Рішення № 74167238, 23.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 травня 2018 р. Справа № 820/946/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Супруна Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (пр-т Гагаріна, 157 "а", м. Харків, 61124) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (надалі за текстом - УСЗН Харківської районної державної адміністрації, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (пр-т Гагаріна, 157 "а", м. Харків, 61124) щодо не донарахування та недоплати, щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1), як особі з інвалідністю 2-ї групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (пр-т Гагаріна, 157 "а", м. Харків, 61124) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1), як особі з інвалідністю 2-ї групи в розмірі, встановленому ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з врахуванням сплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є інвалідом війни ІІ групи та має право на щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-12. Однак, Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації виплатило допомогу у сумі 3100,00 грн., яка є меншою 8 мінімальних пенсій за віком, що складає 10496,00 грн. Позивач вважає вказану дію протиправним, такою, що не відповідає чинному законодавству та просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у адміністративному позові.

Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що в поточній редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з статті 13 виключена норма закону, якою передбачалася виплата разової грошової допомоги. Згідно п. 27 ст. 13 зазначеного Закону України щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога в розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Розмір компенсації на 2017 рік ОСОБА_1, як інваліду війни 2 групи склав - 3100 грн. Таким чином, виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2017 року здійснена в межах бюджетних призначень відповідно до ст. 48 Бюджетного Кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 року № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". Також, зазначив що, здійснюючи виплату грошової допомоги до 5 травня 2017 року у розмірі 3100 грн., управління діяло в межах своїх повноважень та на виконання постанов Уряду України, які є чинними. Виходячи з вищевикладеного, відповідач позов не визнає, заперечує проти позову та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином, проте, до суду повернувся конверт із судовими документами з позначкою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення", тобто, останнім не отримано судових документів з незалежних від суду підстав.

Згідно з ч. 11 ст. 126 КАС України визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судових документів від 28.04.2018 року.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом КАС України) зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням положень ст.ст. 4, 229 КАС України суд приходить до висновку про наявність беззаперечних підстав для розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серія Б № 396400 є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

10.01.2018 року позивач звернувся до начальника Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Лудан С.В., з заявою про донарахування та виплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня за 2017 рік, як інваліду 2-ї групи, у розмірі 7396,00 грн..

Листом Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації № 04-34/481 від 16.01.2018 року позивача повідомлено, що згідно із статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5-го травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються КМ України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Разом з цим ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" доповнено частиною із законом від 25.12.1998 року № 367-ХІV; в редакції зазначеного Закону від 28.12.2007 року № 107- VІ - зміну визнано неконституційною згідно з рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року №10-рп/2008. Інше чинним законодавством не передбачено. Крім того, зазначив що згідно із постановою КМ України від 05.04.2017 року № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разові грошові допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" інвалідам війни 2-ої групи у 2017 році виплату щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня встановлено у розмірі 3100,00 грн.

Таким чином, виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2017 року здійснена в межах бюджетних призначень відповідно до ст. 48 Бюджетного Кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 року № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

Не погодившись із протиправними діями відповідача щодо не донарахування та недоплати щорічної одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Частиною другою статті 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пунктом третім статті 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення, зокрема, політики у сфері соціального захисту.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (далі - Закон № 79-VIII), який набрав чинності 01 січня 2015 року, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України" доповнено пунктом 26, яким передбачено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набранням чинності Закону №79-VIII Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Наведені положення Закону № 79-VIII не були визнані неконституційними та є чинними.

У 2017 році Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 05.04.2017 р. № 223 «Про деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", якою встановлено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України «Про жертви нацистських переслідувань", здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, які перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3500 гривень; II групи - 3100 гривень; III групи - 2700 гривень.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Кабінет Міністрів України уповноважений на підставі конкретних положень закону, прийнятого Верховною Радою України, та з метою забезпечення проведення політики у сфері соціального захисту, визначати розміри соціальних виплат. Відповідні акти Кабінету Міністрів України є обов`язковими для виконання (частина перша статті 117 Конституції України).

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що твердження позивача про те, що станом на час виникнення спірних правовідносин існували протиріччя у Законі України №3551-12 та Постанові КМУ № 223 не відповідають дійсності, оскільки ст.13 Закону України №3551-12 визначено, що саме Кабінетом Міністрів України визначається Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги та частиною 5 статті 13 Закону України №3551-12 передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини "Валентина Ніканорівна Великода проти України" від 03 червня 2014 року (заява № 43331/12) зазначено про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про правомірність дій Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації протиправною в частині щодо не донарахування та недоплати, щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1), як особі з інвалідністю 2-ї групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Позовна вимога щодо зобов'язання Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (пр-т Гагаріна, 157 "а", м. Харків, 61124) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1), як особі з інвалідністю 2-ї групи в розмірі, встановленому ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з врахуванням сплачених сум є похідною та також не підлягає задоволенню.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 20.03.2018 року по справі № 592/6028/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані дії Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (пр-т Гагаріна, 157 "а", м. Харків, 61124) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено 23 травня 2018 року.

Суддя Супрун Ю.О.