Ухвала суду № 74165903, 23.05.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3399/18

Провадження № 2-з/204/49/18 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю заявника ОСОБА_1

за участю представника заявника ОСОБА_2

за участю представника іншої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1, яка може набути статусу позивача, інша особа: ОСОБА_4, який може набути статусу відповідача, про забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом накладення заборони на відчуження майна,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла заява від ОСОБА_1, яка може набути статусу позивача, про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій вона просила накласти заборону ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії по відчуженню квартири № АДРЕСА_1 (Правди) в м. Дніпрі, яка належить йому на праві власності на підставі договору дарування квартири, серія та номер ВТР №971403, р. №167, посвічений 21.02.2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (1638). В обґрунтування заяви вказала на те, що предметом майбутнього позову є захист її порушених прав на володіння, користування та розпорядження власними грошовими коштами внаслідок невиконання позичальником своїх боргових зобов’язань за договором позики від 21.02.2014 року. Після смерті її молодшої сестри, ОСОБА_6, її сину - ОСОБА_4, було нікому допомогти у скрутних умовах. Відповідач на момент смерті своєї матері орендував квартиру, у лютому 2014 року власник квартири (орендодавець), яку винаймав відповідач, вирішив терміново її продати. Відповідач для того, щоб надалі мешкати в цій квартирі, забажав її придбати, однак йому для придбання квартири не вистачало 11000 доларів США, які він і отримав від неї в борг. Таким чином, 21 лютого 2014 року позичальник отримав у неї в борг 11000 доларів США, терміном на три місяці до 21 травня 2014 року. На підтвердження боргового зобов’язання позичальника, внаслідок укладення правочину між ними, як сторонами усного договору, надана боргова розписка боржника. Строк виконання зобов’язання встановлено 21 травня 2014 року, але ні 21 травня 2014 року, ні пізніше, і до цього дня боржник не повернув їй позику, або навіть її частину, відкрито ухиляється від її виконання. 07 грудня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики (справа № 202/7578/16-ц). 01 березня 2017 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено заочне рішення про часткове задоволення її позовних вимог. Відповідач, з метою відчуження квартири, яка залишилася в нього у власності та ухилення від виконання грошових зобов’язань, намагався оскаржити ухвалу суду від 17 травня 2017 року про накладення арешту, однак апеляційним судом Дніпропетровської області 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 було задоволено частково, а саме змінено забезпечення позову з арешту на заборону відчуження квартири. Апеляційним судом Дніпропетровської області в ухвалі від 03 жовтня 2017 року було встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо стягнення заборгованості та існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, доцільності з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін забезпечення позову у вигляді заборони відчуження. Враховуючи те, що 19 квітня 2018 року набрала законної сили ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року про повернення її позовної заяви для звернення до належного суду, Індустріальний районний суду м. Дніпропетровська ухвалою від 16 травня 2018 року скасував заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2017 року. Таким чином, активні дії Позичальника спрямовані на ухилення від виконання зобов’язань, а в подальшому від ухилення виконання можливого рішення суду, тому вона вважає обов’язковим, з метою уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та ефективного захисту прав, доцільним застосувати забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії. Їй невідомо ніяких відомостей щодо наявність грошових коштів та іншого майна відповідача, за рахунок якого було б можливо задовольнити вимоги за договором позики. Тому, не існує іншої гарантованої можливості захистити свої порушені права, ніж застосування заходу забезпечення позову, шляхом заборони відчуження майна ОСОБА_4, що не обмежить прав боржника щодо користування та володіння вказаним нерухомим майном. Ціна позову буде складати 469638,80 грн., з них: сума позики яка підлягає поверненню - 11000,00 доларів США (288090,00 гривень); 3 % річних від простроченої суми - 25953,24 гривень; проценти за позикою - 155595,56 гривень. Зазначена сума заборгованості визначена станом на 04 травня 2018 року. Сама вона зареєстрована в установленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_2, має у спільній власності 1/4 частки квартири № АДРЕСА_3. Нею як заявником не може бути визначена сума, яку доцільно було би запропонувати суду для внесення на депозит, оскільки вона не може передбачити можливі збитки для відповідача, внаслідок забезпечення позову, шляхом заборони відчуження майна на час розгляду справи, оскільки майно залишається у вільному користуванні відповідача та немає жодних негативних наслідків. Незважаючи на те, що не існує потенційних збитків та інших ризиків боржника, пов’язаних забороною відчуження квартири № АДРЕСА_1 (Правди) в м. Дніпрі, пропонує на розсуд суду, у разі необхідності, в якості зустрічного забезпечення заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії по відчуженню 1/4 частки належної їй квартири № АДРЕСА_3, яка належить їй на праві власності. Гарантує, що нею буде подано основний позов в строк, що передбачений ч. 4 ст. 152 ЦПК України.

Заява передана судді Самсоновій В.В. 18 травня 2018 року цивільною канцелярією суду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали заяву та просили задовольнити її в повному обсязі. При цьому, посилалися на обставини, які викладені в заяві про забезпечення позову.

Представник ОСОБА_4, який може набути статусу відповідача, - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення даної заяви та вказав, що майбутній позов буде необґрунтованим, оскільки розписка, яка була написана його довірителем, не була борговою.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що дана заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ч. ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 153 ЦПК України, у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні рішення.

При цьому, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. Згідно із п. 4 цієї ж Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивачки, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, розглянувши дану заяву та додані до неї матеріали, враховуючи обставини справи, суд прийшов до висновку, що між сторонами дійсно виник спір стосовно заборгованості за договором позики.

Із всіх доказів, що висвітлюють події, вбачається, що у відповідача, можливо, у майбутньому може виникнути обов’язок щодо повернення грошової суми в розмірі 11000 доларів (основного боргу) та штрафних санкцій за невиконання умов договору позики, і такі обставини остаточно підлягають доказуванню у судовому засіданні, але для вирішення питання про вжиття заходів по забезпеченню позову для суду достатньо такої інформації для виключення обставин, за яких позов міг бути пред’явлений завідомо до неналежного відповідача та не стосується боргових зобов’язань. Отже, такі обставини відсутні на час вирішення даної заяви.

Суду доведено належними доказами, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки відчуження особою, що може набути статусу відповідача, належного йому нерухомого майна, може зробити не можливим, або значно утруднить виконання рішення суду, а для цього необхідно виключити найменшу можливість утруднення виконання рішення суду.

Таким чином, існує загроза можливості невиконання рішення суду за відсутності вжиття заходів забезпечення позову.

Водночас, обраний заявником захід забезпечення позову, суд вважає співмірним із заявленими вимогами, оскільки ймовірна вартість квартири, на яку заявник просить накласти заборону відчуження, не перевищує заявлену нею до стягнення суму.

Згідно з ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, суд вважає можливим задовольнити дану заяву та накласти заборону будь-яким особам, у тому числі суб’єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме: квартиру № АДРЕСА_4 (раніше проспект Газети «Правда») в м. Дніпрі - до набрання судовим рішення у даній справі законної сили, - що не призведе до суттєвого обмеження прав ОСОБА_4, який може набути статусу відповідача, на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав ОСОБА_1, яка може набути статусу позивача.

При цьому, у відповідності до ч. ч. 1-2 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Згідно же з ч. ч. 4-5 ст. 154 ЦПК України, зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов’язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв’язку із забезпеченням позову.

Отже, відповідно до положень цієї статті зустрічне забезпечення застосовується судом, коли є підстави вважати, що відповідач може зазнати збитків.

Суд погоджується з пропозицією особи, яка може набути статусу позивача, щодо застосування зустрічного забезпечення, шляхом накладення заборони відчуження належного їй майна, оскільки забезпеченням позову можуть бути спричинені збитки особі, яка може набути статусу відповідача.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, суд вважає можливим зустрічне забезпечення та накласти заборону будь-яким особам, у тому числі суб’єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме: 1/4 частки квартири № АДРЕСА_3 - до набрання судовим рішення у даній справі законної сили, - що не призведе до суттєвого обмеження прав ОСОБА_1, яка може набути статусу позивача, на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав ОСОБА_4, який може набути статусу відповідача.

При цьому, відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Так само, згідно з ч. 3 ст. 431 ЦПК України, виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

На підставі викладеного, керуючись п. п. 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 149, 150, 152, 153, 154, 157, 247, 258-261, 352-354, 431 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1, яка може набути статусу позивача, інша особа: ОСОБА_4, який може набути статусу відповідача, про забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом накладення заборони на відчуження майна - задовольнити.

До набрання судовим рішенням у даній справі законної сили накласти заборону будь-яким особам, у тому числі суб’єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов’язані з державною реєстрацією речових прав на наступне нерухоме майно:

-квартиру № АДРЕСА_4 (раніше проспект Газети «Правда») в м. Дніпрі, яка належить ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: 49000, АДРЕСА_5) на підставі договору дарування квартири від 27.07.2015 року, серія та номер ВТР № 971403, р.№167, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 1638. Номер запису про право власності: 4752821. Реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 298240312101.

Застосувати до ОСОБА_1, яка може набути статусу позивача, зустрічне забезпечення, шляхом накладення заборони до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили будь-яким особам, у тому числі суб’єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов’язані з державною реєстрацією речових прав на наступне нерухоме майно:

-1/4 частки квартири № АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: 49000, АДРЕСА_2) на підставі свідоцтва про право на спадщину, ВРХ № 507654, виданого 27.09.2012 року Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 4-2005. Реєстраційний номер майна: 36165216.

У відповідності до п. п. 3, 4, 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», судом зазначаються відомості про ОСОБА_1 (стягувача) та ОСОБА_4 (боржника):

-ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: 49000, АДРЕСА_2.

-ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 49000, АДРЕСА_5.

Копію даної ухвали суду направити для виконання до Відділу реєстрації майнових прав Управління реєстраційної служби Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред’явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Оскарження ухвали про забезпечення позову чи зустрічне забезпечення не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про зустрічне забезпечення може бути оскаржена разом із ухвалою про забезпечення позову або окремо.

Роз’яснити ОСОБА_1, що у разі неподання нею позовної заяви до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики від 21.02.2014 року - протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову не пізніше наступного дня після закінчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Суддя В.В. Самсонова