Ухвала суду № 74167230, 23.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

23 травня 2018 р. Справа № 820/2223/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_2) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61082, м.Харків, пр. Московський, 198/3) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просять суд:

- визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова № 130 від 07.03.2017 про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком;

- визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова № 131 від 07.03.2017 про відмову ОСОБА_2 у поновленні виплати пенсії за віком;

- зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, починаючи з 07.10.2009, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, на визначений пенсіонером банківський рахунок;

- зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2, починаючи з 07.10.2009, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Разом з позовом, представник позивачів надав до суду заяву, у якій просить суд поновити строк звернення до суду як у частині позовних вимог щодо оскарження рішень Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова № 130 та №131 від 07.03.2017 про відмову в поновленні виплати пенсії за віком, так і в частині зобов'язання здійснити поновлення виплати і перерахунку пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 07.10.2009 року по 18.02.2017.

Суд дослідивши матеріали справи, заяв про поновлення пропущеного процесуального строку та зміст позову, встановив наступне.

Право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, що передбачено ст. 55 Конституції України. Це право є диспозитивним правом у адміністративному процесі.

Судом встановлено, що представник позивачів 26.10.2017 звернувся із позовом до Фрунзенського районного суду м. Харкова, із аналогічними позовними вимогами.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.12.2017 позовну заяву повернуто позивачеві, у зв'язку із невиконанням недоліків зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 02.11.2017.

Як зазначає представник позивачів, у заяві щодо поновлення пропущеного процесуального строку, ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.12.2017 ним отримано не було. Окрім того, в обґрунтування заяви зазначено, що у зв'язку із значним для позивачів розміром судового збору та відсутністю коштів для оскарження ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова, позивачами прийнято рішення про повторне звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що представник позивачів звернувся до суду 21.03.2018 щодо оскарження рішень № 130 та №131 від 07.03.2017 Пенсійного Фонду, яке він отримав 18.08.2017, про що свідчить відбиток штемпеля на поштовому конверті (а.с.27)

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином шестимісячний строк звернення до адміністративного суду сплив 18.02.2018, у той час як позов по даній справі направлено поштою до Харківського окружного адміністративного суду 21.03.2018.

Відповідно до ч. 1 статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на те, що позивачі є пенсіонерами похилого віку, що вони не проживають в Україні та не мають можливості своєчасного отримання поштових відправлень, що право на отримання пенсії є досить суттєвим для позивачів, суд у частині позовних вимог щодо оскарження рішень Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова № 130 та №131 від 07.03.2017 про відмову в поновленні виплати пенсії за віком визнає причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлює процесуальний строк.

Стовно позовних вимог, у частині зобов'язання здійснити поновлення виплати і перерахунку пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 07.10.2009 по 18.02.2017, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивачів звернувся до суду з позовом 21.03.2018, з вимогами щодо захисту порушених прав позивачів, що мали місце з 07.10.2009.

Представник позивачів, наполягаючи на задоволенні позовних вимог про поновлення виплати та перерахунок пенсії позивачів з 07.10.2009, посилався на рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року, виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) «пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України». Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, «оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами».

Суд зазначає, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009, тобто з 07.10.2009, виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої зупинена на підставі положень зазначеного Закону № 1058-ІV. З цього часу у органів Пенсійного фонду виник обов'язок відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Проте наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивачів необхідності щодо своєчасного захисту своїх прав. Отже, після прийняття та опублікування Рішення № 25-рп/2009, та не відновлення виплати пенсій позивачам останні, не отримуючи пенсію, повинні були дізнатися про порушення своїх прав, та мали можливість своєчасно звернутись до суду за захистом своїх прав.

У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 20.02.2018 по справі № 757/12134/14-а колегія суддів Верховного Суду зазначила, що до вказаних правовідносин слід застосувати шестимісячний строк звернення до суду.

Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 08 грудня 2015 року (справи № 21-5653а15) та від 08.06.2016 (справа № 505/2135/14-а), а також в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 по справі № 423/5348/17

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне врахувати висновок Верховного Суду про те, що права позивачів підлягають захисту в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Окрім того суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Як вже зазначалось, відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Приписами ч. 3 ст. 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Доводи представника позивачів про необхідність застосування до спірних відносин норм ч.2 ст.46 Закону № 1058 суд вважає необґрунтованими, оскільки цими положеннями передбачено виплату пенсіонеру без обмеження строком тих сум пенсії, які йому були нараховані, однак, не були виплачені з вини органу, яким виплачується пенсія.

Між тим, в даному випадку позивачам пенсія не лише не виплачувалась, а й не нараховувалась, а тому вказана норма не може бути застосована до спірних відносин.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що рішення №130 та №131 від 07.03.2017, якими відмовлено у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідачем направлено на адресу представника позивача ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку та отримано представником позивача 18.08.2017, про що зазначає сам представник позивачів ОСОБА_3 у позовній заяві та не спростовує відповідач.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що права позивачів підлягають захисту в межах шестимісячного строку звернення до суду, перебіг якого починається з 18.02.2017.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку, що представником позивачів не доведено поважності причин пропуску строку звернення до суду, в частині позовних вимог щодо зобов'язання Індустріального об'єднаного УПФУ м. Харкова здійснити поновлення виплати і перерахунку пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 07.10.2009 року по 18.02.2017, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючим пенсіонерам, дітям війни, на визначений пенсіонерами банківський рахунок, а отже позов у цій частині підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 118, 121, 122, 123, 240, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо оскарження рішень Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова № 130 та №131 від 07.03.2017 про відмову в поновленні виплати пенсії за віком - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в частині позовних вимог щодо оскарження рішень Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова № 130 та №131 від 07.03.2017 про відмову в поновленні виплати пенсії за віком.

У задоволенні зави про поновлення строку звернення до суду, в частині позовних вимог щодо зобов'язання Індустріального об'єднаного УПФУ м. Харкова здійснити поновлення виплати і перерахунок пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 07.10.2009 року по 18.02.2017, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючим пенсіонерам, дітям війни, на визначений пенсіонерами банківський рахунок - відмовити.

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_2) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61082, м.Харків, пр. Московський, 198/3) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, в частині зобов'язання Індустріального об'єднаного УПФУ м. Харкова здійснити поновлення виплати і перерахунок пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 07.10.2009 року по 18.02.2017, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючим пенсіонерам, дітям війни, на визначений пенсіонерами банківський рахунок - залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 23 травня 2018 року.

Суддя Сагайдак В.В.