АВБ № 032570 (а.с. 14).

20.09.2017 (вх. № 5/2007с від 21.09.2017) позивач звернувся до Чернігівського обласного військового комісаріату з заявою та відповідними документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності (а.с. 15).

Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, були розглянуті подані позивачем документи та 02.03.2018 прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії № 26, про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з підпунктом 6 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається військовослужбовцям строкової служби у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін (а.с. 18).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон, в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону).

Пунктом 1 статті 16 Закону встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно підпункту 6 пункту 2 статті 16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 276/32217та від 22.03.2018 у справі № 288/349/17.

Відтак доводи Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладені в протоколі засідання комісії № 26 від 02.03.2018 щодо відсутності у позивача права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, з огляду на те, що інвалідність встановлена позивачу більше, ніж через три місяці після звільнення зі служби, суд вважає помилковими та необґрунтованими.

Так, згідно пункту 2 статті 16-2 Закону одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до вимог пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975 в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

У відповідності до вимог підпункту 3 пункту 6 Порядку № 975 військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, зокрема, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Встановлено, що позивач надав до військового комісаріату усі необхідні документи, передбачені Порядком № 975, відтак, має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності IІІ групи, яка настала внаслідок захворювання та пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Водночас, при визначенні розміру одноразової грошової допомоги, суд вважає, що вимога позивача призначити одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XІІ в редакції Закону з 07.05.2017 і постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 є необґрунтованою, з огляду на наступне.

Як вже було зазначено судом, в силу пункту 3 Порядку № 975, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

Враховуючи те, що позивач, який отримав захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, проходив саме строкову військову службу, то до спірних правовідносин слід застосовувати підпункт 6 пункту 2 статті 16, пункт 2 статті 16-2 Закону та підпункт 3 пункту 6 Порядку № 975 в редакції станом на час встановлення позивачу III групу інвалідності, тобто 06.07.2017.

Таким чином, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

При цьому, посилання представника Міністерства оборони України на те, що позивачем не надано: документу про причини та обставини поранення та доказів того, що позивач звертався за їх отриманням та допомогою в їх отриманні до відповідних органів; доказів, що він проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; доказів, що на момент встановлення інвалідності проходив службу в резерві, судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до абзацу другого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням зазначеного, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України пункт 20 від 02.03.2018, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 26, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як особі з інвалідністю ІІІ групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; зобов'язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю ІІІ групи у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Міністерства оборони України перерахувати на рахунок Чернігівського обласного військового комісаріату суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи для подальшої виплати позивачу; зобов'язання Чернігівського обласного військового комісаріату виплатити позивачу суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи, то вони є передчасними, оскільки обов'язок вчиняти зазначені дії виникне лише після прийняття відповідного рішення Міністерством оборони України.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 17300, РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), Чернігівського обласного військового комісаріату (вул. Павла Полуботка, 68, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 08536958) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України пункт 20 від 02.03.2018, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 26, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як особі з інвалідністю ІІІ групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю ІІІ групи у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 травня 2018 року.

Суддя Н.М. Баргаміна