Постанова № 74169089, 15.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2018 року справа № 804/738/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю,

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року (головуючий суддя Захарчук-Борисенко Н.В.)

у справі № 804/738/18

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення №000220/04-36-40-04/НОМЕР_1 від 27.12.2017 про застосування фінансових санкцій в розмірі 23800,00 грн., а саме 17000 грн. - роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, 6800 грн. - продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки прийняте без урахування всіх обставин справи та без дослідження причинного зв'язку між допущеним порушенням з боку правопорушника ОСОБА_2 та наявністю порушення з боку ФОП ОСОБА_3, оскільки саме ОСОБА_2 здійснила продаж алкогольного напою особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку, при цьому проданий товар не належить ФОП ОСОБА_3, не стосується її підприємницької діяльності, а його продаж не входить в трудові обов'язки продавця ОСОБА_2 в межах трудового договору, укладеного з ФОП ОСОБА_3 Крім того, ОСОБА_2 здійснила на власний розсуд продаж товару, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, яка здійснює свою підприємницьку діяльність у тому ж приміщенні, що й позивач.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що протиправні дії ОСОБА_2 пов'язані не з виконанням трудових обов'язків в межах трудового договору з ФОП ОСОБА_3 та не стосувалися товару, належного ФОП ОСОБА_3, а були здійснені виключно з власної ініціативи та стосувались здійснення підприємницької діяльності від імені ФОП ОСОБА_4 та виключно товару (алкогольних напоїв), які належали вказаному підприємцю, у зв'язку чим суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_3 не несе відповідальності як суб'єкт господарювання за факт реалізації продавцем ОСОБА_2 алкогольного напою неповнолітній особі. Відповідачем належним чином не встановлено суб'єкта правопорушення, а тому неправомірно застосовано санкцію до ФОП ОСОБА_3

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що для здійснення підприємницької діяльності позивач використовує найманого працівника ОСОБА_2 на підставі безстрокового трудового договору від 03.11.2008, яка виконує функції продавця, тому твердження позивача, що ОСОБА_2 діяла з власної ініціативи, не відповідають дійсності. Працівник позивача ОСОБА_2 понесла адміністративну відповідальність як працівник, яка продала неповнолітньому алкогольні напої, тому до позивача як до суб'єкта підприємницької діяльності правомірно застосовані штрафні санкції за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

Крім того, суд першої інстанції аналізуючи покази свідків, зробив висновки, які суперечать наданим під час складання матеріалів правоохоронними органами пояснень ОСОБА_2, оскільки жодного згадування про надання допомоги іншій фізичній особі в поясненнях немає, а показами свідків підтверджений факт продажу алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, саме працівником позивача, а також показами свідків встановлений факт наявності алкогольних напоїв саме в холодильному обладнанні позивача, і все це є доказом факту порушення законодавства позивачем.

Апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.05.2018.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Неприбуття у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.9 ст. 205, 311 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення обґрунтоване та правомірне, звертає увагу, що посилаючись на матеріали правоохоронних органів як на підставу винесення оскаржуваного податкового рішення, відповідач не врахував, що дані матеріали містили лише інформацію щодо продажу слабоалкогольного напою неповнолітній особі, при цьому інформація з приводу джерела отримання реалізованого товару та дані підприємця, чий товар було реалізовано з порушенням закону, працівники поліції взагалі не відобразили, залишивши дані факти поза увагою. При цьому позивач відзначає, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення не містить в собі даних, які б вказували про наявність вини позивача в результаті діяльності ОСОБА_2

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірним в межах даної справи є питання правомірності винесеного відповідачем рішення №000220/04-36-40-04/НОМЕР_1 від 27.12.2017 про застосування фінансових санкцій в розмірі 23800,00 грн.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа-підприємець 12 жовтня 2001 року та здійснює наступні види господарської діяльності: організування поховань і надання суміжних послуг; надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 належить на праві приватної власності торгівельний комплекс загальною площею 926,4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.29, 30, 34), в якому ФОП ОСОБА_3 здійснює свою підприємницьку діяльність.

Для здійснення підприємницької діяльності позивач використовує працю найманого працівника - ОСОБА_2, яка виконує функції продавця за укладеним на невизначений строк між вказаними особами Трудовим договором між працівником і фізичною особою від 03.11.2008, зареєстрованим у встановленому порядку в органах державної служби зайнятості (а. с.22).

Водночас, матеріали справи містять свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (а. с.23) зі здійсненням видів діяльності за КВЕД: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; обслуговування напоями; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а. с.24).

ФОП ОСОБА_4 має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями строком дії з 30.11.2016 до 30.11.2017, згідно з якою місцем здійснення діяльності є магазин за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.26, 27).

Також ОСОБА_4 має зареєстрований РРО, призначений для використання в господарській одиниці: у магазині-кафетерії за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.25).

Крім того, між ОСОБА_3 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладений договір оренди нежитлових приміщень (будівель) № 21 від 01.12.2017, згідно з яким орендодавець передав орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 68,3 кв. м, розташований за адресою АДРЕСА_1 для розміщення магазину-кафетерію «Гранд» (а. с.31-33).

Для здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 використовує найману працю ОСОБА_5, яка виконує функції продавця за Трудовим договором між працівником і фізичною особою від 01.04.2011, укладеним між вказаними особами безстроково та зареєстрованим у встановленому порядку в органах державної служби зайнятості (а. с.28).

24.05.2017 посадовими особами Царичанського Відділення поліції Новомосковського Відділу ГУНП в Дніпропетровській області складений протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 492435 від 24.05.2017 відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення за ч.2 ст.156 КУпАП (а. с.44, 14).

У даному протоколі зазначено, що 24.05.2017 ОСОБА_2, перебуваючи на своєму робочому місці в магазині «Гранд», здійснила продаж слабоалкогольного напою «Сіber» 5-6%, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

13.06.2017 Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Царичанської селищної ради за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів винесено постанову про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, суть якого полягає в тому, що перебуваючи на робочому місці в магазині «Гранд», ОСОБА_2 здійснила продаж алкогольного напою «Ciber» 5-6%, ємкістю 0,5л, малолітній особі (а. с.13)

ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі матеріалів правоохоронного органу (а.с.14-19, 44-48) прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 27.12.2017 № 000220/04-36-40-04/НОМЕР_1, яким до ФОП ОСОБА_3 за порушення ч.12 ст.15 та п.2 ч.1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР відповідно до абз.5 та абз.9 ч.2 ст.17 вказаного Закону застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу на загальну суму 23 800 грн., з яких:

- 17000 грн. - за реалізацію алкогольних напоїв без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями;

- 6800 грн. - за реалізацію алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років (а. с.10).

ФОП ОСОБА_3, вважаючи безпідставним винесення вказаного рішення про застосування фінансових санкцій, звернулась до адміністративного суду з даним позовом.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про задоволення позову.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом - сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР.

Відповідно до ч.12 ст. 15 вказаного Закону роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.15-3 Закону № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових

виробів: особам, які не досягли 18 років.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що за порушення норм цього закону посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР (в редакції на момент виявлення порушення) до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема:

- оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (абз.5);

- порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень (абз.9).

За приписами ч.4 ст.17 Закону № 481/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Відповідно до п.п.3, 4 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790, (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів господарювання, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.

Посадові особи і громадяни, які не є суб'єктами господарювання, за порушення норм Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами несуть відповідальність згідно із законодавством.

Таким чином, зазначені правові норми у контексті спірних правовідносин свідчать, що суб'єкти господарювання у разі здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензій та у разі продажу слабоалкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років, несуть відповідальність за порушення приписів Закону № 481/95-ВР, у вигляді штрафу, передбачену статтею 17 вказаного Закону, а посадові особи і громадяни, які не є суб'єктами господарювання, - згідно із законодавством.

Зокрема, ч.2 ст.156 КУпАП передбачає, що порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 5 вказаного Порядку № 790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

При цьому згідно пп.19-1.1.16 п.19-1.1 ст.19 ПК України заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів виконують контролюючі органи.

Отже, відповідач, як контролюючий орган у сфері обігу алкогольних напоїв, має право на винесення рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкту господарювання на підставі матеріалів правоохоронних органів.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приймає до уваги, що вказаний спір розглядається у порядку Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами частини 2 статті 77 якого обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

У частині 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

Таким чином, обов'язок довести свою позицію має відповідач і таке доведення здійснюється шляхом надання належних доказів, наданих суду в обґрунтування своїх доводів.

Між тим, у складеному Царичанським ВП Новомосковського Відділу ГУНП в Дніпропетровській області протоколі про адміністративне правопорушення серії АА №492435 від 24.05.2017, на підставі відомостей з якого до позивача застосовано штрафні санкції спірним рішенням № 000220/04-36-40-04/НОМЕР_1 від 27.12.2017, зафіксовано продаж ОСОБА_2 слабоалкогольного напою неповнолітній особі. При цьому жодних відомостей, що у даному випадку мала місце реалізація алкогольних напоїв ФОП ОСОБА_3 без наявності у неї ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями ані даний протокол, ані інші матеріали вказаного правоохоронного органу не містять, як не містять і даних щодо належності алкогольного напою «Ciber» 5-6% позивачу для реалізації споживачам.

Отже, безпідставним є застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафу на підставі абз.5 ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР у сумі 17000 грн. за реалізацію алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії.

Також відповідачем не доведено належними доказами наявність законних підстав для застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафу на підставі абз.9 ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР у сумі 6800 грн. за реалізацію алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, з огляду на наступне.

Як свідчать встановлені вище обставини справи, на момент виявлення поліцейськими правопорушення у приміщенні магазину «Гранд» здійснювалась торгівля продавцем ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_2, та торгівля (у т. ч. алкогольною продукцією) продавцем ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_5

При цьому у вказаному магазині фізична особа-підприємець - ОСОБА_3 здійснює торгівлю продуктами харчування (без реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв), фізична особа-підприємець - ОСОБА_4 - торгівлю, в тому числі, алкогольними напоями і на момент виникнення оскаржуваних правовідносин мала чинну державну ліцензію на здійснення даного виду підприємницької діяльності.

За поясненнями свідків, починаючи з 15:30 год. 24.05.2017, продавець ОСОБА_5 у зв'язку з сімейними обставинами покинула своє робоче місце, залишивши в торгівельному залі лише продавця ОСОБА_2 з проханням надати допомогу у здійсненні торгівлі товаром, що належить ФОП ОСОБА_4, на період її відсутності.

Отже, судом першої інстанції встановлено, відповідачем не спростовано, що ОСОБА_2, на прохання ОСОБА_5, самостійно, без відома ФОП ОСОБА_3, прийняла рішення надати допомогу ОСОБА_5 у здійсненні торгівельної діяльності з продажу товарів, що належать ФОП ОСОБА_4, і за вказаних обставин здійснила протиправну реалізацію слабоалкогольного напою неповнолітньому, що задокументовано працівниками поліції та кваліфіковано в якості адміністративного правопорушення.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що протиправні дії ОСОБА_2 не пов'язані з виконанням трудових обов'язків в межах трудового договору з ФОП ОСОБА_3 і не стосувались товару, належного останній, а здійснені виключно з власної ініціативи та фактично від імені ФОП ОСОБА_4 і щодо товару - алкогольних напоїв, які належали вказаному підприємцю, а тому ФОП ОСОБА_3 не несе і не може нести відповідальності як суб'єкт господарювання за факт реалізації продавцем ОСОБА_2 слабоалкогольного напою неповнолітній особі.

Відповідачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надано належних та допустимих доказів, які б спростували наведені обставини та підтверджували наявність у діях відповідача складу правопорушення, відповідальність за яке наступає на підставі абз.9 ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР.

Апеляційним судом не приймаються доводи відповідача, що ОСОБА_2 не могла діяти з власної ініціативи з огляду на те, що ОСОБА_2 виконує функції продавця на підставі безстрокового трудового договору від 03.11.2008, укладеного саме з ФОП ОСОБА_3

Аналіз вказаних вище положень ст.17 Закону № 481/95-ВР та ч.2 ст.156 КУпАП свідчать, що суб'єкт господарювання може бути притягнутим до відповідальності у вигляді штрафу за порушення, допущені його працівником, лише при здійсненні останнім своїх трудових обов'язків, наявності чого у даному випадку відповідачем суду не доведено.

Доводи відповідача, що жодного згадування ОСОБА_2 про надання допомоги іншій фізичній особі в поясненнях немає, апеляційним судом також не приймаються, оскільки матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 відмовилась надавати поліцейським будь-які письмові пояснення (а. с.15), а посилання відповідача, що показами свідків встановлений факт наявності алкогольних напоїв саме в холодильному обладнанні позивача, не є достатнім для висновку про реалізацією ОСОБА_2 алкогольної продукції, яка належала саме ФОП ОСОБА_3

Таким чином, апеляційний суд, які і суд першої інстанції, дійшов висновку про протиправність рішення про застосування фінансових санкцій від 27.12.2017 № 000220/04-36-40-04/НОМЕР_1 на загальну суму 23 800 грн. і наявність підстав для його скасування.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі № 804/738/18 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко