Рішення № 74167127, 17.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 р. № 820/1908/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника відповідача - Чернишова К.О.,

розглянувши в загальному порядку у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 820/1908/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: ОСОБА_3, Відділ Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області про скасування рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог просить суд:

- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 280-СГ від 11.02.2015 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність";

- скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 за ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних позивач зазначив, що відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області (правонаступником якого є відповідач) від 09.12.2014 № 3428-СГ позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Черкаська Лозова Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області для ведення індивідуального садівництва з орієнтовним розміром земельної ділянки 0,1200 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля). Такий проект землеустрою виготовлено та погоджено Відділом Держземагентства у Дергачівському районі Харківської області, однак при спробі зареєструвати відомості щодо земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, що є необхідною передумовою для подальшого затвердження проекту землеустрою, державним кадастровим реєстратором прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру № РВ-6300477162015 від 11.08.2015р. та аналогічне рішення від 06.05.2016 № РВ-6300588142016 з посиланням на те, що запланована до відведення позивачу земельна ділянка має перетин з земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_3. Згодом, після отримання відповіді від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області позивач дізнався, що вказаній земельній ділянці, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_3 надано у приватну власність третій особі у справі - ОСОБА_3 У зв'язку з наведеним, позивач вважає наявним порушення його прав на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки за наявності офіційного дозволу компетентного органу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, позивач не має можливості здійснити належні процедури, передбачені законодавством, щодо проекту землеустрою. В подальшому, як вказує позивач, це унеможливлює передачу йому земельної ділянки у власність.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин Головне управління Держземагенства Харківської області, правонаступником якого є відповідач, законодавчо було наділено повноваженнями щодо передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області. На виконання вказаних повноважень на підставі звернення ОСОБА_3 відповідачем прийнято рішення у формі наказу № 280-СГ від 11.02.2015 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, яке є цілком обґрунтованим та законним. Також відповідач зазначив, що в даному випадку, позивачу надавався лише дозвіл на розроблення документації із землеустрою, а питання передачі землі у власність не вирішувалося, в зв'язку з чим права позивача не порушувались.

Треті особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Листом від 20.04.2018 Відділ у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повідомив суд, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 581 від 31.08.2016 "Про реформування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" Відділ Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області ліквідований 19.09.2017. Після ліквідації останнього, єдиним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин на території Харківської області є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, а територіальний орган - Відділ у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області (правонаступником якого є відповідач) від 09.12.2014р. № 3428-СГ (а.с. 20-21) позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Черкаська Лозова Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області для ведення індивідуального садівництва з орієнтовним розміром земельної ділянки 0,1200 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля).

Вказаний проект землеустрою, копію якого надано до матеріалів справи (а.с. 11-18) виготовлено за замовленням позивача проектною організацією ПП "НВП "Амальгама-Строй" та погоджено Відділом Держземагентства у Дергачівському районі Харківської області, яким надано висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08.06.2015р. № 106 (а.с. 61), а також сектором містобудування та архітектури Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, яким надано відповідний висновок № 44-В-15 від 31.03.2015р. (а.с. 49).

Разом з тим, при спробі зареєструвати відомості щодо земельної ділянки, щодо якої було виготовлено проект землеустрою, у Державному земельному кадастрі, що є необхідною передумовою для подальшого затвердження проекту землеустрою, державним кадастровим реєстратором прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру № РВ-6300477162015 від 11.08.2015.

Вказане рішення містило посилання на те, що запланована до відведення земельна ділянка має перетин з земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_3, в зв'язку з чим державним кадастровим реєстратором запропоновано звернутись до розробника проекту землеустрою для усунення зауважень.

При повторній спробі позивача здійснити реєстрацію земельної ділянки, запланованої для відведення, державним кадастровим реєстратором Відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області прийнято повторне рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 06.05.2016 № РВ-6300588142016 з тих самих підстав, а саме: запланована для відведення земельна ділянка має перетин з ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_3 та рекомендовано звернутися до розробника проекту землеустрою для усунення зауважень.

Також судом встановлено, що наказом від 11.02.2015 № 280-СГ (а.с. 83) Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (правонаступником якого є відповідач) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництва на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області. Пунктом 2 вказаного наказу зазначену земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,1200 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) передано у власність ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництва.

Правове регулювання спірних правовідносин полягає в наступному.

Спірні правовідносини врегульовано Земельним кодексом України, зокрема, частина 3 ст. 116 Земельного Кодексу України передбачає безоплатну передачу земельних ділянок у власність громадян у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Земельного Кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

За приписами абз.1 ч.1 ст.116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування ( ч.2 ст.116 Земельного Кодексу України) .

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом ( ч.3 ст.116 Земельного Кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 117 Земельного Кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею ( ч.6 ст.118 Земельного Кодексу України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку ( ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України).

Отже, законом унормовано виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Щодо законності та обґрунтованості спірного наказу суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В обґрунтування правомірності оскаржуваного наказу відповідачем наведено доводи про те, що наказ прийнято у межах наявної компетенції та згідно заяви ОСОБА_3 від 30.01.2015р. (а.с. 96), відповідно до якої вона просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населеного пункту на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області та передати зазначену земельну ділянку у власність.

Згідно ухвали суду від 20.03.2018 від Відділу Держгеокдастру у Дергачівському районі Харківської області витребувано оригінал або належним чином засвідчені копії: проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництва на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,1200 га., розроблений ПП "Гео-Інвест", поземельної книги на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3.

У зв'язку з ненаданням вказаних доказів їх витребувано судом повторно згідно ухвали суду від 03.05.2018р., проте копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 до суду відповідачем не надано без поважних причин.

Доводи відповідача про те, що повноваження Відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області, від якого витребувався вказаний доказ, припинені та його ліквідовано як юридичну особу, суд не вважає поважною причиною ненадання доказів, оскільки вказаний відділ фактично продовжує свою роботу як структурний підрозділ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а відтак, не позбавлений можливості надання документу, який перебуває на його зберіганні згідно вимог законодавства.

У зв'язку з наведеним слід зазначити, що передача земельної ділянки у власність ОСОБА_3 мала відбуватись лише за умови погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і таке погодження мало відбутися лише у разі відповідності вказаного проекту землеустрою вимогам законодавства як щодо його виготовлення (складання) так і погодження, в тому числі з суміжними землекористувачами. У разі невідповідності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки встановленим вимогам виключається також і передача земельної ділянки, щодо якої його розроблено, у власність.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що розроблений на замовлення ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідав всім встановленим вимогам та був погоджений відповідачем правомірно.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивач в даній справі звернувся до суду з приводу захисту його права власності на земельну ділянку, суд вважає їх недостовірними та зазначає, що згідно позовної заяви позивач вказує на порушення відповідачем вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав позивача на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому право власності позивача в даному випадку є гіпотетичним та його виникнення можливе в разі виконання ним процедури, передбаченої ст., ст. 117, 118 Земельного кодексу України. За обставинами даної справи, позивач перебував у стані погодження відповідної документації, необхідної для затвердження проекту землеустрою, зокрема намагався зареєструвати відомості щодо земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, що є необхідною передумовою для подальшого затвердження проекту землеустрою. В зв'язку з неможливістю це зробити він вважав наявним порушення своїх прав.

Стосовно строків звернення до суду слід зауважити, що судовим розглядом встановлено отримання позивачем відомостей про наявність спірного рішення згідно листа відповідача від 19.03.2018р. № М-253/0/14-446/0/21-18 (а.с. 74). До цього часу позивач, не будучи обізнаним про існування вказаного наказу від 11.02.2015р. № 280-СГ, мав стосунки з розробником проекту землеустрою ПП "Науково-виробниче підприємство "Амальгама- Строй" стосовно виправлення зауважень, висунутих згідно рішень про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

Позивач вказує, що лише в лютому 2018 року самостійно ознайомився з даними електронної кадастрової карти України, яка перебуває у загальному доступі в мережі Інтернет та виявив, що земельна ділянка, яка передбачалася для передачі йому, фактично надана іншій особі - ОСОБА_3 Матеріалами справи дані доводи не спростовано.

Відтак, звернувшись до суду в березні 2018 року, позивач не пропустив строк, передбачений для звернення до суду за захистом своїх прав. При цьому слід врахувати, що відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач мав законні сподівання на те, що виконавши вимоги, які передбачені чинним законодавством, він отримає погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відмова у цьому буде ґрунтуватись виключно на законодавчих підставах.

Разом з тим, відповідачем в той же період часу (через 2 місяці) було також видано аналогічне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою фактично щодо тієї самої земельної ділянки ОСОБА_3

Відповідно до положень статей 160, 160-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. В даному випадку така невідповідність (співпадіння меж земельних ділянок) сталася з вини відповідача, який діяв без належної обачності при тому, що розроблений на замовлення позивача проект землеустрою був погоджений відповідними органами, місце розташування запланованої до відведення йому земельної ділянки відповідало документації з землеустрою.

Суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення (наказ) відповідача, суд доходить висновку про його невідповідність приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про скасування спірного наказу.

Стосовно позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки, суд також вважає їх такими, що підлягають задоволенню. Суд зазначає, що ці позовні вимоги є похідними від позовних вимог про скасування спірного наказу та їх задоволення має призвести до повного та належного захисту прав позивача, в тому числі щодо можливої передачі йому вказаної земельної ділянки в майбутньому.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення похідних позовних вимог є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтовані, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_1 номер - НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (місцезнаходження - майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під.,6-7 пов., м. Харків, 61022, ідентифікаційний код - 39792822), треті особи: ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_2), Відділ Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області (місцезнаходження - пл. Перемоги, 2, м. Дергачі, Харківська обл., 62303, ідентифікаційний код - 39792822) про скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 280-СГ від 11.02.2015 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність".

Скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 за ОСОБА_3.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (ідентифікаційний код - 39792822) судовий збір у розмірі 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23 травня 2018 року.

Суддя А.С. Мороко